Ухвала від 23.05.2025 по справі 911/2597/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" травня 2025 р. Справа № 911/2597/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Вул від 10.05.2025 про розстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Фастівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Вул

про стягнення 468486,31 грн,

за участю представників

позивача: Шатківський О.К. (в залі суду) в порядку самопредставництва;

відповідача (заявника): Радченко М.В. (поза межами приміщення суду) адвокат, ордер №1511117 від 06.05.2025.

встановив:

У вересні 2024 року Фастівська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 24.09.2024 № 06-23/5056 до Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Вул (відповідач, заявник, боржник) про стягнення 468486,31 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211200000:02:010:0072.

Господарський суд Київської області рішенням від 27.01.2025 позов задовольнив повністю; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Вул на користь Фастівської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 468486,31 грн та 7027,29 грн судового збору.

На примусове виконання вказаного рішення суд 07.04.2025 видав наказ.

Через підсистему Електронний суд 12.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Вул надійшла заява від 10.05.2025 про розстрочення виконання судового рішення у справі згідно із таким графіком: 1) безпідставно збережені кошти у розмірі 468486,31 грн з 01.09.2025 до 31.12.2025 рівними платежами по 117121,58 грн щомісяця; 2) до 01.08.2025 судовий збір у розмірі 7027,29 грн.

В обґрунтування поданої заяви боржник зазначає, що відповідач зареєстрований та здійснював основну господарську діяльність за адресою: 73000, Херсонська область, місто Херсон, вул. Пилипа Орлика, будинок 47, що, в свою чергу, було окупованою територією та зоною активних бойових дій, внаслідок чого підприємство втратило можливість нормально функціонувати, обсяги реалізації скоротились майже до нуля.

Крім того, зі слів боржника, він має одночасно значні зобов`язання стосовно виконання рішень в інших господарських справах. Вказані обставини, а також поданий в якості доказу фінансовий звіт, на думку відповідача, є підставами для відстрочення та розстрочення виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2025 вказану заяву призначено до розгляду на 23.05.2025 року.

Поряд з цим, ухвалою від 21.05.2025 було задоволено заяву відповідача та забезпечено участь його представника адвоката Радченко Марини Володимирівни у судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою використання власних технічних засобів.

Представник позивача (стягувача) письмових пояснень стосовно поданої заяви не подав, однак у судовому засіданні 23.05.2025 заперечував щодо задоволення вказаної заяви.

У судовому засіданні 23.05.2025 представник боржника висловив власну позицію та вказав на підстави, які свідчать про можливість задоволення вказаної заяви, зокрема, скрутне фінансове становище, зумовлене введенням воєнного стану в Україні, на підтвердження чого подав фінансову звітність малого підприємства за 2024 рік.

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Вул про розстрочення виконання рішення, в якій він просить відстрочити і розстрочити виконання рішення, в сукупності з матеріалами справи, судом установлено наступне.

Стаття 1291 Конституції України та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо виключності та необхідності надання відстрочення та розстрочення виконання рішення у вигляді поданого графіка, боржник вказує на те, що станом на день подачі заяви підприємство знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що підтверджується Фінансовою звітністю за останній звітний період - 2024 рік.

Така ситуація склалася, у зв`язку із введенням в Україні військового стану згідно Указу Президента України про введення воєнного стану, та що підприємство боржника зареєстровано та здійснювало основну господарську діяльність за адресою: 73000, Херсонська область, місто Херсон, вул. Пилипа Орлика, будинок 47, що, в свою чергу, було окупованою територією та зоною активних бойових дій, внаслідок чого підприємство вимушене було зупинити свою діяльність та втратило дохід, що істотно ускладнює виконання рішення.

Крім того, відповідач має одночасно значні зобов`язання та має виконувати рішення Господарського суду Київської області згідно наказів у інших справах, зокрема № 911/2576/24, №911/2596/24, №911/2532/24.

Судові рішення, що набрали законної сили, у відповідності до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення (п. 2.3 мотивувальної частини).

Враховуючи, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Відповідно до приписів частини 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання по відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В контексті вищенаведених норм суд вважає за необхідне зауважити, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Відстрочення та розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для відстрочки та розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Обставини, які зумовлюють надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Отже, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Обставини, на які посилається заявник в своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду не є об`єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).

Суд дійшов висновку, що наданий фінансовий звіт свідчить про неприбутковість підприємства за 2024 рік та не відображає у повній мірі фінансовий стан відповідача починаючи з дати нарахування плати (за рішенням суду), - 2021 року, а введення воєнного стану негативним чином впливає не лише на майновий стан відповідача (боржника).

При цьому, суд зауважує, що заявником не доведено можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання розстрочення виконання, або відновлення роботи в повному обсязі найближчим часом, а розстрочка виконання судового рішення порушить оптимальний баланс поряд з інтересами відповідача, інтересів позивача, який отримає належну йому за рішенням суду суму вже значно знеціненими.

Розстрочивши (відстрочивши) виконання рішення, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надана розстрочка (відстрочка) істотно б порушувала майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах.

Також суд зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача, у зв`язку із користуванням земельною ділянкою протягом тривалого часу без правовстановлюючих документів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проаналізувавши доводи заявника щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Наведена правова позиція щодо застосування ст. 331 ГПК України викладена, зокрема, в постанові КГС ВС від 18.09.2024 у справі № 905/271/24.

Суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви ТОВ «Еліт Вуд» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 911/2597/24, якою він просив відстрочити та розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт вуд» від 10.05.2025 про розстрочення виконання рішення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.06.2025

Суддя О.В. Щоткін