Постанова від 05.06.2025 по справі 920/1389/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2025 р. Справа№ 920/1389/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025

у справі № 920/1389/24 (суддя О.Ю. Резніченко)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до Приватного підприємства «ДК ЛТД» в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) Дяченко Олега Володимировича

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач, Банк) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного підприємства «ДК ЛТД» в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) Дяченка Олега Володимировича (далі - відповідач) про зобов`язання визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства «ДК ЛТД» кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» за договором, які виникли станом на 12.09.2024 у загальному розмірі 531 014,21 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Приватним підприємством «ДК ЛТД», яке перебуває в стані припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників (учасників), не включено до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 531 014,21 грн, які виникли за договором банківського обслуговування від 30.03.2011.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 у справі №920/1389/24 позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Приватне підприємство «ДК ЛТД» в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) Дяченка Олега Володимировича включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства «ДК ЛТД» кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» у розмірі 47 500,00 грн заборгованості за кредитним договором №б/н від 31.03.2011. У іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства «ДК ЛТД» в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) Дяченка Олега Володимировича на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується заборгованість за кредитом у розмірі 47 500,00 грн, водночас матеріали справи не містять погоджених сторонами умов щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, комісії та пені за несвоєчасне погашення кредиту, а тому позивачем не доведено позовних вимог у зазначеній частині.

Враховуючи перебування відповідача у стані припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги позивача у розмірі 47500,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду є помилковими стосовно того, що укладений сторонами договір не містить підписів боржника під Умовами та Правилами надання банківських послуг, а тому вказує на неукладеність договору, адже договір приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов.

Апелянт наголошує на тому, що усі редакції Умов та Правил надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті у хронологічному порядку за датою внесення змін і можуть бути перевірені судом за необхідності, а доказів того, що відповідачем на час укладення договору було погоджено інші умови, ніж ті, що надані позивачем, матеріали справи не містять.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 у справі № 920/1389/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.05.2025. Приватному підприємству «ДК ЛТД» в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) Дяченку Олегу Володимировичу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 24.04.2025. Витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1389/24.

16.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/1389/24.

25.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Данильченко О.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

25.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Данильченко О.О. надійшло клопотання про долучення доказів направлення клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції відповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 задоволено зазначене клопотання про відеоконференцію.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги на 05.06.2025.

Відповідач правом, передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 05.06.2025 відповідач явку своїх уповноважених представників не забезпечив, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомив, хоча про день, місце та час був повідомлений належним чином, шляхом направлення копії ухвали суду апеляційної інстанції від 01.05.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для її розгляду без заслуховування пояснень відповідача, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 05.06.2025, підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 скасувати в частині відмовлених вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

05.06.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

З огляду на те, що скаржником оскаржується судове рішення лише в частині незадоволених позовних вимог, колегія суддів переглядає судове рішення в зазначеній частині, в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 30.03.2011 Приватним підприємством «ДК ЛТД» підписано заявку про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки.

Згідно з вказаною заявою Приватне підприємство «ДК ЛТД» погодилося з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитками печатки складають договір банківського обслуговування.

Також у заяві зазначено, що підписом Приватне підприємство «ДК ЛТД» приєднується і зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (http://www.privatbank.ua, http://client-bank.privatbank.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, зазначений банком).

В підтвердження виконання умов договору банківського обслуговування від 30.03.2011 позивачем надано довідку про розміри встановлених кредитних лімітів від 12.11.2024, згідно із якою на поточний рахунок № НОМЕР_1 клієнта - Приватного підприємства «ДК ЛТД» встановлено ліміт 30.03.2011 - 36 400,00 грн, 23.05.2011 - 50 000,00 грн, 18.03.2013 - 7 000,00 грн, 20.05.2013 - 21 500,00 грн, 18.07.2013 - 47 500,00 грн 01.03.2014 - 0,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що внаслідок неналежного виконання Приватним підприємством «ДК ЛТД» своїх зобов`язань за договором, у останнього, станом на 12.09.2024 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 531014,21 грн, з яких: 47 500,00 грн - заборгованості за кредитом, 146 825,54 грн - заборгованості за процентами, 23 465,00 грн - заборгованості за комісією, 313 107,00 грн - пеня, 66,67 грн - заборгованість по рахунку № 82344057023945 та 50,00 грн - заборгованість по рахунку № 96150055003493.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство «ДК-ЛТД» з 06.08.2013 перебуває в стані припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників (учасників). Голова комісії з припинення - Дяченко Олег Володимирович.

АТ КБ «Приватбанк» 24.09.2024 направило на адресу Приватного підприємства «ДК-ЛТД» заяву з кредиторськими вимогами разом із розрахунком заборгованості станом на 12.09.2024, договором б/н від 30.03.2011 з додатками, виписками про рух коштів та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг.

Зазначена заява з кредиторськими вимогами повернулася на адресу позивача 18.10.2024 та не була отримана відповідачем, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти щодо поштового відправлення 4909400013139.

Зі змісту позовних вимог убачається, що спір у даній справі виник у зв`язку із ухиленням, за твердженням позивача, ліквідаційною комісією відповідача від розгляду та включення кредиторських вимог позивача до ліквідаційного балансу Приватного підприємства «ДК-ЛТД», які виникли через неналежне виконання останнім умов договору банківського обслуговування б/н від 30.03.2011.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства «ДК ЛТД» кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" у розмірі 483 514,21 грн.

Згідно зі статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до частин 1, 3 -6 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, установлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

У відповідності до ч.7-8 ст.111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно із ч.3 - 5 ст.112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, установленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Судом установлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство «ДК-ЛТД» (ідентифікаційний код 36636116) перебуває у стані припинення з 06.08.2013 в результаті ліквідації за рішенням засновників (учасників).

24.09.2024 позивач направив відповідачу заяву з кредиторськими вимогами, у якій просив визнати вимоги АТ КБ «Приватбанк» станом на 12.09.2024 у розмірі 531 014,21 грн та включити їх до ліквідаційного балансу. На підтвердження направлення зазначеної заяви позивач надав до матеріалів справи копії опису вкладення та накладної 4909400013139, роздруківку з Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №4909400013139.

Як правильно установлено судом першої інстанції, заява відповідачем не була отримана та повернута позивачу у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Колегія суддів зазначає, що заява надсилалась на офіційну юридичну адресу відповідача, яка зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, доведення факту ухилення ліквідаційної комісії (ліквідатора) від розгляду вимог кредитора не потребує надання останнім доказів отримання зазначеною комісією/ліквідатором заяви з кредиторськими вимогами. Такий факт (ухилення) суд може встановити на підставі наявних у справі доказів належного звернення кредитором до боржника (юридичної особи, що припиняється) та відсутності відповідного рішення ліквідаційної комісії (ліквідатора), яке в силу частини шостої статті 105 ЦК України має надсилатися кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання таким боржником відповідної вимоги (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі 905/229/21).

Отже, ураховуючи приписи ч.6 ст.105, ч.3 ст.112 ЦК України суд вважає, що неотримання відповідачем заяви з кредиторськими вимогами свідчить про ухилення комісії з припинення відповідача від виконання обов`язків, передбачених статтями 105, 107 ЦК України, щодо визнання існуючої заборгованості перед позивачем та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується.

Водночас суд зазначає, що правове регулювання процедури припинення юридичної особи шляхом ліквідації за рішенням її учасника спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом такого учасника як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд і правом кредитора цієї юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про її припинення, на задоволення своїх кредиторських (грошових) вимог. Відтак, настання наслідків у вигляді припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації є можливим за умов дотримання учасником цієї особи та її ліквідаційною комісією (ліквідатором) добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої положеннями цивільного законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу. Інша поведінка названих осіб суперечитиме таким засадам цивільного законодавства, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

Добровільна ліквідація юридичної особи без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном такого кредитора. Захист прав та законних інтересів учасників юридичної особи, зокрема права визначати її юридичну долю, не може відбуватися за рахунок позбавлення кредитора права на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, то ліквідаційна комісія (ліквідатор) у випадку обґрунтованості таких вимог зобов`язана в силу частини четвертої статті 112 ЦК України їх погасити (задовольнити) з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. У разі ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду таких вимог (поданих з пропуском вищезазначеного строку) кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом про зобов`язання ліквідаційної комісії (ліквідатора) визнати кредиторські вимоги та задовольнити їх з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення (у зв`язку з чим відбулось затвердження проміжного ліквідаційного балансу та задоволення своєчасно заявлених вимог кредиторів, після чого складення та затвердження ліквідаційного балансу), а майна боржника виявилось недостатньо для повного чи часткового задоволення вимог цього кредитора, то такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини п`ятої статті 112 ЦК України.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі 905/229/21.

В обох випадках (звернення з кредиторськими вимогами в межах та поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), якщо у задоволенні кредиторських вимог за рішенням суду кредиторові відмовлено, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини п`ятої статті 112 ЦК України.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

У випадку ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду кредиторських вимог, частина третя статті 112 ЦК України не виключає можливості розгляду судом таких вимог навіть у разі, якщо звернення кредитором до суду відбулось поза межами місячного строку, установленого цією нормою (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі №910/28502/14).

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ухилення ліквідаційної комісії Приватного підприємства «ДК ЛТД» від розгляду кредиторських вимог АТ КБ «Приватбанк» та невключення їх до ліквідаційного балансу призводить до того, що позивач (кредитор) фактично перебуває у стані правової невизначеності щодо своїх прав та зумовлює їх порушення, тому позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів затвердження проміжного ліквідаційного балансу учасником юридичної особи, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, як того вимагає ч.1 ст.111 Цивільного кодексу України.

Щодо включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог позивача у розмірі 483 514,21, у задоволенні яких було відмовлено судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі поданої відповідачем Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитків печатки, яка за правовою природою є договором банківського рахунку, положення про який визначаються главою 72 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не установлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України установлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не установлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що установлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Колегія суддів зазначає, що умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у підписаній сторонами заяві відповідача від 30.03.2011 процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та пені, в тому числі розмір і порядок нарахування, позивач послався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які додав до позову.

Проте, як правильно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданим позивачем до суду витягом з Умов та Правил відповідач був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, комісії, пені та саме у зазначеному в цих документах, доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, викладені такі висновки:

- визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки;

- умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;

- умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;

- ураховуючи, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за процентами за користування чужими коштами та пені за порушення умов кредитного договору, та відмовила у цій частині у задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц відступила від правового висновку Верховного Суду України в постанові від 24.09.2014 (провадження № 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.

Враховуючи, що в заяві відповідача від 30.03.2011 відсоткову ставку (відсотки за користування кредитними коштами), розмір комісії та пені за несвоєчасне погашення кредиту не зазначено, а наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не є належним доказом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів у розмірі 146 825,54 грн, комісії у розмірі 313 107,00 грн, пені у розмірі 313 107,00 грн, заборгованості за 82344057023945 - 66,67 грн та за 96150055003493 - 50,00 грн.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень апелянта про те, що на сайті позивача (www.privatbank.ua) наявні усі редакції Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки судом апеляційної інстанції досліджено редакції Умов та Правил надання банківських послуг на веб-сайті privatbank.ua та установлено, що Умови та Правила надання банківських послуг станом на час укладання спірного договору (30.03.2011) відсутні, наявна лише редакція Умов та Правил надання банківських послуг станом на 01.04.2012.

Колегія суддів наголошує, що наявна у матеріалах роздруківка витягу з Умов та Правил надання банківських послуг взагалі не містить дати її затвердження позивачем, і саме на сторін покладається обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд повинен надати власну оцінку поданим сторонами доказам.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не було застосовано приписи ст. 1048 ЦК України та не визначено розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ колегія суддів відхиляє, оскільки вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивачем не заявлялись, а суд не може самостійно застосовувати дані норми та стягувати проценти.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Приватного підприємства «ДК ЛТД» в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) Дяченка Олега Володимировича включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства «ДК ЛТД» кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» у розмірі 483 514,21 грн.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» необхідно відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 - залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 у справі № 920/1389/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 у справі № 920/1389/24 залишити без змін.

3.Матеріали справи 920/1389/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Повний текст складено 10.06.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська