Рішення від 21.05.2025 по справі 905/1505/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.2025 Справа №905/1505/24

за позовом: заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 45) в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 6, код ЄДРПОУ 00022473)

до відповідача: Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області (84522, Донецька область, Бахмутський р-н, м.Сіверськ(пн), вул.Центральна, 8, код ЄДРПОУ 04053097), повноваження якої тимчасово здійснює Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області (84522, Донецька область, Бахмутський р-н, м.Сіверськ(пн), вул.Центральна, 8, код ЄДРПОУ 44762032)

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства «Лиманське лісове господарство» (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Костянтина Гасієва, 1А, код ЄДРПОУ 00991717)

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національного природного парку «Святі гори» (84136, Донецька область, Краматорський район, с.Богородичне, вул.Паркова, 4, код ЄДРПОУ 24802477)

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька область, м.Краматорськ, б.Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332)

про витребування земельної ділянки у власність держави

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Білогубова В.В.

У засіданні брали участь:

прокурор (в режимі відеоконференції): Стецюк Т.І. за посв.

від позивача (в режимі відеоконференції): Бусел С.Ю. в порядку самопредставництва

від відповідача: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

від третьої особи 3: не з`явився

Згідно із ст.216 ГПК України в

засіданні суду оголошувалась

перерва з 07.05.2025 до 21.05.2025

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області, м.Бахмут в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області, м.Сіверськ, повноваження якої тимчасово здійснює Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, м.Сіверськ, в якій (з урахуванням змісту заяви №50-650вих-25 від 13.03.2025 про зміну предмета позову), просив витребувати у власність держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, повноваження якої тимчасово здійснює Донецька обласна військова адміністрація, з незаконного володіння Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області, повноваження якої виконує Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, земельну ділянку з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 площею 2,263 га в категорію земель лісогосподарського призначення шляхом виправлення Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області помилки у відомостях Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що Бахмутською окружною прокуратурою Донецької області за результатами опрацювання стану використання земель лісогосподарського призначення на території Бахмутського району Донецької області встановлено порушення вимог законодавства при формуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення за рахунок земель державного лісового фонду та їх передачі у комунальну власність, внаслідок чого з державного лісового фонду та постійного користування Ямпільського лісництва Державного підприємства «Лиманське лісове господарство» вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка частково накладається на землі природно-заповідного фонду.

Ухвалою суду від 03.12.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1505/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, Державне підприємство «Лиманське лісове господарство» та Національний природний парк «Святі гори».

25.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення №1358/0/151-24/05 від 25.12.2024, в яких він просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі та прийняти рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014. Зазначав, що відновлення порушених прав держави щодо спірної земельної ділянки у повному обсязі можливе лише з обов`язковим прийняттям судом рішення щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

15.01.2025 на електронну адресу суду надійшли пояснення №27 від 15.01.2025 Національного природного парку «Святі гори», за змістом яких третя особа 2 зазначала, що спірна земельна ділянка входить до складу земель Національного природного парку «Святі гори», у зв`язку з чим позовні вимоги прокуратури необхідно задовольнити в повному обсязі.

Однак, вказане звернення не було скріплено електронним підписом, а отже не вважається офіційним та не розглядається судом.

Станом на дату розгляду справи вказана заява не надходила до суду у паперовому вигляді.

15.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від Бахмутської окружної прокуратури Донецької області надійшла відповідь №50-95вих-25 від 15.01.2025 на пояснення позивача, за змістом якої заявник позову зазначав, що належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в обґрунтування наведеного посилався на:

- постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, відповідно до якої у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам); рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою;

- при пред`явленні позову враховано, що земельна ділянка існує як індивідуально-визначений об`єкт цивільних прав, у разі пред`явлення вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав перестане існувати та у такому випадку постане питання про належний спосіб захисту та доцільність витребування земельної ділянки, яка у подальшому перестане існувати.

10.02.2025 на електронну адресу суду надійшла заява №01-12/564 від 10.02.2025 Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, в якій відповідач просив розглянути справу за його відсутності та зазначав, що не має заперечень або самостійних вимог щодо суті позову.

Однак, вказане звернення не було скріплено електронним підписом, а отже не вважається офіційним та не розглядається судом.

Разом з тим, 12.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява №01-12/597 від 12.02.2025, в якій вказаний учасник спору просив розглянути справу за його відсутності та зазначав, що позов визнає.

25.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від Донецької обласної державної адміністрації надійшло клопотання б/н від 25.02.2025, за змістом якого позивач зазначав, зокрема про наступне:

- незалежно від того, хто буде заявником у випадку державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що визнане за державою рішенням суду, державна реєстрація права власності на вказані земельні ділянки має бути проведена з урахуванням положень ст.122 Земельного кодексу України;

- Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рішенні від 21.01.2025 у справі №904/6886/23 зазначено, що під час обрання ефективного способу захисту щодо спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення необхідно враховувати, що її вибуття з державної власності супроводжувалося незаконною зміною цільового призначення, що зумовлює необхідність заявлення позовної вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок. Скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №916/1517/22.

Ухвалою суду від 19.03.2025 до участі у розгляді справи в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, було залучено Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Третя особа 3 пояснень на стадії підготовчого провадження не надала.

08.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області надійшла заява б/н від 08.04.2025, в якій відповідач зазначав, що ознайомився з позовними вимогами з урахуванням зміни предмета позову, просив розглянути справу за відсутності адміністрації та вказував, що позов визнає з урахуванням уточнень, викладених у заяві прокурора про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 10.04.2025 закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 07.05.2025.

11.04.2025 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшли пояснення №03-170 від 08.04.2025 Державного підприємства «Лиманське лісове господарство», в яких третя особа 1 просила задовольнити позов та розгляд справи проводити за її відсутності. У поясненнях також зазначалось, що спірна ділянка була помилково проінвентаризована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення та незаконно вилучена з постійного користування Державного підприємства «Лиманське лісове господарство» зі зміною цільового призначення, оскільки є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка входить до лісового фонду.

14.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надійшли пояснення б/н від 13.04.2025, в яких третя особа 3 не заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Прокурор та представник позивача у судові засідання 07.05.2025, 21.05.2025 з розгляду справи по суті з`явились (в режимі відеоконференції) та підтримали позовні вимоги.

Інші учасники судового розгляду у відповідні судові засідання не зявились, судом не викликались.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 вказаного процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Аналогічними правами та обов`язками вказаний кодекс наділяє третіх осіб в силу норм ч.5 ст.50 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників відповідача і третіх осіб не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора і представника позивача, господарський суд встановив.

Відповідно до наказу №482-СГ від 24.01.2020 Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області «Про проведення державної інвентаризації земель» відбулась інвентаризація земель на території Донецької області загальною площею 51000,0000 га несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру.

Також, була розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Серебрянської сільської ради Бахмутського району Донецької області.

12.07.2020 відкрито поземельну книгу земельної ділянки з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014, відповідно до якої було визначено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, 12.07.2020 внесено відомості до вказаного кадастру про формування земельної ділянки з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014, площею 2,263 га.

Наразі, відповідно до розпорядження №710-р від 12.06.2020 Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» Серебрянська сільська рада увійшла до складу територій Сіверської територіальної громади.

Наказом №3-ОТГ від 23.11.2020 Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», Сіверській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 614,5469 га, які розташовані в адміністративних межах Сіверської об`єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області за межами населеного пункту згідно з актом приймання-передачі.

Як визначено у додатку (п.43) до наведеного наказу, до переліку вищевказаних земельних ділянок увійшла, зокрема, спірна земельна ділянка площею 2,263 га, з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014, цільове призначення зазначено як: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

За змістом акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 23.11.2020, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області відповідно до наказу №3-ОТГ від 23.11.2020 передало із державної власності, а Сіверська об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність Сіверської об`єднаної територіальної громади, в тому числі, і спірну земельну ділянку (п.43).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.11.2024, земельна ділянка, площею 2,263 га, з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 належить на праві власності Сіверській міській раді Бахмутського району Донецької області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрація прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57003690 від 10.03.2021; документи подані для державної реєстрації: наказ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, серія та номер: №3-ОТГ, виданий 23.11.2020; видавник: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області; акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, серія та номер: б/н, виданий 23.11.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Сіверська міська рада.

Разом з тим, у листах №03-73 від 01.04.2024 та №03-29 від 06.08.2024, наданих на запит прокуратури, Державне підприємство «Лиманське лісове господарство» зазначало, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 накладається на землі лісогосподарського призначення, які входять до лісового фонду Державного підприємства «Лиманське лісове господарство» Ямпільського лісництва; погодження на вилучення вищевказаних земельних ділянок чи зміну їх цільового призначення підприємство не надавало.

Згідно з інформацією (листи №130 від 22.04.2024 та №285 від 25.07.2024), наданою Національним природним парком «Святі гори», спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 частково накладається на землі природно-заповідного фонду, які входять до складу Національного природного парку «Святі гори» без вилучення у землекористувача Державного підприємства «Лиманське лісове господарство».

Як вказує прокурор, земельна ділянка з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 площею 2,263 га безпідставно віднесена до земель комунальної власності Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області. Донецькою обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель лісового фонду, не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею і має бути витребувана від відповідача на користь позивача.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає про наступне:

Згідно зі ст.ст.13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В силу норм ст.19 Основного закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.ст.11, 15, 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Земельним кодексом України визначено, зокрема, наступне:

- земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч.1 ст.3);

- до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ст.12);

- віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.20);

- землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей (ст.22);

- до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) (ч.ч.1, 2 ст.22);

- до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ст.55);

- земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст.57);

- землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ст.43);

- до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (ст.44);

- суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст.80);

- землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом (ч.ч.1, 2, 5 ст.83);

- у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.ч.1, 2 ст.84);

- сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122);

- землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти. Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом (ст.46-1).

Лісовим кодексом України визначено:

- ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (ст.1);

- ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст.7);

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: 1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; 2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; 4) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; 5) пункт виключено; 6) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення; 7) обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства в порядку, передбаченому законодавством; 8) забезпечують здійснення заходів з охорони і захисту лісів, створюють охоронні зони для збереження біорізноманіття у лісах, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до здійснення таких заходів населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в`їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством; 9) встановлюють ліміт використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань, крім лісових ділянок сумарною площею до 100 гектарів, які перебувають на землях усіх категорій (крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення); 10) встановлюють максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав`яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо; 11) вирішую

- облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обгрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства (ст.ст.45, 47, 48, 54);

- існуючі до набрання чинності цим Кодексом поділ лісів за категоріями захисності та відповідний режим ведення лісового господарства не можуть бути змінені до затвердження в установленому порядку відповідних нормативно-правових актів, передбачених цим Кодексом. Спеціальні дозволи на використання лісових ресурсів, видані до набрання чинності цим Кодексом, діють до завершення терміну, на який вони були видані. До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (п.п.3-5 Прикінцевих положень).

Законом України «Про природно-заповідний фонд» визначено:

-до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища (ст.3);

-межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ст.7);

-зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку (ст.54).

Як свідчать матеріали справи, на запит №50-445вих-24 від 19.02.2024 Бахмутської окружної прокуратури, третьою особою 1 було надано відповідь №03-73 від 01.04.2024, за змістом якої зазначалось, що Державне підприємство «Лиманське лісове господарство» співставило земельну ділянку з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 публічної кадастрової карти з квартальною сіткою планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та виявило, що така земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення, які входять до лісового фонду Державного підприємства «Лиманське лісове господарство» Ямпільського лісництва, в тому числі, у кварталі 188. Погодження на вилучення земельної ділянки чи зміну її цільового призначення Державне підприємство «Лиманське лісове господарство» не надавало.

До цього листа додавались планово-картографічні матеріали по Ямпільському лісництву Державного підприємства «Лиманське лісове господарство» (квартал 188).

Крім раніше наданої інформації, у листі №03-229 від 06.08.2024 третя особа 1 зазначала, що згідно з матеріалами лісовпорядкування квартал 188 відноситься до Національного природного парку «Святі гори» (зона регульованої рекреації).

Одночасно, у відповідь на звернення №50-852вих-24 від 01.04.2024 Бахмутської окружної прокуратури, третьою особою 2 було надано відповідь №130 від 22.04.2024, у якій вказувалось, що земельна ділянка з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 частково накладається на землі природно-заповідного фонду згідно з кадастровою картою ПЗФ України.

До цього листа додавалось викопіювання з кадастрової карти ПЗФ.

Аналогічні за змістом відомості містились у листі №285 від 25.07.2024 Національного природного парку «Святі гори».

Разом з тим, у цьому листі третя особа 2 повідомляла Бахмутську окружну прокуратуру про неможливість надання правовстановлюючих документів щодо входження територій, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 до територій природно-заповідного фонду Національного природного парку «Святі гори» (без вилучення у землекористувача), оскільки вони знаходяться у Державного підприємства «Лиманське лісове господарство».

Наразі, Національний природний парк «Святі гори» був створений Указом Президента України №135/97 від 13.02.1997 на території Краснолиманського та Слов`янського районів Донецької області. Відповідно до додатку №2 до вказаного Указу землекористувачем, землі якого включаються до складу Національного природного парку «Святі гори» (без вилучення), зокрема, є Краснолиманське державне лісогосподарське підприємство (нині Державне підприємство «Лиманське лісове господарство»), в тому числі, Ямпільське лісництво.

Відповідно до п.1.1 Положення про Національний природний парк «Святі гори», яке затверджено наказом №81 від 31.08.2020 Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, вказаний парк є територією природно-заповідного фонду державного значення. Парк розташований на території, в тому числі, Краснолиманського району Донецької області.

Окрім того, Бахмутська окружна прокуратура звернулась до Виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» з листом №50-3953вих23 від 06.11.2023, у якому просила надати інформацію щодо накладання на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні державних лісомисливських підприємств, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014. У випадку підтвердження приналежності зазначеної земельної ділянки до земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державних лісомисливських підприємств, а також за наявності, прокуратура просила надати копії підтверджуючих документів:

-розпорядження (рішення) про передачу земельних ділянок державному лісогосподарському підприємству;

-планово-картографічні матеріали лісовіпорядкування (проект організації та розвитку лісового господарсьва, який включає таксаційний опис лісових насаджень та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування план лісових насаджень Державного підприємства);

-дані (копії наказів, протоколу, інших розпорядчих документів) про погодження та затвердження Проекту організації і розвитку лісового господарства державного лісогосподарського підприємства уповноваженими органами).

У відповідь на вказаний запит, Виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» згідно з відповіддю №04-1252 від 06.12.2023 представило фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу 188 Ямпільського лісництва Державного підприємства «Краснолиманський лісгосп» (нині «Лиманське лісове господарство») за матеріалами лісовпорядкування 2019 року та межами земельних ділянок відповідно до наданого кадастрового номеру.

Наразі, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. Виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Отже, інформація, надана Виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст.76-78 Господарського процесуального кодексу України.

Близькі за змістом правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, від 30.09.2020 у справі №363/669/17, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 31.05.2023 у справі №681/804/20, від 01.11.2023 у справі №676/5079/21.

Крім іншого, Бахмутська окружна прокуратура також зверталась до Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України з запитом №50-611вих-24 від 06.03.2024 про надання знімків аерокосмічних систем нагляду та контролю, в розрізі відомостей, за допомогою яких можливо встановити станом на 2020 рік розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 та по теперішній час в межах земель державного лісового фонду та, у разі технічної можливості, зазначити чи має земельна ділянка перетини з земельними ділянками, на яких розташований Національний природний парк «Святі гори».

У відповідь на вказаний лист, Національний центр управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України надав відповідні графічні матеріали.

З огляду на наведене, суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджується, що на момент проведення інвентаризації земельна ділянка, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 перебувала в постійному користування Державного підприємства «Лиманське лісове господарство». Окрім того, така земельна ділянка частково накладається на землі природно-заповідного фонду.

Згідно з інформацією, наданою секретаріатом Кабінету Міністрів України, рішень про вилучення з постійного користування Державного підприємства «Лиманське лісове господарство» спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014, площею 2,263 га, для передачі з державної власності у комунальну власність не приймалось.

В свою чергу, Донецька обласна державна адміністрація, Донецька обласна військова адміністрація, як розпорядник земель лісового фонду, згоди на вилучення спірної земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області за межами населених пунктів, не надавала, будь-які рішення щодо зміни її цільового призначення не приймала, а отже вказана земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.04.2024 у справі №913/50/22, для розмежування лісових ділянок комунальної та державної власності необхідно враховувати чи на момент роздержавлення ділянка відносилась до лісової.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 звернула увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п.57 постанови). Правову позицію в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду підтверджено, відповідно до пунктів 6.35, 6.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст.387, 388 Цивільного кодексу України.

Належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, п.4 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а ст.387 Цивільного кодексу України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч.3 ст.13, ч.7 ст.41, ч.1 ст.50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст.18, 19, пункт «а» ч.1 ст.91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (ст.14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст.1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. (Судом врахована позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові №359/3373/16-ц від 23.11.2021).

Отже, за положеннями зазначених норм права, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому, норма ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст.387, 388 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №522/2201/15-ц.

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 Цивільного кодексу України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст.388 Цивільного кодексу України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (п.1-3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.3 ст.152 вказаного кодексу захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п.66 постанови Великої Палати Верховного суду від 04.07.2023 у справі №373/626/17 позивач із дотриманням правил ст.ст.387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (п.п.99-100), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (п.п.86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі №522/2202/15-ц (п.п.73-76), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (п.п. 38-39), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (п.п.34), від 11.02.2020 у справі № 22/614/19 (п.50), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (п.10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.п.71, 76), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (п.п.55-57), від 14.09.2021 у справі №359/5719/17 (п.п.120-121, 123-124), від 16.09.2021 у справі №910/2861/18 (п.п.101, 103), від 05.10.2021 у справі №910/18647/19 (п.п.9.32-9.33, 9.38), від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (п.п.86- 87), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.148-151, 153-154, 167-168), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (п.п.39, 42-4

Зібраними доказами підтверджується, що спірна земельна ділянка площею 2,263 га з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 на час прийняття наказу №3-ОТГ від 23.11.2020 Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та на цей час належить до земель державного лісового фонду та перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства Державного підприємства «Лиманське лісове господарство».

Відсутність спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення Донецької обласної державної адміністрації чи Донецької обласної військової адміністрації свідчить про те, що власник, волю (згоду) на її відчуження не виявляв, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею без прийняття ним відповідного рішення.

Незаконне вилучення спірної земельної ділянки призвело до зміни її правового статусу, а саме: державна власність змінена на комунальну, цільове призначення земельної ділянки змінено з лісогосподарського на сільськогосподарське, а розпорядник з держави на територіальну громаду.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада в особі Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області.

Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України вирішено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого у подальшому неодноразово продовжено і який діє на теперішній час.

Указом Президента України від 04.07.2022 №469/2022 створено Сіверську міську військову адміністрацію Бахмутського району Донецької області.

Відповідно до п.26 ч.2 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Крім того, Верховною Радою України прийнято постанову №2542-ІХ від 30.08.2022, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області тимчасово уповноважений на виконання функцій міської ради як органу місцевого самоврядування, зокрема, і у сфері регулювання земельних відносин.

Отже, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку - територіальна громада в особі Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області, повноваження якої натепер виконує Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області.

Як зазначалось вище, відповідач у заявах б/н від 12.02.2025, б/н від 08.04.2025 позовні вимоги визнав.

За змістом п.1 ч.2 ст.46, ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.191 вказаного нормативно-правового акту, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов`язаних з визнанням позову в частині витребування спірної земельної ділянки у власність держави, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

Таким чином, суд вважає позов Заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації до Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області, повноваження якої тимчасово здійснює Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, про витребування у власність держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, повноваження якої тимчасово здійснює Донецька обласна військова адміністрація, з незаконного володіння Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області, повноваження якої виконує Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, земельної ділянки з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014 площею 2,263 га в категорію земель лісогосподарського призначення правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, щодо вимоги в частині вирішення у судовому порядку питання виправлення Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області помилки у відомостях Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки, суд зазначає про наступне.

За змістом ч.1 ст.37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу. Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду (ч.ч.2-5 ст.37 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до п.138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою №1051 від 17.10.2012 Кабінету Міністрів України (далі Порядок №1051), помилками у Державному земельному кадастрі є: 1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; 2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); 3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою); 4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії; 5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель; 6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; 7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 01 січня 2013 року та відомості про я

Положеннями п.139 Порядку №1051 визначено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 органові, що здійснює ведення Державного земельного кадастру. У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом із доданими до нього документами надсилається заінтересованою особою в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобу електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронній формі з Державного аграрного реєстру з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.

Відповідно до п.143 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей.

Згідно з п.144 Порядку №1051, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру: 1) складає в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30; 2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру); 3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок); 3-1) надсилає державному реєстраторові прав на нерухоме майно повідомлення за формою згідно з додатком 31 в електронній формі; 4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку. Технічний адміністратор Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в режимі реального часу забезпечує передачу повідомлення Державного кадастрового реєстратора до державного реєстратора прав на нерухоме майно, яким надсилалося повідомлення відповідно до пункту 139-1 цього Порядку.

За приписами п.146 Порядку №1051, виправлення технічної помилки здійснюється Державним кадастровим реєстратором у Державному земельному кадастрі, витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру та всіх документах, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру (в електронній та паперовій формі) та містять відповідні відомості, шляхом повторного виготовлення (в електронній та паперовій формі) відповідних документів (їх аркушів).

Згідно з п.149 Порядку №1051, якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, та не потребують виправлення у зв`язку з не виявленням відповідних технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє заявникові (у випадку, передбаченому пунктом 139-1 цього Порядку, - державному реєстраторові прав на нерухоме майно у порядку, передбаченому пунктом 144 цього Порядку) про відмову у виправленні вказаних у його повідомленні помилок із зазначенням причини відмови згідно з додатком 33.

З огляду на положення вищенаведених нормативно-правових актів, виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру потребує попереднього звернення до органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, з відповідною заявою.

В свою чергу, у разі прийняття державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у виправленні помилок, таке рішення може бути оскаржене до суду.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що прокурор чи позивач звертались до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з вимогою про виправлення відповідних відомостей в порядку, визначеному вищенаведеними нормативно-правовими актами та третьою особою 3 було відмовлено у задоволенні такої заяви.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в частині виправлення Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області помилки у відомостях Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки є передчасними.

Господарським судом також враховано, що задоволення такої вимоги фактично призведе до зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області вчинити відповідні дії, що є можливим за наявності у вказаного учасника судового процесу статусу відповідача. Тоді як вказаний орган державної влади виступає третьою особою 3 у справі.

З огляду на наведене, визнання позову відповідачем у цій частині є безпідставним і не приймається судом.

Доводи позивача стосовно необхідності прийняття рішення про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки судом до уваги не приймаються, оскільки відповідна позовна вимога не заявлена у справі, а отже наведене питання судом не вирішується.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області підлягають частковому задоволенню з визначених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Як встановлено, у заявах б/н від 12.02.2025, б/н від 08.04.2025, які було подано до суду до початку розгляду справи по суті, відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Тобто, враховуючи наведене, з огляду на викладені вище положення закону, 50% суми судового збору в розмірі 1211,20 грн (2422,40 / 2 = 1211,20 грн) підлягають поверненню на користь Донецької обласної прокуратури, як платника згідно із платіжною інструкцією №2549 від 25.11.2024, з Державного бюджету України.

В той же час, згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України 50% судового збору в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури.

Незважаючи на часткову відмову у позові, суд вважає доцільним саме зазначений розподіл судового збору, виходячи з того, що вимога про виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру фактично сформульована прокурором як складова вимоги про витребування земельної ділянки, яку задоволено судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 191, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Витребувати у власність держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, повноваження якої тимчасово здійснює Донецька обласна військова адміністрація, з незаконного володіння Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області, повноваження якої виконує Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, земельну ділянку з кадастровим номером 1420989200:01:184:0014, площею 2,263 га.

Стягнути з Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області (84522, Донецька область, Бахмутський р-н, м.Сіверськ(пн), вул.Центральна, 8, код ЄДРПОУ 04053097), повноваження якої тимчасово здійснює Сіверська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області (84522, Донецька область, Бахмутський р-н, м.Сіверськ(пн), вул.Центральна, 8, код ЄДРПОУ 44762032) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Повернути Донецькій обласній прокуратурі (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції №2549 від 25.11.2024.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 21.05.2025.

Повний текст рішення складено 29.05.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця