Рішення від 09.06.2025 по справі 906/419/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/419/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,

секретар судового засідання: Стретович Н.К.,

за участю представника позивача: Красун В.В.- адвокат, ордер серія АС №1092526 від

26.03.2025р. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР"

до Приватного підприємства "Слободище"

про стягнення 1133450,57 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАОР" звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Слободище" 1133450,57 грн., з яких: 924240,00 грн. боргу, 109583,19 грн. пені, 81483,29 грн. інфляційних, 18144,09 грн. 3% річних.

Ухвалою від 02.04.2025р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 01.05.2025р.

Ухвалою суду від 01.05.2025р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.05.2025р.

В судовому засіданні 29.05.2025р. суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Проголошення судового рішення суд відклав на 09.06.2025р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 17.11.2023 по 14.11.2024 позивач на виконання договору поставки №144/23 від 17.11.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 944722,72 грн., натомість отримав часткову оплату у розмірі 20482,72 грн.

Керуючись пунктом 6.2. договору позивач нарахував відповідачу 109583,19 грн. пені, а також, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України 18144,09 грн. 3% річних та 81483,29 грн. інфляційних втрат.

Вимогою від 21.03.2025р. позивач вимагав сплатити заборгованість за договором поставки №144/23 від 17.11.2023.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав та доводи позивача не спростував.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.04.2025р., а також ухвала суду від 01.05.2025р. надіслані відповідачеві до електронного кабінету 03.04.2025р. та 01.05.2025р. відповідно.

Враховуючи викладене, судом було надано учасниками справи можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.11.2023р. між Приватним підприємством "Слободище" (покупець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАОР" (постачальник/позивач) укладено договір поставки №144/23 (а.с.9 на звороті, 10-11), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві наступну продукцію: кормові добавки, вет. препарати та продукцію для сільськогосподарської діяльності (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість в строк та на умовах цього Договору (п.1.1 договору).

Перелік товару може бути розширений після підписання відповідних додатків або узгоджений в специфікаціях що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Назва товару, розмір партії, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна кількість товару (партії), що підлягає поставці за цим договором, визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціни на товар узгоджуються сторонами на кожну його партію і фіксується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору та формуються під кожну поставку товару.

Ціна договору визначається за загальною вартістю поставлених партій товару протягом дії даного договору згідно специфікацій та видаткових накладних (п.3.4 договору).

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в національній валюті України - гривні у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку. Строк оплати за поставлену партію товару встановлюється в специфікації на дану партію. За результатами фінансово-господарської діяльності постачальник надає покупцеві Акти звірки взаємних розрахунків. Покупець зобов`язаний підписати і повернути постачальнику Акти звірки взаємних розрахунків протягом семи календарних днів з дати його надання покупцеві або в такий ж термін надати письмові мотивовані зауваження. У випадку не повернення покупцем Акту звірки взаємних розрахунків, протягом терміну встановленого цим пунктом договору, Акт звірки вважається підписаним та визнаним покупцем (п.4.1-п.4.3. Договору).

Відповідно до п. 5.4 договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.

За умовами п.5.6 договору поставка товару за цим договором здійснюється на умовах, що визначається у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору. Поставка партії товару та виписка накладних документів здійснюється за цінами, що зафіксовані сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Моментом виконання обов`язку постачальника щодо передачі товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем та підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами по даному договору. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору, жодна із сторін у письмовій формі не повідомить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. Сторони визнають юридичну силу договору, всіх інших супровідних документів до договору, що підписані з застосуванням засобів факсимільного чи електронного зв`язку, з подальшим підтвердженням оригіналом.

Вказаний договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 944722,72 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 616 від 17.11.2023 р., специфікацією №СВЦУ-000001 від 17.11.2023р., експрес накладною № 59001055170058 від 22.11.2023 р., рахунком №597 від 17.11.2023р. на суму 11362,72 грн.;

- видатковою накладною № 628 від 23.11.2023 р.,специфікацією №СВЦУ-000002 від 23.11.2023 р., експрес накладною № 59001058398870 від 27.11.2023 р., рахунком №609 від 23.11.2023 р. на суму 9120,00 грн.;

- видатковою накладною № 311 від 29.04.2024 р.,специфікацією №СВЦУ-000003 від 29.04.2024 р., товарно-транспортною накладною № РЦУ-311 від 29.04.2024 р.,рахунком №296 від 29.04.2024 р. на суму 168000,00 грн.;

- видатковою накладною № 362 від 17.05.2024 р.,специфікацією №СВЦУ-000004 від 17.05.2024 р., товарно-транспортною накладною № РЦУ-362 від 17.05.2024 р., рахунком №342 від 17.05.2024 р. на суму 168000,00 грн.;

- видатковою накладною № 486 від 05.07.2024 р., специфікацією №СВЦУ-000005 від 05.07.2024 р., товарно-транспортною накладною № РЦУ-486 від 05.07.2024 р., рахунком №465 від 05.07.2024 р. на суму 183200,00грн.;

- видатковою накладною № 641 від 22.08.2024 р., специфікацією №СВЦУ-000006 від 22.08.2024 р., товарно-транспортною накладною № РЦУ-641 від 22.08.2024 р., рахунком №614 від 22.08.2024 р. на суму 183120,00 грн.;

- видатковою накладною № 929 від 14.11.2024 р., специфікацією №СВЦУ-000007 від 14.11.2024 р., товарно-транспортною накладною № РЦУ-929 від 14.11.2024 р., рахунком №906 від 14.11.2024 р. на суму 222000,00 грн. (а.с.13-27).

Строк оплати згідно п. 4.2. Договору та п. 6 вищевказаних специфікацій - протягом 1 (одного) календарного дня з дати поставки.

Відповідач зобов`язання по оплаті товару здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі. Розрахунки відповідач провів на суму 20482,72 грн. Заборгованість становить в сумі 924240,00 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків (а.с.12, 12 - на звороті).

21.03.2025р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.33- на звороті, 34).

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАОР" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Слободище" 1133450,57 грн., з яких: 924240,00 грн. боргу, 109583,19 грн. пені, 81483,29 грн. інфляційних, 18144,09 грн. 3% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст.629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №144/23 від 17.11.2024р.

Згідно зі ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.2 договору визначено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в національній валюті України - гривні у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку. Строк оплати за поставлену партію товару встановлюється в специфікації на дану партію.

Пунктом 6 специфікацій до кожної партії товару визначено строк оплати товару - протягом 1 (одного) календарного дня з дати поставки.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №144/23 від 17.11.2023р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято в повному обсязі та без зауважень товар на загальну суму 944722,72 грн., що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи (а.с.13-27).

Поставка позивачем товару на загальну суму 944722,00грн, на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №144/23 від 17.11.2023р., є підставою виникнення у відповідача як покупця, зобов`язання оплатити вказаний товар відповідно до умов договору.

Враховуючи умови договору, строк оплати за видатковими накладними наступний: № 311 від 29.04.2024 р. - до 30.04.2024 р. включно; № 362 від 17.05.2024 р. - до 18.05.2024 р. включно; № 486 від 05.07.2024 р. - до 06.07.2024 р. включно; № 641 від 22.08.2024 р. - до 24.08.2024 р. включно; № 929 від 14.11.2024 р. - до 15.11.2024 р. включно.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем проведено повну оплату за видатковою накладною № 616 від 17.11.2023 р. на загальну суму 11362,72 грн. та за видатковою накладною № 628 від 23.11.2023 р. на загальну суму 9120,00 грн.

В порушення умов договору та приписів чинного законодавства, відповідач не здійснив оплату за отриманий ним товар в сумі 924240,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з листом - вимогою від 21.03.2025, у якому вимагав погасити заборгованість в сумі 924240,00 грн. (а.с.33-на звороті, докази надіслання а.с.34).

Відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги позивача залишив без задоволення.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості в сумі 924240,00 грн., вимог позивача не спростував. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 924240,00 грн. основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 109583,19 грн. пені, 81483,29 грн. інфляційних та 18144,09 грн. 3% річних.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст.549 ЦК України).

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

З розрахунку позивача вбачається, що він нарахував до стягнення з відповідача 109583,19грн пені, з яких:

- 21683,93 грн. (на заборгованість 168000,00 грн. за ВН №311 від 29.04.2024р.) за період з 01.05.2023 по 27.10.2024;

- 21601,31 грн. (на заборгованість 168000,00 грн. за ВН №362 від 17.05.2024р.) за період з 19.05.2024 по 14.11.2024;

- 23521,15 грн. (на заборгованість 183120,00 грн. за ВН №486 від 05.07.2024р.) за період з 07.07.2024 по 02.01.2025;

- 24049,99 грн. (на заборгованість за ВН №641 від 22.08.2024р.) за період з 24.08.2024 по 19.02.2025;

- 18726,81 грн. (на заборгованість за ВН №929 від 14.11.2024р.) за період з 16.11.2024 по 28.03.2025 (а.с.29-33).

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем невірно визначено дату виникнення заборгованості за видатковими накладними №362 від 17.05.2024р. та №486 05.07.2024р..

Суд враховує, що згідно зі ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Як зазначалось судом вище, відповідач мав здійснити оплату протягом одного дня з дати поставки - 17.05.2024 та 05.07.2024. Оскільки 18.05.2024 та 06.07.2024 р. є вихідними днями і оплата мала бути здійснена відповідно 20.05.2024 р. та 08.07.2024 р., прострочення оплати виникає: за видатковою накладною №362 від 17.05.2024 - з 21.05.2024; за видатковою накладною №486 від 05.07.2024 - з 09.07.2024.

Здійснивши власний перерахунок пені по вказаним накладним за допомогою програми "Ліга:Закон", з урахуванням положень ст.ст.253, 254 ЦК України, господарський суд встановив, що її розмір по видатковій накладній №362 від 17.05.2024 становить 21353,44 грн. за період з 21.05.2024 по 14.11.2024; по видатковій накладній №486 від 05.07.2024 - 23260,98грн за період з 09.07.2024 по 02.01.2025. Враховуючи, що заявлена позивачем пеня по видатковій накладній №486 від 05.07.2024 не перевищує нарахованої судом суми, тому підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 109335,32 грн. В частині стягнення 247,57 грн. пені суд відмовляє, у зв`язку безпідставністю її нарахування.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 81483,29грн інфляційних втрат, з яких:

- 21244,45 грн. (на заборгованість 168000,00 грн. за ВН №311 від 29.04.2024р.) за період з 01.05.2023 по 28.03.2025;

- 20115,75 грн. (на заборгованість 168000,00 грн. за ВН №362 від 17.05.2024р.) за період з 19.05.2024 по 28.03.2025;

- 17512,26 грн. (на заборгованість 183120,00 грн. за ВН №486 від 05.07.2024р.) за період з 07.07.2024 по 28.03.2025;

- 16315,65 грн. (на заборгованість за ВН №641 від 22.08.2024р.) за період з 24.08.2024 по 28.03.2025;

- 6295,18 грн. (на заборгованість за ВН №929 від 14.11.2024р.) за період з 16.11.2024 по 28.03.2025 (а.с.29-33 (на звороті)).

Господарський суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив, що заявлені позивачем 81483,29 грн. інфляційних втрат не перевищують нарахованих судом сум, а тому підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах. Відповідно, позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18144,09грн 3%, з яких:

- 4575,09 грн. (на заборгованість 168000,00 грн. за ВН №311 від 29.04.2024р.) за період з 01.05.2023 по 28.03.2025;

- 4327,22 грн. (на заборгованість 168000,00 грн. за ВН №362 від 17.05.2024р.) за період з 19.05.2024 по 28.03.2025;

- 3981,18грн. (на заборгованість 183120,00 грн. за ВН №486 від 05.07.2024р.) за період з 07.07.2024 по 28.03.2025;

- 3260,71 грн. (на заборгованість за ВН №641 від 22.08.2024р.) за період з 24.08.2024 по 28.03.2025;

- 1999,99 грн. (на заборгованість за ВН №929 від 14.11.2024р.) за період з 16.11.2024 по 28.03.2025 (а.с.29-33 (на звороті)).

Господарський суд здійснив перерахунок 3% річних, з врахуванням вірних періодів такого нарахування в межах заявлених позовних вимог та встановив, що їх розмір, зокрема, по видатковій накладній №362 від 17.05.2024 становить 4299,68 грн. за період з 21.05.2024 по 14.11.2024; по видатковій накладній №486 від 05.07.2024 - 3951,16 грн. за період з 09.07.2024 по 02.01.2025. Решта суми 3% річних обрахована вірно.

Таким чином загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 18086,53 грн. В частині стягнення 57,56 грн. 3% суд відмовляє, у зв`язку безпідставністю її нарахування.

Згідно частини 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 482 855,11грн, з яких: 924240,00 грн. основного боргу, 109335,32 грн. пені, 18086,53 грн. 3% річних, 81483,29 грн. інфляційних втрат.

У стягненні 247,57 грн. пені та 57,56 грн. 3% річних господарський суд відмовляє.

Судові витати за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в сумі 1133145,14 грн., на відповідача покладається судовий збір в розмірі 13597,74 грн.

Розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу буде проведено після подачі доказів в порядку і строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Слободище" (13330, Житомирська область, Бердичівський район, с.Слободище, вул.Карпенка, 1, код ЄДРПОУ 33708198)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР" (43021, Волинська область, м.Луцьк, вул.Шопена, буд.22А, код ЄДРПОУ 3179908374)

- 924240,00 грн основного боргу;

- 109335,32 грн. пені;

- 81483,29 грн. інфляційних;

- 18086,53 грн. 3% річних;

- 13597,74 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.06.25

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи