Рішення від 21.05.2025 по справі 911/1205/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1205/25

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Микитенко О.О. розглянувши справу

За позовом Приватного підприємства «Ліком», м. Київ

до Державного підприємства «Чайка», Київська обл., Бориспільський р-н., с. Дударків

про стягнення 13 527 грн. 79 коп.

Представники сторін:

не викликались

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Приватне підприємство "Ліком" з позовом до Державного підприємства "Чайка" про стягнення 13 527 грн. 00 коп., з яких: 4 044 грн. 30 коп. основного боргу, 1 974 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 4 535 грн. 56 коп. пені та 2 973 грн. 06 коп. 24 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов"язаннґ по договору про поставки № 1714 від 17.04.2014 року.

Ухвалою суду від 07.04.2025 р. постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позов та інших документів в строк до 21.05.2025 р. до 11:10.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

На виконання вимог суду 20.05.2025 р. представником відповідача через систему «Електронний суд» поданий відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що видаткова накладна N Лк-0012242 від 26.01.2022 не містить печатки покупця (відповідача), яка вказана у п.9.12 договору. Також додаток №1 до договору містить зразки підписів матеріально-відповідальних осіб, якими підтверджується отримання товару за договором. Підпис, що міститься на накладній N Лк-0012242 від 26.01.2022 також відсутній у додатку №1.

Враховуючи відсутність належним чином складеного первинного документа, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка отримала товар, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Також відповідач у відзиві зазначає про те, що позивач незаконно здійснює нарахування пені понад 6 місяців, посилаючись на п. 4.5 договору, який передбачає, продовження строку позовної давності для звернення до суду про стягнення пені. Позивач помилково ототожнив поняття строк позовної давності та строк, протягом якого нараховується пеня. Відтак, дійсно у договорі передбачено збільшення строку позовної давності для звернення позивача до суду з позовом про стягнення пені, однак, сторони договору не відступили від положень ч.6 ст.232 ГК України та не продовжили строк нарахування пені у разі порушення покупцем зобов`язань з оплати товару.

Представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому заперечення відповідача відхиляє, посилаючись на те, що факт постачання товару підтверджується видатковою накладною № Лк-0012242 від 26.01.2022 року та податковою накладною № 4412 від 26.01.2022 року: додається витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджує реєстрацію в ЄРПН податкової накладної, складеної постачальником на ім`я відповідача.

Позивач зазначає про те, що ним було належним чином зареєстровано податкову накладну за видатковою накладною № Лк-0012242 від 26.01.2022. В той же час, відповідачем не було здійснено жодних дій, які б свідчили, що вказана операція була помилковою (не було ініційоване питання щодо коригування податкової накладної як такої що виписана помилково, якщо відповідач вважає, що поставка насправді не мала місце).

Також позивач звертає увагу суду, що сторони в договорі встановили строк нарахування пені три роки, а тому ним вірно нарахований розмір пені.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

17.04.2024 року між Приватним підприємством «Ліком» (постачальник) та Державним підприємством «Чайка» (покупець) було укладено договір поставки № 1714, відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари народного споживання на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил «Інкотермс» 2010 року), а покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору товари поставляються в строки, попередньо погоджені сторонами у замовленні на поставку, при умові повного виконання покупцем умов п. 3.2. цього договору. У разі недоплати за товари покупцем в строк, вказаний в п. 3.2. цього договору, подальша його поставка покупцю з умовою відстрочки платежу може бути припинена.

Згідно п. 3.2. договору за поставлені товари покупець зобов`язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 14 днів з дня поставки (п. 2.3. договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2024 року. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін на протязі 1 місяця до закінчення строку дії договору про припинення або зміну договору, строк дії договору продовжується на умовах, передбачених цим договором (п. 8.1. договору).

На виконання умов договору позивач 26.01.2022 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 4 044 грн. 30 коп., що підтверджується видатковою накладною № Лк-0012242 від 26.01.2022 р., товарно-транспортною накладною № Лк-0012242 від 26.01.2022 р., за який останній не розрахувався.

Позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій вимагав вжити заходів щодо сплати постачальнику суми заборгованості у строк протягом 14 календарних днів з дня отримання даної претензії.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 4 044 грн. 34 коп. є обґрунтованими, а тому підлягають судом задоволенню. Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки суд вважає їх необґрунтованими.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 2 973 грн. 06 коп. 24 % річних та 1 974 грн. 87 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що за порушення грошового зобов`язання покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 24 % річних.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 2 973 грн. 06 коп. 24 % річних та 1 974 грн. 87 коп. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 4 535 грн. 56 коп. пені.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 4.3. договору за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2. договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу.

Заперечення відповідача в частині стягнення пені також судом відхиляються, оскільки відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, пункт договору щодо обов"язку сплатити пеню не визнавався в судовому засіданні недійсним.

Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та підлягає судом задоволенню.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, вул. Гоголя, 62а, код 31245250) на користь Приватного підприємства «Ліком» (03124, м. Київ, пров. Юрія Матущака (Радищева), 3, код 30638249) 4 044 (чотири тисячі сорок чотири) грн. 30 коп. основного боргу, 1 974 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 2 973 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн. 06 коп. 24 % річних, 1 974 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 87 коп. пені та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 09.06.2025 року.

Суддя Л.Я. Мальована