Постанова від 05.06.2025 по справі 916/1332/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1332/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від позивача: А.Г. Бондар,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від прокуратури: А.В. Уліцька,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2025, повний текст складено 21.02.2025

у справі №916/1332/24

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський інститут підприємництва та права", 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта",

за участю Київської окружної прокуратури міста Одеси,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерства освіти та науки України,

про стягнення 12 360 838,34 грн, розірвання договору оренди та виселення,

суддя суду першої інстанції: В.Д. Найфлейш

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський інститут підприємництва та права" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта" про стягнення 12360838,34 грн, розірвання договору оренди та виселення.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем-1 істотних умов договору оренди нежитлових приміщень №16 від 01.11.2013, вказуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський інститут підприємництва та права" не сплачує орендну плату, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, а також відповідачем порушено умови договору в частині передачі об`єкта оренди у суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта", що на думку позивача є підставою для розірвання договору та виселення відповідачів із спірного приміщення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 задоволено заяву Київської окружної прокуратури міста Одеси про вступ прокурора у справу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 задоволено клопотання позивача про залучення Міністерства освіти та науки України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський інститут підприємництва та права" заборгованість з орендної плати в сумі 10769731,23 грн, пеню в сумі 500658,20 грн на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. В іншій частині стягнення пені з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський інститут підприємництва та права" відмовлено. Розірвано договір оренди №16 нежитлових приміщень (нова редакція) від 01.11.2013 укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський інститут підприємництва та права". Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський інститут підприємництва та Права" з нежитлової будівлі загальною площею 2211.3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Варненська. 13А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 933321151101). В частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта" з нежитлової будівлі загальною площею 2 211.3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Варненська. 13А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 933321151101) відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виснував, що ТОВ "Одеський інститут підприємництва та права" порушило вимоги умов договору в частині сплати орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 10769731,23 грн, а відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені суд встановив, що згідно пункту 5.2 Договору передбачено пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний. Таким чином, перерахувавши суму пені за рік, суд у цій частині задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача 500658,20 грн пені.

Місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський інститут підприємства та права" не виконуються умови договору оренди належним чином, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди та виселення також підлягають підлягають задоволенню.

Між тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта", зазначивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта" за адресою м. Одеса, вул. Варненська, 13-А, а виселення ТОВ "Одеський інститут підприємництва та права" з вказаної адреси взаємовиключає можливість виселення ТОВ "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта" з того самого приміщення.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта" з спірної нежитлової будівлі, та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням усіх обставин що мають значення для вирішення справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, апелянт вказує, що пунктом 4.8. договору передбачено, що орендар має право передавати частину орендованого нежилого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця.

Скаржник наголошує, що 07.08.2023,0 06.10.2023, 03.11.2023 уповноваженими працівниками Департаменту здійснено обстеження орендованого приміщення, за результатами якого встановлено що відповідач-1 передав об`єкт оренди в користування відповідачу-2, який використовує його і по сьогоднішній день. Факт такого розміщення, підтверджується підписами представників відповідача-2, зробленими в зазначених вище актах. Також, як вбачається з відомостей з реєстру, адресою місцезнаходження відповідача-2 є: м. Одеса, вул. Варненська, 13-А, що також підтверджує факт зайняття відповідачем-2 об`єкта оренди.

Також скаржник зазначає, що 24.01.2025 складено ще один акт обстеження нежитлових приміщень у присутності представників Департаменту та, зокрема, директора відповідача-2 Коломійчук К.М., чим підтверджено обставини встановлені при попередніх обстеженнях.

Апелянт наголошує, що Департамент як орендодавець не надавав згоду відповідачу-1 на передачу об`єкта оренди в суборенду відповідачу-2, а відтак, така передача є незаконною та порушує приписи чинного законодавства.

З огляду на зазначене, скаржник вважає, що позовна вимога про виселення відповідача-2 також підлягає задоволенню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1332/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 у справі №916/1332/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

19.03.2025 від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.

21.03.2025 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1332/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 у справі №916/1332/24. Встановлено учасникам справи строк до 07.04.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 07.04.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 у справі №916/1332/24 призначено на 24.04.2025 о 10:30 год.

Між тим, судове засідання, призначене на 24.04.2025, не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Колоколова С.І. з 02.04.2025 по 01.05.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/1332/24 відбудеться 05.06.2025 об 11:00 год.

При цьому, колегією суддів враховувалось наступне.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія постановила розглянути вказану апеляційну скаргу у розумний строк.

У судове засідання з`явився представник скаржника та прокурор.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились. Про розгляд справи у суді апеляційної інстанції повідомлялись належним чином.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення присутніх представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

01.11.2013 між Департаментом освіти та науки Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський інститут підприємства та права" укладено договір оренди № 16, відповідно до якого останньому передано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлові приміщення комунальних дошкільних навчальних закладів в повному обсязі, загальною площею 2211.3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Варненська 13 А строком до 31.10.2016 року.

Додатковою угодою про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення 01.11.2016 за погодженням сторін строк дії договору оренди було продовжено до 30.09.2019 р., що фактично становить 2 роки та 11 місяців.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.02.2022 у справі № 916/3133/21 задоволено позовні вимоги Департаменту та внесено зміни до договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2013, № 16, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський інститут підприємництва та права" та Департаментом освіти та науки Одеської міської ради, в частині зміни найменування сторони орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до п. 7.8 Договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначено позивачем, на адресу Департаменту не надходило повідомлень від Відповідача про намір припинити договірні відносини.

Так, після настання дати закінчення дії Договору 31.08.2022 відповідач не повернув об`єкт оренди Департаменту, що стало підставою вважати позивачем, що Договір оренди є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Згідно пункту 4.8. Договору орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовою згодою орендодавця.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

З огляду на зміст апеляційної скарги та положення статті 269 ГПК України, оскаржуване рішення переглядається апеляційним господарським судом лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта".

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регламентовано, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Аналогічно згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічні положення також містяться у договорі.

Як вже зазначалось, оскаржуваним рішенням, зокрема, розірвано спірний договір оренди та виселено орендаря зі спірного приміщення. При цьому, скаржник просить виселити також і відповідача-2, який, на думку позивача, фактично займає спірне приміщення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позовну вимогу про виселення у даній справі позивачем фактично заявлено як похідну вимогу від розірвання договору оренди.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову в оскаржуваній частині зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта" за адресою м. Одеса, вул. Варненська, 13-А. Між тим, такий висновок суду першої інстанції не є повним та точним.

Так, колегія суддів вважає за необхідне уточнити вказаний висновок шляхом доповнення, зазначивши, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта" за адресою м. Одеса, вул. Варненська, 13-А саме на підставі будь-яких договірних відносин, які витікають із спірного договору оренди, у даному випадку договору суборенди, на який посилається скаржник, та який відсутній в матеріалах справи. Відтак, підстави для задоволення похідної позовної вимоги про виселення відповідача-2 із спірного приміщення у даній справі відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що виселення ТОВ "Одеський інститут підприємництва та права" з вказаної адреси взаємовиключає можливість виселення ТОВ "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта" з того самого приміщення.

Так, пунктом 4.8. Договору встановлено, що орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовою згодою орендодавця.

Відтак, вбачається, що орендар може передавати частину приміщення, що не виключає можливості знаходження за однією адресою одразу двох осіб. При цьому, колегія суддів зауважує, що у випадку належного підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Заклад загальної середньої освіти "Ліцей" "Просвіта" знаходиться у спірному приміщенні на підставі будь-яких договірних відносин, які витікають із спірного договору оренди, у даному випадку договору суборенди, то в такому разі, заявлення вимог про виселення одразу двох осіб, як наслідок розірвання спірного договору оренди, було б належним та ефективним способом захисту.

Відтак, висновок суду першої інстанції у цій частині слід виключити із мотивувальної частини рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що резолютивна частина рішення залишається незмінною, а доводи апеляційної скарги не спростовують загальних висновків про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 у справі №916/1332/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, у решті рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.06.2025.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Я.Ф. Савицький