Рішення

від 10.06.2025 по справі 918/4/25

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/4/25(918/435/25)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "ДАН"

до відповідача Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка"

про стягнення заборгованості в сумі 610 753,84 грн.

в межах справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"

до боржника Приватна виробничо - комерційна фірма "Фіалка"

про банкрутство

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "ДАН" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Приватного виробничо-комерційно фірма "Фіалка" про стягнення заборгованості в сумі 610 753,84 грн.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 08/03-24 від 08.03.2024, у зв`язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 610 753,84 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.06.2025.

26.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Також, 26.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому визнає та підтверджує наявну перед позивачем заборгованість в розмірі 610 753,84 грн.

05.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 05.06.2025 сторони не забезпечили явку уповноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином у встановлений законом строк, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до ст. 202 ГПК, відсутні підстави для відкладення судового засідання, а неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного розгляду справи, внаслідок чого вона може бути розглянута за наявними документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відтак, враховуючи неявку учасників справи, суд зазначає, що датою ухвалення рішення є дата складання повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "ДАН" (надалі - постачальник) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Фіалка" (надалі - покупець) укладено Договір поставки №08/03-24 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплати обладнання, вироби та матеріалі (надалі - Продукція), згідно з умовами та термінами, зазначеними у цьому Договорі, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити її вартість. Асортимент, номенклатура, вид, кількість, вартість продукції терміни та умови поставки визначаються в Специфікаціях, які є Додатками та невід`ємною частиною даного Договору.

Постачальник одночасно з постачанням продукції надає таку документацію: технічні документації; рахунки - фактури; видаткові накладні; інші документи, у випадках встановлених законодавством України.

Згідно п. 2.5. Договору, покупець зобов`язується прийняти продукцію, яка зазначена в Специфікації, та оплатити її згідно умов Договору та Додатку - Специфікації.

У відповідності до п. 4.1. Договору вартість продукції, що поставляється за даним Договором, визначається в Специфікаціях та рахунках - фактурах на продукцію, які є невід`ємною частиною даного Договору. Сума Договору складається з вартості продукції, зазначеної у всіх Специфікаціях, та/або накладних, оформлених та підписаних сторонами належним чином.

Пунктами 4.2. та 4.3. Договору унормовано, що порядок оплати здійснюється в Специфікації до даного Договору. Розрахунки за цим Договором здійснюються у національній одиниці України - гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів за відповідну партію поставленої продукції на поточний (банківський) рахунок постачальника.

18.03.2025 між сторонами підписано Специфікацію № 1 (додаток №1 до Договору), якою визначено, що загальна вартість товару становить 6 928 845,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 154 807,50 грн.

Пунктом 2 Специфікації сторони погодили, що розрахунок між постачальником та покупцем за продукцію, що зазначений у Специфікації №1 здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином:

2.1.1. Передплата в розмірі 70% (сімдесят відсотків) вартості продукції сплачується покупцем в строк до 20 березня 2024 року і становить - 4 850 191,50 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 808 365,25 грн.;

2.1.2. Остаточний розрахунок у розмірі 30% (тридцять відсотків) вартості продукції сплачується покупцем перед відвантаженням продукції і становить - 2 078 653,50 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 346 442,25 грн.

29.07.2024, на виконання умов Договору та Специфікації № 1, між сторонами підписано видаткову накладну № 32, якою постачальник поставив, а покупець прийняв товар, а саме: комплект укриття з гофрованої оцинкованої сталі (7 шт.): гофровані листи тіла споруди товщиною 3 мм, оцинковані товщиною не менше 50 мкм (1 комплект); комплект болтів з гайками, оцинковані товщиною не менше 50 мкм; торцеві стінки входу та запасного виходу з дверима, товщина листа 4 мм; перегородки тамбурні з дверима (2 шт.), товщина листа 3 (4) мм, пофарбовані порошковою фарбою, товщиною не менше 50 мкм; щити підлоги з дошки 40 мм; твердопаливна піч з комплектом димоходу (1 шт.); комплект труб для вентиляції УГМ (1 шт.); ліжка підвісні (10 шт.)

Крім того, 29.07.2024 між сторонами підписано Акт приймання - передачі продукції до видаткової накладної № 32 від 29.07.2024, в якому вказано, що підписанням цього Акту постачальник та покупець підтверджують факт поставки і передачі у власність продукцію "Комплект укриття з гофрованої оцинкованої сталі", відповідно до умов Договору поставки № 18/03-24 від 18.03.2024 та Додатка (Специфікації) № 1 від 18.03.2024.

Також, у вказаному Акті зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строком виконання робіт не має.

Вказані вище Договір, Специфікація № 1, видаткова накладна та Акт приймання - передачі підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток товариств.

Позивач зазначає, що він належним чином у встановлений Договором та Специфікацією строк виконав взяті на себе зобов`язання, однак відповідач порушив умови Договору та здійснив оплату за поставлену продукцію не в повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору, 08.04.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію № 2 з вимогою у строк 5 банківських днів оплатити наявну заборгованість в розмірі 610 753,84 грн.

Проте, як зазначає позивач, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Нормативно - правове обґрунтування спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що боржник ПВК фірма "Фіалка" не оплатило вартість поставленого товару у строк, обумовлений сторонами, заборгованість перед ТОВ "Завод енергетичного обладнання "ДАН" становить 610 753,84 грн з ПДВ.

Також, суд враховує, що боржник наявну заборгованість підтвердив та визнав у повному обсязі.

Відтак, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості у зв`язку з чим задовольняє їх в повному обсязі в розмірі 610 753,84 грн з ПДВ.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, а також враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, беручи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат в розмірі 19 162,61 грн, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та судового збору в розмірі 9 162,61 грн.

За приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, а також враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, відтак судовий збір в розмірі 4 581,31 грн покладається на відповідача, а решта - 4 581,3 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за його заявою.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

У позовній заяві представник позивача адвокат Єркін Максим Миколайовича просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат в сумі 10 000,00 грн адвокатом подано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.04.2024, яким встановлено, що виконавець (адвокат) зобов`язується власними силами надати замовнику послуги з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, здійснювати правовий супровід господарської діяльності замовника, а останній зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх у розмірі та порядку визначених цим Договором.

Представництво інтересів замовника у судах, правоохоронних органах та податкових органах, в державних, господарських, громадських і приватних організаціях здійснюється виконавцем на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору (п. 1.2. Договору на надання правничої (правової) допомоги).

Відтак, 29.04.2025 між позивачем та адвокатом Єркіним М.М. підписано Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правничої допомоги, яким сторони погодили, що виконавець зобов`язується надати замовнику професійну правничу допомогу пов`язану з наданням правової інформації, складання процесуальних документів та представництво в судах інтересів замовника стосовно стягнення заборгованості з Приватної виробничо - комерційної фірми "Фіалка" (код ЄДРПОУ 30207687) за договором № 08/03-24 від 08.03.2024, а останній зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх у розмірі та у порядку визначених цією Додатковою угодою.

Крім того, сторони погодили, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу становить: складання та подання до Господарського суду Рівненської області позову від імені ТОВ "ЗЕО "ДАН" до ПВКФ "Фіалка" про стягнення заборгованості за договором № 08/03-24 від 08.03.2024, відповідно до ст. 162-164 ГПК України - 10 000,00 грн; складання відповіді на відзив від імені ТОВ "ЗЕО "Дан", відповідно до ст. 166 ГПК України (в разі її подання ПВКФ "Фіалка") - 7 500,00 грн; участь у судових засіданнях в господарській справі в суді першої / апеляційної інстанції (в разі розгляду за участю сторін) - 8 000,00 грн; складання та подання апеляційної скарги / відзиву на апеляційну скаргу до Північно - західного апеляційного господарського суду (в разі необхідності) - 10 000,00 грн.

Договір про надання правової допомоги за своєю природою є договором про надання послуг, який врегульований Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України, врегульовано ціну в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом; а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склались на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Доказом того, що Єркін М.М. є адвокатом, свідчить ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1737872 від 15.05.2025.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

З матеріалів справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, зокрема - підготовкою та подачею позовної заяви від імені позивача, які є доведеними належним чином складають 10 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч. 3 ст. ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, суд звертає увагу на те, що від представника відповідача не подано, передбаченого ч. 5 ст. 126 ГПК України, клопотання про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а також не надано жодного обґрунтування неспівмірності заявлених стягувачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, враховуючи імперативність положень ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо можливості зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами виключно за клопотанням сторони, підстави для зменшення розміру витрат позивача, пов`язаних із розглядом справи, відсутні.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача адвоката Єркіна М.М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 10 000,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що визнання ТОВ "Завод енергетичного обладнання "ДАН" конкурсним кредитором може розглядатись лише в справі про банкрутство Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" у відповідності до положень Кодексу України з Процедур Банкрутства.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "ДАН" - задоволити.

2. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" (35705, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Здолбунів, вул. Шкільна, будинок 30, код ЄДРПОУ 30207687) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного обладнання "ДАН" (Київська обл., Бучанський р-н, с. Петрушки, вул. Миру, 25-в, код ЄДРПОУ 23242734) 610 753,84 (шістсот десять тисяч сімсот п`ятдесят три грн 84 коп.) грн основного боргу, 4 581,31 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одну грн 31 коп.) судового збору та 10 000,00 (десять тисяч грн 00 коп.) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 10.06.2025.

Суддя А.М. Горплюк