Рішення від 02.06.2025 по справі 914/621/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2025 Справа № 914/621/25

За позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал, м. Львів,

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій, м. Львів,

про стягнення 785'659,58 грн заборгованості

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Т. Урбанська,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал до Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій про стягнення 785'659,58 грн заборгованості за договором №300073 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі від 11.02.2010, з яких: 695'555,38 грн основний борг, 31'431,27 грн пені, 48'443,48 грн інфляційних втрат та 10'229,45 грн 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. У підготовчому засіданні 22.04.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.05.2025. Судове засідання 12.05.2025 відкладалося на 02.06.2025 через неявку відповідача.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі №300073 від 11.02.2010 в частині оплати за надані послуги водопостачання та відведення за період з 01.01.2024 по 01.02.2025, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 695'555,38 грн. За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 31'431,27 грн пені, 48'443,48 грн інфляційних втрат та 10'229,45 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти позову не заперечив, жодних пояснень по суті спору не надав. , хоча повідомлявся у встановленому порядку про дату, час та місце судових засідань.

Представник позивача у судове засідання 02.06.2025 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити, повідомив, що заборгованість не погашена і становить 695'555,38 грн.

Відповідач у підготовчі та судові засідання не з`являвся, хоча повідомлявся у встановленому порядку про дату, час та місце судових засідань.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

У судовому засіданні 02.06.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

11.02.2010 між Львівським міським комунальним підприємством Львівводоканал та Державним підприємством Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій (абонент) укладено договір №300073 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, згідно п.1 якого Львівводоканал надає послуги щодо забезпечення питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України.

Відповідно до умов договору (п.п. 3.1, 3.3, 3.4) кількість води, що використовується абонентом, визначається за показами лічильників, встановлених згідно з вимогами Правил і зареєстрованих Львівводоканалом. Кількість стічних вод (у тому числі дощових) з території абонента визначається згідно з Правилами користування та даними паспорту водного господарства. Якщо водолічильник відсутній, кількість використаної води та скинутих стічних вод може визначатись розрахунком за нормами, за умови отримання абонентом дозволу на це в Львівводоканалі. Нарахування плати абоненту за надані послуги здійснюється Львівводоканалом згідно з Правилами користування з часу фактичного користування послугами водопостачання та водовідведення.

Згідно п.3.5 договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Львівводоканалу коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому, в першу чергу, погашається заборгованість абонента.

Відповідно до п.4.2 договору у разі повної або часткової несплати вартості наданих послуг абонементу, на несплачену суму, починаючи з 20 числа наступного за звітним місяця, за кожен день прострочення нараховується пеня в розмірі 0,1%.

У розділі 5 сторони погодили термін дії договору.

На виконання умов укладеного договору, позивачем у період з 01.01.2024 по 01.02.2025 надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 695'555,38 грн, що підтверджується виставленими відповідачу рахунками на оплату за водопостачання та водовідведення за спірний період, які долучено до матеріалів справи.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 31'431,27 грн пені, 48'443,48 грн інфляційних втрат та 10'229,45 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

Докази оплати за надані послуги у матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Між сторонами виникли відносини на підставі договору №300073 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі від 11.02.2010.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

За умовами п.3.5 договору оплата за послуги проводиться до 25 числа поточного місяця. Позивач зазначає, що за надані послуги за період з 01.01.2024 по 01.02.2025 відповідач заборгував 695'555,38 грн. У судовому засіданні 02.06.2025 представник позивача підтвердив існування даної заборгованості.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність заборгованості за надані послуги у розмірі 695'555,38 грн, доводів позовної заяви не спростував, тому ця сума, є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони погодили, що у разі повної або часткової несплати вартості наданих послуг абонементу, на несплачену суму, починаючи з 20 числа наступного за звітним місяця, за кожен день прострочення нараховується пеня в розмірі 0,1%. При цьому, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Таким чином законодавець встановив обмеження щодо розміру пені, тому відповідач у зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг повинен сплатити пеню у розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст.253 ЦК України). При цьому суд відзначає, що з 01.04.2023 система переказів в Україні функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022. Після запровадження СЕП-4 в Україні скасовано поняття «банківський день».

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням наведених вище положень закону та ст. 14 ГПК України, суд встановив, що правомірним є стягнення 23878,27 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням положень п.3.5 договору та ст.253 ЦК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача, з урахуванням ст.14 ГПК України підлягають 37055,20 грн інфляційних втрат та 10158,69 грн 3% річних.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією від 26.02.2025 на суму 12'732,54 грн. Однак, враховуючи заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості 785'659,58 грн., судовий збір за дану вимогу становить 11 784,89 грн. Переплачену суму судового збору позивач вправі повернути у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому судовий збір у розмірі 11'499,71 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій (79040, м.Львів, вул.Городоцька, буд.222, ідентифікаційний код 08006864) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал (79017, м.Львів, вул.Зелена, буд.64, ідентифікаційний код 03348471) 695'555,38 грн основного боргу, 23'878,27 грн пені, 10'158,69 грн 3% річних, 37'055,10 грн інфляційних втрат та 11'499,71 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.06.2025.

СуддяЯворський Б.І.