Постанова від 28.05.2025 по справі 607/18457/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18457/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/478/25 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участю секретаря судового засідання - Дідух М.Є.,

представника апелянта - Николишин І.Г.,

представника третьої особи - Афанас`євої Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/18457/24 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року, ухвалене суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 26 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кременецька державна нотаріальна контора, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Забродній Є.О. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач, апелянт), третя особа - Кременецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, зокрема на недоотриману за життя пенсію за період із серпня 2014 року до грудня 2021 року. ОСОБА_1 , як син померлого та єдиний спадкоємець першої черги за законом, 05.04.2024 звернувся до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу №34/2024. Постановою державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчука В.П. від 17.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_3 , у зв`язку з неможливістю встановлення кола спадкоємців ОСОБА_3 та частку ОСОБА_1 у майні спадкодавця. Також зазначає, що згідно інформації, викладеній у листі ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18.07.2024 вих. № 1900-0502-8/35601 сума невиплаченої за життя пенсії його батькові ОСОБА_3 складає 317529.47 грн, за період з серпня 2014 року до грудня 2021 року. При цьому, відповідач не визнає права позивача на спадкування всієї суми недоотриманої ОСОБА_3 за життя пенсії, посилаючись на положення частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі наведеного, позивач просив визнати за ним право власності (в порядку спадкування за законом) на недоотриману пенсію, за період з серпня 2014 року до грудня 2021 року у сумі 317529.47 грн, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 його батькові - ОСОБА_3 , та стягнути з ГУ ПФУ в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2541.00 грн судового збору, сплаченого позивачем при звернення із позовом в суд.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.02.2025 позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності (в порядку спадкування за законом) на недоотриману пенсію, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 його батькові ОСОБА_3 за період із серпня 2014 року по грудень 2021 року у розмірі 317529 (триста сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн 47 коп.

Стягнуто із ГУ ПФУ в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 2541 (дві тисячі п`ятсот сорок одну) грн.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Тернопільській області просить вказане вище рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема зазначає, що розмір недоотриманої пенсії розраховується за період, відповідно до частини 1 статті 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Звертає увагу суду, що на запит нотаріуса від 05.09.2023 №140/01-16, на дату звернення 05.09.2023, розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_3 був розрахований за період з 05.09.2020 по 31.12.2021 та становив 91986.98 грн. На запит нотаріуса від 05.04.2024 №39/01-16, на дату звернення 05.04.2024, розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_3 був розрахований за період з 05.04.2021 по 31.12.2021 та становив 53107.70 грн.

Також вказує, що до дня смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) він перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області. Згідно електронної пенсійної справи, яка надійшла у зв`язку із зверненням 05.09.2023 ОСОБА_4 щодо виплати допомоги на поховання, виплата пенсії проведена ОСОБА_3 по 31.07.2014.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Забродній Є.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Вказує, що суд першої інстанції належним чином дослідив докази у справі та дав їм вірну оцінку, у зв`язку з чим дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Зазначає, що статтею 1227 Цивільного кодексу України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналогічні за змістом положення містить стаття 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058), яка визначає що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї, зазначені в частині першій статті 52 повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Вказує, що за змістом цієї норми, законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім`ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім`ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.

Зазначає, що положення статті 1227 Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями статті 52 Закону № 1058, згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення Цивільного кодексу України не визначають строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на виплату недоотриманої спадкодавцем за життя пенсії.

Приписи частини другої, третьої статті 52 Закону № 1058 також не містять застережень щодо обмеження права особи на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Отже, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини.

В іншому випадку, якщо у цей проміжок часу такі особи не звернулися, то сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової природи - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

При цьому, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України № 1058, на яку посилається відповідач і які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Вважає, що дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.

Відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.09.2020 по справі № 428/6685/19.

В судовому засіданні представник відповідача просить задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представник позивача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 22.09.1966.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 21.04.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 85 років у місті Донецьк помер ОСОБА_3 , що встановлено рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11.04.2023 та підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 23.05.2023 Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції).

Після його смерті відкрилась спадщина на майно, яка, зокрема, складається із сум недоотриманої пенсії.

05.09.2023 ОСОБА_1 взятий Управлінням соціального захисту населення та охорони здоров`я Кременецької міської ради на облік, як внутрішньо переміщена особа (Довідка від 05.09.2023 №6120-5002690786).

Згідно інформації, викладеної у листі Відділу обслуговування громадян №6 (Сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 12.09.2023 №1900-0501-6/38565, розмір недоотриманої пенсії на дату формування довідки 08.09.2023 року за період з 05.09.2020-31.12.2021 року ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 - дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання на день смерті: м.Донецьк) становить 91986.98 грн.

З інформації, викладеній у листі від 18.07.2024 №1900-0502-8/35601 вбачається, що Головне управління ПФУ в Тернопільській області повідомляє, що пенсійна справа померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була взята на облік до ГУ ПФУ в Тернопільській області, у зв`язку зі зверненням 05.09.2023 ОСОБА_4 щодо виплати допомоги на поховання. До дня смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області. Згідно електронної пенсійної справи та супровідного листа від 17.08.2023, виплата пенсії проведена ОСОБА_3 по 31.07.2014. Сума призначеної пенсії ОСОБА_3 за період з 01.08.2014 по 31.12.2021 складає 317529.47 грн.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 04.03.2024, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до Донецької міської ради, третя особа - державний нотаріус Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук Віталій Петрович про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Ухвалено визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

05.04.2024 ОСОБА_1 звернувся у Кременецьку державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, яку він приймає на підставі рішення Кременецького районного суду від 04.03.2024 про призначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. На підставі вказаної заяви заведена спадкова справа №34/2024 до майна померлого ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук В.П. від 17.04.2024, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на даний час неможливо встановити коло спадкоємців ОСОБА_3 та частку у майні спадкодавця.

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме визнання права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього, як спадкоємця першої черги за законом після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом та у спосіб, встановлений діючим законодавством, звернувся із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено, тому вважав за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на недоотриману пенсію після померлого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , стягнувши з ГУ ПФУ в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді оспорюваної суми спадщини в розмірі 317529.47 грн.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 3, 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Перелік документів, які необхідно надати для отримання недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, визначено Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахування) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2.26 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахування) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2011 №22-1, із змінами та доповненнями, передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 522/19647/17.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними у справі доказами, померлий ОСОБА_3 за життя недоотримав пенсію за період з 01.08.2014 по 31.12.2021 в розмірі 317529.47 грн, що підтверджується інформацією ГУ ПФУ в Тернопільській області №1900-0502-8/35601 від 18.07.2024.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що судом першої інстанції проігноровано вимоги частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер має право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, є безпідставним, оскільки положення вказаної норми, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії стосується лише випадків не отримання своєчасно пенсії з вини пенсіонера, яка в даному випадку відсутня. Також зазначена норма не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які фактично перейшли у спадщину.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол) полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 Першого протоколу дозволяє позбавлення власності лише на умовах передбачених законом (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції проти Греції», «Малама проти Греції»).

Ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах «Ван дер Мюсель проти Бельгії» «Копеський проти Словаччини»). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення». «Майном» може бути як існуюче майно», так і активи включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймі «легітимні сподівання на реалізацію майнового права. «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути конкретними, ніж просто надія і повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копеський проти Словаччини»).

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на один з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, який полягає примусовому виконанні обов`язку в натурі, стягнення з відповідача на корить позивача в порядку спадкування недоотриманих померлим ОСОБА_3 пенсійних виплат в сумі 317529.47 грн є об`єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

З подібним правовим висновком суду погодився і Верховний Суд у своїй постанові від 02.10.2024 року у справі №201/11074/23.

Доводи апеляційної скарги про те, що до дня смерті ОСОБА_3 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення суду, оскільки, як встановлено судом, згідно з інформацією, викладеною у листі ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18.07.2024 року №1900-0502-8/35601, пенсійна справа померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була взята на облік до ГУ ПФУ в Тернопільській області, у зв`язку зі зверненням 05.09.2023 ОСОБА_4 , щодо виплати допомоги на поховання.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з`ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 червня 2025 року.

Головуючий

Судді