Рішення від 09.06.2025 по справі 904/4110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2025м. ДніпроСправа № 904/4110/24

За позовом Південно-Східного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, м. Дніпро

до Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровської геологічної експедиції Державного підприємства "Українська геологічна компанія", м. Дніпро

про стягнення збитків

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Південно-Східне міжрегіональне територіальне управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровської геологічної експедиції Державного підприємства "Українська геологічна компанія" і просить суд стягнути збитки у розмірі 76 738,80 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати належні докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

30.09.2024 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.10.2024 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

23.10.2024 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та вважав позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

01.11.2024 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2022 між Державним підприємством "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровської геологічної експедиції Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (далі Відповідач, Балансоутримувач) та Південно-Східним міжрегіональним територіальним управлінням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі Позивач, Орендар) укладено Договір № 9 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі Договір № 9).

Крім того, 02.03.2023 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір № 6 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі Договір № 6).

Згідно з п. 1.1 Договорів №№ 9, 6 Орендар зобов`язується здійснювати відшкодування витрат Балансоутримувачу за обслуговування прибудинкової території, технічне обслуговування будівлі, фактично спожитих комунальних послуг (далі послуги), які визначені за показниками лічильників, щодо водопостачання/водовідведення, електропостачання, чи пропорційно до загальної площі орендованих ним приміщень (далі приміщення) у залежності від виду та характеру послуг, у порядку і на умовах, визначених Договором, а Балансоутримувач забезпечує можливість Орендарю споживати комунальні послуги.

Пунктом 1.2 Договорів №№ 9, 6 визначено, що Орендар користується приміщеннями загальною площею 408,4 кв.м (у т.ч. 54,8 кв.м площі загального користування), розміщеними на третьому поверсі будівлі (далі орендоване приміщення), відповідно до Договору оренди від 06.11.2019 № 12/02-6958-ОД, відповідно до листа від 01.09.2022 № 10-02-02858 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.11.2019 № 12/02-6958-ОД, є продовженим на період дії воєнного стану та чотири місяці з дати припинення чи скасування зазначеного правового режиму.

Згідно з п. 1.3 Договору № 9 Орендар здійснює відшкодування Балансоутримувачу спожитих ним послуг з водопостачання/водовідведення, електропостачання, обслуговування прибудинкової території та технічного обслуговування відповідно до умов Договору та додатку № 1 (Розрахунок) до нього, що є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 1.3 Договору № 6 Орендар здійснює відшкодування Балансоутримувачу спожитих ним послуг з водопостачання/водовідведення, електропостачання, експлуатаційні послуги, відповідно до умов Договору та додатку № 1 (Розрахунок) до нього, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.4 Договорів №№ 9, 6 орендоване приміщення використовується під розміщення Орендаря для виконання ним функцій, визначених його Положенням.

Згідно з п. 2.1 Договорів №№ 9, 6 Балансоутримувач будівлі зобов`язується забезпечити, зокрема:

2.1.3 надання Орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами станом на дату нарахування;

2.1.4 інформування Орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги;

2.1.5 Балансоутримувач щомісяця здійснює розрахунок суми, що належить відшкодувати, за тарифами, які діяли на момент отримання послуг Балансоутримувачем.

Згідно з пп. 2.1.6 п. 2.1 Договору № 9 Балансоутримувач надає Орендарю для оплати рахунок-фактуру та акт виконаних послуг у 2-х примірниках. У разі відсутності зауважень Орендар підписує рахунок-фактуру та акт виконаних послуг у 2-денний термін і повертає один примірник Балансоутримувачу.

Відповідно до пп. 2.1.6 п. 2.1 Договору № 6 Балансоутримувач щомісяця надає Орендарю рахунок із зазначенням вартості фактично спожитих Орендарем комунальних послуг, окремо за кожною комунальною послугою, а саме:

1) послуги з водопостачання/водовідведення;

2) послуги з електропостачання;

3) експлуатаційні послуги.

Згідно з пп. 2.1.7 п. 2.1 Договору № 6 Балансоутримувач надає Орендарю для оплати рахунок-фактуру та акт виконаних послуг у 2-х примірниках. У разі відсутності зауважень Орендар підписує рахунок-фактуру та акт виконаних послуг у 2-денний термін і повертає один примірник Балансоутримувачу.

За умовами п. 2.2 Договорів №№ 9, 6 Орендар зобов`язується, зокрема:

2.2.3 Орендар проводить відшкодування за обслуговування будівлі та прибудинкової території, технічне обслуговування будівлі (охорона, амортизація будівлі, податок на землю) відповідно до займаної площі, відшкодування за електроенергію згідно з показниками встановленого лічильника, а водопостачання (холодна вода) та водовідведення (стоки) пропорційно до кількості користувачів і кількості фактично спожитих послуг на підставі виставлених Балансоутримувачем рахунків та підписаних сторонами актів виконаних послуг протягом 10 робочих днів з моменту підписання актів;

2.2.4 у випадку, якщо Орендар протягом 5 робочих днів з дати отримання актів виконаних послуг не підписав їх та не направив Балансоутримувачу вмотивовану відмову від приймання наданих послуг за цими актами виконаних послуг, надані послуги вважаються прийнятими Орендарем.

Разом з актами виконаних послуг Балансоутримувач надає відповідні підтверджуючі документи (їх копії), що обгрунтовують вартість послуг, визначених у рахунках на оплату та актах виконаних послуг.

Пунктом 4.1 Договору № 9 визначено, що розрахунковий період є календарний місяць.

4.1.4 загальна сума Договору становить 169 526,10 грн. з ПДВ.

4.1.5 відшкодування вартості спожитих комунальних послуг та відшкодування за обслуговування прибудинкової території, охорону, податку на землю, амортизацію будівлі, технічне обслуговування будівлі на період дії Договору, розрахована, виходячи з тарифів, складає:

- оплата водопостачання (холодна вода) водовідведення (стоки) (КЕКВ 2272) 6 700,00 грн. з ПДВ;

- оплата електричної енергії (КЕКВ 2273) 76 400,00 грн. з ПДВ, згідно з показниками лічильника, наприкінці року можливе коригування;

- оплата за охорону та пожежну безпеку 3 870,54 грн. з ПДВ;

- компенсація податку на землю 36 128,34 грн. з ПДВ, до 100% займання поверху, що орендується 36 128,34 : 2 = 18 064,17 грн. з ПДВ;

- оплата за обслуговування будівлі і прибудинкової території 64 491,39 грн. з ПДВ.

Загальна сума експлуатаційних витрат (КЕКВ 2240) складає 86 426,10 грн.

4.1.6 ціна послуг, зазначених у Договорі, встановлюється відповідно до укладених Балансоутримувачем договорів з постачальниками послуг.

Згідно з п. 4.1 Договору № 6 розрахунковий період є календарний місяць.

4.1.4 загальна сума Договору становить 258 484,72 грн. з ПДВ.

4.1.5 відшкодування вартості спожитих комунальних послуг та відшкодування за обслуговування прибудинкової території, охорону, податку на землю, амортизацію будівлі, технічне обслуговування будівлі на період дії Договору, розрахована, виходячи з тарифів, складає:

- оплата водопостачання (холодна вода) водовідведення (стоки) (КЕКВ 2272) 6 049,92 грн. з ПДВ;

- оплата електричної енергії (КЕКВ 2273) 137 200,00 грн. з ПДВ, згідно з показниками лічильника, наприкінці року можливе коригування;

- експлуатаційні послуги, (КЕКВ 2240), а саме:

- оплата за охорону та пожежну безпеку 5 160,72 грн. з ПДВ;

- відшкодування податку на землю 48 171,12 грн. з ПДВ, до 100% займання поверху, що орендується 48171,12 : 2 = 24 085,56 грн. з ПДВ;

- оплата за обслуговування будівлі і прибудинкової території 85 988,52 грн. з ПДВ.

Загальна сума експлуатаційних витрат (КЕКВ 2240) складає 115 234,80 грн. з ПДВ.

4.1.6 ціна послуг, зазначених у Договорі, встановлюється відповідно до укладених Балансоутримувачем договорів з постачальниками послуг.

Пунктом 6.1 Договору № 9 визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 05.10.2022, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Згідно з п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України цей Договір поширює свою дію на взаємини сторін, що виникли з 01.01.2022, відповідно до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 06.11.2019 № 12/02-6958-ОД.

Пунктом 6.1 Договору № 6 визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 до закінчення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами та доповненнями) та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану", але не пізніше ніж до 31.12.2023, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови Договору застосовуються до відносин між ними за Договором, які виникли до моменту його укладення, починаючи з 01.01.2023.

Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану».

Позивач зазначає, що у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 він здійснював відшкодування Відповідачу спожитих ним послуг з водопостачання/водовідведення, електропостачання, експлуатаційних послуг відповідно до умов Договорів №№ 9, 6.

При цьому, на виконання умов Договорів №№ 9, 6 сторонами підписувались акти надання послуг:

- № 09/05-1 від 09.05.2022 за січень 2022 року на суму 10 107,06 грн. (за Договором № 9);

- № 09/05-2 від 09.05.2022 за лютий 2022 року на суму 10 107,06 грн. (за Договором № 9);

- № 09/05-3 від 09.05.2022 за березень 2022 року на суму 10 107,06 грн. (за Договором № 9);

- № 09/05-4 від 09.05.2022 за квітень 2022 року на суму 10 107,06 грн. (за Договором № 9);

- № 28/02-2/1 від 20.03.2023 за січень 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 28/02-2/2 від 14.03.2023 за лютий 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 31/03-2 від 14.04.2023 за березень 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 30/04-2 від 12.05.2023 за квітень 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 31/05-2 від 13.06.2023 за травень 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 30/06-2 від 14.07.2023 за червень 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 31/07-2 від 24.08.2023 за липень 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 31/08-2 від 14.09.2023 за серпень 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 30/09-2 від 14.10.2023 за вересень 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 31/10-2 від 17.11.2023 за жовтень 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 30/11-2 від 14.12.2023 за листопад 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6);

- № 18/12-2 від 19.12.2023 за грудень 2023 року на суму 9 602,90 грн. (за Договором № 6).

Східним офісом Держаудитслужби відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю на І квартал 2024 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, за результатами якої складений Акт № 040420-24/21 від 29.04.2024.

Зокрема, ревізією відшкодування балансоутримувачу послуг з обслуговування електричних мереж встановлено зайву сплату коштів балансоутримувачу на загальну суму 76 738,80 грн. (КПКВ 6431010, КЕКВ 2240, ЗФ, 2022 рік 38 369,40 грн, 2023 рік 38 369,40 грн.) внаслідок включення до розрахунку до договору послуг з обслуговування електричних мереж при відсутності у балансоутримувача працівників відповідної посади, що є порушенням п.п. 3, 23 ст. 116 Бюджетного кодексу України, ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 1 ст. 3, п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність". Порушення встановлено шляхом перевірки штатного розпису та табелів обліку робочого часу балансоутримувача за ревізуємий період. Внаслідок допущених порушень Позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 76 738,80 грн.

З метою відшкодування збитків у частині зайво сплачених бюджетних коштів, Позивач звернувся до Відповідача з претензією за № 319/04-04/24 від 10.05.2024 про відшкодування збитків, зокрема на суму 76 738,80 грн.

24.06.2024 Позивач отримав від Відповідача відповідь за № 24/06 від 24.06.2024 на претензію, в якій він вимогу щодо повернення зайвих виплат за відшкодування витрат на обслуговування електромереж відхилив, зазначив, що не є суб`єктом бюджетних правовідносин, проте обов`язок щодо обслуговування і утримання електромереж лежить на ньому та у разі виникнення необхідності у ремонті або заміні електромереж, він має право на укладення відповідних цивільно-правових договорів за власні кошти.

Позивач зазначає, що внаслідок виявлених порушень йому завдано збитків на суму 76 738,80 грн.

У зв`язку з цим Позивач просить суд стягнути з Відповідача збитки у розмірі 76 738,80 грн., що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Як вказувалось вище, згідно з п. 2.2 Договорів №№ 9, 6 разом з актами виконаних послуг Балансоутримувач надає відповідні підтверджуючі документи (їх копії), що обгрунтовують вартість послуг, визначених у рахунках на оплату та актах виконаних послуг.

При цьому, Позивач прийняв надані Відповідачем послуги та підписав вищеперелічені акти надання послуг без будь-яких зауважень і заперечень, не направивши останньому вмотивовану відмову від приймання наданих послуг.

Вказане свідчить про належне виконання Відповідачем умов Договорів та прийняття цих послуг Позивачем без претензій щодо їх виду, якості, обсягів та вартості у відповідності з умовами Договорів.

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, після виконання договору не допускається.

Позивач, як на підставу позовних вимог, посилався на вищевказаний Акт ревізії № 040420-24/21 від 29.04.2024 Східного офісу Держаудитслужби та на приписи ст. 16 Цивільного кодексу України, при цьому, розмір зайво сплачених коштів Відповідачу на загальну суму 76 738,80 грн. Позивач вважає заподіяними йому збитками.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

При цьому, акт ревізії може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред`явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов`язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Дана позиція узгоджується з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, в якій зазначено, що "акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.".

Сам лише акт перевірки не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому акті, в господарському судочинстві повинні підтверджуватись належними доказами у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Отже, Акт ревізії № 040420-24/21 від 29.04.2024 Східного офісу Держаудитслужби повинен бути оцінений згідно з правилами ст.ст. 73-79 ГПК України, а розмір збитків підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України.

Суд зазначає, що аудиторський звіт обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади не несе.

Внутрішній аудит, як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів, створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.

Отже, аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання Відповідача повернути сплачені йому Позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами Договорів і не можуть їх змінювати.

При цьому, у статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

За таких обставин, оскільки, правовідносини з відшкодування витрат виникли з Договорів №№ 9, 6, їх ціна визначена за узгодженням сторін, виявлені аудиторською перевіркою порушення не впливають на умови укладених сторонами Договорів №№ 9, 6 і не можуть їх змінювати.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулась з позовом до суду, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Позивач звернувся з позовом до суду лише після проведення ревізії і позов заявлено виключно з підстав, мотивів та висновків, наведених в Акті ревізії.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про неналежне виконання Відповідачем умов Договорів №№ 9, 6, про заподіяння внаслідок неналежного виконання умов цих правочинів Позивачу матеріальної шкоди чи розміру такої шкоди, Позивачем суду не подано.

Оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами Договорів №№ 9, 6 та не можуть їх змінювати, тому посилання Позивача на зазначений вище Акт ревізії як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставними, оскільки цей акт сам по собі не є належним та допустимим доказом невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договорами №№ 9, 6.

При цьому, Позивач, підписавши акти надання послуг, тим самим підтвердив обставини належного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договорами №№ 9, 6.

До того ж, обов`язок щодо обслуговування та утримання електричних мереж лежить на Відповідачеві. У разі виникнення необхідності у ремонті або заміні електромереж Відповідач має право, як балансоутримувач, укласти договір цивільно-правового характеру на виконання таких робіт із залученням власних коштів на їх оплату. Отже, відсутність відповідного працівника в штаті жодним чином не свідчить про те, що балансоутримувач не обслуговує електричні мережі.

Договорами №№ 9, 6 не була передбачена обов`язкова наявність відповідної посади у штатному розкладі Відповідача.

Тобто обрання "моделі" обслуговування електричних мереж відноситься до виключної компетенції Відповідача.

При цьому, будь-яких претензій щодо якості електропостачання з боку Позивача матеріали справи не містять, що свідчить про належне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договорами №№ 9, 6.

За таких підстав, суд зазначає, що Позивачем в установленому статями 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки Відповідача у вигляді завищення вартості наданих послуг за Договорами №№ 9, 6, а відтак не може вважатись доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою Відповідача, оскільки не доведено саме вини Відповідача у їх понесенні Позивачем, які і не доведено, що Позивачем вчинялись дії на їх уникнення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями і понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 76 738,80 грн., вини Відповідача у заподіянні збитків.

З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

09.06.2025