Рішення від 03.06.2025 по справі 907/1087/24

Господарський суд закарпатської області

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1087/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши у судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», код ЄДРПОУ - 19480600, місцезнаходження - 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок, 85,

до відповідача: Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», код ЄДРПОУ - 02070832, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Підгірна, будинок, 46,

про стягнення інфляційних втрат та 15% річних від простроченої суми боргу, а також пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договорами,

за участі представників сторін:

від позивача: Валентинової О.М. (у порядку самопредставництва, згідно довіреності від 30.12.2024 №51),

від відповідача: адвоката Меренич М.І. (згідно ордеру серії АО №1163517 від 19.02.2025),

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - позивач, ДПЗД «Укрінтеренерго») через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 26.12.2024 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (далі - відповідач, Університет, ДВНЗ «Ужгородський національний університет») про стягнення 546138,42 грн інфляційних втрат, 491965,84 грн - 15 % річних та 307165,71 грн пені за неналежне виконання відповідачем договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (враховуючи підписання сторонами письмових форм договорів від 10.12.2021 та від 13.07.2022), на підставі яких позивачем було поставлено відповідачу електроенергію впродовж січня - лютого 2021 року та січня - лютого 2022 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі на 19.02.2025.

Згідно ухвали від 24.01.2025 судом задоволено заяву представника позивача - Валентинової О.М. про її участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/1057/25).

10.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/1322/25).

19.02.2025 під час судового розгляду справи судом заслухано усне пояснення представника позивача та згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 19.03.2025.

19.03.2025 під час судового розгляду справи судом заслухано усне пояснення представника відповідача, досліджено докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Під час дослідження доказів представник позивача заявила, що у долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву копіях актів купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» №007329 за січень 2021 року, №011023 за лютий 2021 року, №019639 за січень 2022 року та №021760 за лютий 2022 року підроблені дати складання таких актів, які не відповідають датам складання означених актів, які долучені позивачем до позовної заяви. Про таке ж позивач зазначав у відповіді на відзив від 10.02.2025, однак відповідач не скористався своїм правом на подачу заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 19.03.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.04.2025. Постановлено витребувати у відповідача оригінали актів купівлі-продажу електроенергії до договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» №007329 за січень 2021 року, №011023 за лютий 2021 року, №019639 за січень 2022 року та №021760 за лютий 2022 року, які долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву від 04.02.2025.

28.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача - Валентинової О.М. надійшло клопотання про долучення додаткових доказів від 28.04.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/4015/25), згідно з яким вона просить поновити строк для подання додаткових доказів, долучити до матеріалів справи додаткові докази, які підтверджують направлення відповідачу рахунків на оплату електричної енергії за січень-лютий 2021 року та січень-лютий 2022 року.

Ухвалою суду від 29.04.2025 задоволено клопотання представника позивача - Валентинової О.М. від 28.04.2025 про долучення доказів та поновлення строку для їх подання; поновлено позивачу строк на подання доказів згідно клопотання; долучено до матеріалів справи: копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190519206 від 17.03.2021 з відміткою про одержання 24.03.2021, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190522258 з відміткою про одержання 12.05.2021; копії скріншотів надсилання електронною поштою на адресу відповідача 23.03.2022 і 13.04.2022 рахунків за спожиту електроенергію.

Ухвалою суду від 30.04.2025 задоволено усне клопотання представника відповідача - адвоката Меренич М.І. про оголошення перерви в судовому засіданні, оголошено перерву в судовому засіданні до 21.05. 2025. Постановлено витребувати у позивача копії скріншотів (інших доказів з означеного питання) надсилання 26.02.2021 і 22.03.2021 електронною поштою ДПЗД «Укрінтеренерго» на електронну пошту ДВНЗ «Ужгородський національний університет» рахунків на оплату за спожиту електроенергію.

12.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача - Валентинової О.М. надійшла заява від 09.05.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/4527/25), згідно з якою останньою надано пояснення з приводу надання додаткових доказів, за змістом яких вказано, що позивач не має можливості зробити скріншоти надсилання рахунків за січень-лютий 2021 року електронною поштою на адресу відповідача 26.02.2021 та 22.03.2021.

20.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Меренич М.І. надійшла заява від 20.05.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/4864/25), згідно з якою представник відповідача, на виконання ухвали суду від 19.03.2025, повідомляє про неможливість надання оригіналів документів у зв`язку з їх витребуванням органом досудового розслідування.

20.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Меренич М.І. надійшла заява від 20.05.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/4852/25), за змістом якої викладено позицію відповідача щодо неправомірності застосування позивачем ретроспективних наслідків у вигляді ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за порушення зобов`язання, яке, на думку відповідача, було змінено додатковою угодою до договору від 13.07.2022 та викладено розрахунок інфляційних втрат, 15% річних та пені за січень-лютий 2021 року в редакції відповідача на загальну суму 620013,60 грн.

20.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Меренич М.І. надійшло клопотання від 20.05.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/4853/25), за змістом якого остання просить суд зменшити розмір нарахованої відповідачу пені, обмежившись строком розрахунку в 6 місяців та зменшити розмір нарахованих відсотків річних з 15 до 3 за 2021 рік.

Ухвалою суду від 21.05.2025 задоволено усне клопотання представника позивача - Валентинової О.М. про оголошення перерви в судовому засіданні, оголошено перерву в судовому засіданні до 02 червня 2025 року на 16:00 год.

28.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача - Валентинової О.М. надійшло заперечення на заяву відповідача про зменшення пені та % річних від 28.05.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/5147/25), згідно з яким представник позивача вказує, що відповідачем не надано доказів щодо відсутності можливості виконати зобов`язання за укладеним між сторонами договором в частині сплати пені, 15% річних та інфляційних втрат та просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про зменшення пені та відсотків річних.

28.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача - Валентинової О.М. надійшло заперечення на додаткові пояснення відповідача від 28.05.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/5148/25), за змістом яких позивач не погоджується щодо дати укладення договору, зазначеної відповідачем та вказує, що договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому позивачу.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частина 1 ст. 252 ГПК України передбачає, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 02.06.2025, проведеному за участі сторін, суд продовжив розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, під час чого завершив дослідження доказів та письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи, після чого, заслухавши думки представників сторін про відсутність заяв та клопотань, відповідно до ч. 1 ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення у цьому судовому засіданні - 03.06.2025 о 12 годині.

Повернувшись у судове засідання, 03.06.2025 о 12 годині 03 хвилин суд згідно з ч. 6 ст. 233, ч. 1 та 6 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду та повідомив дату складання повного рішення - до п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Аргументи сторін

Правова позиція позивача

Позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи доказами, зокрема вказує, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами) ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.

Між ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальником) та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (споживачем) 01.01.2021 та 01.01.2022 укладені договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розроблених з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - договори). Укладені між сторонами договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічними договорами приєднання, розміщеними на сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (https://uie.kiev.ua) та відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.4.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії (тут і надалі в редакції станом на час існування спірних правовідносин) вважаються укладеними з початку фактичного користування електричною енергією споживачем (відповідачем у справі).

Окрім того, 10.12.2021 між ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальником) та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (споживачем) підписано письмову форму договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2021.

13.07.2022 між ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальником) та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (споживачем) підписано письмову форму договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2022.

Крім того, у зазначені періоди діяли Комерційні пропозиції № 3 від 07.06.2019 та №5 від 08.10.2021 (додатки 1 до означених договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»).

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсягів), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме: шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Положеннями п. 2.1. глави 2 договорів встановлено, що споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція). Крім цього, п. 5.8. глави 5 договорів встановлено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 договорів оплата виставленого постачальником рахунка за договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Пункт 4.3 Комерційних пропозицій № 3 та №5 передбачає, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану Оператором системи розподілу (передачі) (далі - ОС) постачальнику.

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Позивач, із посиланням на положення розділу 16 Комерційних пропозицій №3 від 07.06.2019 і №5 від 08.10.2021 вказує, що для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача.

У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони використовують наступні адреси електронної пошти:

- постачальника - pon@uie.kiev.ua;

- споживача - зазначена на веб-сайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику Оператором системи розподілу (передачі) та/або зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Як зазначає позивач, що відповідно до інформації зазначеної відповідачем у комерційній пропозиції №3 від 07.06.2019, договорі №б/н від 10.12.2021, додатковій угоді №1 від 10.12.2021 до договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії №б/н, договорі №07/07 від 13.07.2022, додатковій угоді №1 від 13.07.2022 до договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії №07/07, вказана контактна інформація споживача, а саме:

- місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Підгірна, будинок 46,

- поштова адреса: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, будинок 3,

- е-mail адреса: official@uzhnu.edu.ua.

На виконання зазначених договорів, за даними оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК від 27.11.2018 №1534):

- на підставі Звіту про фактичне споживання Університетом електричної енергії за січень 2021 року позивачем складено Акт № 007329 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 від 31 січня 2021 року та рахунок №000002070832/06/О01/13146 від 23.02.2021 на обсяг споживання електричної енергії - 258 078 кВт.*год. на суму 1197284,75 грн (з ПДВ), який направлено відповідачу на його електронну адресу 26.02.2021 р.;

- на підставі Звіту про фактичне споживання Університетом електричної енергії за лютий 2021 року позивачем складено Акт № 011023 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 р. від 28 лютого 2021 року та рахунок №000002070832/06/О02/16844 від 22.03.2021 на обсяг споживання електричної енергії - 328 673 кВт.*год. на суму 1426927,26 грн (з ПДВ), який направлено відповідачу на його електронну адресу 22.03.2021;

- на підставі Звіту про фактичне споживання Університетом електричної енергії за січень 2022 року позивачем складено Акт № 019639 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 від 31 січня 2022 року та рахунок №000002070832/06/О01/27114 від 21.02.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 564 918 кВт*год. на суму 3148934,28 грн (з ПДВ), який направлено відповідачу на його електронну адресу 23.03.2022;

- на підставі Звіту про фактичне споживання Університетом електричної енергії за лютий 2022 року позивачем складено Акт № 021760 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2022 від 28 лютого 2022 року та рахунок №000002070832/06/О02/29247 від 13.04.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 220 142 кВт*год. на суму 1180543,18 грн (з ПДВ), який направлено відповідачу на його електронну адресу 13.04.2022.

Позивач стверджує, що належним чином виконав свої зобов`язання, в частині постачання електричної енергії.

ДПЗД «Укрінтеренерго» зазначає, що оплата виставлених позивачем рахунків була здійснена відповідачем з порушенням терміну, встановленого п. 5.10 глави 5 договорів про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та п.4.1. розділу 4 Комерційних пропозицій №3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021 (додатків 1 до договорів), якими передбачено обов`язок споживача оплатити рахунки протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту їх отримання.

Позивач вказує, що з метою досудового врегулювання спору 03.07.2022 на електронну адресу відповідача направлена вимога від 20.06.2022 № 44/11-002798 про сплату штрафних санкцій на суму 758803,66 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 4329477,46 грн, яка була частково задоволена. Однак, відповідачем сплачено лише розмір заборгованості за спожиту електроенергію.

Оскільки у встановлений у договорах строк відповідач не виконав своїх зобов`язань за договорами про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», позивач вважає, що зобов`язання зі сплати 546138,42 грн інфляційних втрат, 491965,84 грн - 15 % річних від простроченої суми боргу та 307165,71 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договорами (всього 1345269,97 грн) підлягають стягненню на підставі судового рішення, що є підставою його звернення в суд з позовною заявою.

Позиція відповідача

ДВНЗ «Ужгородський національний університет» просить відмовити у задоволенні позову ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення пені, інфляційних витрат та 15 відсотків річних у загальному розмірі 1345269,97 грн.

У відзиві на позовну заяву Університет покликається на відсутність конкретизації позовної вимоги, з якої не зрозуміло, які суми та за якими договорами позивач має намір стягнути, а також зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат, 15 % річних та пені на загальну сум 1345269,97 грн саме згідно договорів від 10.12.2021 № б/н та від 13.07.2022 № 07/07, так як враховуючи дати їх укладення - 10.12.2021 і 13.07.2022 та сплату коштів за цими договорами - згідно платіжних доручень №1016 від 14.12.2021, №1015 від 14.12.2021 та №1196 від 21.07.2022, №1195 від 21.07.2022 - відсутні підстави стягнення інфляційних втрат, 15% річних та пені, оскільки не допущено порушень строків оплати.

На думку відповідача, оскільки позивач звернувся до суду про стягнення коштів за неналежне виконання договірних зобов`язань за договорами від 10.12.2021 та від 13.07.2022 без розмежування стягнення коштів за кожним договором окремо, то наведене унеможливлює здійснення відповідачем належного захисту. Зокрема, вказує, що відповідач не може на власний розсуд самостійно сформувати позовні вимоги із визначенням сум, що має намір стягнути позивач за кожним договором окремо, так як і не може припускати, які суми має намір стягнути позивач за тим чи іншим договором, і чи взагалі бажає їх стягувати за одним чи за двома договорами.

На думку відповідача, вказана невизначеність призводить до того, що тягар визначення предмету позову перекладається на відповідача.

Зазначає, що однією з підстав позову позивачем визначено порушення виконання відповідачем зобов`язань стосовно своєчасної сплати за договором від 10.12.2021.

Водночас, відповідач стверджує про відсутність за даними електронної пошти відповідача зазначених листів позивача з вкладеними рахунками та актами купівлі-продажу електроенергії.

Крім того, визначення позивачем розрахункового періоду у 5 робочих днів з дня надіслання рахунків на сплату, на думку відповідача, суперечить п. 5.10 договору від 10.12.2021. Відповідач визначає розрахунковий період у 5 і більше робочих днів.

Відповідач не погоджується з розрахунками штрафних санкцій та коштів, передбачених 625 ЦК України, зазначених у позовній заяві.

Аналогічна ситуація має місце й за зобов`язаннями за договором від 13.07.2022.

Відповідач вказує, що зобов`язання за договорами від 10.12.2021 та від 13.07.2022 ним своєчасно виконано, а позивач їх прийняв, як належні, що підтверджується оплатою рахунків згідно платіжних доручень від 14.12.2021 та від 21.07.2022.

Доводи, викладені сторонами в інших заявах по суті справи

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача спростовує доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, зазначає, що за приписами ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Частиною 6 ст. 64 Закону встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на офіційному веб-сайті розміщено у вільному доступі публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а також відповідні Комерційні пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», Додатки до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Положеннями пункту 6.2.3. Глави 6.2 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Таким чином, договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з ДВНЗ «Ужгородський національний університет» укладені на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 10.12.2021 № б/н та від 13.07.2022 № 07/07 є письмовими примірниками Публічного договору, підписаними уповноваженими особами позивача та відповідача. Позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу у січні - лютому 2021 року та у січні - лютому 2022 року.

Вказує, що до позовної заяви додано протокол розрахунку за типом заборгованості «пеня, 15% річних та інфляція за період з 06.03.2021 по 11.12.2024», в якому, зокрема, зазначено номери та дати рахунків; суми заборгованості; періоди, за які виникла заборгованість.

Щодо направлення рахунків на оплату електричної енергії на електронну адресу відповідача 26.02.2021 та 22.03.2021 зазначає наступне. Рахунки на оплату за спожиту електричну енергію у січні - лютому 2021 року направлено позивачем на офіційну електронну адресу відповідача.

Пунктом 4.3 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, яка є додатком 1 до договору, передбачено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Позивач стверджує, що таким чином, рахунки на оплату за спожиту електричну енергію у січні 2021 року та лютому 2021 року отримані відповідачем 26.02.2021 та 22.03.2021 відповідно.

Щодо наданого відповідачем скріншоту сторінки електронної пошти щодо запиту надходження повідомлень від позивача на електронну адресу відповідача за період з 01.01.2021 по 10.12.2021 (з якого вбачається ненадходження від позивача електронних листів), то з цього приводу позивач вказує, що вказаний скріншот є неналежним доказом, оскільки електронні повідомлення можна видалити, а потім зробити скріншот сторінки.

Крім того, позивач зазначає, що у доданих відповідачем до відзиву копіях актів купівлі-продажу електричної енергії за січень 2021 року, лютий 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року виправлена дата складання актів.

Щодо визначення розрахункового періоду для сплати рахунків, позивач стверджує таке.

Відповідно до п. 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

У вищевказаних рахунках на оплату за спожиту електроенергію зазначено: «Рахунок має бути сплачений протягом 5 банківських (робочих) днів».

Тобто, відповідно до виставлених рахунків, а також п. 4.1. розділу 4 Комерційних пропозицій №3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021, які є додатками 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідач мав оплатити рахунки протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту їх отримання, проте цього не зробив.

ДПЗД «Укрінтеренерго» вважає, що правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку по сплаті пені, інфляційних втрат та 15 % річних, нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті за спожиту електричну енергію, відсутні.

Згідно клопотання про долучення додаткових доказів та поновлення строку для їх подання від 28.04.2025, представник позивача просила долучити до матеріалів справи докази направлення рахунків на оплату за спожиту електроенергію на електронну адресу відповідача у зв`язку з тим, що під час розгляду справи по суті відповідач продовжував стверджувати, що не отримував від позивача вищезазначені рахунки.

Так, до вказаного клопотання було долучено копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190519206 від 17.03.2021 на адресу відповідача з відміткою про одержання 24.03.2021, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190522258 на адресу відповідача з відміткою про одержання 12.05.2021; копії скріншотів надсилання електронною поштою на адресу відповідача 23.03.2022 і 13.04.2022 рахунків за спожиту електроенергію.

У письмових поясненнях по справі від 09.05.2025 представник ДПЗД «Укрінтеренерго» - Валентинова О.М. зазначає про відсутність доказів направлення відповідачу рахунків на оплату за січень 2021 року та лютий 2021 року на його електронну адресу, окрім тих, які вже були надані разом з позовною заявою. Крім того, стверджує, що рахунки на оплату за січень 2022 року та лютий 2022 року направлялись відповідачу виключно засобами електронної пошти. Окрім того, у 2022 році позивач направляв на адресу відповідача й інші документи, такі як примірники договорів, претензію-вимогу тощо, що на думку позивача спростовує твердження відповідача про неотримання рахунків на оплату та інших повідомлень на електронну адресу: official@uzhnu.edu.ua.

У заяві від 20.05.2025 представник відповідача - адвокат Меренич М.І. на виконання ухвали суду від 19.03.2025 повідомляє про неможливість надання оригіналів документів (оригіналів актів купівлі-продажу електроенергії до договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» №007329 за січень 2021 року, №011023 за лютий 2021 року, №019639 за січень 2022 року та №021760 за лютий 2022 року, копії яких долучені до відзиву) у зв`язку з їх витребуванням органом досудового розслідування (Державним бюро розслідувань).

У заяві від 20.05.2025 представник відповідача - адвокат Меренич М.І. наводить позицію Університету щодо неправомірності застосування позивачем ретроспективних наслідків у вигляді ст. 625 ЦК України за порушення зобов`язання, яке, на думку відповідача, було змінено додатковою угодою до договору від 13.07.2022 та викладено розрахунок інфляційних втрат, 15% річних та пені за січень-лютий 2021 року в редакції відповідача на загальну суму 620013,60 грн.

Згідно клопотання від 20.05.2025 представник відповідача - адвокат Меренич М.І. просить суд зменшити розмір нарахованої відповідачу пені, обмежившись строком розрахунку в 6 місяців та зменшити розмір нарахованих відсотків річних з 15 до 3 за 2021 рік.

Згідно заперечення на заяву відповідача про зменшення пені та % річних від 28.05.2025 представник позивача - Валентинова О.М. вказує, що відповідачем не надано доказів щодо відсутності можливості виконати зобов`язання за укладеним між сторонами у 2021 році договором в частині сплати пені, 15% річних та інфляційних втрат, а тому ДПЗД «Укрінтеренерго» просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про зменшення пені та відсотків річних.

Згідно заперечення на додаткові пояснення відповідача від 28.05.2025 представник позивача - Валентинова О.М. не погоджується щодо дати укладення договору, зазначеної відповідачем та вказує, що договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому позивачу. Щодо направлення рахунків на оплату електричної енергії за січень-лютий 2021 року, такі направлялись відповідачу на електронну адресу 26.02.2021 та 22.03.2021, а докази направлення рахунків (роздруківки з програми «Microsoft Outlook») додані до позовної заяви.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами) ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.

За приписами ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Пунктом 6.2.4 ПРРЕЕ, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Частиною 6 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

За положеннями ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на офіційному веб-сайті (https://uie.kiev.ua) розміщено у вільному доступі публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а також відповідні Комерційні пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», Додатки до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

10.12.2021 між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» підписано письмову форму договору №б/н про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції (далі - договір №б/н).

Окрім того, 10.12.2021 між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» підписано письмову форму додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2021 по 31.03.2021.

13.07.2022 між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» підписано письмову форму договору №07/07 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції (далі - договір №07/07).

Окрім того, 13.07.2022 між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ДВНЗ «Ужгородський національний університет» підписано письмову форму додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2022 по 13.02.2022.

Згідно з п. 2.1. договору №б/н і договору №07/07 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 3.1. договору №б/н і договору №07/07 визначено, що постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених в п. 3.2. цієї глави.

У відповідності до п. 4.4. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (додаток 1 до договору №б/н) та комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 (додаток 1 до договору №07/07) визначено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії (далі - Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від оператора системи.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.

Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.

Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.

У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо Сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей Сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.

Ціна, порядок обліку та оплати електроенергії сторонами визначено в Розділі 5 договору №б/н, договору №07/07, додатку 1 до договору №б/н, додатку 1 до договору №07/07.

Зокрема, відповідно до п. 5.1. договору №б/н і договору №07/07 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2. договору №б/н і договору №07/07).

Положеннями п.п. 5.3., 5.7. договору №б/н, договору №07/07 визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором та має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до змісту п.п. 1.1., 1.2. додатку 1 до договору (комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019) ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування.

Відповідно до змісту п.п. 1.1., 1.5. додатку 1 до договору (комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021) ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (далі - ціна) формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна. Постачальник оприлюднює ціну на кожний розрахунковий період на власному веб-сайті (https://uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до її застосування за посиланням: Головна/Постачальник «останньої надії»/Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії.

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.8. договору №б/н і договору №07/07).

Водночас, за змістом п. 1, 2 додаткової угоди №1 до договору №б/н сторонами визначено обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2021 по 31.03.2021 (фактичний період постачання електричної енергії: січень - лютий 2021 року) в розмірі 586751 кВт/год загальною вартістю 2624212,01 грн, що визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії, протягом періоду, вказаного в п. 2.4 цього договору.

Водночас, за змістом п. 1, 2 додаткової угоди №1 до договору №07/07 сторонами визначено обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2022 по 13.02.2022 в розмірі 785060 кВт/год загальною вартістю 4329477,46 грн, що визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії, протягом періоду, вказаного в п. 2.4 цього договору.

Умовами п. 5.10. договору №б/н і договору №07/07 та п. 4.1., комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 і комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п. 4.2. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника зазначений у договорі (п. 4.2. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021).

Відповідно до п. 4.3. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до п. 4.3. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї комерційної пропозиції.

Відповідно до пункту 5.11 договору №б/н і договору №07/07 у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка визначається в комерційній пропозиції.

При укладенні договору №б/н та додатку 1 до договору (комерційної пропозиції) сторони узгодили умови відповідальності за невиконання та неналежне виконання умов договору споживачем, зазначивши у пункті 13.1. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.

У п. 6.1. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з пунктом 9.2. договору №б/н і договору №07/07 постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодувати збитки, понесені постачальником, виключно у разі:

порушення споживачем термінів розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі;

відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Відповідно до пункту 7.4 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 та комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного належним чином зобов`язання.

Згідно з пунктом 13.1. договору №б/н і договору №07/07 цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що зазначені в додатку 1 до договору №б/н Комерційна пропозиція №3 та додатку 1 до договору №07/07 Комерційна пропозиція №5, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

При цьому за положеннями розділу 16 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 і комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача. У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони використовують наступні адреси електронної пошти:

- постачальника - pon@uie.kiev.ua;

За твердженнями позивача, відповідачем за період з січня по лютий 2021 року та з січня по лютий 2022 року було спожито електричну енергію постачальника «останньої надії».

На виконання договору №б/н та договору №07/07 ДПЗД «Укрінтеренерго» складено наступні документи:

- Акт № 019639 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 року від 31 січня 2022 року та рахунок №000002070832/06/О01/27114 від 21.02.2022 року на обсяг споживання електричної енергії - 564918 кВт*год. на суму 3148934,28 грн (з ПДВ);

- Акт № 021760 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2022 року від 28 лютого 2022 року та рахунок №000002070832/06/О02/29247 від 13.04.2022 року на обсяг споживання електричної енергії - 220142 кВт*год. на суму 1180543,18 грн (з ПДВ).

03.07.2022 позивачем на електронну адресу відповідача було направлено Вимогу про сплату штрафних санкцій та боргу за спожиту електричну енергію №44/11-002798 від 20.06.2022.

Вказані рахунки відповідачем було сплачено:

рахунок №000002070832/06/О01/13146 від 23.02.2021 - 15.12.2021;

рахунок №000002070832/06/О02/16844 від 22.03.2021 - 15.12.2021;

рахунок №000002070832/06/О01/27114 від 21.02.2022 - 27.07.2022;

рахунок №000002070832/06/О02/29247 від 13.04.2022 - 27.07.2022.

Сплата Університетом 15.12.2021 коштів за спожиту електричну енергію за січень 2021 року (обсяг споживання електричної енергії - 258078 кВт.*год. на суму 1197284,75 грн (з ПДВ)) та за лютий 2021 року (обсяг споживання електричної енергії - 328673 кВт.*год. на суму 1426927,26 грн (з ПДВ)) підтверджено, крім доводів позивача та копії виписки про рух коштів по банківському рахунку ДПЗД «Укрінтеренерго» за 15.12.2021, також поясненнями відповідача у відзиві на позовну заяву від 04.02.2025, а також долученими до відзиву копіями платіжних доручень №1016 від 14.12.2021 на суму 1197284,75 грн і №1015 від 14.12.2021 на суму 1426927,26 грн, у яких наявні відтиски штампу «Оплачено. Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, дата - 15.12.2021».

Сплата Університетом 27.07.2022 коштів за спожиту електричну енергію за січень 2022 року (обсяг споживання електричної енергії - 564918 кВт*год. на суму 3148934,28 грн (з ПДВ)) та за лютий 2022 року (обсяг споживання електричної енергії - 220142 кВт*год. на суму 1180543,18 грн (з ПДВ)) підтверджено, крім доводів позивача та копії виписки про рух коштів по банківському рахунку ДПЗД «Укрінтеренерго» за 27.07.2022, також поясненнями відповідача у відзиві на позовну заяву від 04.02.2025, а також долученими до відзиву копіями платіжних доручень №1196 від 21.07.2022 на суму 3148934,28 грн і №1195 від 21.07.2022 на суму 1180543,18 грн, у яких наявні відтиски штампу «Оплачено. Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, дата - 27.07.2022».

Таким чином, позивач стверджує, що він належним чином виконав зобов`язання в частині постачання електричної енергії за договорами, проте відповідач взяті на себе зобов`язання щодо сплати вартості електричної енергії у строки, передбачені договором №б/н та договором №07/07, не виконав, що і зумовило підстави для звернення позивача до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат, 15% річних від простроченої суми боргу та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договорами, у загальному розмірі 1345269,97 грн.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з ч.5 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Відповідно до п.66 ч.1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) ДП "Укрінтеренерго" визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 31.12.2025. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 ДП "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За вимогами ч.ч.6-10 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.

Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до п.66 ч.1 ст.1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

За таких обставин, означені приписи законодавства та факт надання ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальником «останньої надії» послуг Університету з постачання електричної енергії у січні - лютому 2021 року та у січні - лютому 2022 року, що підтверджено Звітами про фактичне споживання Університетом електричної енергії за січень 2021 року, лютий 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року, Актами купівлі-продажу електроенергії за означені розрахункові періоди - № 007329 від 31 січня 2021 року, № 011023 від 28 лютого 2021 року, № 019639 від 31 січня 2022 року, № 021760 від 28 лютого 2022 року, що, зрештою, визнав відповідач оплативши кошти за спожиту електричну енергію згідно платіжних доручень №1016 від 14.12.2021, №1015 від 14.12.2021, №1196 від 21.07.2022 і №1195 від 21.07.2022 спростовують доводи відзиву на позовну заяву про відсутність підстав стягнення з відповідача інфляційних втрат, 15 % річних та пені на загальну сум 1345269,97 грн згідно договорів від 10.12.2021 № б/н та від 13.07.2022 № 07/07, так як такі договори є письмовими примірниками публічних договорів, підписаних уповноваженими особами позивача та відповідача, а самі договори вважаються укладеними з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Так, відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч.1 ст. 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач є споживачем електричної енергії на умовах, визначених у договорі №б/н та договорі №07/07, додатках до них та комерційних пропозиціях №3 від 07.06.2019 та №5 від 08.10.2021.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Отже, укладені між сторонами по справі договір №б/н та договір №07/07, за якими позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Позивачем, як постачальником електричної енергії «останньої надії», за період з січня по лютий 2021 року та з січня по лютий 2022 року було поставлено електричну енергію відповідачу.

На виконання договору №б/н та договору №07/07 ДПЗД «Укрінтеренерго» складено наступні документи:

Відтак, судом з`ясовано, що позивач, виконуючи функції постачальника «останньої надії», поставив, а відповідач за період з січня по лютий 2021 року прийняв 586751 кВт. електричної енергії на загальну суму 2624212,01 грн; за період з січня по лютий 2022 року прийняв 785060 кВт. електричної енергії на загальну суму 4329477,46 грн.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Прийняття відповідачем електричної енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлену електричну енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору №б/н - до 14-го (включно) числа місяця наступного за розрахунковим (відповідно до положень додатку 1 - комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019) та умов договору №07/07 - до 20-го (включно) числа місяця наступного за розрахунковим (відповідно до положень додатку 1 комерційна пропозиція №5 від 08.10.2021).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

В свою чергу відповідач, будучи обізнаним про обсяг спожитої ним електричної енергії та її вартість, взяв на себе обов`язок оплатити вартість спожитої електроенергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами договору №б/н, незалежно від дати його підписання, оскільки пунктом 5 додаткової угоди №1 від 10.12.2021 договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії з 01.01.2021 та діє по 31.12.2021, а в частині постачання електричної енергії по 31.03.2021, сторони визначили, що оплата виставленого рахунка має бути здійснена відповідачем у терміни, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання нею рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої нею (пункт 5.10).

За умовами договору №07/07, незалежно від дати його підписання, оскільки пунктом 4 додаткової угоди №1 від 13.07.2022 договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії з 01.01.2022 та діє по 31.12.2022, а в частині постачання електричної енергії по 13.02.2022, сторони визначили, що оплата виставленого рахунка має бути здійснена відповідачем у терміни, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання нею рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції (пункт 5.10).

У свою чергу, у комерційній пропозиції №3 від 07.06.2019 та комерційній пропозиції №5 від 08.10.2021 сторони обумовили, що у випадку отримання рахунку відповідач сплачує 100 відсотків від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку. У випадку неотримання рахунку - зобов`язується сплатити 100 відсоткову оплату самостійно (без рахунку) не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду (пункт 4.1.). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється на підставі виставленого рахунку до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.2. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється нею на підставі виставленого рахунку до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.2. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021).

Умовами п. 4.3. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 та комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 визначено, що датою отримання рахунків відповідачем є дата їх особистого вручення або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

Отже, умови обох договорів (№б/н та №07/07) визначають строк оплати, який становить 5 робочих днів з дати отримання рахунка, а умови комерційної пропозиції - урегульовують порядок попередньої оплати за попередньо виставленим рахунком (стосовно орієнтованого обсягу споживання у розрахунковому періоді) та остаточним розрахунком за наслідками здійсненої попередньої оплати.

Судом встановлено, що ДПЗД «Укрінтеренерго» оформляло рахунки від 23.02.2021, 22.03.2021, 21.02.2022 та 13.04.2022 за фактом споживання електричної енергії у розрахункових періодах, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 5.10. договорів, а саме установлений обов`язок ДВНУ «Ужгородський національний університет» сплатити вартість спожитої електричної енергії у терміни, визначені у рахунку, але не пізніше 5 робочих днів з дати отримання рахунка.

Щодо доводів відповідача про зміну строку і порядку (способу) виконання договору №07/07 шляхом підписання додаткової угоди №1 від 13.07.2022

Відповідно до пункту 1.2 договору 07/07, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312, та є однаковими для всіх споживачів України.

Положеннями пунктів 6.2.3., 6.2.4. ПРРЕЕ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2. та 6.2.3. цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника «останньої надії» в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника «останньої надії», не пізніше дати такого переходу.

За змістом п. 1, 2 додаткової угоди №1 до договору №07/07 сторонами визначено обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2022 по 13.02.2022 в розмірі 785060 кВт/год загальною вартістю 4329477,46 грн., що визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії, протягом періоду, вказаного в п. 2.4 цього договору.

Умовами п. 5.10 договору №07/07 та п. 4.1. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника зазначений у договорі (п. 4.2. комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021).

- Головна / Постачальник «останньої надії» / Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії.

Окрім того, відповідно до пункту 6 додаткової угоди №1 до договору №07/07, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовилися та вирішили, що умови цієї додаткової угоди розповсюджуються на відносини, які виникли між ними з 01.01.2022 року.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про неправомірне нарахування позивачем 15% річних, інфляційних втрат та пені за порушення зобов`язання, а саме строків оплати спожитої електричної енергії за січень-лютий 2022 року як такі, що не знайшли підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

Щодо доводів позивача про направлення актів та рахунків за спожиту електричну енергію на електронну адресу відповідача за січень-лютий 2021 року

Як свідчать матеріали справи, позивачем на підтвердження направлення Акту №007329 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року від 31 січня 2021 року та рахунку №000002070832/06/О01/13146 від 23.02.2021 року, Акту № 011023 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року від 28 лютого 2021 року та рахунку №000002070832/06/О02/16844 від 22.03.2021 року, Акту № 019639 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 року від 31 січня 2022 року та рахунку №000002070832/06/О01/27114 від 21.02.2022 року, Акту № 021760 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2022 року від 28 лютого 2022 року та рахунку №000002070832/06/О02/29247 від 13.04.2022 року надано роздруківки з Microsoft Outlook.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У ч. 2 ст. 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У ч. 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України).

Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 23.09.2021 у справі № 910/17662/19.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 96 ГПК України учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 3-5 ст. 91 ГПК України).

Згідно ухвали суду від 29.04.2025 задоволено клопотання представника позивача ДПЗД «Укрінтеренерго» - Валентинової О.М. від 28.04.2025, подане через систему «Електронний суд» (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/4015/25), про долучення додаткових доказів від 28.04.2025 та поновлення строку для їх подання від 28.04.2025, поновлено позивачу строк на подання доказів згідно клопотання від 28.04.2025, долучено до матеріалів справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190519206 від 17.03.2021 на адресу відповідача з відміткою про одержання 24.03.2021; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190522258 на адресу відповідача з відміткою про одержання 12.05.2021; копії скріншотів надсилання електронною поштою на адресу відповідача 23.03.2022 і 13.04.2022 рахунків за спожиту електроенергію.

У судовому засіданні 30.04.2025 після оголошення судом поданого представником позивача клопотання про долучення додаткових доказів від 28.04.2025 та ухвали суду від 29.04.2025 про задоволення означеного клопотання представника позивача ДПЗД «Укрінтеренерго» - Валентинової О.М. про долучення додаткових доказів та поновлення строку для їх подання, судом було встановлено долучення до клопотання доказів направлення позивачем на адресу відповідача електронною поштою 23.03.2022 і 13.04.2022 рахунків за спожиту електроенергію, що вбачається з долучених до клопотання скріншотів такого електронного листування, наданих ДПЗД «Укрінтеренерго».

У той же час, що стосується направлення позивачем рахунків за спожиту електроенергію відповідачу за 2021 рік, то до клопотання від 28.04.2025 представником позивача ДПЗД «Укрінтеренерго» - Валентиновою О.М. долучені копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190519206 від 17.03.2021 на адресу відповідача з відміткою про одержання 24.03.2021 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190522258 на адресу відповідача з відміткою про одержання 12.05.2021. На питання головуючого у справі - про наявність у позивача скріншотів електронного листування між позивачем та відповідачем за 2021 рік (аналогічних поданих суду за 2022 рік), зокрема, з електронної пошти ДПЗД «Укрінтеренерго» щодо направлення на електронну пошту ДВНЗ «Ужгородський національний університет» рахунків на оплату за спожиту електроенергію, представник позивача повідомила, що таке електронне листування в позивача на даний час не збереглося, а до позовної заяви долучені копії направлення електронних листів позивачем відповідачу з вказаних питань разом з рахунками за електроенергію 26.02.2021 і 22.03.2021.

За таких обставин, згідно ухвали від 30.04.2025 суд витребував у позивача - ДПЗД «Укрінтеренерго» скріншоти (інші докази з означеного питання) надсилання 26.02.2021 і 22.03.2021 електронною поштою ДПЗД «Укрінтеренерго» на електронну пошту ДВНЗ «Ужгородський національний університет» рахунків на оплату за спожиту електроенергію.

12.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника ДПЗД «Укрінтеренерго» - Валентинової О.М. надійшли пояснення у справі від 09.05.2025, згідно з якими представник позивача зазначає про відсутність доказів направлення відповідачу рахунків на оплату за січень 2021 року та лютий 2021 року на його електронну адресу, окрім тих, які вже були надані разом з позовною заявою.

Отже, враховуючи, що згідно ухвали від 30.04.2025 суд витребовував у позивача копії скріншотів (інших доказів з означеного питання) надсилання 26.02.2021 і 22.03.2021 електронною поштою ДПЗД «Укрінтеренерго» на електронну пошту ДВНЗ «Ужгородський національний університет» рахунків на оплату за спожиту електроенергію (аналогічно поданих позивачем суду скріншотів електронного листування між сторонами за 2022 рік - від 23.03.2022 і 13.04.2022), а такі докази не були надані позивачем на ухвалу суду від 30.04.2025, так як позивач у письмовому поясненні від 09.05.2025 зазначив, що він не має можливості зробити скріншоти надсилання Університету рахунків на оплату електронною поштою 26.02.2021 і 22.03.2021; враховуючи, що відповідач заперечує отримання таких рахунків у 2021 році електронною поштою; беручи до уваги приписи ч.5 ст. 96 ГПК України, згідно з якими, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги; то, за таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих і достовірних доказів підтвердження направлення позивачем відповідачу електронною поштою 26.02.2021 і 22.03.2021 рахунків на оплату за спожиту електричну енергію.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про отримання відповідачем рахунків за спожиту електричну енергію за січень 2021 року - 26.02.2021, за лютий 2021 року - 22.03.2021.

За таких обставин, суд встановив, що рахунки на оплату за спожиту в січні - лютому 2021 року Університетом електричну енергію були отримані відповідачем 24.03.2021 - згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190519206 від 17.03.2021 (підтверджено вручення відповідачу акту і рахунку за січень 2021 року) та 12.05.2021 - згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190522258 (підтверджено вручення відповідачу акту і рахунку за лютий 2021 року).

Отже, враховуючи умови договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» №б/н і № 07/07, комерційних пропозицій до означених договорів суд зазначає, що обов`язок Університету по сплаті рахунків за спожиту електричну енергію безпосередньо пов`язується сторонами з його отриманням відповідачем, а тому суд, дослідивши усі обставини справи та наявні у справі докази, дійшов висновку про таке:

- Акт № 007329 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року від 31 січня 2021 року та рахунок №000002070832/06/О01/13146 від 23.02.2021 року на обсяг споживання електричної енергії - 258078 кВт.*год. на суму 1197284,75 грн (з ПДВ) було направлено на адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100190519206 та вручено відповідачу 24.03.2021;

- Акт № 011023 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року від 28 лютого 2021 року та рахунок №000002070832/06/О02/16844 від 22.03.2021 року на обсяг споживання електричної енергії - 328673 кВт.*год. на суму 1426927,26 грн (з ПДВ) було направлено на адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0100190522258 та вручено відповідачу 12.05.2021;

Матеріалами справи встановлено, що розрахунки за отриману електричну енергію були проведені відповідачем з порушенням строків оплати, які передбачені умовами договорів, що підтверджується виписками з рахунку позивача за 15.12.2021, 27.07.2022 та платіжними дорученнями від 14.12.2021 та 21.07.2022.

Так, згідно з платіжними дорученнями відповідачем було сплачено:

- вартість спожитої електроенергії за січень 2021 року у розмірі 1197284,75 грн, призначення платежу за електричну енергію за січень 2021р; зг. акту007329/13.12.2021р,дог.б/н/10.12.2021р (платіжне доручення №1016 від 14.12.2021);

- вартість спожитої електроенергії за лютий 2021 року у розмірі 1426927,26 грн, призначення платежу за електричну енергію за лютий 2021р; зг. акту011023/13.12.2021р,дог.б/н/10.12.2021р (платіжне доручення №1015 від 14.12.2021);

- вартість спожитої електроенергії за січень 2022 року у розмірі 3148934,28 грн, призначення платежу за електричну енергію зг. акту 019639/14.07.2022р,дог.21/04/29.04.2022р (платіжне доручення №1196 від 21.07.2022);

- вартість спожитої електроенергії за лютий 2022 року у розмірі 1180543,18 грн (платіжне доручення №1195 від 21.07.2022).

Щодо цього суд зазначає, що у долучених до відзиву копіях платіжних доручень №1016 від 14.12.2021 на суму 1197284,75 грн і №1015 від 14.12.2021 на суму 1426927,26 грн наявні відтиски штампу «Оплачено. Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, дата - 15.12.2021», що вказує про те, що оплату згідно означених платіжних документів Університетом проведено фактично 15.12.2021.

У долучених до відзиву на позовну заяву від 04.02.2025 копіях платіжних доручень №1196 від 21.07.2022 на суму 3148934,28 грн і №1195 від 21.07.2022 на суму 1180543,18 грн наявні відтиски штампу «Оплачено. Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, дата - 27.07.2022», що вказує про те, що оплату згідно означених платіжних документів Університетом проведено фактично 27.07.2022.

Отже, з наведеного судом встановлено, що оплата за поставлену позивачем відповідачу в січні - лютому 2021 року та в січні - лютому 2022 року електричну енергію, Університетом була здійснена з порушеннями умов договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» №б/н і № 07/07, що є підставою нарахування позивачем для стягнення з відповідача інфляційних втрат, 15 % річних від простроченої суми боргу за поставлену електричну енергію, та пені (за 2021 рік) за несвоєчасне виконання зобов`язання за договорами.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 15% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 491965,84 грн 15% річних та 307165,71 грн інфляційних втрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Так, умовами комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 та комерційній пропозиції №5 від 08.10.2021, що є додатками до договору №б/н та договору №07/07, встановлено збільшений розмір відсотку річних до 15%, відповідно сплаті підлягають саме 15% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії у передбачений договором №б/н та договором №07/07 порядок і строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Так, у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги ч. 5 ст. 236, ст. 86, 237 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.11.2023 у справі №904/464/23).

Позивачем надано розрахунок заборгованості 15 % річних та інфляційних нарахувань.

За січень 2021 року:

Інфляційне збільшення:

Розрахунок здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період нарахування (06.03.2021 - 14.12.2021, 284 дні):

IIc = (101.70 : 100) x (100.70 : 100) x (101.30 : 100) x (100.20 : 100) x (100.10 : 100) x (99.80 : 100) x (101.20 : 100) x (100.90 : 100) x (100.80 : 100) = 1.06886885

1197284.75 x 1.06886885 - 1197284.75 = 82455,62 грн.

Розрахунок 15% річних здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x Z x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Z - відсоток річних, зазначений в договорі.

з 06.03.2021 до 14.12.2021

1197284.75 x 15 x 284 : 365 : 100 = 139737,89 грн.

За лютий 2021 року:

Період нарахування (30.03.2021 - 14.12.2021, 260 днів):

IIc = (100.70 : 100) x (101.30 : 100) x (100.20 : 100) x (100.10 : 100) x (99.80 : 100) x (101.20 : 100) x (100.90 : 100) x (100.80 : 100) = 1.05100182

Інфляційне збільшення:

1426927.26 x 1.05100182 - 1426927.26 = 72775,88 грн.

15% річних

з 30.03.2021 до 14.12.2021

1426927.26 x 15 x 260 : 365 : 100 = 152466,20 грн.

За січень 2022 року:

Період нарахування (31.03.2022 - 26.07.2022, 118 днів):

IIc = (103.10 : 100) x (102.70 : 100) x (103.10 : 100) x (100.70 : 100) = 1.09930257

Інфляційне збільшення:

3148934.28 x 1.09930257 - 3148934.28 = 312697,28 грн.

15% річних

3148934.28 x 15 x 118 : 365 : 100 = 152701,74 грн.

За лютий 2022 року:

Період нарахування (21.04.2022 - 26.07.2022, 97 днів):

IIc = (102.70 : 100) x (103.10 : 100) x (100.70 : 100) = 1.06624886

Інфляційне збільшення:

1180543.18 x 1.06624886 - 1180543.18 = 78209,64 грн.

15% річних

з 21.04.2022 до 26.07.2022

1180543.18 x 15 x 97 : 365 : 100 = 47060,01 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 15% річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням початку обчислення строку порушення Університетом зобов`язань за договорами щодо оплати за поставлену електричну енергію, враховуючи досліджені судом докази, з яких встановлено отримання відповідачем рахунків у наступні дні: за січень 2021 року - 24.03.2021, за лютий 2021 року - 12.05.2021, за січень 2022 року - 23.03.2022, за лютий 2022 року - 13.04.2022.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, оскільки умовами обох договорів (№б/н та №07/07) та п. 4.1. розділу 4 Комерційних пропозицій №3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021, які є додатками 1 до означених договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», визначено строк оплати, який становить 5 робочих днів з дати отримання рахунка; оскільки судом встановлено, що ДПЗД «Укрінтеренерго» за спожиту Університетом електричну енергію оформлено рахунки на оплату від 23.02.2021, 22.03.2021, 21.02.2022 та 13.04.2022 за фактом споживання електричної енергії у спірних розрахункових періодах, а тому ДВНУ «Ужгородський національний університет» мав обов`язок сплатити вартість спожитої електричної енергії у терміни, визначені у рахунку, але не пізніше 5 робочих (банківських) днів з дати отримання рахунка (про що також зазначено у вказаних рахунках на оплату).

У постанові від 01.05.2024 в справі № 910/9635/22, Верховний Суд щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, зазначив, що, якщо сторони договору поставки визначили строк з врахування банківських днів від певної дати чи події, то у цьому випадку слід враховувати Порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затверджений постановою правління НБУ від 03.12.2003 №514, яким визначено Банківський день, як робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Згідно із ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписи ч.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, враховуючи вручення відповідачу акту і рахунку за січень 2021 року - 24.03.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190519206 від 17.03.2021, строк оплати Університетом рахунку за січень 2021 року був до 31.03.2021.

Враховуючи вручення відповідачу акту і рахунку за лютий 2021 року - 12.05.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100190522258, строк оплати Університетом рахунку за лютий 2021 року був до 19.05.2021.

Враховуючи відправлення 23.03.2022 і 13.04.2022 позивачем відповідачу електронних листів з рахунками за січень 2022 року і лютий 2022 року на електронну пошту Університету official@uzhnu.edu.ua, строк оплати Університетом рахунку за січень 2022 року був до 30.03.2025 і за лютий 2022 року - до 20.04.2022.

На підставі викладеного, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування 15% річних та інфляційних втрат - за 2021 рік та правильно визначено такий період нарахування за 2022 рік.

Таким чином, судом проведено розрахунки за періодом нарахування 15% річних та інфляційних втрат за січень 2021 року - дата початку 01.04.2021, дата закінчення 14.12.2021; за лютий 2021 року - дата початку 20.05.2021, дата закінчення 14.12.2021; за січень 2022 року - дата початку 31.03.2022, дата закінчення 26.07.2022; за лютий 2022 року - дата початку 21.04.2022, дата закінчення 26.07.2022.

За січень 2021 року:

Інфляційне збільшення:

Період нарахування (01.04.2021 - 14.12.2021, 258 днів):

IIc = (100.70 : 100) (101.30 : 100) (100.20 : 100) (100.10 : 100) (99.80 : 100) (101.20 : 100) (100.90 : 100) (100.80 : 100) = 1.05100182

Інфляційне збільшення:

1197284.75 x 1.05100182 - 1197284.75 = 61063,70 грн.

15% річних

1197284.75 x 15 x 258 : 365 : 100 = 126944,99 грн.

За лютий 2021 року:

Інфляційне збільшення:

Період нарахування (20.05.2021 - 14.12.2021, 209 днів):

IIc = (100.20 : 100) (100.10 : 100) (99.80 : 100) (101.20 : 100) (100.90 : 100) (100.80 : 100) = 1.03030202

Інфляційне збільшення:

1426927.26 x 1.03030202 - 1426927.26 = 43238,78 грн.

15% річних

1426927.26 x 15 x 209 : 365 : 100 = 122559,37 грн.

За січень 2022 року:

Інфляційне збільшення:

Період нарахування (31.03.2022 - 26.07.2022, 118 днів):

IIc = (103.10 : 100) (102.70 : 100) (103.10 : 100) (100.70 : 100) = 1.09930257

Інфляційне збільшення:

3148934.28 x 1.09930257 - 3148934.28 = 312697,28 грн.

15% річних

3148934.28 x 15 x 118 : 365 : 100 = 152701,74 грн.

За лютий 2022 року:

Інфляційне збільшення:

Період нарахування (21.04.2022 - 26.07.2022, 97 днів):

IIc = (102.70 : 100) (103.10 : 100) (100.70 : 100) = 1.06624886

Інфляційне збільшення:

1180543.18 x 1.06624886 - 1180543.18 = 78209,64 грн.

15% річних

1180543.18 x 15 x 97 : 365 : 100 = 47060,01 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних втрат за 2021 - 2022 роки, які підлягають стягненню з Університету на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» за порушення відповідачем зобов`язань по оплаті за поставлену електроенергію за договорами №б/н та №07/07 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», становить: 495209,40 грн, з яких:

- за січень 2021 року - 61063,70 грн,

- за лютий 2021 року - 43238,78 грн,

- за січень 2022 року - 312697,28 грн,

- за лютий 2022 року - 78209,64 грн.

Отже, загальний розмір 15% річних за 2021 - 2022 роки, які підлягають стягненню з Університету на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» за порушення відповідачем зобов`язань по оплаті за поставлену електроенергію за договорами №б/н та №07/07 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», становить: 449266,11 грн, з яких:

- за січень 2021 року - 126944,99 грн,

- за лютий 2021 року - 122559,37 грн,

- за січень 2022 року - 152701,74 грн,

- за лютий 2022 року - 47060,01 грн.

Зважаючи на викладене, суд виснує про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 449266,11 грн 15% річних та 495209,40 грн інфляційних втрат.

