Постанова від 09.06.2025 по справі 910/12449/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 910/12449/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РИВЬЕРА ЛТД

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025

по справі №910/12449/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія

до Товариства з обмеженою відповідальністю РИВЬЕРА ЛТД

за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Акціонерного товариства Миколаївобленерго;

- Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія ЖЕК-5;

- Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія ЖЕК-5;

- Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕК-5 ПАРКІНГ;

- Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Рів`єра Миколаїв;

про стягнення заборгованості у розмірі 286 964,20 грн,

(суддя першої інстанції: Мавродієва М.В., дата та місце прийняття рішення: 14.02.2025, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв)

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія (далі ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №03/13-2009 від 02.08.2023, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РИВЬЕРА ЛТД (далі ТОВ РИВЬЕРА ЛТД) заборгованість за спожиту електроенергію за період з листопада 2022 року по січень 2023 року у сумі 286964,20 грн по Договору №44/3757 про постачання електричної енергії споживачу від 01.04.2019.

Позивач вказував, що за Відповідачем обліковується заборгованість за період листопад 2022 року - січень 2023 року за Договором №44/3757 про постачання електричної енергії споживачу від 01.04.2019 у загальній сумі 286964,20 грн, яка не була сплачена Відповідачем та підлягає стягненню.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 по справі №910/12449/23 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ РИВЬЕРА ЛТД на користь ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія 286964,20 грн заборгованості за спожиту електроенергію та 4304,46 грн судового збору.

В судовому рішенні місцевий господарський суд вказав, що в матеріалах справи міститься лист АТ «Миколаївобленерго» від 10.05.2024 року №12.04/11-11/4410, стосовно підтвердження обсягів спожитої Відповідачем електричної енергії в період листопад 2022 січень 2023 року, зазначених в рахунках на оплату електричної енергії виставлених Позивачем, у зв`язку з чим твердження Відповідача щодо не споживання ним електричної енергії в спірний період спростовуються.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем підстав для покладення на Відповідача обов`язку зі сплати спожитої у листопаді 2022 року - січні 2023 року по Договору про постачання електричної енергії споживачу №44/3757 від 01.04.2019 електричної енергії, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 286964,20 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

10.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ РИВЬЕРА ЛТД на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 по справі №910/12449/23, в якій Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає оскаржуване судове рішення помилковим, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим фактичним обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, що призвело до прийняття судом помилкового та необґрунтованого рішення у справі про стягнення суми заборгованості з Відповідача, який через воєнний стан повністю зупинив будівельні роботи у спірний період.

На думку заявника апеляційної скарги, облік електроенергії, спожитої котельнями автоматично та протиправно розподілявся на головний лічильник, який знаходиться на балансі ТОВ «РИВЬЕРА ЛТД», що нанесло шкоди як Позивачеві, так і Відповідачеві. Однак судом було помилково вирішено стягнути заборгованість з Відповідача, незважаючи на те, що Відповідачем доведено низкою доказів, що споживання електроенергії відбулось зі сторони ТОВ ЕК «ЖЕК-5», однак за відсутності впорядкування належного обліку електроенергії даховими котельнями, споживання зараховувалось на вхідний лічильник в ЖК «РИВЬЕРА ЛТД», який перебуває на балансі Відповідача.

Так, під час перевірки стану електромереж ЖК «Ривьера» встановлено, що ТОВ ЕК «ЖЕК-5» незаконно, відкрито та безпідставно споживало електроенергію у приміщеннях дахових котелень, які знаходяться за адресами: вул. Лазурна буд. 9, корп. 21; вул. Лазурна буд. 5, корп. 11; вул. Лазурна буд. 5, корп. 16, однак облік такого споживання фактично зараховувався на головний вхідний лічильник, який знаходиться на балансі ТОВ «РИВЬЕРА ЛТД», що нанесло нашому товариству збитків на мільйони гривень у особливо великих розмірах.

Заявник апеляційної скарги вказує, що користування ТОВ ЕК «ЖЕК-5» електроенергією при експлуатації зазначених дахових котелень відбувається без компенсації її вартості ТОВ «РИВЬЕРА ЛТД». Враховуючи показники лічильників, які розміщені в дахових котельнях, розмір спожитої ТОВ ЕК «ЖЕК-5» тільки в дахових котельнях становить 876 444кВт (докази матеріалах справи). Крім того, ТОВ «РИВЬЕРА ЛТД» зверталась із відповідними зверненнями до ТОВ КК «ЖЕК-5» та ТОВ ЕК «ЖЕК-5» та виставляло їм рахунки на компенсацію витрат за електроенергію, яку було нараховано ТОВ «РИВЬЕРА ЛТД» і просило вирішити питання з оплати фактично спожитої електроенергії.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції, з`ясувавши конкретні обставини, що мають значення для справи, а також маючи в матеріалах справи низку доказів, які підтверджують, що заборгованість Відповідачеві була нарахована через безоблікове споживання даховими котельнями, які знаходяться за адресами: вул. Лазурна 9, корп.2; вул. Лазурна 11, корп. 2; вул. Лазурна 16, корп. 1 та якими управляло ТОВ ЕК «ЖЕК-5» без належного оформлення обліку цими даховими котельнями електроенергії, проте дійшов помилкового висновку про задоволення позову, у зв`язку з чим неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, що стало наслідком прийняття помилкового рішення у справі про задоволення позову

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ РИВЬЕРА ЛТД на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 по справі №910/12449/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №910/12449/23.

26.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12449/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ РИВЬЕРА ЛТД на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 по справі №910/12449/23, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ РИВЬЕРА ЛТД на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 по справі №910/12449/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

03.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач звертає увагу, що предметом позовних вимог є заборгованість за спожиту електричну енергію за період листопад 2022 року - січень 2023 року за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 44/3757 від 01.04.2019. Заявами приєднання від 01.04.2019 року та від 24.06.2021 року, що є додатками до Договору саме Відповідач визначив точки комерційного обліку за якими Позивач мав би постачати електричну енергію.

Позивач також звертає увагу, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Позивач зазначає, що в матеріалах справи є підтвердження від Оператора системи розподілу (лист від 10.05.2024 року за вихідним номером 12.04/11-11/4410), що Відповідач в спірний період спожив електричної енергії, саме в тих обсягах, які зазначені в рахунках постачальника, в тому числі враховуючи коригуючі рахунки. Отже факт виконання Позивачем своїх обов`язків за Договором підтверджується фактичними обставинами справи, встановленими під час розгляду даної справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності Позивачем підстав для покладання на Відповідача обов`язку зі сплати за спожиту у період листопад 2022- січень 2023 електричну енергію.

Припущення Відповідача, щодо споживання електричної енергії за його точками комерційного обліку третіми особами, є намаганням уникнути відповідальності за неналежне виконання умов Договору, стороною якого є Відповідач, переклавши відповідальність, на інших осіб. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про право Відповідача на захист своїх прав в окремому провадженні.

Крім того, 10.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від АТ «Миколаївобленерго», в якому третя особа також не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що судове рішення є законним, обґрунтованим, винесеним із дотриманням норм процесуального та матеріального права, з повним дослідженням всіх обставин справи, на підставі доказів, що були надані сторонами. Висновки суду в повній мірі відповідають обставинам справи.

АТ «Миколаївобленерго» вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню, оскільки надана інформація щодо обсягів переданої Відповідачу електричної енергії є підтвердженням факту її споживання. Обсяг спожитої електричної енергії в період, зазначений у позовній заяві, відповідає дійсності та є вірним (лист АТ «Миколаївобленерго» від 10.05.2024 №12.04/11-11/4410, що знаходиться в матеріалах справи).

Також, не доведено належними доказами твердження Апелянта про те, що у воєнний час зупинено будівництво, а тому споживання електричної енергії Скаржником не відбувалось.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РИВЬЕРА ЛТД» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №44/3757.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з пунктом 3.1. Договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до цього Договору.

Початок постачання визначений в заяві-приєднання з 01 квітня 2019 року.

Відповідно до 5.1 Договору визначено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до абз.1 п.5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

П.5.5 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п.5.6 Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок.

При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації для подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

П.п.1 п.6.2 Договору сторони передбачили, що споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. п.1 п.7.1 Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

За умовами п.9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.13.1 Договору він укладений на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції (в редакції Додаткової угоди від 12.12.2019) передбачено, що Договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання споживачем заяви-приєднання до Договору і укладається на строк до 31 грудня 2020 року (включно) вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення.

Початок постачання електричної енергії визначений в заяві-приєднанні з 01.04.2019.

В заявах-приєднаннях від 01.04.2019 року та від 24.06.2021 року були визначені точки комерційного обліку, за якими відбувалось постачання електричної енергії в спірний період.

Згідно пп.1 п.7.2 Договору постачальник зобов`язаний забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору.

Відповідно до пп.1 п.6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до п.5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором у т.ч. у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.5 Договору).

Відповідно до п.3 Комерційної пропозиції (в редакції Додаткової угоди від 12.12.2019) постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: ok.energy.mk.ua (далі - Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі - ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, Акт прийняття-передавання товарної продукції та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.

В листопаді 2022 року Відповідач спожив електричну енергію у кількості 28398 кВт/год на суму 136352,99 грн, що підтверджується Актом прийняття-передавання товарної продукції від 30.11.2022 та рахунком №44/3757/11/1 від 07.12.2022.

В грудні 2022 року Відповідач спожив електричну енергію у кількості 26168 кВт/год на суму 123292,42 грн, що підтверджується Актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.12.2022 та рахунком №44/3757/12/1 від 09.01.2023.

В січні 2023 року Відповідач спожив електричну енергію у кількості 34849 кВт/год на суму 166085,04 грн, що підтверджується Актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.01.2023 та рахунком №44/3757/1/1 від 09.02.2023.

Згідно з рахунком №44/3757/12/1 від 06.01.2023 Відповідачу здійснено коригування обсягів спожитої електричної енергії на суму 25822,46 грн, зазначена сума була відображена в рахунку №44/3757/12/1 від 09.01.2023 в графі сплачено по рахунку.

В свою чергу, Відповідачем було здійснено часткову оплату у сумі 112943,79 грн по рахунку №44/3757/11/1 від 07.12.2022, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 15.02.2022 у сумі 110872,76 грн та платіжним дорученням №45 від 30.06.2023 у сумі 2071,03 грн.

Позивач зазначає, що за Відповідачем обліковується заборгованість за період листопад 2022 року - січень 2023 року по Договору №44/3757 про постачання електричної енергії споживачу від 01.04.2019 у загальній сумі 286964,20 грн, яка не була сплачена Відповідачем та підлягає стягненню, що і стало підставою для звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла наступних висновків.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі Договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні» положень Закону з 1 січня 2019 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018 року №429).

Так, до функцій постачальника електричної енергії входить, зокрема, закупівля електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача. Тоді як, розподіл електричної енергії, фіксування показів приладу обліку входить до функції Оператора системи розподілу (ОСР).

Відповідно до Додатку 1 до Договору найменування Оператора розподілу, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії - АТ Миколаївобленерго. Отже інформацію щодо обсягів споживання електричної енергії Відповідачем, Позивач отримує після закінчення розрахункового періоду від вищезазначених ОСР.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 3.1.1 Правил №312 постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії та товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов договору.

Відповідно до п.3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладання. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах на сайті Регулятора.

Разом з тим, пунктом 3.1.7 Правил унормовано, що Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8 Правил №312).

Пункт 3.1.9 Правил №312 передбачає, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до п. 3.1.10 Правил №312 споживач має право вільно обирати електропостачальників.

Згідно з п. 4.2 Правил №312 послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Відповідно до п. 4.3 Правил №312 дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку (п. 4.4 Правил №312).

Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку (п. 4.7 Правил №312).

За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.8 Правил №312 форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Згідно з п. 4.12 Правил №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно пунктів 4.12., 4.13 Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Таким чином, законодавством визначено процедуру отримання даних щодо обсягів споживання споживача, а саме: інформацію щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії Постачальник отримує після закінчення розрахункового періоду від адміністратора комерційного обліку (оператора системи розподілу), яким на території Миколаївської області є АТ «Миколаївобленерго».

Судова колегія погоджується з висновкам місцевого господарського суду в частині наявності в матеріалаї справи належних та допустимих доказів, які підтверджують обсяг спожитої Відповідачем електричної енергії в період листопад 2022 року січень 2023 року, зазначених в рахунках на оплату електричної енергії, виставлених Позивачем.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта щодо неналежного впорядкування обліку електричної енергії, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР (оператор системи розподілу).

Згідно з умовами частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема як про надання послуг з розподілу.

Пунктом 96 частини 1 статті 1 цього Закону визначено, що учасник ринку електричної енергії - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом

Відповідно до пункту 3.5. Типового Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (Додаток №3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії) за наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи розподілу, яким є АТ «Миколаївобленерго».

З огляду на зазначене, а також враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку правовідносини між Відповідачем та АТ «Миколаївобленерго», щодо комерційного обліку за точками обліку Відповідача, мають вирішуватися поза межами даної справи, а саме в рамках діючого між ним та ОСР договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта в частині неспоживанням ним електричної енергії та споживанням електричної енергії, поставленої за Договором, третьою особою, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у ст. 617 Цивільного кодексу України.

Отже, Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Крім того, суд звертає увагу, що у даній справі предметом позову є заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 44/3757 від 01.04.2019 укладеним між Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 3.1.8. Правил, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. При цьому перелік адрес об`єктів споживача, на які здійснюється постачання електричної енергії споживачу визначений в заяві-приєднання.

Відтак сторонами в договорі є постачальник та споживач, які наділені відповідними правами та обов`язками, зокрема споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з приписами ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За таких обставин, твердження Відповідача, що він не споживав електричну енергією в спірний період, з огляду на умови Договору, а також наявність доказів постачання електичної енергії за Договором, та чинне цивільне та господарське законодавство, не впливає на його обов`язок здійснити повну оплату за електричну енергію, яка була поставлена Позивачем на об`єкт споживача.

В разі, якщо Відповідач вважає свої права порушеними внаслідок певних дій чи бездіяльності інших суб`єктів господарювання, він не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом про відшкодування заподіяних йому збитків.

Таким чином, припущення Відповідача, щодо споживання електричної енергії за його точками комерційного обліку третіми особами не звільняє Відповідача від виконання умов Договору, стороною якого він є. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про право Відповідача у даному випадку на захист своїх прав в окремому провадженні.

Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи Апелянта щодо неспоживання ним електричної енергії у зв`язку з припиненням своєї діяльності, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 16 п. 5.5.5 гл. 5.5. розд. V ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний не пізніше ніж за 20 робочих днів до припинення користування електричною енергією на об`єкті споживача письмово повідомити електропостачальника, оператора системи та постачальника послуг комерційного обліку про розірвання договорів та розрахуватися за електричну енергію, включаючи день виїзду.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів звернення Відповідача до до АТ «Миколаївобленерго» з відповідними повідомленнями, а також із заявами про припинення/тимчасового припинення розподілу електричної енергії. Крім того, Відповідач не звертався до Оператора системи розподілу або до суду щодо наявних розбіжностей обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії.

З урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність Позивачем підстав для покладення на Відповідача обов`язку зі сплати спожитої у листопаді 2022 року - січні 2023 року за Договором про постачання електричної енергії споживачу №44/3757 від 01.04.2019 електричної енергії

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю РИВЬЕРА ЛТД задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 по справі №910/12449/23 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РИВЬЕРА ЛТД на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 по справі №910/12449/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 по справі №910/12449/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош