Ухвала від 09.06.2025 по справі 127/14852/25

Справа № 127/14852/25

Провадження 2/127/2913/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Редакції інтернет-ресурсу «Ми Вінничани» про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Редакції інтернет-ресурсу «Ми Вінничани» про захист честі, гідності та ділової репутації.

Ухвалою Вінницького міського суду від 19.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Редакції інтернет-ресурсу «Ми Вінничани» про захист честі, гідності та ділової репутації залишенобез руху танадано строк для виправлення вказаних у цій ухвалі недоліків позовної заяви упродовж 5 днів з дня отримання копії ухвали.

На адресу суду 28.05.2025 від представника позивача - адвоката Чарухи Р.Р. надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник позивача просить поновити строк звернення до суду з цією заявою та прийняти її як належне усунення недоліків.

Розглянувши заяву про усунення недоліків та матеріали позовної заяви суд дійшов висновку, що представником позивача не підтверджено усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 28.05.2025, оскільки ухвала виконана не у повному обсязі щодо вимоги сплати судового збору.

У заяві про усунення недоліків представник позивача вказує, що позивач є військовослужбовцем СБУ, предмет позову пов`язаний з виконанням ним службового обов`язку у Службі безпеки України, оприлюднена інформація стосується його службового статусу, іміджу та ділової репутації як співробітника СБУ, тому вважає, що справа пов`язана з виконанням ним службових обов`язків та відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» надає йому право на звільнення від сплати судового збору.

Пункт 12 частини першої статті 5 зазначеного Закону передбачає звільнення від сплати судового збору для осіб, які звертаються до суду у зв`язку з порушенням їхніх прав під час виконання військового обов`язку або у зв`язку з таким виконанням.

Натомість предметом позову є захист особистих немайнових прав у зв`язку з публікацією в засобах масової інформації, яка, за твердженням позивача, дискредитує його честь, гідність і ділову репутацію. Судом не встановлено обставин, що спір виник у зв`язку з виконанням позивачем військового обов`язку або під час такого виконання.

З огляду на викладене, підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у цій справі відсутні.

З метою правового обґрунтування представник позивача посилається на ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про Службу безпеки України» (в редакції станом на 2025 рік), де зазначає, що «Служба безпеки України є спеціальним призначеним державним органом із правоохоронними функціями, який забезпечується військовослужбовцями та працівниками», однак вказана стаття відповідно до Закону № 2229-XII передбачає, що Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Також представник позивача цитує ч. 2 ст. 16 цього ж закону: «На осіб, які проходять військову службу у Службі безпеки України, поширюються права, обов`язки гарантії соціального захисту та правовий статус військовослужбовців Збройних Сил України», проте стаття 16 Закону № 2229-XII встановлює можливість взаємодії СБУ з органами безпеки іноземних держав.

Також вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про Службу Безпеки України прямо вказано, що «на військовослужбовців СБУ поширюються права та пільги, встановлені для військовослужбовців ЗСУ», однак стаття 24 цього закону встановлює обов`язки Служби Безпеки.

З огляду на викладене, посилання на нерелевантне законодавство не може бути прийняте судом як належне правове обґрунтування.

У заяві про усунення недоліків представник позивача посилається на позицію Верховного суду, яка викладена в ухвалі Верховного суду від 03.07.2024 у справі №657/79/23, де колегія суддів вказала на доцільність значно ширшого тлумачення п. 13. ч. 1 ст. 5 ЗУ №Про судовий збір».

Ухвалою від 03 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 567/79/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від правових висновків, зокрема, із підстав, на які вказав представник позивача у заяві.

За результатами розгляду Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається.

Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вже надала узагальнену правову позицію з цього питання і підстави для розширеного тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 цього Закону відсутні. Таким чином, наведене адвокатом обґрунтування не відповідає актуальній правовій позиції Верховного Суду та не може бути покладене в основу відповідного процесуального рішення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом визнання оприлюдненої інформації недостовірною, зобов`язання спростувати таку інформацію (вимога немайнового характеру) та щодо стягнення моральної шкоди. Тобто вказаний предмет позову не зачіпає порядку, обсягу його соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни.

Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19.

Таким чином, ухвала Вінницького міського суду від 19.05.2025 не виконана у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на викладене та відповіднодо ч. 3 ст.185ЦПК України суд вважає, що у позивача було достатньо часу для усунення недоліків. Тому позовну заяву потрібно вважати неподаною і повернути її позивачу. Одночасно суд роз`яснює позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст.185,260,261,353,354,355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Редакції інтернет-ресурсу «Ми Вінничани» про захист честі, гідності та ділової репутації - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторномузверненню із заявою до суду, якщо перестанутьіснувати обставини, що стали підставою дляповерненнязаяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. В. Горбатюк