Щодо нарахування пені

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання сплати рахунку за електричну енергію за січень 2021 року в розмірі 1197284,75 грн та за лютий 2021 року в розмірі 1426927,26 грн позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 307165,71 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частина 1 ст. 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У постанові від 18.09.2024 у справі №924/1012/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що з врахуванням положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій, встановлених Законом щодо окремих видів зобов`язань. Тобто визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4 і 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З аналізу положень ст. 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Отже, ч. 4 ст. 231 ГК України наділяє сторін правом застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тлумачення вказаної норми також дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як наслідок, враховуючи ч. 3 ст. 6 , ч.2 ст. 9 ЦК України та ч.2 ст.4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд зазначає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а також мають право визначити у договорі інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 зазначено, що, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі 910/2031/16).

З урахуванням таких положень цивільного та господарського законодавства при укладенні договору №б/н та додатку 1 до договору комерційної пропозиції сторони узгодили умови відповідальності за невиконання та неналежне виконання умов договору споживачем, зазначивши у пункті 13.1. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.

При цьому, судом враховано, що у п. 6.1. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку позивача, за неналежне виконання договірних умов ним нараховано відповідачу 307165,71 грн пені, у тому числі 145707,91 грн пені за період із 06.03.2021 по 15.12.2021 та 161457,80 грн пені за період із 30.03.2021 по 15.12.2021.

При цьому, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а тому день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення (аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №910/1925/23).

Враховуючи те, що строк сплати відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію за січень 2021 року був до 31.03.2021, а за лютий 2021 року - до 19.05.2021, правомірним є нарахування пені за вказані розрахункові періоди наступним чином:

- за січень 2021 року - період нарахування пені із 01.04.2021 по 14.12.2021 (з урахуванням факту сплати відповідачем 15.12.2021 грошових коштів у розмірі 1197284,75 грн), то у цьому випадку розмір пені становить - 134030,29 грн.

- за лютий 2021 року - період нарахування пені із 20.05.2021 по 14.12.2021 (з урахуванням факту сплати відповідачем 15.12.2021 грошових коштів у розмірі 1426927,26 грн), то у цьому випадку розмір пені становить - 132176,47 грн.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за несплату коштів за поставлену в січні - лютому 2021 року електричну енергію в загальній сумі 2624212,01 грн (з яких - заборгованість станом на 14.12.2021 за спожиту електричну енергію за січень 2021 року в розмірі 1197284,75 грн та за лютий 2021 року - 1426927,26 грн) становить 266206,76 грн.

Щодо клопотання представника відповідача від 20.05.2025 про зменшення розміру нарахованої відповідачу пені за 2021 рік, обмежившись строком розрахунку в 6 місяців та зменшення розміру нарахованих відсотків річних з 15 до 3 за 2021 рік (далі - клопотання), суд зазначає таке.

У клопотанні представник відповідача, зазначає про часткове визнання порушення виконання грошових зобов`язання за договором за 2021 рік.

Обгрунтовуючи доводи клопотання, відповідач вважає такі штрафні санкції надмірно великими у порівнянні з розміром основного боргу. Відповідач зазначає, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин та враховуючи те, що сума заборгованості відповідачем сплачена повністю, доказів заподіяння збитків позивачу простроченням оплати не подано, відповідач просить задовольнити клопотання Університету про зменшення розміру пені до розрахункового періоду 6 місяців, який би мав місце за звичайних умов.

Щодо стягнення 15 % річних в розмірі 249504, 36 грн, то Університет зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 692 ЦК України продавець має право вимагати не тільки оплати товару (тобто стягнення грошових коштів у розмірі покупної ціни проданого майна), а й сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач зазначає, що ст. 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Норма щодо трьох процентів річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивною та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У спірних правовідносинах за 2021 рік, договором приєднання було передбачено застосування 15 % річних. Тобто, підвищені проценти за ст. 625 ЦК України не встановлені й узгоджені самими сторонами, а містились в договірних умовах, які відповідач змушений був прийняти.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 15 процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Університет просить суд вважати пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним у клопотанні критеріям справедливості, добросовісності та розумності, обмеження розміру процентів до 3%.

Університет просить врахувати, що відповідач не є суб`єктом підприємницької діяльності і фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а також поведінку сторін при виникненні та виконанні договірних зобов`язань (зокрема сплату 15.12.2021 в повному обсязі коштів за спожиту в січні - лютому 2021 року електричну енергію).

З урахуванням таких обставин, які, на думку Університету, свідчать про наявність визначених ст.233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України підстав для зменшення спірних сум пені і 15 процентів річних за 2021 рік, з урахуванням наведеної у клопотанні практики Верховного Суду, відповідач просить суд: зменшити розмір нарахованої відповідачу пені за 2021 рік, обмежившись строком розрахунку в 6 місяців, та зменшити розмір нарахованих відповідачу відсотків річних за 2021 рік, з 15 до 3.

У запереченні позивача від 28.05.2025 на заяву відповідача про зменшення пені та % річних, ДПЗД «Укрінтеренерго» з посиланням на ст.ст.229, 230, 233 ГК України, ст. 625 ЦК України зазначає, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

ДПЗД «Укрінтеренерго» зазначає, що Університетом не надано жодного належного і достатнього доказу, який би підтвердив факт наявності його тяжкого фінансового стану. Також не надано доказів щодо відсутньої у нього можливості виконати зобов`язання за укладеним між сторонами договором у частині сплати пені, 15% річних та інфляційних втрат, нарахованих йому відповідно до пунктів 6.1, 7.4 Комерційних пропозиції № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживача постачальником «останньої надії», які є додатками 1 до договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Відтак, на переконання ДПЗД «Укрінтеренерго», посилання відповідача лише на те, що він не є суб`єктом підприємницької діяльності і фінансується за рахунок коштів державного бюджету, не виправдовує бездіяльність відповідача та звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Відповідач вказує, що розмір пені та відсотків річних, відповідно до наданого позивачем розрахунку, не є надмірним.

З посиланням на Положення «Про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 року № 859), Перелік об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, затверджений наказом Міненерго від 07.09.2022 року № 1-ДСК (в редакції наказу Міненерго від 31.07.2023 № 16-ДСК), накази Міністерства енергетики України від 11.08.2023 №238 та від 27.07.2024 № 272 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ДПЗД «Укрінтеренерго» зазначає, що воно включене до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Відповідач звертає увагу суду на виняткові обставини, які склалися в ДПЗД «Укрінтеренерго», відповідно до яких через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами постачальника «останньої надії» підприємство втратило платоспроможність та знаходиться на межі банкрутства.

За таких обставин, згідно тверджень відповідача, станом на 05.05.2025 р. податковий борг ДПЗД «Укрінтеренерго» становить 450980111,31 грн, а кошти, які на даний час надходять від споживачів у вигляді пені, 15% річних та інфляційних втрат, спрямовуються виключно на погашення податкового боргу позивача.

Не погоджуючись із аргументами відповідача про наявність підстав для зменшення пені та 15 відсотків річних, суд зазначає таке.

Зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що право на стягнення 3% річних від простроченої суми або іншого розміру процентів, встановленого договором або законом, має кредитор саме у випадку порушення боржником зобов`язання за договором, зокрема, грошового зобов`язання.

У постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року, абзац 5 пункту 5.2.4 постанови Верховного Суду від 30.04.2020 по справі № 914/1001/19, абзац 3 пункту 8.7 постанови Верховного Суду від 03.04.2020 р. по справі № 920/653/19).

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми або іншого розміру встановленого договором або законом, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Суд враховує, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 ЦК України).

За таких обставин судом враховано, що Університет, приєднавшись до договорів №б/н і №07/07 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», погодився з умовами таких договорів, зокрема, пунктами 7.4 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 та комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021, згідно з якими передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного належним чином зобов`язання.

Враховуючи такі ж обставини, суд зазначає, що Університет, приєднавшись до договору №б/н, погодився з умовами договору, зокрема, п. 6.1. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, яким визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

А тому лише за наявності виняткових обставин, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, а також зменшити розмір пені.

З врахуванням наведеного, щодо права суду, за наявності підстав, зменшити розмір відсотків річних, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 922/444/24 наголошено, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Про зазначене вказала й об`єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

В ухвалі від 18.12.2024 у справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та заначила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних.

Отже, у постанові від 19.03.2025 у справі № 922/444/24 Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23.

Щодо права суду, за наявності підстав, зменшити розмір пені, суд зазначає, що відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем штрафу та пені, суд, з урахуванням доводів відповідача про наявність підстав для зменшення їх розміру, враховує наступне.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.

З врахуванням змісту статті 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

За змістом статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайного добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

У постанові від 19.03.2025 у справі № 922/444/24 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20.

Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

Згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, господарський суд, врахувавши норми права, викладені у наведених вище постановах Верховного Суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 15 відсотків річних з врахуванням такого.

Наведені відповідачем доводи про відсутність доказів понесених позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення зобов`язання за договором №б/н не свідчать про винятковість обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та 15 відсотків річних, що вбачається також з врахуванням приписів ч. 1 ст.550 і ст.625 ЦК України, згідно з якими право на стягнення з боржника неустойки та стягнення річних за порушення грошового зобов`язання виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що відповідач як сторона договору №б/н, приєднавшись до договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», погодився з розміром 15% річних та періодом нарахування пені за порушення його умов; такий договір як цивільно-правовий правочин, є правомірним, так як його недійсність прямо не встановлена законом, та він не визнаний судом недійсним, а тому - за відсутності виключних випадків - у суду відсутні підстави зменшувати розмір пені (шляхом зменшення періоду нарахування пені до 6 місяців), а також - за відсутності виключних випадків - у суду відсутні підстави зменшувати розмір 15 відсотків річних, передбачених статтею 625 ЦК України.

З цих підстав не свідчить про винятковість обставин, які дають суду право зменшувати розмір річних, а також розмір пені за 2021 рік, доводи Університету що відповідач не є суб`єктом підприємницької діяльності і фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а також необхідність врахування поведінки сторін при виникненні та виконанні договірних зобов`язань (зокрема сплату 15.12.2021 в повному обсязі коштів за спожиту в січні - лютому 2021 року електричну енергію).

Щодо цього, суд зазначає, що відповідач має статус університету, а, отже, з врахуванням п.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про вищу освіту» - це є багатогалузевий заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

За змістом ч.1 ст.71 Закону України «Про вищу освіту» вбачається, що фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Отже, доводи відповідача про фінансування Університету виключно за рахунок коштів державного бюджету, по-перше, не підтверджені наданими відповідачем доказами, а, по-друге, спростовані положенням ст.71 Закону України «Про вищу освіту», згідно з якою передбачено фінансування державного закладу вищої освіти, яким є відповідач, як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, зокрема, коштів, отриманих закладом вищої освіти як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання освітніх послуг (ч.8 ст.71 означеного Закону).

Більше цього, сам факт фінансування Університету за рахунок коштів державного бюджету, без зазначення обгрунтованих причин неможливості своєчасного виконання зобов`язання за договором №б/н, що має бути підтверджено відповідними доказами, не може бути самостійною підставою зменшення розміру як 15% річних, так і пені, що, зокрема, вбачається з положень ч.3 ст. 319 ЦК України, згідно з якою усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, та ч.1 ст.6 ГК України, згідно з якою загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Не погоджуючись з доводами відповідача про зменшення розміру пені та 15 відсотків річних, суд зазначає, що відповідачем не наведено поважних причин несвоєчасного виконання зобов`язань за договором №б/н, оскільки - з урахуванням наведених вище обставин справи -факт фінансування Університету за рахунок коштів державного бюджету не свідчить про неможливість виконання зобов`язань за договором, тим більше про наявність поважних причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання.

Відповідач не підтвердив долученими доказами своє можливе негативне фінансове становище, наявність інших поважних причин, які перешкоджали Університету своєчасно виконати зобов`язання за договором №б/н.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

З цього приводу суд враховує, що загальна сума неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача - 266206,76 грн (за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань у 2021 році за договором №б/н) у порівнянні з основною сумою боргу за 2021 рік в розмірі 2624212,01 грн не є надмірною і несправедливо непомірним тягарем для відповідача, оскільки її розмір становить 10,14% від основної суми боргу.

Аналогічно загальна сума 15 відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача за невиконання своїх зобов`язань у 2021 році за договором №б/н - 249504,36 грн у порівнянні з основною сумою боргу за 2021 рік в розмірі 2624212,01 грн не є надмірною і несправедливо непомірним тягарем для відповідача, оскільки її розмір становить 9,51% від основної суми боргу.

Отже, аргументи Університету про очевидну неспівмірність як заявлених до стягнення коштів у виді 15 процентів річних, так і пені до суми основного боргу судом оцінюється критично, позаяк розміри підтверджених судом вимог про стягнення пені та відсотків річних у спірних правовідносинах не перевищують розміру порушеного основного зобов`язання, є значно меншими із сумою основного боргу та є загалом співставними з сумою простроченого зобов`язання, яке тривалий час не виконувалося боржником, що безумовно впливало також на фінансовий стан позивача як кредитора в зобов`язанні.

Щодо цього суд зазначає, що зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ГК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, а одним із завдань стягнення річних є захист майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зменшення розміру пені за відсутності підстав фактично нівелює мету існування неустойки як штрафної санкції за неналежне виконання грошового зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Також суд зазначає, що зменшення розміру відсотків річних за відсутності підстав для зменшення фактично нівелює приписи статті 625 ЦК України щодо відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання, з урахуванням, що сплата процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та нівелює принцип обов`язковості договору, визначений ст.629 ЦК України.

Також не відповідають приписам законодавства доводи відповідача про те, що підставами для зменшення пені та 15% річних є погашення 15.12.2021 відповідачем суми основного боргу за спожиту в січні - лютому 2021 року електричну енергію та відсутність доказів заподіяння збитків позивачу простроченням оплати.

З цього приводу, суд зазначає, що право позивача на отримання пені передбачено нормами статей 548, 549, 550 ЦК України, статей 230 і 231 ГК України, умовами підписаного відповідачем договору №б/н, зокрема, пунктами 6.1 та 13.1 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 додатку 1 до договору; а право позивача на стягнення 15 відсотків річних за порушення грошового зобов`язання за договором передбачено ст. 625 ЦК України, умовами підписаного відповідачем договору №б/н, зокрема, пунктом 7.4 комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 додатку 1 до договору. А тому такі аргументи відповідача не відповідають приписам цивільного та господарського законодавства, з врахуванням також, що саме дії відповідача призвели до порушень зобов`язань за договором.

Крім цього, з врахуванням наведених вище постанов Верховного Суду, суд зауважує, що можливість реалізації судом дискреційних повноважень на зменшення нарахованих штрафних санкцій (пені) та відсотків річних за клопотанням відповідача в будь-якому разі пов`язується з обов`язком останнього подати суду докази на підтвердження тих обставин, які учасник справи вважає винятковими та такими, що дають право розраховувати на відповідне зменшення означених виплат.

Позатим, розглядаючи клопотання відповідача, суд констатує про не надання відповідачем доказів на підтвердження доводів клопотання про зменшення пені та відсотків річних.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, на підставі яких можливо встановити наявність підстав для зменшення нарахованих позивачем пені та 15 відсотків річних.

Щодо цього, суд зазначає, що за відсутності обставин справи, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру пені та 15 відсотків річних, у випадку їх безпідставного зменшення - це призведе до порушення принципу рівності сторін, порушення балансу інтересів сторін та буде способом уникнення відповідальності відповідача за порушення ним зобов`язань за договором.

Отже, оскільки відповідач не підтвердив винятковості обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та 15 відсотків річних; оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, з урахуванням яких можна було б зменшити розмір нарахованих позивачем пені та 15 відсотків річних; а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 15 відсотків річних.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ДВНЗ «Ужгородський національний університет» на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» 1210682,27 грн, з яких: 266206,76 грн пені, 449266,11 грн - 15% річних та 495209,40 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №1326 (внутрішній номер 391058625) від 18.12.2024 при подачі через систему «Електронний суд» позову про стягнення з відповідача 1345269,97 грн заборгованості за договором позивачем сплачено судовий збір у сумі 16143,24 грн.

З положень ч. 1 ст. 4, підпунктів 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, встановивши наявність підстав для частково задоволення позову та стягнення з відповідача 1210682,27 грн у справі за позовними вимогами про стягнення з відповідача 1345269,97 грн, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, суд стягує з відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 14528,19 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (код ЄДРПОУ - 02070832, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Підгірна, будинок, 46) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ - 19480600, місцезнаходження - 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85) 1210682,27 грн (один мільйон двісті десять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 27 копійок), з яких: 266206,76 грн (двісті шістдесят шість тисяч двісті шість гривень 76 копійок) пені, 449266,11 грн (чотириста сорок дев`ять тисяч двісті шістдесят шість гривень 11 копійок) - 15% річних та 495209,40 грн (чотириста дев`яносто п`ять тисяч двісті дев`ять гривень 40 копійок) інфляційних втрат, а також стягнути 14528,19 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень 19 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складене і підписано 09.06.2025.

Суддя С.В.Сисин


Суд	Господарський суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення	03.06.2025
Оприлюднено	11.06.2025
Номер документу	127994318
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі

Сисин С. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні