Рішення від 06.06.2025 по справі 705/233/25

Справа №705/233/25

2/705/1333/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

секретаря судового засідання Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабанської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування якої зазначив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належний батькові житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємцями є він та його рідний брат ОСОБА_3 . Однак, між ними було укладено договір про поділ спадкового майна, яке належало покійному батькові, згідно умов якого вищевказаний спадковий житловий будинок переходить у його власність.

Однак, приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Ящуком Д.О., йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу і відсутності реєстрації права власності на зазначений спадковий будинок у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та рекомендовано звернутися до суду.

За життя батько не встиг оформити в повному обсязі правовстановлюючі документи на належний йому житловий будинок, а отже, у зв`язку з цим, він не може реалізувати своє право на спадкове майно і вимушений звертатися за захистом до суду.

У відповідності до вимог чинного законодавства, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, таке право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку, тому він і звернувся до суду з цим позовом.

Просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, від представника позивача ОСОБА_4 надійшла письмова заява, у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність його довірителя ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Бабанської селищної ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду селищний голова Леонід Оратівський направив письмову заяву, у якій просить суд вирішити справу згідно із Законом за наявними у ній доказами та здійснювати розгляд справи без участі представника Бабанської селищної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України судове засідання проведено у відсутності сторін, на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, повно та всесторонньо вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, врахувавши позицію сторін, викладену у заявах, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. ч. 1 та 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою Ящука Д.О., приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, від 11 грудня 2024 року позивачу по справі ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить його батьку

ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа і відсутності реєстрації права власності на вищевказаний будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказаною постановою, нотаріусом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена у нього, приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Ящука Д.О. під № 67/2024. Спадкоємцями є два сини померлого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Між ними двома укладено договір про поділ спадкового майна, належного померлому, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, в рамках спадкової справи № 67/2024, згідно якого житловий будинок переходить до ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 пред`явлено тільки інформацію про зареєстроване право власності, видану Уманським відділком КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 02.12.2024 за № 12487о, в якій вказано, що право власності на померлим на будинок в АДРЕСА_1 , не зареєстровано, правовстановлюючого документу на будинок не було пред`явлено.

Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, виданої приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Ящуком Д.О. 11.12.2024, право власності на будинок не зареєстровано.

Згідно довідки, виданої Аполянським старостинським округом № 1 Бабанської селищної ради 05.11.2024 за вих. № 152, за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , рахується житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Така інформація надана на підставі погосподарської книги № 5 за 2021-2025 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , сторінка 17.

У відповідності до інформаційної довідки Уманського відділку КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 02.12.2024 № 12487, на запит позивача ОСОБА_1 надано технічну характеристику житлового будинку садибного за даними технічної інвентаризації, за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ними ж, 02.12.2024 надано інформаційну довідку за № 12487о, про те, що станом на 01.01.2013 в Уманському відділку КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок з надвірними спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого на замовлення ОСОБА_1 08.11.2024 та сформованого 02.12.2024, наявні схематичний план будинковолодіння, план житлового будинку садибного типу та експлікація приміщень житлового будинку садибного типу, а також характеристика житлового будинку, згідно якого житловий будинок був побудований у 1961 році, а господарські споруди були побудовані у 1980 та 1990 роках. Наявні більш нові конструкції, а саме огорожа, 2004 року побудови; ворота з хвірткою, 2014 року побудови та водопровід, 2000 року побудови. Тобто інформація про самочинне будівництво за вказаною адресою, відсутня.

Також позивачем приєднано до матеріалів справи Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер об`єкту: ТІ01:4049-6010-4684-0758, а саме житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого також відсутня інформація про будь-які самочинні будівлі за вказаною адресою.

Згідно довідки, сформованої 21.12.2024 про оціночну вартість житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок введений в експлуатацію у 1961 році і його оціночна вартість становить 1516102,18 грн.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений устатті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України та Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За загальним правилом, визначеним в Главах 87, 89 ЦК України, здійснення права на спадкування та оформлення спадкоємців в спадкових правах здійснюється через нотаріуса і лише у тих випадках, коли об`єктивно неможливо спадкоємцеві оформитись в спадкових правах через нотаріуса, суд вправі визнати за таким спадкоємцем право власності на майно в порядку спадкування.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності зст. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Враховуючи, що ОСОБА_2 за життя не розпорядився належним йому майном, спадкування здійснюється за законом.

Згідно положень ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до приписів ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно достатті 1222 ЦК Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Судом було встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У визначені законом терміни позивач та його брат звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, спадкова справа була відкрита та між спадкоємцями укладено договір про поділ спадкового майна, згідно якого право на спірний спадковий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , переходить до позивача ОСОБА_1 , але, у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок та відсутність реєстрації права власності такого будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач позбавлений можливості реалізувати свої майнові права, як спадкоємець, який прийняв спадщину. При цьому, зареєструвати право власності на спадковий житловий будинок, позивач позбавлений можливості, у зв`язку з тим, що власником такого будинку є померла особа.

При цьому, суд звертає увагу, що починаючи з 1 січня 2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - єдиної державної інформаційної системи, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

До 2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інші приміщення, будівлі та споруди проводилася в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювалась реєстраторами заснованих відповідними органам місцевого самоврядування комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації (БТІ) за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна.

Державна реєстрація здійснювалась на підставі правовстановлювальних документів, зокрема: - договорів, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності; виданих нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування; свідоцтва про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду; рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна тощо.

Одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносив записи до відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно, після чого видавав у паперовому виглядівитягпро державну реєстрацію прав,який є невід`ємною частиною правовстановлювального документа, а у разі проведення державної реєстрації права на нерухоме майно на правовстановлювальному документі також робиввідмітку (штамп)про державну реєстрацію.

З 2013 році вищезгаданий Реєстр прав власності на нерухоме майно, що вівся БТІ, став невід`ємною архівною складовою частиною актуального Державного реєстру речових прав на нерухоме майно який діє на цей час,однак інформація про значну частину майнових прав, що були набуті до 2013року та реєстрація яких була здійснена на паперових носіях, до чинного Державного реєстру правне внесена.

Отже, для підтвердження свого права, яке виникло до 01.01.2013, якщо власники зазначених об`єктів нерухомого майна мають документи, що містять одну знаступних відміток:штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг зреєстру БТІ, такі документи вважаютьсяналежним чином оформлені, аправо власності зареєстроване до2013 року встарому реєстрі прав власності нанерухоме майно.

У разі, якщо правовстановлювальний документ виданий ще раніше танезареєстрований уБТІ(тобто немає жодних штампів, відміток БТІ, або Витягу зБТІ), власнику в будь-якому випадкунеобхідно таке право зареєструвати, оскільки, навіть якщо законодавство, чинне на момент виникнення права власності, не передбачало його обов`язкової реєстрації, власник може мати перешкоди у вільному користуванні, володінні та розпорядженні майном.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення». (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 623/214/17.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наданих позивачем доказів, позиції представника відповідача та встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , оскільки спадкодавець не розпорядився за життя належним йому майном, а позивач та його брат є єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину та уклали договір про поділ спадкового майна, згідно якого спадкоємцем вищевказаного будинковолодіння є саме позивач по справі. Таке визнання не порушує прав, свобод чи інтересівінших осіб і може бути прийняте, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 319, 321, 328, 1216-1218, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський