Ухвала

від 09.06.2025 по справі 755/7488/25

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/7488/25

Провадження №: 2/755/6904/25

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

"09" червня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка передана в провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

За приписами ч.ч. 6, 9 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

У порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України суддею було направлено запит щодо витребування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) сторін.

Згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи за відомостями в ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва», такої особи як ОСОБА_1 не знайдено.

Відсутні відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 і в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

За матеріалами позовної заяви убачається, що останнім відомим місцем реєстрації відповідача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . Вказана адреса зазначена відповідачем у договорі про надання фінансового кредиту, заяві-анкеті клієнта про отримання фінансового кредиту. Матеріали позовної заяви не містять будь-який інших відомостей щодо місця реєстрації чи проживання відповідача, а зазначена у позові адреса місця проживання відповідача жодним чином позивачем не обґрунтована.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтями 2, 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.

За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Таким чином, враховуючи предмет позову, беручи до уваги те, останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача, а відомостей в підтвердження місця проживання відповідача за адресою вказаною у позовній заяві, матеріали позову не містять, суддя доходить до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для розгляду даного позову Дніпровським районним судом м. Києва.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про останнє відоме зареєстроване в установленому законом місце проживання відповідача, суддя доходить висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Чуднівського районного суду Житомирської області.

Керуючись ст. ст. 4, 27, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передати за підсудністю до Чуднівського районного суду Житомирської області (вул. Соборна, 3, м. Чуднів, Житомирська область, 13200).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: