Постанова від 02.06.2025 по справі 915/1311/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1311/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І.; Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Романенко Д.С.;

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" - не з`явився;

Від Комунального підприємства Первомайської міської ради Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ"

на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 (повний текст складено 25.02.2025)

по справі №915/1311/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ"

до Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства"

про стягнення заборгованості у розмірі 2 647 802,04 грн,

(суддя першої інстанції: Мавродієва М.В., дата та місце ухвалення додаткового рішення: 17.02.2025, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв),

23.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства" заборгованість за Договором №14 про постачання електричної енергії споживачу від 21.02.2024 у загальному розмірі 2647802,04 грн, з якої: 2602315 грн - основний борг, 40781,48 грн пеня та 4705,56 грн - 3% річних.

29.01.2025 у справі №915/1311/24 Господарським судом Миколаївської області прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" 2602315 грн основного боргу, 4705,56 грн - 3% річних та 31284,25 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

30.01.2025 Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення у даній справі та стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" про ухвалення додаткового рішення у справі №915/1311/24 щодо відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" 10 000,00 грн витрат на правову допомогу; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" у відшкодуванні витрат понесених на правову допомогу у сумі 30 000,00 грн.

Суд дійшов висновку, що заявлений Позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн є значно завищеним та не відповідає критеріям реальності та розумності, а також співмірності зі складністю справи. Отже, суд вважав за необхідне зменшити розмір таких витрат до 10 000,00 грн.

Частково не погоджуючись з таким додатковим рішенням, Позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 у частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" та стягненні з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Первомайське управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" 30 000,00 грн витрат на правову допомогу; постановити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/1311/24 задовольнити в повному обсязі. Також Позивач просив здійснювати розгляд заяви за відсутності представника.

Апелянт зазначає, що в оскаржуваному додатковому рішенні суд фактично з власної ініціативи зменшив заявлений Позивачем розмір витрат на правову допомогу, без відповідного клопотання Відповідача та наданих ним доказів неспівмірності. При цьому порушень положень ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд в оскаржуваному Додатковому рішенні не встановив. На думку Апелянта, суд неправомірно застосував власні дискреційні повноваження з посиланням на наявність обставин, визначених ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, без відповідного клопотання про зменшення та без доказів неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.

За наведених обставин, на переконання Апелянта, суд в оскаржуваному Додатковому рішенні непропорційно, необґрунтовано та з порушенням меж дискреційних повноважень застосував до Позивача зменшення відшкодування витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.

Як стверджує Апелянт, вартість повного супроводження справи у розмірі 40 000,00 грн (відповідає 1,51 % ціни позову) не є завищеною, а є реальною та співмірною зі складністю та обсягом наданих послуг, а з урахуванням наявного обов`язку подальшого повного супроводження справи до повного фактичного виконання судового рішення - є явно недостатньою.

Проте, на думку Заявника, в оскаржуваному рішенні суд дійшов помилкового висновку, що вартість витрат на правничу допомогу у розмірі 1,51 % ціни позову є завищеною та такою, що не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності.

Апелянт зазначає, що фіксований гонорар за підготовку та супроводження справи в суді у розмірі 40 000,00 грн, що відповідає 1,51 % ціни позову та не є гонораром успіху, з урахуванням наявного обов`язку адвоката повністю супроводжувати справу в суді першої інстанції та на стадії виконання рішення - до фактичного повного виконання судового рішення, як невід`ємної стадії судочинства - є розумним, співмірним, обґрунтованим, необхідним та не може створювати для Відповідача надмірного фінансового тягаря, враховуючи складність справи, кваліфікацію та досвід залученого адвоката, фінансовий стан клієнта та інші обставини. Водночас докази того, що визначена Позивачем вартість правничої допомоги (з огляду на обсяг та якість) не відповідає ринковим цінам в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, Позивач просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 по справі №915/1311/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1311/24.

07.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1311/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 по справі №915/1311/24; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 по справі №915/1311/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 по справі №915/1311/24 призначено на 02.06.2025 року об 11-30 год.

02.06.2025 у судове засідання представники сторін не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями .розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, Позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду було надано до суду першої інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

Судова колегія зазначає, що заявником до суду першої інстанції були подані докази, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

1.Договір №32 про надання правової (правничої) допомоги від 28.04.2023;

2.Договір про співпрацю від 01.05.2023;

3.Додаткова угода №2 від 14.08.2024 до договору №32 від 28.04.2023;

4.Акт №2-2 від 18.12.2024 про приймання-передачу наданої правничої допомоги, складений на виконання договору №32 від 28.04.2023 та додаткової угоди №2 від 14.08.2024;

5.Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2907 від 31.05.2007;

6.Ордер на надання правової (правничої) допомоги серії АА №0044986 від 04.09.2024.

Як вбачається з матеріалів справи 28.04.2023 між Адвокатським об`єднанням "Пріус" (надалі - Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергнетична компанія "ІНСОЛ" (надалі - Замовник або Клієнт, Позивач у справі) укладено Договір №32 про надання правової (правничої) допомоги (надалі - Договір №32) відповідно до п.2.1, якого за цим Договором Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Замовникові за його окремими усними чи письмовими запитами правову допомогу протягом строку дії цього Договору.

Відповідно п.4.1 Договору №32 вартість послуг за надання правової допомоги за конкретними завданнями Клієнта, а також можливі уточнення порядку їх оплати, визначаються додатковими угодами до цього Договору, як невід`ємними його частинами.

Окрім того, 01.05.2023 між Адвокатським об`єднанням "Пріус" (далі - Сторона 1) та адвокатом Вавдійчиком Богданом Павловичем (далі - Сторона 2) було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого Сторона 2 зобов`язується надавати правову допомогу від імені та за рахунок Сторони 1 відповідно до вимог законодавства України.

В подальшому 14.08.2024 між Адвокатським об`єднанням "Пріус" (надалі - Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергнетична компанія "ІНСОЛ" (надалі - Замовник або Клієнт, Позивач у справі) було підписано Додаткову угоду №2 до Договору №32 про надання правової (правничої) допомоги від 28.04.2023 (надалі - Додаткова угода №2), відповідно до п.2.1, якої сторони погодили, що за надання правої (правничої) допомоги з супроводу господарської справи у суді першої інстанції (за кожною із таких справ), що включає усі види правової допомоги, визначені п.2.2 Договору, визначається сторонами в розмірі 40 000,00 грн та підлягає сплаті Замовником на користь Адвокатського об`єднання авансом в 10-ти денний строк з дня укладення цієї Додаткової угоди.

Відповідно до Акта №2-2 від 18.12.2024 про приймання-передачу наданої правової (правничої) допомоги за Договором №32 від 28.04.2023 та Додатковою угодою №2 від 14.08.2024, Адвокатське об`єднання "Пріус" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" підтвердили факт надання та прийняття правової допомоги з супроводу господарської справи №915/1311/24 на загальну суму 40 000,00 грн.

До матеріалів додано електронна копія Акта, підписаного кваліфікованими електронними підписами Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" та Адвокатського об`єднання "Пріус" (включає: електронну версію без підписів, примірник з електронними підписами у тілі файлу та квитанцію про підписання).

Судовою колегією встановлено, що представником Позивача у цій справі виступав адвокат Вавдійчик Богдан Павлович, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №2907 від 31.05.2007, який здійснював представництво на підставі Ордера на надання правової (правничої) допомоги серії АА №0044986 від 04.09.2024.

У межах розгляду справи адвокатом Вавдійчиком Б.П. до суду через систему «Електронний суд» були подані наступні документи: позовна заява без номера від 23.10.2024, заява без номера від 30.12.2024, додаткові пояснення без номера від 08.01.2025 та заява про ухвалення додаткового рішення без номера від 30.01.2025.

Також судом враховано, що адвокат брав участь у одному підготовчому судовому засіданні (02.12.2024) та у двох судових засіданнях по суті (14.01.2025 та 29.01.2025), які проводилися в режимі відеоконференції з використанням особистих технічних засобів поза межами приміщення суду.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги наявні в матеріалах справи документи, зокрема: Договір №32 про надання правової (правничої) допомоги від 28.04.2023, Договір про співпрацю від 01.05.2023, Додаткову угоду №2 від 14.08.2024 до договору №32, а також Акт №2-2 від 18.12.2024 про приймання-передачу наданої правничої допомоги, складений у межах зазначених правовідносин.

Таким чином, Позивачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Однак наявність зазначених документів, які містять перелік наданих послуг та їх вартість, сама по собі не є безумовною підставою для повного відшкодування витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі. Розмір таких витрат має бути не лише підтверджений належними доказами, а й відповідати вимогам реальності, розумної необхідності та співмірності витрат зі складністю справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми встановлені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення Позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та усіх обставин, що мають значення (пункт 43 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Посилання Апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на правову (правничу) допомогу без відповідного клопотання Відповідача, є необґрунтованим та не відповідає нормам процесуального законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Позиція Верховного Суду з даного питання викладена, зокрема, у таких постановах:

У постанові від 22.02.2023 у справі №910/9714/22 зазначено, що суд має право з власної ініціативи перевірити відповідність витрат критеріям розумності та співмірності, навіть якщо інша сторона не подала окремого клопотання про їх зменшення.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові від 08.11.2023 року у справі №904/5715/20, де наголошується, що встановлення співмірності витрат є обов`язком суду під час розгляду питання про їх розподіл і не зводиться виключно до ініціативи іншої сторони.

Таким чином, оскільки суд при розгляді питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу зобов`язаний враховувати критерії реальності, обґрунтованості та співмірності, зменшення заявленого розміру витрат за власною ініціативою не суперечить законодавству та правовим позиціям Верховного Суду.

З оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції у цій справі вбачається, що місцевий господарський суд детально проаналізував надані Позивачем докази на обґрунтування суми понесених витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, суд визнав обґрунтованими вимоги Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Судова колегія зазначає, що, враховуючи характер та обсяг предмету спору, справа не є складною, оскільки стосується лише одного правочину - договору постачання електричної енергії, укладеного між сторонами, а також одного акта приймання-передачі електричної енергії, на підставі якого Позивачем було здійснено нарахування заборгованості Відповідачу.

Крім того, аналіз змісту позовної заяви свідчить, що обґрунтування позовних вимог не містить значного обсягу складних фактичних або правових доводів і зводиться переважно до посилання Позивача на норми права та підтвердження факту поставки електричної енергії Відповідачу.

З огляду на це, а також беручи до уваги обсяг виконаної правничої роботи, судова колегія вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є обґрунтованими, співмірними із фактично наданими послугами, відповідають критеріям розумності та необхідності.

Згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що доводи за апеляційною скаргою не спростовують висновків суду першої інстанції здійснених під час прийняття оскаржуваного додаткового рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи Позивача, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені Апелянтом порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Керуючись ст. 129, 126, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "ІНСОЛ" на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 по справі №915/1311/24 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 по справі №915/1311/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2025 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош