Ухвала від 04.06.2025 по справі 761/22415/25

Справа № 761/22415/25

Провадження № 2/761/7593/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання предмет іпотеки, відповідно до якої позивач просить суд:

1.Визнати за ОСОБА_1 право іпотеки на земельну ділянку площею 0,0563 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:19:020:0006, номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 2201882051101, що належить на праві власності ОСОБА_2 ;

2.Зареєструвати заборони на відчуження та іпотеку на земельну ділянку площею 0,0563 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:19:020:0006, номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 2201882051101, що належить на праві власності ОСОБА_2 ;

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 року в провадження судді Пономаренко Н.В. надійшла вказана цивільна справа.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Так, як вбачається з матеріалів справи між сторонами 19 липня 2019 року укладено Договір позики. Відповідно до п. 1 якого позикодавцем надано позичальнику суму коштів в розмірі 138 000,00 дол. США Додатковою угодою від 19.07.2021 змінено п.1 Договору щодо строку повернення коштів та передбачено що грошові кошти мають бути повернуті у строк до 19.01.2022.

Також у позовній заяві зазначено, що в забезпечення виконання зобов`язань за Договором між сторонами укладено Іпотечний договір за яким Іпотекодавець передав в Іпотеку, а іпотекодержатель прийняв у забезпечення предмет іпотеки (п. 1.5. Іпотечного договору):

- Житловий будинок під номером під АДРЕСА_1 , що складається в цілому з однієї черепашникової будівлі літ. «А» загальною площею 378,8 кв.м., житловою площею - 232,00 кв.м., та господарських будівель: літ «В» - літня кухня, літ «Г» вбиральня №1,2 - огорожа, І- мостіння; Вказаний житловий будинок розміщено на земельній ділянці площею 0.0563 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:19:020:0006, номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 2201882051101, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Предметом вказаного позову є правовідносини щодо визнання предметом іпотеки на земельну діяльну, яка є предметом Іпотечного договору від 19.07.2019 укладеного між сторонами. Так, відповідно до умов договору в забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики Іпотекодавець надала в Іпотеку нерухоме майно, що власністю Іпотекодавця (п. 1.5. Іпотечного договору):

- Житловий будинок під номером під АДРЕСА_1 , що складається в цілому з однієї черепашникової будівлі літ. «А» загальною площею 378,8 кв.м., житловою площею - 232,00 кв.м., та господарських будівель: літ «В» - літня кухня, літ «Г» вбиральня №1,2 - огорожа, І- мостіння; Вказаний житловий будинок розміщено на земельній ділянці площею 0.0563 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:19:020:0006, номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 2201882051101, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що правовідносини та спір у даній справі виник із приводу нерухомого майна - Житловий будинок під номером під АДРЕСА_1 , що складається в цілому з однієї черепашникової будівлі літ. «А» загальною площею 378,8 кв.м., житловою площею - 232,00 кв.м., та господарських будівель: літ «В» - літня кухня, літ «Г» вбиральня №1,2 - огорожа, І- мостіння, який розміщено на земельній ділянці площею 0.0563 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:19:020:0006, номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 2201882051101, що належить на праві власності ОСОБА_2 ., а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.

Так, нерухоме майно - Житловий будинок під номером під АДРЕСА_1 , що складається в цілому з однієї черепашникової будівлі літ. «А» загальною площею 378,8 кв.м., житловою площею - 232,00 кв.м., та господарських будівель: літ «В» - літня кухня, літ «Г» вбиральня №1,2 - огорожа, І- мостіння, який розміщено на земельній ділянці площею 0.0563 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:19:020:0006, номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 2201882051101, що належить на праві власності ОСОБА_2 , територіально не відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва, однак вказаний об`єкт нерухомого майна територіально відноситься до дислокації Пересипського (Суворовського) району міста Одеси.

Відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»» щодо зміни найменування місцевих загальних судів, з 25 квітня 2025 року Суворовський районний суд міста Одеси перейменовано на Пересипський районний суд міста Одеси.

Відповідно доп.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Із наведеного вбачається, що позов надано з порушенням правил виключної підсудності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дана справі відповідно до вимог виключної підсудності, відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Пересипському районному суду міста Одеси.

Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване поза межами дислокації Шевченківського району м. Києва, існують підстави для передачі матеріалів вказаної справи на розгляд до Пересипського районного суду міста Одеси, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання предмет іпотеки, - передати на розгляд до Пересипського районного суду міста Одеси.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: