Вирок від 10.06.2025 по справі 551/298/25

Справа № 551/298/25

ВИРОК

Іменем України

10 червня 2025 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

його захисника адвоката ОСОБА_6 ,

представника потерпілої особи ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12024170550000450 від 25 квітня 2024 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гребеняки Шишацького ( нині, - Миргородського ) району Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, фізичну особу - підприємця, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, особу з інвалідністю ІІІ групи, військовозобов`язаного, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , у силу ст. 89 КК України раніше несудимого,

який обвинувачується у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 у період часу впродовж з літа 2023 року по 2024 рік, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, діючи в супереч вимогам статей 60, 61, 124, 125, 126 ЗК України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу у власність і надання у користування земельної ділянки й за відсутності вчиненого правочину щодо неї, самовільно зайняв земельну ділянку, площею 0. 117 га, яка розташована поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5325786001:01:001:1006 за адресою: Полтавська область, Миргородський район, с. Яреськи, вул. Ставкова, 1, у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту - ставка, встановивши на ній частково фундамент з металевими стовпами та паркан з металопрофілю.

У подальшому продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу на самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці в зоні прибережної захисної смуги, діючи в особистих інтересах, всупереч вимогам ст.ст. 88, 89 ВК України, відповідно до яких на прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь яких споруд ( крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних ), передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, залучивши невстановлених у ході досудового розслідування осіб, упродовж літа з 2023 року по 2024 рік, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, здійснив будівництво одноповерхової будівлі, яка відноситься до об`єкту капітального будівництва, в прибережній захисній смузі водойми ставка в межах самовільно зайнятої земельної ділянки, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що є самочинним будівництвом.

Внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_5 , Шишацькій селищній раді Полтавської області заподіяно шкоду у розмірі 59 043 грн. 50 коп.

Будучи допитаним у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що у період часу впродовж з літа 2023 року по 2024 рік без отримання дозволу на виконання будівельних робіт здійснив будівництво одноповерхової будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка розташована поруч із земельною ділянкою адресою: Полтавська область, Миргородський район, с. Яреськи, вул. Ставкова, 1, у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту - ставка.

Завдану шкоду Шишацькій селищній раді Полтавської області відшкодував повністю, у вчиненому щиро розкаюється.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 , вказуючи на беззаперечне визнання ОСОБА_5 вини у вчиненому, добровільне відшкодування, завданих Шишацькій селищній раді Полтавської області, збитків, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність постійного джерела доходу, просив призначити останньому покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу.

Представник потерпілої особи ОСОБА_7 підтвердила факт добровільного відшкодування ОСОБА_5 завданих Шишацькій селищні раді Полтавської області збитків, на призначенні обвинуваченому суворої міри покарання не наполягала.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні, інкримінованого йому, кримінального правопорушення визнав повністю та заявив, що сумнівів у достовірності доказів по справі у нього не має, суд після роз`яснень йому, його захиснику та представнику потерпілої особи положень і наслідків ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких кожен з них буде позбавлений права оскаржувати в апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, докази стосовно яких не досліджувалися, визнав за можливе обмежити судове слідство по справі допитом представника потерпілої особи, обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу останнього.

За таких обставин, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 197 1 КК України, як самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, що розташована у прибережній захисній смузі.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд врахує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає повне визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування завданих злочином збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові № 629/2739/18 від 03 лютого 2021 року зауважила про те, що ч. 1 ст. 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише « за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину », тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину.

Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше несудимий ( а.с. 75 ), являється фізичною особою - підприємцем ( а.с. 39 ), що свідчить про наявність постійного джерела доходу, за місцем постійного проживання та роботи характеризується виключно позитивно ( а.с. 74 ), має на утриманні неповнолітню дитину ( а.с. 51 ), являється особою з інвалідністю ІІІ групи ( а.с. 52 -53 ), добровільно відшкодував завдану злочином шкоду ( а.с. 43 ), його вкрай осудливе відношення до вчиненого, позицію представника потерпілої особи, яка не наполягала на призначенні обвинуваченому суворої міри покарання, з врахуванням принципу справедливості, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, наявності ряду обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання з застосуванням ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст.197-1 КК України, у виді штрафу, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Судові витрати, що підлягають стягненню на користь держави та речові докази по справі, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. 00 коп., який підлягає сплаті в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку невідкладно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: