Рішення від 03.06.2025 по справі 910/1123/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2025Справа № 910/1123/25

За позовом Фізичної особи-підприємця Шатілова Максима Олеговича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Архі-Буд»

про стягнення 1.554.836,97 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Грищенко О.В., ордер серії АХ № 1235945 від 27.01.2025

від відповідача не з`явився

Суть спору:

30.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Шатілова Максима Олеговича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Архі-Буд» про стягнення 1.554.836,97 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 0103/21-1 від 01.03.2021 позивачем своєчасно виконані роботи на умовах і в розмірах, встановлених договором на загальну суму 1.251.750,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): № ОУ-000001 від 31.01.2022, № ОУ-000002 від 28.02.2022, № ОУ-000005 від 31.05.2022, № ОУ-000007 від 31.07.2022, № ОУ-0000008 від 31.08.2022, № ОУ-0000009 від 30.09.2022, № ОУ-0000010 від 31.10.2022, № ОУ-0000011 від 30.11.2022, № ОУ-000012 від 31.12.2022, № ОУ-000003 від 31.03.2023, № ОУ-000004 від 30.04.2023, № ОУ-000005 від 31.05.2023 та № ОУ-000006 від 30.06.2023. За умовами п.3.4 договору оплата послуг здійснюється протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт. Відповідачем здійснено лише часткову оплату наданих послуг у розмірі 141.200,00 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем неналежно виконано взяті на себе зобов`язання, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1.554.836,97 грн, з яких 1.110.550,00 грн основного боргу, 2.559,45 грн пені, 77.738,50 грн штрафу, 285.965,64 грн інфляційних втрат та 77.983,38 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1123/25 від 05.02.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

06.02.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло повідомлення про надання адвокату позивача доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

06.02.2025 та 11.02.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1123/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.03.2025.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.02.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 20.02.2025 о 20:50 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 10.03.2025 включно.

05.03.2025 та 07.03.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково визначає позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 648.500,00 грн посилаючись на те, що акт № ОУ-000005 від 31.05.2022 на суму 66.750,00 грн не підписаний сторонами, а акти № ОУ-000004 від 30.04.2023 на суму 27.000,00 грн, № ОУ-000005 від 31.05.2023 на суму 20.250,00 грн, № ОУ-000006 від 30.06.2023 на суму 39.750,00 грн з боку відповідача підписані не директором, а невстановленою особою, тому послуги за вказаними актами відповідачем не визнаються. Крім цього зазначив, що позивачем при розрахунку суми боргу не враховані здійснені відповідачем оплати на суму 205.700,00 грн згідно платіжних інструкції № 1709 від 11.02.2022, № 1794 від 15.02.2022, № 2122 від 18.02.2022, № 8160 від 08.08.2022, № 8161 від 08.08.2022, № 4853 від 18.12.2023, № 4803 від 18.12.2023, № 11548 від 22.12.2023, № 4868 від 27.12.2023, № 4896 від 29.12.2023, №1729 від 21.02.2024. Також зазначає, що після подання позовної заяви відповідачем на користь позивача сплачено кошти в сумі 243.800,00 грн відповідно до платіжних інструкцій № 959 від 04.02.2025, № 31 від 05.02.2025, № 1383 від 17.02.2025, № 1641 від 19.02.2025, № 1737 від 21.02.2025, № 1822 від 24.02.2025. Заперечує щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за актами, що не визнаються відповідачем. Не погоджується з розміром заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу, оскільки вважає її завищеною, а також вказує на те, що позивачем разом з позовною заявою не подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

07.03.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, яка розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1.311.056,97 грн, з яких 866.750,00 грн основного боргу, 2.559,45 грн пені, 77.738,50 грн штрафу, 285.965,64 грн інфляційних втрат та 77.983,38 грн 3% річних.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що враховуючи положення ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України акт може бути підписаний в односторонньому порядку, тому не визнання відповідачем акту № ОУ-000005 від 31.05.2022 є необґрунтованим. Стосовно актів № ОУ-000004 від 30.04.2023, № ОУ-000005 від 31.05.2023, № ОУ-000006 від 30.06.2023 зазначає, що підписи представника замовника засвідчені його ж печаткою, претензії щодо повноти та якості наданих послуг відсутні, а тому вважає виконані роботи прийнятими та такими, що підлягають оплаті. Позивач також зазначив, що оплати згідно платіжних інструкцій № 1709 від 11.02.2023, № 1794 від 15.02.2022, № 2122 від 18.02.2022, № 8160 від 08.08.2022 та № 8161 від 08.08.2022 на загальну суму 141.200,00 грн були зараховані в якості оплати виконаних робіт згідно акта № ОУ-000001 від 31.01.2022. Оплати згідно платіжних інструкцій № 4853 від 18.12.2023, № 4803 від 18.12.2023, № 11548 від 22.12.2023, № 4868 від 27.12.2023, № 4896 від 29.12.2023 та № 1729 від 21.02.2024 здійснювались відповідачем за послуги, які надавались позивачем після червня 2023 року та не увійшли в період виникнення заборгованості.

11.03.2025 від представника позивача - адвоката Грищенка О.В. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/1123/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1123/25 від 12.03.2025 заяву представника Фізичної особи-підприємця Шатілова Максима Олеговича про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/1123/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

14.03.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що акт № ОУ-000005 від 31.05.2022 підписаний лише з боку позивача, відповідачу для підписання не направлявся. Позивачем не подано доказів відмови відповідача від його підписання, тому безпідставним є посилання на положення ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України. Зазначає, що позивачем ні разом з позовною заявою, ні разом із відповіддю не відзив не надано будь-яких доказів на підтвердження факту надання ним послуг відповідачу після червня 2023 року, тому оплати згідно платіжних інструкцій № 4853 від 18.12.2023, № 4803 від 18.12.2023, № 11548 від 22.12.2023, № 4868 від 27.12.2023, № 4896 від 29.12.2023, № 1729 від 21.02.2024 повинні бути враховані при визначенні розміру основного боргу в межах даної справи. З приводу посилань позивача на те, що акти № ОУ-000004 від 30.04.2023, № ОУ-000005 від 31.05.2023, № ОУ-000006 від 30.06.2023 засвідчені печаткою відповідача зазначає, що копії актів поданих до позовної заяви є неякісними, що не дозволяє достовірно встановити, чи дійсно вони містять відбитки печатки відповідача.

17.03.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів в підтвердження надання послуг відповідачу після червня 2023 року, а саме актів здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000006 від 30.11.2023 та № ОУ-000012 від 19.12.2023.

17.03.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів доказів, доданих ним до позовної заяви, а саме: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000004 від 30.04.2023, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000005 від 31.05.2023, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000006 від 30.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1123/25 від 18.03.2025 відкладено підготовче засідання на 01.04.2025; задоволено клопотання відповідача та витребувано у позивача оригінали наведених вище актів.

24.03.2025 позивачем до суду подано клопотання про долучення доказів, а саме копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000006 від 30.11.2023 та № ОУ-000012 від 19.12.2023.

24.03.2025 від позивача до суду на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2025 надійшло клопотання про долучення оригіналів актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000004 від 30.04.2023, № ОУ-000005 від 31.05.2023 № ОУ-000006 від 30.06.2023, № ОУ-000006 від 30.11.2023, № ОУ-000012 від 19.12.2023.

28.03.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 04.04.2025 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

Відповідач у підготовче засідання 01.04.2025 не з`явився.

01.04.2025 у підготовчому засіданні, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 08.04.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/1123/25 викликано відповідача у підготовче засідання на 08.04.2025.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 01.04.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 03.04.2025 о 13:10 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

07.04.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме платіжної інструкції № 2109 від 05.03.2025 про сплату коштів в сумі 25.000,00 грн.

Відповідач у підготовче засідання 08.04.2025 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1123/25 від 08.04.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/1123/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.05.2025.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 08.04.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 09.04.2025 о 18:14 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

05.05.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5.000,00 грн.

Позивач у судовому засіданні 06.05.2025 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання 06.05.2025 не з`явився.

06.05.2025 у судовому засідання у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального господарського України оголошено перерву до 13.05.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 у справі № 910/1123/25 викликано відповідача у судове засідання на 13.05.2025.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 06.05.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 07.05.2025 о 17:54 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

12.05.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника.

12.05.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

Позивач у судове засідання 13.05.2025 не з`явився.

Відповідач у судове засідання 13.05.2025 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі № 910/1123/25 відкладено судове засідання на 27.05.2025.

Представник позивача і відповідач ухвалу суду від 13.05.2025 отримали в своїх електронних кабінетах в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 19.05.2025 о 12:44 год., що підтверджується наявними у справі повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідач у судове засідання 27.05.2025 не з`явився.

27.05.2025 в судовому засідання у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального господарського України оголошено перерву до 03.06.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 910/1123/25 викликано відповідача у судове засідання на 03.06.2025.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 27.05.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 28.05.2025 о 18:19 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідачі у судове засідання 03.06.2025 не з`явився.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 03.06.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 між Фізичною особою-підприємцем Шатіловим Максимом Олеговичем (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Архі-Буд» (замовник, відповідач) було укладено договір № 0103/21-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець за дорученням замовника, зобов`язується надати послуги автовишки за допомогою транспортних засобів:

- ЗИЛ 131, державний номер НОМЕР_1 ;

- ЗИЛ 431412, держаний номер НОМЕР_2 , які належать на право власності виконавцю, а замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість 866.750,00 грн, а також позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язанні нараховані 2.559,45 грн пені, 77.738,50 грн штрафу, 285.965,64 грн інфляційних втрат та 77.983,38 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про його розірвання, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах і на тих же підставах, які передбачені цим договором.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини, а отже договір є неодноразово продовженим та чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно п. 2.1 договору виконавець зобов`язується надавати послуги після отримання від замовника відповідних заявок в усній формі, якими визначено об`єм та вид послуг.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт по даному договору вказана у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 29.04.2021 сторони дійшли згоди доповнити вказаний договір пунктами 1.3 - 1.6 наступного змісту:

1.3. Виконавець за дорученням замовника, зобов`язується надати послуги автовишки за допомогою транспортного засобу ЗИЛ 431-412, державний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності виконавцю, а замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги.

1.4. Вартість вказаної у п. 1.3 даного договору послуги складає 450,00 грн, ПДВ не передбачений, за одну годину роботи автовишки, але не менше ніж 4 годин за кожну зміну незалежно від фактично виконаної роботи.

1.5. Замовник додатково оплачує виконавцю вартість переміщення автовишки, вказаної в пункті 1.3 цього договору в розмірі 24.000,00 грн, ПДВ не передбачений, на умовах попередньої оплати.

1.6. Строк надання послуг автовишкою, вказаною в пункті 1.3 цього договору, починається з 05.05.2021 та діє до повного виконання поставленого замовником завдання, але не раніше ніж 05.08.2021. У разі необхідності продовження кінцевого строку надання послуг автовишкою, вказаною в пункті 1.3 цього договору, дія цього договору продовжується до повного виконання робіт.

Відповідно до п. 3.2 договору здача-приймання кожних заявлених робіт до цьому договору оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3-х робочих днів після фактичного виконання робіт.

Згідно з п. 3.2.1 договору акт здачі-приймання виконаних робіт складається виконавцем та підписується сторонами не рідше, ніж один раз на місяць, але не пізніше двадцять шостого числа кожного календарного місяця.

Відповідно до п. 3.3 договору в разі наявності у замовника достатніх підстав для відмови від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (робота виконана не у повному обсязі; з недостовірними даними), він невідкладно, складає мотивовану відмову від підписання такого акту, з вказівкою причин і термінів для усунення виконавцем недоліків. Виявлені замовником недоліки і терміни їх усунення узгоджуються в обов`язковому порядку сторонами письмово. Виконавець зобов`язаний усунути зауваження замовника в погоджені терміни. Акт здачі-приймання виконаних робіт підписується сторонами після усунення недоліків.

Згідно з п. 3.4 договору за результатами наданих послуг, який включає в себе усі фактично надані послуги за останній місяць, в якому вони були надані, виконавець виставляє замовнику на оплату рахунок, а замовник оплачує його протягом десяти банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Отже, зі змісту даного пункту договору вбачається, що строк виконання грошового зобов`язання відповідача обчислюється від дати підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» (зі змінами) банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.

З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за послуги слід встановлювати протягом 10 не банківських, а робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем складено наступні акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 1.185.000,00 грн, які підписані позивачем і відповідачем та скріплені печаткою відповідача:

№ ОУ-000001 від 31.01.2022 на суму 181.200,00 грн;

№ ОУ-000002 від 28.02.2022 на суму 140.700,00 грн;

№ ОУ-0000007 від 31.07.2022 на суму 316.350,00 грн;

№ ОУ-0000008 від 31.08.2022 на суму 47.250,00 грн;

№ ОУ-0000009 від 30.09.2022 на суму 94.500,00 грн;

№ ОУ-0000010 від 31.10.2022 на суму 132.000,00 грн;

№ ОУ-0000011 від 30.11.2022 на суму 102.000,00 грн;

№ ОУ-000012 від 31.12.2022 на суму 24.000,00 грн;

№ ОУ-000003 від 31.03.2023 на суму 60.000,00 грн;

№ ОУ-000004 від 30.04.2023 на суму 27.000,00 грн;

№ ОУ-000005 від 31.05.2023 на суму 20.250,00 грн;

№ ОУ-000006 від 30.06.2023 на суму 39.750,00 грн.

Посилання відповідача на те, що акти № ОУ-000004 від 30.04.2023, № ОУ-000005 від 31.05.2023, № ОУ-000006 від 30.06.2023 підписано не директором, а іншою не встановленою особою не приймається судом до уваги, оскільки наявність підпису у актах, які засвідчені відтиском печатки відповідача, не може свідчити про те, що особа, яка підписала ці акти, є не уповноваженою, оскільки відтиск печатки є свідченням участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Архі-Буд», як юридичної особи, у вчиненні дій щодо прийняття послуг на означені в актах суми; відповідачем при цьому не зазначено, що печатку його товариства було втрачено з наданням підтверджуючих документів.

Також в матеріалах справи наявний акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № ОУ-000005 від 31.05.2022 на суму 66.750,00 грн, який підписаний лише з боку позивача.

Суд приходить до висновку, що пред`явлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 66.750,00 грн за послуги надані згідно вказаного акту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на те, що позивачем не подано доказів надіслання чи вручення відповідачу для підписання акту № ОУ-000005 від 31.05.2022, що в свою чергу виключає підстави вважати послуги за цим актом, за відсутності заперечень відповідача, прийнятими.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи відповідачем частково сплачено послуги в сумі 141.200,00 грн, згідно наступних платіжних інструкцій (детальна форма):

№ 935115766 від 14.02.2022 на суму 50.000,00 грн (щодо оплати згідно платіжної інструкції № 1709 від 11.02.2022); в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021 та рахунок № СФ-0001 від 31.01.2022;

№ 941143983 від 16.02.2022 на суму 31.200,00 грн (щодо оплати згідно платіжної інструкції № 1794 від 15.02.2022) в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021 та рахунок № СФ-0001 від 31.01.2022;

№ 2122 від 18.02.2022 на суму 10.000,00 грн; в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021 та рахунок № СФ-0001 від 31.01.2022;

№ 8160 від 08.08.2022 на суму 30.000,00 грн; в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021;

№ 8161 від 08.08.2022 на суму 20.000,00 грн. в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021.

Отже, не відповідають дійсності твердження відповідача, що позивачем при розрахунку суми боргу не враховані здійснені відповідачем оплати за платіжними інструкціями № 1709 від 11.02.2022, № 1794 від 15.02.2022, № 2122 від 18.02.2022, № 8160 від 08.08.2022, № 8161 від 08.08.2022 на загальну суму 141.200,00 грн.

Також відповідачем до матеріалів справи подано наступні платіжні інструкції про сплату послуг за договором на загальну суму 64.500,00 грн, і які, як вважає відповідач, свідчать про оплату заборгованості за спірними актами

№ 4853 від 18.12.2023 на суму 8.750,00 грн, в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021 та рахунок № СФ-000011 від 30.11.2023;

№ 4803 від 18.12.2023 на суму 18.000,00 грн, в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021 та рахунок № СФ-000011 від 30.11.2023;

№ 11548 від 22.12.2023 на суму 10.000,00 грн, в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021 та рахунок № СФ-000011 від 30.11.2023;

№ 4868 від 27.12.2023 на суму 10.000,00 грн, в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021 та рахунок № СФ-000012 від 19.12.2023;

№ 4896 від 29.12.2023 на суму 8.000,00 грн, в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021 та рахунок № СФ-000012 від 19.12.2023;

№ 1729 від 21.02.2024 на суму 9.750,00 грн в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021 та рахунок № СФ-000001 від 15.02.2024.

Позивач зазначив, що наведені оплати здійснювались відповідачем за послуги, які надавались позивачем після червня 2023 року та не увійшли в період виникнення заборгованості за спірними актами.

Суд вважає дані твердження позивача слушними, оскільки оплати здійснено за рахунками, що виставлені за послуги надані після червня 2023 року; на підтвердження надання відповідачу послуг після червня 2023 року надано акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № ОУ-000006 від 30.11.2023 та № ОУ-000012 від 19.12.2023; відповідачем при заповненні платіжних інструкцій в «призначенні платежу» не вказано, що оплата здійснюється саме за спірними у справі актами.

Відповідачем до матеріалів справи подано наступні платіжні інструкції про сплату боргу після звернення позивача з позовом до суду (30.01.2025) на загальну суму 243.800,00 грн, які були враховані позивачем при розрахунку суми основного боргу в розмірі 866.750,00 грн, що стало наслідком подачі позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог на цю суму (1.110.550,00 грн - 243.800,00 грн).

№ 959 від 04.02.2025 на суму 50.000,00 грн;

№ 31 від 05.02.2025 на суму 50.000,00 грн;

№ 1383 від 17.02.2025 на суму 23.800,00 грн;

№ 1641 від 19.02.2025 на суму 20.000,00 грн;

№ 1737 від 21.02.2025 на суму 50.000,00 грн;

№ 1822 від 24.02.2025 на суму 50.000,00 грн.

У всіх наведених платіжних інструкціях в «призначенні платежу» зазначено посилання на договір № 0103/21-1 від 01.03.2021.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2.2.4 договору замовник зобов`язується оплатити виконавцю виконані ним роботи на умова та розмірах, встановлених договором, із врахуванням додатків до цього договору.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату наданих послуг у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення позивача із заявою про зменшення розміру позовних вимог становила 800.000,00 грн (866.000,00 грн - 66.750,00 грн за послуги згідно акту № ОУ-000005 від 31.05.2022).

Проте, відповідачем подано платіжну інструкцію № 2109 від 05.03.2025, яка свідчить, що відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 25.000,00 грн, в «призначенні платежу» вказано - оплата за спецтехніку згідно договору № 0103/21-1 від 01.03.2021.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25.000,00 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих послуг не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 775.000,00 грн (800.000,00 грн - 25.000,00 грн).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 4.3 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт за даним договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а за прострочення платежу понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% суми боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за надані послуги, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

З поданого розрахунку вбачається, що фактично позивачем здійснено нарахування пені за весь період прострочення без врахування граничного шестимісячного періоду нарахування та із застосуванням пені у розмірі 0,1% річних, а не 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, як вказано у п. 4.3 договору.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи), здійсненого з урахуванням положень п. 4.3 договору, а саме у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, з урахування відліку прострочення після спливу 10 робочих днів від дати підписання актів, а також враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені становить 184.204,21 грн.

Оскільки у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), тому суд погоджується із заявленим позивачем розміром пені в сумі 2.424,80 грн (за вирахуванням пені, нарахованої позивачем на суму боргу за актом № ОУ-000005 від 31.05.2022).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2.424,80 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню, та відповідно в іншій частині пені в позові слід відмовити.

Оскільки мало місце прострочення оплати наданих послуг понад 30 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 56.000,00 грн штрафу (7% від суми боргу 800.000,00 грн (866.750,00 грн - 66.750,00 грн вартості послуг за актом № ОУ-000005 від 31.05.2022).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 285.965,63 грн інфляційних втрат та 77.585,40 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позивачем нарахування 265.383,45 грн інфляційних втрат та 72.743,96 грн 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки нараховані на суму вартості послуг за актом № ОУ-000005 від 31.05.2022.

В іншій частині 3% річних в позові слід відмовити, оскільки нараховані на суму вартості послуг за актом № ОУ-000005 від 31.05.2022, а також позивачем невірно визначено період прострочення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шатілова Максима Олеговича є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що борг в сумі 25.000,00 грн сплачено після відкриття провадження у справі.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 40.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 40.000,00 грн.

За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

03.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Шатіловим Максимом Олеговичем (позивач, клієнт) та Адвокатом Грищенко Олегом Володимировичем (адвокат) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 030125 (далі - договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та умовах, передбачених даним договором.

В п. 2.1 договору визначено, що адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`Язання з надання наступної правової допомоги: захист прав та представництво інтересів клієнта в межах господарської справи щодо стягнення заборгованості за договором № 0103/21-1 від 01.03.2021, укладеного між ТОВ «ІГ «Архі-Буд» та клієнтом.

27.01.2025 адвокатом Грищенко Олегом Володимировичем на представництво Шатілова Максима Олеговича видано ордер серії АХ № 1235945.

Підтвердженням того, що Грищенко Олег Володимирович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 002460 від 19.08.2020.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість наданих правових (правничих) послуг адвокат розраховує самостійно після одержанні від клієнта замовлення на надання правової допомоги, з урахуванням рекомендацій викладених у Рішенні Ради адвокатів Харківської області № 13/17 від 21.07.2021 та виходячи із розрахунку: 1 (одна) година роботи (надання правової/правничої допомоги) - 2.500,00 грн; мінімальна тарифікація - 10 (десять) хвилин та виставляє клієнту відповідний рахунок.

Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата за даним договором здійснюється неї пізніше 5-ти (п`яти) днів з моменту отримання клієнтом рахунку/рахунків (калькуляції) від адвоката. Такий рахунок за вибором адвоката може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на електронну поштиву скриньку клієнта. Рахунок (калькуляція) вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження до поштового відділення, яке обслуговує адресу місця проживання (реєстрації) клієнта та/або з моменту відправлення електронного листа з електронної поштової скриньки адвоката на електронну поштову скриньку клієнта.

Згідно калькуляції вартості надання правничої (правової) допомоги до договору від 27.01.2025 адвокатом визначено вартість правничої (правової) допомоги в сумі 40.000,00 грн, яка складається з

1. Аналіз судової практики, формування правової позиції, збір доказів, здійснення розрахунку заборгованості з врахуванням штрафних санкцій, кількість витраченого часу 8 год., вартістю 20.000,00 грн;

2. Складання позовної заяви, формування пакету документів та подання до господарського суду міста Києва, витрачено часу 6 год., вартістю 15.000,00 грн;

3. Представництво клієнта в суді першої інстанції (фіксований розмір за участь у підготовчому засіданні та у засіданні з розгляду справи по суті) вартістю 5.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно квитанції № 030125 від 27.01.2025 сплачено адвокату Грищенко Олегу Володимировичу вартість послуг адвоката в розмірі 40.000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідачем у запереченнях щодо розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги заявлено клопотання про зменшення їх розміру до 5.000,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів поданих позивачем документів, розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 40.000,00 грн є явно завищеними порівняно зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому підлягають зменшенню.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також неспівмірність розміру витрат із складністю справи, суд дійшов висновку що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 10.000,00 грн.

Частиною 7 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

При виготовленні повного тексту рішення судом виявлено, що під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення судом допущено арифметичні помилки щодо підрахунку обґрунтованої суми основного боргу (від суми боргу 866.750 грн відраховано сплачену відповідачем суму в розмірі 25.000,00 грн, а суму належним чином не підтверджених послуг за актом № ОУ-000005 від 31.05.2022 в розмірі 66.750,00 грн не відраховано), що мало наслідком допущення помилок в розмірі пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних та розмірі судового збору, які мають бути стягнуті з відповідача.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до його підписання суддею.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 25.000,00 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Архі-Буд» (04112, м. Київ, вул. Ризька, 12; код ЄДРПОУ 42628532) на користь Фізичної особи - підприємця Шатілова Максима Олеговича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) 775.000 (сімсот сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 2.424 (дві тисячі чотириста двадцять чотири) грн 80 коп. пені, 56.000 (п`ятдесят шість тисяч) грн 00 коп. штрафу, 72.373 (сімдесят дві тисячі триста сімдесят три) грн 41 коп. 3% річних, 265.393 (двісті шістдесят п`ять тисяч триста дев`яносто три) грн 45 коп. інфляційних втрат, 17.942 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок дві) грн 87 коп. витрат по сплаті судового збору, 10.000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 09.06.2025.

СуддяВ.В.Сівакова