Ухвала від 06.06.2025 по справі 910/1895/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.06.2025Справа № 910/1895/24 (910/7103/25)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" арбітражного керуючого Терещука Олександра Володимировича про забезпечення позову до подання позову

в межах справи № 910/1895/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЗ-Інвест" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код 37906355)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, приміщення 13; ідентифікаційний код 40248942)

про банкрутство

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 31.10.2024 перебуває справа № 910/1895/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет".

До Господарського суду міста Києва звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" арбітражний керуючий Терещук Олександр Володимирович із заявою про забезпечення позову до подання позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арештів на кошти на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкі Констракшн" (код ЄДРПОУ 41602141, 39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Мазепи Івана, будинок 59, офіс 202) відкритих в банківських установах у сумі 6 945 700,00 грн, забори відчуження основних засобів, капітальних інвестицій, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, заборони укладення угод про відступлення права вимоги дебіторської заборгованості.

В обґрунтування звернення до суду з даною заявою заявник вказує, що відповідно до

ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідатора ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" арбітражного керуючого Терещука Олександра Володимировича є достатні правові підстави для звернення до Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/1895/24 з позовом про визнання недійсними додаткових угод укладених між ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" та ТОВ "Енкі Констракшн" від 10.01.2024 до № 2 до договору № 030522 від 03.05.2022, від 10.01.2024 до № 3 до договору № 30/09/21-ПФД від 30.09.2021 та стягнення з ТОВ "Енкі Констракшн" на користь ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" фінансової допомоги по договору укладеному сторонами № 030522 від 03.05.2022 у сумі 1 459 000,00 грн. та фінансової допомоги по договору укладеному сторонами № 30/09/21-ПФД від 30.09.2021 у сумі 5 486 700,00 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України по ТОВ "Енкі Констракшн", код ЄДРПОУ 41602141 розмір його статутного капіталу становить 100 000,00 грн. Сума позову з судовим збором становитиме 7 049 885,50 грн (ціна позову 6 945 700, 00 грн + судовий збір 104 185,50 грн.), яка в 70 разів перевищує статутний капітал ТОВ "Енкі Констракшн".

Відтак, заявник зазначає, що ТОВ "Енкі Констракшн" (відповідач) може вживати заходи з відчуження основних засобів, перерахування коштів заінтересованим особам (засновникам), укладення угод на шкоду інтересам позивача та його кредиторів.

У зв`язку з чим, на переконання заявника, виконання рішення суду без забезпечення позову буде ускладненим або взагалі не виконаним, що призведе до порушення прав та законних інтересів позивача та його кредиторів.

Розглянувши заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" арбітражного керуючого Терещука Олександра Володимировича про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п. 10).

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, чинний Господарський процесуальний кодекс України, який передбачає порядок забезпечення позову до подання позовної заяви, пов`язує можливість задоволення такої заяви господарським судом до відкриття провадження у справі за наступних умов:

- заходи забезпечення позову відповідають предмету позову, який має намір подати заявник, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду;

- заява про забезпечення позову подана до господарського суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд позову, який має намір подати заявник;

- заява про забезпечення позову подана до господарського суду з дотриманням правил підсудності, встановлених Господарським процесуальним кодексом України для відповідного позову.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, суд вказує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд вказує, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, суд звертає увагу, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено підстав та не доведено з посиланням на засоби доказування, що невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, за відсутності обґрунтувань, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги.

Крім того, суд відзначає, що заявником не доведено того, що ТОВ "Енкі Констракшн" вчиняються будь-які дії спрямовані на приховування грошових коштів на рахунках, шляхом їх виведення на будь-які інші банківські рахунки, та/або вчиняються будь-які інші дії щодо таких грошових коштів.

Також, заявником не доведено того, що ТОВ "Енкі Констракшн" вчиняються будь-які дії щодо приховування та/або відчуження належного останньому на праві власності майна.

При цьому, суд вказує, що посилання заявника на те, що статутний капітал ТОВ "Енкі Констракшн" становить 100 000,00 грн, а сума позову з судовим збором становитиме 7 049 885, 50 грн, яка в 70 разів перевищує статутний капітал, не є підставою для вжиття судом заходів для забезпечення позову.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд вказує, що у заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову.

При тому, суд відзначає, що саме лише посилання заявника у поданій заяві на утруднення або навіть неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, за відсутності беззаперечних доказів того, що відповідачем вчиняються дії, що свідчити б про ухилення від виконання зобов`язань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить права та законні інтересів позивача та його кредиторів, та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" арбітражним керуючим Терещуком Олександром Володимировичем заяву про забезпечення позову, безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" арбітражного керуючого Терещука Олександра Володимировича про забезпечення позову до подання позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 06.06.2025.

Суддя Сергій СТАСЮК