Ухвала від 10.06.2025 по справі 911/1382/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1382/25

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши заяву Приватного підприємства «Автомагістраль» від 09.06.2025 (вх. № 7955/25 від 09.06.2025) про відвід судді від розгляду справи № 911/1382/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Кепітал", м. Львів

до Приватного підприємства "Автомагістраль", Київська область, с. Синяк

про стягнення 2 883 965,05 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

18.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ Кепітал» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Автомагістраль» про стягнення 2 883 965,05 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2025 було відкрито провадження у справі №911/1382/25 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 21.05.2025.

Ухвалою суду від 21.05.2025 підготовче засідання у справі № 911/1382/25 було відкладено на 11.06.2025.

09.06.2025 через систему «Електронний суд» від Приватного підприємства «Автомагістраль» надійшла заява від 09.06.2025 (вх. № 7955/25 від 09.06.2025) про відвід судді Христенко О.О. від розгляду справи № 911/1382/25.

В обґрунтування своєї заяви, Приватне підприємство «Автомагістраль» вказує про безпідставність відкриття провадження у справі № 911/1382/25 з посиланням на відсутність у представника позивача - адвоката Мельника М.А. повноважень на підписання позовної заяви, що в силу п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З огляду на те, що відвід судді Христенко О.О. заявлено пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішується суддею Христенко О.О.

Право на подання заяви про відвід судді є однією із гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або/та сумніви у об`єктивності судді.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім».

За усталеною практикою ЄСПЛ безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та «Веттштайн проти Швейцарії», заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного» (пункти 49, 50 рішення у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, № 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі «Бочан проти України», №7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі «Газета «Україна-центр» проти України»);

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки, поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії», від 26.10.1984, Series А, N 86).

Суд виходить також з того, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною четвертою статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід судді Христенко О.О., доводи представника відповідача фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді (прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі) та не свідчать про його упередженість й необ`єктивність та однозначно не вказують на особисту прихильність до будь-якої зі сторін.

При цьому, суд зазначає, що під час дослідження матеріалів позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Кепітал» (вх. № 5584/25 від 18.04.2025), щодо дотримання вимог статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення її без руху або її повернення, зважаючи на що, ухвалою суду від 23.04.2025 провадження у справі № 911/1382/25 було відкрито.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (статті 126, 129 Конституції України).

Як зазначено вище, відповідно до норм статті 35, частини третьої статті 38, частини другої статті 39 ГПК як відвід, так і самовідвід мають бути обґрунтованими, мати вагомі підстави. Така вимога спрямована на запобігання як прагненню сторони обрати сприятливий, бажаний для себе склад суду, так і безпідставному ухиленню судді від розгляду певних справ.

Отже суддя, вирішуючи питання про відвід або самовідвід, не може керуватися виключно бажаннями сторони змінити склад суду та заявами сторони про недовіру.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Дотримання судом вимог процесуального законодавства не є обмеженням права особи на доступ до суду та права на справедливий суд.

Суддя здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід вчинити, виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Таку суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.

Суд виходить з того, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного», а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Христенко О.О. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи, або/та/чи існують переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо її безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суді, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддю Христенко О.О. упередженою чи необ`єктивною, оскільки доводи представника відповідачки є припущеннями та зводяться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді, що в силу імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.

Таким чином, у задоволенні заяви Приватного підприємства «Автомагістраль» від 09.06.2025 (вх. № 7955/25 від 09.06.2025) про відвід судді Христенко О.О. від розгляду справи № 911/1382/25 належить відмовити.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Приватного підприємства «Автомагістраль» від 09.06.2025 (вх. № 7955/25 від 09.06.2025) про відвід судді Христенко О.О. у справі № 911/1382/25 відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 10.06.2025.

Суддя О.О. Христенко