Постанова від 03.06.2025 по справі 910/16845/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2025 р. м.Київ Справа№ 910/16845/23 (910/14439/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.06.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.02.2025 (повний текст складено та підписано 17.03.2025)

у справі №910/16845/23 (910/14439/24) (суддя Мандичев Д.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова

компанія "Сіті Голд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЛ-Інвест"

про визнання недійсним договору

в межах справи №910/16845/23

за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк

"Укргазбанк"

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/16845/23 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг".

22.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до 1) Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" ; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" про визнання недійсним Договору поруки №05.06.23/п від 05.06.2023, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Голд"" та ПрАТ "Київ-Одяг".

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладення спірного договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 спрямовано на необґрунтоване, сумнівне та непропорційне збільшення розміру боргових зобов`язань ПрАТ "Київ-Одяг" всупереч власним фінансовим інтересам, що є підставою для визнання його недійсним, як фраудаторного.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 позов задоволено повністю:

- визнано недійсним Договір поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" та Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг";

- присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору;

- присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що:

- унаслідок укладення спірного договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023, перебуваючи в стані фінансової неможливості виконання власних зобов`язань, ПрАТ "Київ-Одяг" додатково прийняло на себе обов`язки в якості солідарного боржника ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" зі сплати 100 710 854,15 грн., строк виплати яких настав, чим фактично збільшило свої боргові зобов`язання за відсутності фінансової спроможності їх погашення;

- укладення спірного договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 спрямовано на необґрунтоване, сумнівне та непропорційне збільшення розміру боргових зобов`язань ПрАТ "Київ-Одяг" всупереч власним фінансовим інтересам;

- ураховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 недійсним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі №910/16845/23 (910/14439/24) та увалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково не врахував, що на час укладення спірного договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 у відповідача-2 були відсутні відомості щодо неплатоспроможності ПрАТ "Київ-Одяг". При цьому, відповідач-2 не є пов`язаною особою з ПрАТ "Київ-Одяг", та укладення між ними оспорюваного договору відповідало ринковим умовам та правовій природі договору поруки.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

15.05.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що укладення спірного договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 спрямовано на необґрунтоване, сумнівне та непропорційне збільшення розміру боргових зобов`язань ПрАТ "Київ-Одяг" всупереч власним фінансовим інтересам, що є підставою для визнання його недійсним, як фраудаторного на підставі ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та частини 1 і 2 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, що обгрунтовано встановлено судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 апеляційну скаргу у справі №910/16845/23 (910/14439/24) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи №910/16845/23 (910/14439/24).

24.04.2025 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи №910/16845/23 (910/14439/24).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (з урахуванням виправлення описки) відкрито апеляційне провадження у справі №910/16845/23 (910/14439/24) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.06.2025.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 03.06.2025 з`явилися представники скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк".

Представник скаржника просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі №910/16845/23 (910/14439/24) та увалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі №910/16845/23 (910/14439/24) залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання 03.06.2025 своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи також не надходили, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.02.2014 між ПАТ "ТЕРРА БАНК" та ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" укладено Кредитний договір №КЛ/14/10-34.

Згідно з п. 1.3.3 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником умов, передбачених п. 4.2.21 цього договору, датою погашення кредиту є 01.03.2014.

Відповідно до виписок по особовим рахункам за період з 28.01.2014 до 24.06.2015 ПАТ "ТЕРРА БАНК" за Кредитним договором №КЛ/14/10-34, ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" надано транш на суму 130 743647,30 грн., 30.05.2014 надано транш на суму 1 104 657,54 грн., 05.06.2014 надано транш на суму 8 636 764,00 грн., 04.07.2014 надано транш на суму 6 500 000,00 грн.

29.12.2018 між ПАТ "ТЕРРА БАНК" та ТОВ "ФК "АРАГОН", як новим кредитором, укладено Договір № 8 про відступлення прав вимоги, відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (додаток 1 до договору), до ТОВ "ФК "АРАГОН" перейшло право вимоги за Кредитним договором № КЛ/14/10-34 на суму 359 710 854,15 грн.

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 20.12.2018 до 10.01.2019 ТОВ "ФК "АРАГОН" сплачено 28.12.2018 суму в розмірі 498 480,33 грн. відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 8.

Надалі, 08.08.2019 укладено Договір відступлення права вимоги № 08/08-19 між ТОВ "ФК "АРАГОН" (Первісний кредитор) та ТОВ "ФК "СІТІ ГОЛД" (Новий Кредитор), відповідно до пункту 1.1. якого Первісний кредитор передає (відступає в повному обсязі), а Новий кредитор приймає (набуває в повному обсязі) належне Первісному кредиторові право вимоги, вказане у п.п. 1.2., 1.3.Договору.

У пункті 1.2 договору зазначено, що під Правом вимоги у цьому Договорі Сторони розуміють обсяг частини майнових прав (прав вимоги) Первісного кредитора у грошових зобов`язаннях, які виникли та існують на дату укладення цього Договору на підставі: Кредитного договору №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014, з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є невід`ємними його частинами (надалі - Основний договір), укладеного між кредитором ПАТ "ТЕРРА БАНК" та ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" (надалі - Боржник).

Розмір Права вимоги, який відступається за Основним договором, становить 359 710 854,15 грн. (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору плата за відступлення частини Права вимоги за Основним договором, що визначено п. 1.2., 1.3. Даного договору становить 3 597 108,54 грн.

19.05.2021 ТОВ "ФК "СІТІ ГОЛД" сплатило ТОВ "ФК "АРАГОН" за відступлення права вимоги 3 573 602,86 грн. згідно з випискою з АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК"; 14.09.2021 сплатило 7 800 грн. за платіжною інструкцією №2339; 21.09.2021 сплатило 2 270 грн. за платіжною інструкцією №2361; 21.09.2021 сплатило 695 грн. за платіжною інструкцією №2362; 28.09.2021 сплатило 2 270 грн. за платіжною інструкцією №2404; 05.10.2021 сплатило 10 470,68 грн. за платіжною інструкцією №2450. Відповідні дані також відображені в картці рахунку НОМЕР_2 за період 01.01.2001 - 28.09.2024 від ТОВ "ФК "СІТІ ГОЛД" по контрагенту ТОВ "ФК "АРАГОН".

05.06.2023 між ТОВ "ФК "СІТІ ГОЛД", як кредитором, та Приватним акціонерним товариством "КИЇВ-ОДЯГ", як поручителем, укладено Договір поруки № 05.06/23-п, у пункті 1.1 якого вказано, що за даним Договором Поручитель зобов`язується перед Кредитором у випадку невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЛ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ: 34662385) (надалі - "Боржник") своїх зобов`язань за Кредитним договором № КЛ/14/10-34 від 26.02.2014 (надалі - "Основний договір"), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА БАНК" (код ЄДРПОУ: 24425738), зі сплати суми в розмірі 100 710 854,15 грн., виконати зобов`язання Боржника, що виникли з Основного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки, у випадку невиконання Боржником зобов`язань, передбачених Основним договором, Поручитель несе відповідальність перед Кредитором, як солідарний боржник в однаковому обсязі з Боржником всім своїм майном, грошовими коштами, майновими правами.

Пункт 3.1 договору поруки передбачає, що у випадку невиконання Боржником в установлений Основним договором строк зобов`язань, передбачених Основним договором, Кредитор зобов`язаний направити Поручителю письмове повідомлення, яким довести до відома Поручителя факт недотримання Боржником вимог Основного договору.

За змістом пункту 3.3 договору поруки, Поручитель протягом 10-ти банківських днів, наступних за днем отримання від Кредитора передбаченого п. 3.1 даного Договору повідомлення, зобов`язується перерахувати на поточний рахунок Кредитора суму, визначену останнім у розрахунку заборгованості Боржника, в повному обсязі згідно Основного договору.

З огляду на невиконання ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" зобов`язань за Кредитним договором № КЛ/14/10-34, ТОВ "ФК "СІТІ ГОЛД" направило 11.09.2023 повідомлення-вимогу № 11-1.09/23 до Приватного акціонерного товариства "КИЇВ-ОДЯГ" про необхідність погасити заборгованість, як поручителем, за ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" за Кредитним договором № КЛ/14/10-34 на суму 100 710 854,15 грн. Дане повідомлення вручене нарочно 12.09.2023 директору Приватного акціонерного товариства "КИЇВ-ОДЯГ", про що свідчить його підпис на копії зазначеного повідомлення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23, частково зміненою постановою Верховного Суду від 10.07.2024, відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Київ-Одяг"; визнано грошові вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ПрАТ "Київ-Одяг" в розмірі 1 195 817 096,85 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2024 визнано кредитором у справі № 910/16845/23 по відношенню до боржника, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" з грошовими вимогами на суму 100 716 910,15 грн., з яких 6 056,00 грн. - вимоги першої черги, 100 710 854,15 грн. - вимоги четвертої черги.

Заперечуючи проти задоволення позову, ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Голд" у відзиві на позов зауважило, що на час укладення спірного договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 у відповідача-2 були відсутні відомості щодо неплатоспроможності ПрАТ "Київ-Одяг". При цьому, відповідач-2 не є пов`язаною особою з ПрАТ "Київ-Одяг", та укладення між ними оспорюваного договору відповідало ринковим умовам та правовій природі договору поруки.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Згідно з частиною 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (у редакції, чинній на момент укладення спірних правочинів) правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відтак, положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства розширюють визначені приписами статті 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21)).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23, частково зміненою постановою Верховного Суду від 10.07.2024, відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Київ-Одяг"; визнано грошові вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ПрАТ "Київ-Одяг" в розмірі 1 195 817 096,85 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки оспорюваний Договір поруки від № 05.06/23-п від 05.06.2023 укладений у межах трирічного строку до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Київ-Одяг", до даних правовідносин підлягає застосуванню стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (стаття 558 Цивільного кодексу України).

Отже, з вищенаведених положень чинного законодавства слідує, що договір поруки може бути як оплатним, так і безоплатним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, предметом оспорюваного договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 є надання ПрАТ "Київ-Одяг" (Поручитель) поруки перед ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Голд" (Кредитор) у випадку невиконання ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" ("Боржник") своїх зобов`язань за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014, укладеним між ТОВ "ТЕРРА БАНК", зі сплати суми в розмірі 100 710 854,15 грн.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023, у випадку невиконання Боржником зобов`язань, передбачених Основним договором, Поручитель несе відповідальність перед Кредитором, як солідарний боржник в однаковому обсязі з Боржником всім своїм майном, грошовими коштами, майновими правами.

Отже, за умовами договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 ПрАТ "Київ-Одяг" виступає в якості солідарного боржника із ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" щодо виконання останнім обов`язку зі сплати суми в розмірі 100 710 854,15 грн. за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014.

Поручитель, укладаючи договір поруки, не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє. Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі № 922/3522/17.

Водночас, згідно з п. 1.3.3 Кредитного договору №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014, датою погашення кредиту є 01.03.2014.

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, строк погашення кредиту за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014 станом на момент укладення ПрАТ "Київ-Одяг" спірного договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 - настав, та зобов`язання за вказаним договором залишалися невиконаними ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ", як позичальником, майже 9 років.

При цьому, ПрАТ "Київ-Одяг", укладаючи договір поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023, вже не могло виконувати взяті на себе фінансові зобов`язання, зокрема, перед ПАТ АБ "Укргазбанк", перед яким обліковувалася заборгованість за кредитним договором № 3 від 25.02.2009, розмір кредиту - 150 000 000,00 грн., строк кредитування за яким закінчився 24.02.2010.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що унаслідок укладення спірного договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023, перебуваючи в стані фінансової неможливості виконання власних зобов`язань, ПрАТ "Київ-Одяг" додатково прийняло на себе обов`язки в якості солідарного боржника ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" зі сплати 100 710 854,15 грн., строк виплати яких настав, чим фактично збільшило свої боргові зобов`язання за відсутності фінансової спроможності їх погашення. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, і який не було спростовано скаржником, що укладення спірного договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 спрямовано на необґрунтоване, сумнівне та непропорційне збільшення розміру боргових зобов`язань ПрАТ "Київ-Одяг" всупереч власним фінансовим інтересам.

Стаття 3 Цивільного кодексу України закріплює такі загальні засади цивільного законодавства, як принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента, та виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності, тобто кожна сторона повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що цивільне законодавство саме обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи при укладенні угоди, кредитор, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір поруки, повинен діяти добросовісно та розумно, зокрема, задля досягнення мети поруки достеменно переконатись про наявність фінансової спроможності потенційного поручителя на виконання ним зобов`язання за боржника, або проявити принаймні розумну обачність, знати про це.

Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.

Вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, сторони такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2023 № 910/15232/20 (910/18130/21) та від 23.03.2023 № 910/15232/20 (910/18169/21)).

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність обумовлених законом підстав про визнання договору поруки № 05.06/23-п від 05.06.2023 недійсним. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/16845/23 (910/14439/24), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/16845/23 (910/14439/24) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/16845/23 (910/14439/24) - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи 910/16845/23 (910/14439/24) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 09.06.2025.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков