Рішення від 09.06.2025 по справі 909/533/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/533/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом: Приватного підприємства "Вестхім", вул. Юності, буд. 62 А, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш", вул. Автоливмашівська, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76495

про: стягнення в розмірі 586 914, 24 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Івано-Франківської області з позовом звернулось Приватне підприємство "Вестхім" (позивач) до Відкрите акціонерне товариство "Пресмаш" про стягнення 3% річних за період з 21.09.2024 - 28.04.2025 у розмірі 128074.00 грн. та втрати від інфляції з 21.09.2024 - 28.04.2025 у розмірі 458840,24 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням грошового зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги №1, заборгованість за яким встановлена рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2025року у справі № 909/873/24, яке набрало законної сили.

Ухвалою суду від 01.05.2025 позовну заяву Приватного підприємства "Вестхім" залишено без руху; надано позивачу п"ятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Івано-Франківської області доказів сплати судового збору.

03.056.2025 від Приватного підприємства "Вестхім" до суду надійшла заява про усунення недоліків, а саме квитанція про сплату 4695,31грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/533/25; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; також суд повідомив відповідача про його право подати суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у строк для подання відзиву.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 05.05.2025 позивача повідомлено належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 03.06.2025.

Ухвала суду від 05.05.2025року була направлена відповідачу 07.05.2025року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань -вул. Автоливмашівська, буд. 1, м. Івано-Франківськ. Конверт з ухвалою суду від 05.05.2025 було вручено 17.05.2025, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Визначаючи ці критерії, Верховний суд посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.11.1988 у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо. Таким чином у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Згідно із матеріалів справи, ухвалою суду № 909/1056/15 від 03.07.2024 провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш", закрито.

01.02.2024 між Приватним підприємством "Вестхім" та Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш" укладено договір поворотної фінансової допомоги №1.

Згідно п. 1.1. договору, за цим договором позикодавець зобов`язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (далі - кошти).

Відповідно до п. п.1.2., 1.3 договору, даний договір укладений на виконання вимог ухвали Господарського суду Івано-Франківського суду від 11 січня 2024 року по справі №909/1056/15 щодо задоволення судом заяви ПП "Вестхім" про намір задовольнити вимоги конкурсних кредиторів шляхом надання боржнику поворотної фінансової допомоги. Проведення розрахунків з усіма конкурсними кредиторами проводиться у відповідності до реєстру вимог кредиторів боржника, за винятком неустойки (штрафу, пені). Невід`ємним додатком до даного договору поворотної фінансової допомоги є реєстр вимог конкурсних кредиторів ВАТ "Пресмаш" станом на 30 січня 2024 року.

Згідно п. 2.1. договору, загальна сума надання безповоротної фінансової допомоги становить 7030000,00 гривень (сім мільйонів тридцять тисяч грн 00 коп.). ПДВ за даною операцією не передбачено.

Відповідно до п.2.2. за договором позичальником проценти або інші види компенсації у вигляді плати за користування цими коштами не нараховуються та не сплачуються

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що позикодавець зобов`язаний надати грошові кошти у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника до "12" лютого 2024 р. Кошти вважаються переданими позичальникові в момент їх зарахування на поточний рахунок позичальника.

У відповідності до п.п. 4.1., 4.2. договору, строк повернення коштів - протягом 6-ти місяців з дня отримання коштів. Строк повернення коштів, установлений в п. 4.1, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до договору.

Згідно п. 4.1. договору, сума коштів підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.

Згідно п. 5.2. договору, днем повернення коштів вважається день зарахування грошової суми (її частини), що надавалась, на поточний рахунок позикодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов вказаного договору перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 7030000 грн, згідно платіжної інструкції №3449 від 01.02.2024.

Однак, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання не виконав, у строк до 01.08.2024 (протягом 6-ти місяців з дня отримання коштів) не повернув грошові кошти.

Рішенням Господарського суд Івано-Франківської області від 14.01.2025 року у справі №909/873/24 судом вирішено позов Приватного підприємства "Вестхім" до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення заборгованості у розмірі 7103296,39 грн - задовольнити частково, стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш", вул. Автоливмашівська, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76495 (ідентифікаційний код13643567) на користь Приватного підприємства "Вестхім", вул. Юності, буд. 62 А, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 19394119) 7030000 (сім мільйонів тридцять тисяч) грн основного боргу, 29387 (двадцять дев`ять тисяч триста вісімдесят сім) грн 70 коп. 3 % річних, 42180 (сорок дві тисячі сто вісімдесят) грн інфляційних втрат, 85218 (вісімдесят п`ять тисяч двісті вісімнадцять) грн 82 коп. судового збору, 10000 (десять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги №1 від 01.02.2024 яке встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2025 року у справі №909/873/24, позивачем заявлено до стягнення з відповідача, нараховані 31116,39 грн 3 % річних та 42180грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача щодо повернення позивачу поворотної фінансової допомоги підтверджується рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.2025 року у справі №909/873/24 та повторного доведення не потребують.

При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманнікомпенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 902/330/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 922/795/19.

Отже, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відтак, у розумінні положень ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення повернення позивачу поворотної фінансової допомоги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача

-3% річних за період з 21.09.2024 - 28.04.2025 - 128074.00 грн.

- втрати від інфляції з 21.09.2024 - 28.04.2025 - 458840.24 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим п. 2.2.Договору поворотної фінансової допомоги №1 від 01.02.2024 встановлено, що позичальником проценти або інші види компенсацій у вигляді плати за користування цими коштами не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно до статей 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановивши, що умова договору не передбачає нарахування процентів як міри відповідальності (компенсації), суд відмовляє у задоволенні в частині стягнення 128074,00грн. 3% річних за період з 21.09.2024 - 28.04.2025р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача у розмірі 458840.24 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 128074,00 грн 3% річних. слід відмовити у зв"язку з безпідставністю.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Пресмаш» вул. Автоливмашівська, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76495 (код ЄДРПОУ 13643567) на користь ПП «Вестхім» вул. Юності, буд. 62 А, м. Івано-Франківськ,76000 (код ЄДРПОУ 19394119) - 458840,24грн., інфляційних втрат та 3670,72грн. судового збору .

Видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 09.06.2025

Суддя Шкіндер П.А.