Рішення від 29.05.2025 по справі 911/2483/24

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 911/2483/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна", вул. Дніпроводська, буд. 1, офіс 4/1, м. Київ, 04077

до відповідача Фізичної особи-підприємця Файко Світлани Анатоліївни, АДРЕСА_1

про стягнення 1 000 157,16 грн

за участі представників:

позивача: Лєвєнтов О.В. (в режимі відеоконференції);

відповідача: Шмигельська О.В.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: 1. Фізичної особи - підприємця Файко Світлани Анатоліївни та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ.ЛАБ" про:

- стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Файко Світлани Анатоліївни: 60,00 грн заборгованості зі сплати паушального платежу за відкриття другого ресторану, 481 167,86 грн - заборгованості зі сплати роялті; 19 520,88 грн - заборгованості з надання послуг відеомоніторингу, 231 208,93 грн - заборгованості з надання послуг колл-центру; 217 781,00 грн - заборгованості зі сплати маркетингового збору; 50 418,49 грн - заборгованості з надання послуг моніторингу продажів;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ.ЛАБ" суми боргу за договором поруки №21/11/2019 від 21 листопада 2019 року в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" до Фізичної особи-підприємця Файко Світлани Анатоліївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ.ЛАБ" про стягнення 1 000 157,16 грн та додані до неї документи (справа №911/2483/24) передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області, оскільки встановлено, що відповідна позовна заява підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача 1 ФОП Файко С.А., яка є стороною основного зобов`язання договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21 жовтня 2024 року позовну заяву б/н від 13.09.2024 (вх. №692 від 18.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

31 жовтня 2024 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" надійшла заява б/н від 31.10.2024 (вх. №8316), згідно якої позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 21 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01 листопада 2024 року суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 02 грудня 2024 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 25 листопада 2024 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" Лєвєнтова Олександра Володимировича б/н від 22.11.2024 (вх. №9003 від 25.11.2024), про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

26 листопада 2024 року від відповідача 1 ФОП Файко С.А. надійшов відзив на позов б/н від 22.11.2024 (вх.№9067), відповідно до якого остання не погоджується із позовними вимогами, вважає їх безпідставними, не доведеними достовірними доказами, а також такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема, вказує на те, що надані позивачем до позовної заяви копії доказів у своїй сукупності не дають змоги дійти висновку про наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та наявності у нього права на стягнення заявлених з відповідача сум.

Зазначає, що позивачем жодних доказів на підтвердження обставин втрати оригіналу договору та додатків до нього до позовної заяви не додано, водночас, ним долучено до позовної заяви копію цього договору, на якій міститься відмітка від 13.09.2024 "згідно з оригіналом", яка засвідчена адвокатом Лєвєнтовим О.В.

Також, позивачем не надано доказів, що саме він був Правоволодільцем торговельних марок "СУШІ МАЙСТЕР" реєстраційний номер 242170 та "sushi master" реєстраційний номер 241169, в періоди, за які він вимагає стягнення коштів з відповідача. Натомість, згідно інформації розміщеної в Спеціальній інформаційній системі УКРНОІВІ(СІС) торгівельні марки "СУШІ МАЙСТЕР" та "sushi master" були зареєстровані в Державному підприємстві "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) відповідно за номерами 242170 та 242169 за Товариством з обмеженою відповідальністю "СУШІ МАСТЕР Україна" з очікуваним строком дії реєстрації 20.09.2026.

Надалі, 27.08.2019 права власності на торговельні марки "СУШІ МАЙСТЕР" та "sushi master" перейшло від ТОВ "СУШІ МАСТЕР Україна" до ТОВ "СМ ЦЕНТР Україна". 25.06.2020 право власності на торговельні марки "СУШІ МАЙСТЕР" та "sushi master" перейшло від ТОВ "СМ ЦЕНТР Україна" до СУШІ МАСТЕР ЛТД (Нікосія Кіпр). 20.10.2021 право власності на торговельні марки "СУШІ МАЙСТЕР" та "sushi master" перейшло від СУШІ МАСТЕР ЛТД (Нікосія Кіпр) до СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (Нікосія, Кіпр). 08.11.2023 право власності на торговельні марки "СУШІ МАЙСТЕР" та "sushi master" перейшло від СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (Нікосія, Кіпр) до XI00 ХОЛДІНГС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (Нікосія, Кіпр).

Таким чином, вказує, що право власності ТОВ "СМ Центр Україна" на торговельні марки "СУШІ МАЙСТЕР" та "sushi master" припинилися 25.06.2020 - дати подання СУШІ МАСТЕР ЛТД (Нікосія, Кіпр) заявки, що підтверджується повідомленнями, розміщеними у спеціальній інформаційній системі УРНОІВІ(СІС) на сайті: https://sis.nipo.gov.ua. За таких обставин, саме з 25.06.2020 в силу закону, а саме на підставі ст.1126 ЦК України припинилася дія договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019. Із припиненням в силу закону дії договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, після 25.06.2020, договір не був діючим, а отже будь-які зобов`язання за даним договором не могли виникнути. А згідно наведеного позивачем розрахунку, ним заявлено до стягнення з відповідача платежі, які нараховані в період, коли позивач не був власником торговельних марок "СУШІ МАЙСТЕР" реєстраційний номер 242170 та "sushi master" реєстраційний номер 242169, оскільки таке право на торговельні марки було припинене.

У відзиві також викладено клопотання відповідача-1 про витребування у ТОВ "СМ Центр Україна": оригіналів всіх доказів долучених ним до позовної заяви у копіях, в т.ч.: договір комерційної концесії від 21.11.2019, додатки до цього договору, акти звірки; оригінал договору поруки від 21.11.2019; оригінали свідоцтв на торгівельні марки, які є предметом договору комерційної концесії та всі документи що підтверджують право володіння позивачем даними торговими матками в період за яким заявлено суми до стягнення; у ТОВ "СМАРТ.ЛАБ": оригінал договору поруки від 21.11.2019 та витребувати з Господарського суду Тернопільської області матеріали судової справи №921/67/23 для огляду наявних в ній документів та доказів; під час дослідження доказів оглянути в Спеціальній інформаційній системі УКРНОІВІ(СІС), яка розміщена на інтернет-сайті https://sis.nipo.gov.ua інформацію про свідоцтва України на торгівельні марки зареєстровані за номерами 242169 та 242170, а також сповіщення щодо переходу права власності на ці свідоцтва.

В обґрунтування заявленого клопотання про витребування доказів ФОП Файко С.А. вказувала на те, що позивачем до позовної заяви долучена нечитабельна копія договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, у зв`язку із чим остання не має можливості пересвідчитись чи дійсно підписувала договір на умовах, які позивач вказує у тексті позовної заяви, оскільки зазначений вище договір в неї не зберігся на електронній пошті, а позивач підписаний ним договір відповідачу 1 не повернув. Також, зауважує, що в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/67/24, з аналогічних підстав, де відповідачем 1 вже надавались пояснення щодо договору комерційної концесії від 21.11.2019 та подавалось клопотання про витребування у позивача оригіналу договору, яке було задоволено судом. Поряд з цим, позивач не надав оригінали документів, у зв`язку із чим Господарський суд Тернопільської області залишив справу №921/67/23 без розгляду. Звертає увагу суду на те, що позивач у позовній заяві вказує на те, що оригінал комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 ним втрачено, однак доказів на підтвердження обставин втрати оригіналу договору останній не надає. При цьому до позовної заяви долучено копію цього договору, на якій міститься відмітка "згідно з оригіналом", засвідчена підписом адвоката позивача Лєвєнтова О.В., відтак вважає, що оригінал такого договору наявний у представника позивача.

У підготовчому засіданні 02 грудня 2024 року, враховуючи клопотання представника позивача про відкладення засідання на іншу дату для надання йому можливості ознайомитися із змістом відзиву на позов, суд відклав підготовче засідання на 11:00 год. 19.12.2024, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що учасників справи повідомлено у встановленому законом порядку.

Ухвалою суду від 06 грудня 2024 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" Лєвєнтова Олександра Володимировича б/н від 06.12.2024 (вх. №9368), про його участь у судовому засіданні, яке призначене на 19 грудня 2024 року об 11:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 13 грудня 2024 року заяву б/н від 12.12.2024 (вх. №9564) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" - Лєвєнтова Олександра Володимировича, задоволено частково. Надано адвокату Лєвєнтову О.В. доступ до електронної справи №911/2483/24 в підсистемі "Електронний суд". В частині надсилання копій матеріалів справи на електронну адресу представника позивача відмовлено, оскільки зазначене не передбачено чинним процесуальним законодавством.

19 грудня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 18.12.2024 (вх. №9740). Поряд з цим, у зв`язку із відсутністю у вказаній відповіді на відзив додатку 3. суд.zip, Господарським судом Тернопільської області у справі №911/2483/24 складено акт від 19.12.2024.

Також, 19 грудня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" надійшла відповідь на відзив б/н від 18.12.2024 (вх. №9742), до якої долучено ряд додатків (згідно переліку), у якій позивач наводить свої заперечення щодо доводів відповідача-1, викладених у відзиві на позов, та просить суд відмовити відповідачу 1 у витребуванні оригіналів документів.

У підготовчому засіданні 19.12.2024, враховуючи усне клопотання представниці відповідача 1, з метою надання останній можливості скористатись своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив, неявку у підготовче засідання представника відповідача 2 та з`ясовану судом обставину щодо зміни найменування та місцезнаходження останнього, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 20.01.2025 о 10:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що учасників справи належним чином повідомлено.

23.12.2024 на адресу Господарського суду Тернопільської області від позивача втретє надійшла відповідь на відзив (вх.№9844 від 23.12.2024), яку відправлено поштовою кореспонденцією з додатками, і яка за своїм змістом є ідентичною до попередньо поданих через систему "Електронний суд".

Позивач у відповіді на відзив (вх.№9740 від 19.12.2024, №9742 від 19.12.2024, №9844 від 23.12.2024) щодо якості наданих суду документів просить врахувати, що при залишенні позовної заяви без руху судом не зазначалося про нечіткий текст Договору комерційної концесії від 21.11.2019, через що можна зробити висновок, що якість такої копії влаштувала суд. Також повідомив про те, що всі долучені до позовної заяви документи повинні бути в оригіналі і у відповідача 1. Більше того, більшість долучених до позовної заяви документів містяться у системі електронного документообігу "Вчасно", в якій у відповідача 1 зареєстрований відповідний аккаунт, а відтак останній має доступ до даних документів. Практика електронного документообігу була сталою для сторін, починаючи з вересня 2020 року. Вважає, що немає сенсу витребувати оригінали документів у позивача.

Повторно зазначив про те, що позивач у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України був змушений вивозити усю документацію з м. Києва, в тому числі оригінал Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 та Додаткову угоду від 29 липня 2020 року про застосування електронного документообороту до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, в більш безпечне місце. У зв`язку з чим при вивезенні документів оригінал Договору комерційної концесії № 21-11-2019/1 та оригінал Додаткової угоди від 29 липня 2020 року про застосування електронного документообороту до Договору комерційної концесії № 21-11 -2019/1 від 21.11.2019 було втрачено. Також, позивач повідомив про те, що ним було знайдено фото зразка Договору комерційної концесії № 21-11-2019/1, який підписаний лише відповідачем 1, а текст даного зразка документу відповідає змісту копії Договору комерційної концесії, який долучався позивачем до позовної заяви.

Щодо тверджень відповідача 1 про те, що Договір поруки є фіктивним та укладеним лише задля зміни підсудності вимог, то позивач заперечив такі та стверджує, що Договір поруки від 21.11.2019 дійсно укладався з відповідачем 2, копія даного Договору не була виготовлена з використанням фрагментів інших договорів. Щодо зміни підсудності, то справа розглядається в Господарському суді Тернопільської області - відповідно до вимог законодавства. Вважає, що підстав для витребування оригіналу Договору поруки немає, так як копія даного Договору долучена до матеріалів справи в читабельному виді.

30.12.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 27.12.2024 (вх. №9927 від 30.12.2024) відповідно до якого останній просить суд змінити найменування та іншу інформацію щодо відповідача 2 у справі №911/2483/24, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ.ЛАБ", вул. Нова, буд. 31-Б, оф. 126, м. Бориспіль, Бориспільський район, Київська область, 08301, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Айті Команд Груп", вул. Ветеранів, 13, м. Луцьк, Волинська обл., 43024.

01.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника Фізичної особи-підприємця Файко Світлани Анатоліївни надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№1 від 01.01.2025), у яких остання, зокрема, просить врахувати наступне.

Для того, щоб договір мав правові наслідки, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 11 ГК України, має бути дотриманий порядок його укладення, а у відповідності до ст. 1118 ЦК України договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним. Згідно ст. 367 Господарського кодексу України договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору. Тоді як у матеріалах справи відсутній єдиний підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками договір комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019.

У позивача та відповідача відсутні оригінали договору комерційної концесії у письмовій формі у вигляді єдиного документа, а підпис представника позивача на копії договору не скріплений печаткою ТОВ "СМ Центр Україна", що вказує на недотримання умов п.13.6 щодо набуття чинності договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відсутність погодження умови про ціну в господарському договорі передбачає настання наслідків неукладеного договору (ст. 81 ГК України, ст. 638 ЦК України). За частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому, відповідач вказує на те, що позивачем не спростовано аргументів відповідача про неузгодження сторонами договору комерційної концесії порядку надання послуг відеомоніторингу, кол-центру та моніторингу продажів, їх ціну. Отже, фактично між сторонами відсутня згода щодо надання послуг відеомоніторингу, кол-центру та моніторингу продажів.

Поряд з цим, в копіях рахунків, які надані позивачем та актах звірки розрахунків підставою вказані договір надання консультаційних послуг, договір маркетингу, договір моніторингу. Зауважує, що належним підтвердженням факту надання послуг є акт прийому-передачі наданих послуг, тоді як жодних актів про надані послуги позивач не направляв, а відповідачка не підписувала.

Також, позивачем не обґрунтовано в позові та не надано жодного доказу на підтвердження розміру обороту, на який ним нараховано заявлені до стягнення суми роялті та маркетингового збору. Із позовної заяви та наданих позивачем розрахунків неможливо встановити з якої суми обороту виходив позивач, розраховуючи пред`явлені до сплати суми роялті. Надані позивачем рахунки на оплату також не містять сум обороту з якого обраховано роялті.

Заявляючи позовні вимоги, позивач не покликався на документи, що підтверджують його право власності на торгівельні знаки та не надавав жодних доказів наявності у нього такого права. Копія ліцензійного договору, на якому ймовірніше всього відсутній власноручний підпис власника торгівельних марок, подана позивачем після ознайомлення з відзивом відповідача на позов, у зв`язку із чим у відповідачки Файко С.А. є реальні сумніви того, що такий договір існував на момент подання позивачем позову до суду, оскільки позивачем разом із договором не надано жодного доказу його виконання сторонами (платіжні інструкції на перерахування передбачених договором платежів, акти прийому-передачі програмного забезпечення та інше).

З урахуванням вищенаведеного, ФОП Файко С.А. у поданих запереченнях на відповідь на відзив просить витребувати у позивача для огляду в судовому засіданні оригінал ліцензійного договору №25-06-2020/У-СМЦ від 25.06.2020, укладеного між ТОВ "СМ Центр Україна" та Резидентом Республіки Кіпр SUSHI MASTER LTD; залучити до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача Резидента Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED), реєстраційний номер НЕ386272.

Ухвалою суду від 07 січня 2025 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" Лєвєнтова Олександра Володимировича (вх. №9925 від 30.12.2024), про його участь у судовому засіданні, яке призначене на 20 січня 2025 року о 10:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому засіданні 20.01.2025 судом розглянуто і задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ ЦЕНТР Україна" (вх.№9927 від 30.12.2024) про зміну найменування та іншої інформації щодо відповідача 2 у справі №911/2483/24. Здійснено заміну найменування відповідача 2 у справі №911/2483/24 з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ.ЛАБ" (код ЄДРПОУ 43224311, вул. Нова, буд. 31-Б, оф. 126, м. Бориспіль, Бориспільський район, Київська область, 08301) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Айті Команд Груп" (код ЄДРПОУ 43224311, вул. Ветеранів, буд. 13, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43024), про що постановлено відповідну ухвалу.

Також, судом розглянуто і частково задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Файко Світлани Анатоліївни про витребування доказів, яке викладене у відзиві на позовну заяву (вх.№9067 від 26.11.2024). Ухвалою суду від 20.01.2025 постановлено: витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" (вул. Дніпроводська, буд. 1, офіс 4/1, м. Київ, 04077): оригінал Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 з усіма додатками до цього договору; оригінал Договору поруки №21/11/2019 від 21.11.2019, підписаний з ТОВ "СМАРТ.ЛАБ"; витребувані документи або письмові пояснення щодо неможливості їх подання із наведенням відповідного обґрунтування - надати суду протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали. В решті клопотання ФОП Файко Світлани Анатоліївни про витребування доказів, яке викладене у відзиві на позовну заяву (вх.№9067 від 26.11.2024) судом залишено без розгляду як таке, що не підтримане її представником у підготовчому засіданні 20.01.2025.

У підготовчому засіданні 20.01.2025, заслухавши представників позивача та відповідача-1, суд також долучив до матеріалів справи докази, додані позивачем до відповіді на відзив, проти долучення яких заперечувала представниця відповідача-1 в судовому засіданні та у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№1 від 01.01.2025), без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України. При цьому, судом враховано, що необхідність подання таких доказів у позивача виникла після подання відзиву на позов з метою спростування тверджень відповідача-1, викладених у відзиві.

Крім того, судом відкладено вирішення питання щодо розгляду клопотань відповідача-1, викладених у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№1 від 01.01.2025) про витребування у позивача оригіналу ліцензійного договору №25-06-2020/У-СМЦ від 25.06.2020, укладеного між ТОВ "СМ Центр Україна" та Резидентом Республіки Кіпр SUSHI MASTER LTD, і залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача резидента Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED). При цьому, судом зобов`язано позивача у строк не пізніше, як за 2 дні до наступного засідання подати письмові пояснення щодо вказаних клопотань.

У підготовчому засіданні 20 січня 2025 року, суд продовжив строк підготовчого провадження у цій справі, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та відклав підготовче засідання на 10:00 год. 13.02.2025, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представника позивача повідомлено в режимі відеоконференції, представника відповідача 1 під розписку, а відповідача 2 відповідною ухвалою суду.

Ухвалою суду від 23.01.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" Лєвєнтова Олександра Володимировича б/н від 23.01.2025 (вх. №607), про його участь у судовому засіданні 13.02.2025 о 10:00 год. в режимі відеоконференції.

27.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення б/н від 24.01.2025 (вх. №644), у яких останній серед іншого зазначає про неможливість подання оригіналу Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 з усіма додатками до цього договору, оскільки такі були втрачені. Поряд з цим, до пояснень долучено оригінал договору поруки №21/11/2019 від 21.11.2019.

30.01.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 29.01.2025 (вх. №752) на заперечення на відповідь на відзив відповідача 1 від 30.12.2024 (вх.№1 від 01.01.2025) відповідно до яких, позивач, серед іншого повідомив про те, що зазначення в актах звірки розрахунків, складених з ФОП Файко Світланою Анатоліївною, назви ТОВ "Центр Суші Мастер" є технічною помилкою, яка спричинена невірним внесенням даних у програму генерування первинних документів. Просить звернути увагу, що відповідні акти були підписані електронним підписом Товариства з обмеженою відповідальність "СМ Центр Україна" та ФОП Файко Світланою Анатоліївною, і дана інформація міститься у відповідних Актах.

10.02.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 10.02.2025 щодо клопотань відповідача 1, викладених у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№1 від 01.01.2025) про витребування у позивача оригіналу ліцензійного договору №25-06-2020/У-СМЦ від 25.06.2020, укладеного між ТОВ "СМ Центр Україна" та Резидентом Республіки Кіпр SUSHI MASTER LTD, і щодо залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача резидента Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED), відповідно до яких останній просить суд відмовити відповідачу 1 у задоволенні вищезгаданих клопотань. Представник позивача також повідомив про те, що позивач звертався до резидента Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED) з проханням надати лист щодо наявності між резидентом України ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СМ Центр Україна" (реєстраційний номер: 42842629) та резидентом Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED) (реєстраційний номер: НЕ386272 / дата реєстрації: "12" липня 2018р.) договірних відносин, щодо використання торгівельних марок "СУШІ МАЙСТЕР" (номер свідоцтва 242170) та "sushi master" (номер свідоцтва НОМЕР_1 ), а також щодо наявності Угоди між Сторонами, щодо використання факсимільного підпису.

Зауважує, що у відповідь на вказане вище прохання, резидентом Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED) надано лист №31-01/2025 від 31.01.2025, зі змісту якого вбачається, що між сторонами дійсно було укладено Ліцензійний договір №25-06-2020/У-СМЦ про надання права на використання торговельної марки та Угоду про використання факсимільного підпису. Також резидент Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED) повідомив, що при підписанні Ліцензійного договору №25-06-2020/У-СМЦ про надання права на використання торговельної марки директором СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД дійсно використовувалась факсиміле. Враховуючи викладене вище, представник позивача не вбачає підстав для задоволення клопотань відповідача 1 про витребування у позивача оригіналу ліцензійного договору №25-06-2020/У-СМЦ від 25.06.2020, укладеного між ТОВ "СМ Центр Україна" та Резидентом Республіки Кіпр SUSHI MASTER LTD, і щодо залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача резидента Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED).

У зв`язку із наведеним, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд відклав підготовче засідання на 10:00 год. 13.02.2025, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що учасників справи повідомлено у встановленому законом порядку.

У підготовчому засіданні 13.02.2025, суд відклав підготовче засідання на 12:00 год. 24.02.2025, встановивши позивачу строк до 20.02.2025 для подання суду для огляду оригіналу ліцензійного договору №25-06-2020/У-СМЦ від 25.06.2020, укладеного між ТОВ "СМ Центр Україна" та Резидентом Республіки Кіпр SUSHI MASTER LTD, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що учасників справи належним чином повідомлено.

Ухвалою суду від 14 лютого 2025 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" - Лєвєнтова Олександра Володимировича б/н від 14.02.2025 (вх. №1124), про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

17 лютого 2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 14.02.2025 (вх. №1140) про долучення до матеріалів справи оригіналу ліцензійного договору №25-06-2020/У-СМЦ від 25.06.2020 про надання права на використання торгівельної марки.

Присутня в підготовчому засіданні 24.02.2025 представниця відповідача 1 клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача резидента Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED), що викладене у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№1 від 01.01.2025), просила суд не розглядати, оскільки станом на даний час таке вже не є актуальним. Враховуючи зазначене, клопотання відповідача 1 про залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача резидента Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED), судом залишено без розгляду.

Враховуючи клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, неявку у підготовче засідання представників позивача та відповідача 2, а також усне клопотання представниці відповідача 1 про залишення позову без розгляду, з метою надання можливості останній викласти дане клопотання у письмовій формі у строк до 10.03.2025, та відповідно надати можливість позивачу подати письмові пояснення з приводу зазначеного клопотання відповідача 1, та належного вирішення судом завдань підготовчого провадження, суд відклав підготовче засідання на 17.03.2025 о 10:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, про що учасників справи належним чином повідомлено.

06.03.2025 від відповідача 1 ФОП Файко С.А., надійшло клопотання (вх.№1629) про залишення заяви без розгляду, у якій заявник вказує на те, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 20.01.2025 про надання оригіналів доданих до позовної заяви документів для огляду - не подано оригіналу договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 та додатків до нього, а також не надано доказів на підтвердження причин неможливості неподання таких. При цьому зауважує, що неподання оригіналів доданих до позовної заяви документів для огляду, зокрема, договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 та додатків до нього, унеможливлює з`ясування судом належності та допустимості доказів, на які посилається позивач в своєму позові. У зв`язку з викладеним, просить залишити позов без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України. Зазначає, що при розгляді справи №921/67/23 так і в своєму відзиві на позов у цій справі Файко С.А. стверджує, що підписувала лише два примірника договору, які направила ТОВ "СМ ЦЕНТР Україна" для підписання, однак підписаного позивачем свого примірника договору не одержала. Умови проекту договору який вона підписувала відрізнялися від умов, на яких позивачем заявлено позов. Вважає, що оскільки копії договору комерційної концесії та додатки до нього, що містяться в матеріалах справи та надані позивачем, були поставлені відповідачем під сумнів на їх відповідність оригіналу та існування взагалі, а відповідні оригінали не були надані на вимогу суду, то суд в силу приписів частини шостої статті 91 ГПК України не повинен брати такі копії доказів до уваги.

13.03.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№1794), у яких останній наводить свої заперечення щодо клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду. Звертає увагу суду на те, що на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2025 у цій справі, 24.01.2025 позивачем було надано пояснення щодо неможливості подання до суду оригіналів документів, а саме: оригіналу Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 та оригіналу Додаткової угоди від 29 липня 2020 року про застосування електронного документообороту до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019. Усі інші документи, які витребував суд, позивачем було надано. Зазначає, що позивач одразу при поданні позовної заяви повідомив про відсутність оригіналів вищевказаних документів. На виконання ухвали суду позивач надав усі наявні оригінали та копії документів, а також додатково надав обґрунтоване пояснення з приводу неможливості надати суду оригінали певних документів, зокрема такою причиною є фактична відсутність документів через їх втрату. Вважає, що для застосування ч.10 ст. 81 ГПК необхідно оцінювати поважність причин безпосередньо неможливості надання витребуваних доказів, а не поважність причин втрати документів. Вважає, що подаючи таке клопотання, відповідач 1 намагається уникнути виконання договірних зобов`язань, оскільки фактично, не дивлячись на відсутність витребовуваних оригіналів документів, відповідач 1 визнає існування договірних відносин, а також у матеріалах справи є інші докази на підтвердження визнання відповідачем 1 розміру заборгованості.

Щодо тверджень відповідача 1 про те, що їй взагалі не направлявся позивачем проект Додаткової угоди від 29.07.2020 про застосування електронного документообороту до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 і така додаткова угода нею не укладалася і не підписувалася, то просить врахувати, що позивачем було надано велику кількість документів, які були підписані відповідачем 1 в системі електронного документообігу "Вчасно". Вказане підтверджує наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем 1 з приводу використання електронного документообороту. До того ж, відповідачем 1 не надано жодних доказів з приводу того, що вона не укладала і не підписувала Додаткову угоду від 29.07.2020 про застосування електронного документообороту до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019. Отже, відповідач 1 повністю визнає наявність між позивачем та відповідачем 1 договірних відносин та наявність Договору комерційної концесії.

При цьому, оскільки відповідач 1 стверджує, що умови проекту Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, який вона підписувала, відрізняються від умов на яких позивачем заявлено позов, позивач просить суд витребувати у відповідача 1 проект договору, який ним було погоджено та підписано.

У підготовчому засіданні 17.03.2025 судом постановлено ухвалу, якою у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Файко С.А. (вх.№1629 від 06.03.2025) про залишення позову без розгляду - відмовлено.

Надалі, у підготовчому засіданні 17.03.2025 представник позивача підтримав викладене ним у додаткових поясненнях б/н від 12.03.2025 (вх. №1794 від 13.03.2025) клопотання про витребування у відповідача 1 проекту договору комерційної концесії, який останнім було погоджено та підписано. Зауважив, що вказане вище клопотання подане з метою встановлення відмінностей у редакціях договору комерційної концесії, що поданий позивачем, і тому, який знаходиться у відповідача 1.

Представниця відповідача 1 заперечила щодо задоволення клопотання позивача про витребування у відповідача 1 проекту договору комерційної концесії. Вказує на те, що клопотання подане позивачем з пропуском встановленого для цього строку. Зауважила, що дані події відбулись 6 років тому та жодних документів в електронному чи іншому вигляді у ФОП Файко С.А. не збереглося. Також просить врахувати те, що долучена позивачем до матеріалів справи фотокопія договору комерційної концесії, зокрема умови останнього, відрізняються від договору комерційної концесії, який наданий ним на підтвердження позовних вимог, зокрема, відсутні умови щодо паушального платежу, відсутні умови договору про додаткові послуги колл-центру, маркетингові послуги, інші послуги та зазначений інший розмір роялті. Зауважила, що договір, підписаний ФОП Файко С.А., був направлений для підпису позивачу, і не повернутий, а тому такий договір у відповідача 1 відсутній.

Присутній представник позивача, з урахуванням повідомленої представницею відповідача 1 обставини щодо відсутності у ФОП Файко С.А. договору комерційної концесії, повідомив, що не підтримує раніше подане ним клопотання про витребування у відповідача 1 проекту договору комерційної концесії.

Також, у підготовчому засіданні 17.03.2025 на запитання суду щодо укладення між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Файко Світланою Анатоліївною будь-яких інших договорів у період з 2019 року по 2024 рік (комерційної концесії, консультаційних послуг тощо), крім зазначеного у позовній заяві, представник позивача зауважив, що інші договори не укладалися. Представниця відповідача 1, в свою чергу, повідомила, що ФОП Файко С.А. підписувала договір комерційної концесії, однак не може стверджувати про те, що договір який вона підписала, є укладеним, оскільки відповідачу 1 оригінал підписаного договору позивачем не повернуто.

Крім того, на запитання суду чи здійснював відповідач 1 підприємницьку діяльність з використанням торгівельної марки позивача, якщо договір позивачем не було повернуто, представниця відповідача 1 повідомила, що скоріш за все так, оскільки це не заборонено та з боку власника заперечень не було.

Також, на запитання суду до представника позивача чи підтримує останній заявлені позовні вимоги до відповідача 2, зокрема з огляду на те, що строк дії договору поруки закінчився 21.11.2024, представник позивача зауважив, що відмовляється від позовних вимог в частині стягнення боргу з поручителя за договором поруки. Враховуючи зазначене, суд відклав підготовче засідання у справі на 27 березня 2025 року об 11:00 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що учасників справи належним чином повідомлено.

20.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх.№2032) про відмову у частині позовних вимог, підписана представником позивача адвокатом Лєвєнтовим О.В., відповідно до якої останній, скориставшись правом, передбаченим п.1 ч.2 ст.46 ГПК України, повідомив, що позивач відмовляється від частини позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача 2 заборгованості у розмірі 10 000,00 грн за договором поруки №21/11/2019 від 21.11.2019. У зв`язку із наведеним, також просить визначити ціну у розмірі 1 000 157,16 грн.

Також, 20.03.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2033), відповідно до яких останній повідомляє, що між сторонами було лише укладено Договір комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, інших договорів між сторонами не укладалося. Зобов`язання відповідача, щодо сплати: роялті, маркетингового збору, послуги колл-центру, послуги з контролю якості та послуги з відеомоніторингу випливають безпосередньо з Договору комерційної концесії, а саме пунктів 2.3, 4.3.35, 4.3.32, 4.3.8 Договору, а також п.7 Додаткової угоди від 30.03.2021 до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019. При цьому зазначив, що всі вищевказані послуги надавалися позивачем та приймалися відповідачем 1, про що свідчать документи, які містяться в матеріалах справи.

26.03.2025 до суду від представниці відповідача 1 адвоката Шмигельської О.В. надійшло клопотання б/н від 25.03.2025 (вх. №2168) із долученням додаткових пояснень відповідача 1, у яких відсутній підпис ФОП Файко С.А.

У підготовчому засіданні 27.03.2025 суд задоволив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" (вх.№2032 від 20.03.2025) та закрив провадження у справі №911/2483/24 в частині вимог до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Айті Команд Груп", про стягнення суми боргу за договором поруки №21/11/2019 від 21 листопада 2019 року в розмірі 10 000,00 грн.

З урахуванням вищенаведеного, розгляд цієї справи здійснюється судом, виходячи із вимог, заявлених до відповідача - Фізичної особи-підприємця Файко Світлани Анатоліївни, про стягнення 1 000 157,16 грн, в тому числі: 60,00 грн заборгованості зі сплати паушального платежу за відкриття другого ресторану, 481 167,86 грн - заборгованості зі сплати роялті; 19 520,88 грн - заборгованості з надання послуг відеомоніторингу, 231 208,93 грн - заборгованості з надання послуг колл-центру; 217 781,00 грн - заборгованості зі сплати маркетингового збору; 50 418,49 грн - заборгованості з надання послуг моніторингу продажів.

Окрім того, з`ясувавши, що у представників сторін відсутні інші заяви, клопотання, які подаються на стадії підготовчого провадження, окрім уже заявлених, а також відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, визначених ч.2 ст. 183 ГПК України, суд закрив підготовче провадження у цій справі та призначив її до розгляду по суті на 14 квітня 2025 року об 11:00 год, про що постановлено відповідну ухвалу від 27.03.2025 та учасників справи належним чином повідомлено.

27.03.2025, однак після проведення підготовчого засідання, через систему "Електронний суд" від представниці відповідача надійшло клопотання (вх.№2209), до яких остання долучила додаткові пояснення Файко С.А., підписані останньою. У поясненнях ФОП Файко С.А. повідомила суду про те, що між нею та ТОВ "СМ Центр Україна" не укладалися угоди/договори про надання маркетингових послуг, послуг з відеомоніторингу, послуг з контролю якості та послуг колл-центру, і такі послуги нею у ТОВ "СМ Центр Україна" не замовлялися. Зауважила, що оригінал договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, копія якого надана позивачем до його позовної заяви, у неї відсутній у зв`язку із чим вона позбавлена можливості захисту від позову, оскільки сама копія договору є нечитабельною. Звертає увагу на те, що представник ТОВ "СМ Центр Україна", адвокат Левентов О.В. не мав права завіряти копії документів, оригінали яких у нього були відсутні, а саме договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 та додатків до нього. Зауважує, що позивачем при поданні позову до суду було зазначено, що в нього немає оригіналу договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, однак при цьому надано копію цього договору, на якій представником проставлено відмітку, що така копія відповідає оригіналу. У зв`язку із викладеним вище, відповідач ставить під сумнів відповідність поданої позивачем копії договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, зробленої із копії, та вважає, що такий доказ не може бути взятий судом до уваги.

У судовому засіданні 14 квітня 2025 року суд розпочав розгляд справи по суті, та враховуючи усне клопотання представниці відповідача про відкладення судового засідання, суд зі стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів оголосив перерву у судовому засіданні до 30.04.2025 до 11:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, про що позивача повідомлено в режимі відеоконференції, а представницю відповідача під розписку.

28.04.2025 до суду від представника відповідача - адвоката Шмигельської Олени Василівни надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) (вх. № 3051) у зв`язку із її перебуванням на стаціонарному лікуванні. Додатково зазначає, що докази перебування на лікарняному будуть надані нею у наступному судовому засіданні.

29.04.2025 до суду від представника позивача - адвоката Лєвєнтова Олександра Володимировича надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 28.04.2025 (вх. № 3078) які останній просить долучити до матеріалів справи.

В той же час, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на всій території України, в тому числі в Тернополі та Тернопільській області, з метою збереження життя і здоров`я працівників та відвідувачів суду, забезпечення їх безпеки, згідно наказу голови Господарського суду Тернопільської області № 20-од від 28.07.2022 "Про порядок дій під час повітряної тривоги" судове засідання 30 квітня 2025 року об 11:30 год. у цій справі не відбулося.

Ухвалою суду від 30.04.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №911/2483/24 буде проведено 08 травня 2025 року о 12:15 год.

07.05.2025 від представниці відповідача надійшло клопотання (вх.№3361), відповідно до якого остання повторно просить відкласти розгляд справи у зв`язку із її перебуванням на лікарняному. Додатково зазначає, що докази в підтвердження зазначеного будуть надані у наступному судовому засіданні.

В судовому засіданні 08.05.2025, враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги клопотання представниці відповідача про відкладення судового засідання, з метою надання сторонам, передбаченого ст.ст. 7, 13 ГПК України рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, господарський суд дійшов висновку про доцільність продовження строку розгляду цієї справи відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладення судового засідання зі стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів на 10:30 год. 26.05.2025, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представника позивача повідомлено в режимі відеоконференції, а відповідачу надіслано відповідну ухвалу повідомлення.

При цьому, суд звернув увагу відповідача - ФОП Файко Світлани Анатоліївни, на те, що остання не позбавлена права і можливості особисто взяти участь у судовому засіданні 26.05.2025 о 10:30 год. або забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

В судове засідання 26.05.2025 прибула представниця відповідача, представник позивача взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судових засіданнях 14.04.2025 та 26.05.2025 представник позивача підтримав заявлений позов в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Файко Світлани Анатоліївни: 60,00 грн заборгованості зі сплати паушального платежу за відкриття другого ресторану, 481 167,86 грн - заборгованості зі сплати роялті, 19520,88 грн - заборгованості з надання послуг відеомоніторингу, 231 208,93 грн - заборгованості з надання послуг колл-центру, 217 781,00 грн - заборгованості зі сплати маркетингового збору та 50418,49 грн - заборгованості з надання послуг моніторингу продажів, з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив (№9844 від 23.12.2024), додаткових поясненнях у справі, та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Присутня в судових засіданнях 14.04.2025 та 26.05.2025 представниця відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених зокрема у відзиві на позов (вх.№9067 від 26.11.2024), запереченнях на відповідь на відзив (вх.№1 від 01.01.2025 та додаткових поясненнях по справі.

Під час розгляду справи судом заслухано позиції представників сторін, а також досліджено наявні в матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 26.05.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву в судовому засіданні до 29.05.2025 до 12:00 год., про що представника позивача повідомлено в режимі відеоконференції, а представницю відповідача під розписку.

29 травня 2025 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог статей 233, 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Як стверджує позивач, 21 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" (як Правоволодільцем) та Фізичною особою-підприємцем Файко Світланою Анатоліївною (Користувач) укладено Договір комерційної концесії №21-11-2019/1 (далі - Договір), у відповідності до умов якого (п.1.1) Правоволоділець зобов`язується надати Користувачеві право використовувати в підприємницькій діяльності Користувача Комплекс виняткових прав, на умовах і за винагороду, передбачених Договором і його невід`ємними частинами.

Із змісту наданої позивачем суду копії Договору вбачається таке.

У розділі "Терміни та визначення, що використовуються в договорі" передбачено, що у цьому Договорі та його невід`ємних частинах використовуються терміни та визначення в трактуваннях, наведених нижче, зокрема:

"Договір" цей договір комерційної концесії, відповідно до якого Правоволоділець надає Користувачеві за винагороду і на встановлений цим Договором термін право використовувати у підприємницькій діяльності Користувача Комплекс виняткових прав, що належать Праволодільцю, з дотриманням обмежень, встановлених законом або Договором, на обумовленій Території.

"Комплекс виняткових прав" комплекс виняткових прав, що надаються Правоволодільцем Користувачеві за винагороду, передбачену Договором, що включає в себе:

(А) Комерційне позначення і торгівельну марку позначення, що служить для індивідуалізації товарів (послуг).

За цим Договором Користувачеві надається право використовувати комерційне позначення "Суши Мастер", а також товарний знак "Суши Мастер", зареєстрований в Державному підприємстві "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент), номер 242170 і товарний знак "Sushi Master", зареєстрований в Державному підприємстві "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент), номер 242169.

(В) Комерційну інформацію це інформація, що має комерційну цінність, яка відноситься до методології ведення бізнесу, умовам Договору, а так само інша інформація виробничого, науково-технічного, організаційного та маркетингового характеру, а саме:

- документація, що використовується для організації та функціонування ресторану швидкого обслуговування "Суші майстер";

- вимоги до підготовки приміщення під ресторан швидкого обслуговування "Суші майстер";

- перелік компонентів, що регламентують фірмовий стиль ресторану швидкого обслуговування "Суші майстер".

(С) Систему "СУШІ МАЙСТЕР" система, що розроблена Правоволодільцем і належить йому, призначена для створення і експлуатації ресторану швидкого обслуговування "Суші майстер", включаючи, але не обмежуючись, зокрема:

- стандарти і правила використання фірмового стилю, відмінні характеристики ресторану, включаючи елементи дизайну та інтер`єру, колірну гамму, фірмову атрибутику, вивіску, зовнішній вигляд ресторану в цілому і т.д.;

- комерційне позначення; ексклюзивна рецептура, технологічні карти і методики приготування страв, що реалізуються в ресторані;

- інша інформація, яка надається Правоволодільцем за цим Договором для більш ефективного ведення комерційної діяльності Користувачем в межах цього Договору, тощо.

"Паушальний платіж" частина Роялті в формі одноразового фіксованого платежу, що підлягає оплаті Правоволодільцем в розмірі і строки, що передбачені цим Договором, на користь Правоволодільця за надання Користувачеві прав використання належного Правоволодільцю Комплексу виняткових прав, за використання Користувачем наданого йому Комплексу виняткових прав, а також за послуги, що надаються Правоволодільцем відповідно до умов цього Договору.

"Роялті" періодичні щомісячні платежі Користувача за використання Системи і Комплексу виняткових прав.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Правоволоділець в межах цього Договору надає послуги та консультації, пов`язані з впровадженням нових версій або оновленням Матеріалів комерційної концесії, що здійснюються за ініціативою Правоволодільця, вартість яких входить в Паушальний платіж. Послуги і консультації, пов`язані з оновленням Матеріалів комерційної концесії, здійснювані за запитами та Технічним завданням Користувача, здійснюються на умовах окремих договорів, що укладаються між Правоволодільцем і Користувачем.

Відповідно до п.1.3 Договору Правоволоділець в рамках цього Договору за запитом Користувача, направленому Правоволодільцеві, зобов`язується надавати послуги, вартість яких включена в Паушальний платіж, а саме консультаційні послуги щодо здійснення Підприємницької діяльності (Бізнесу). Послуги, передбачені цим пунктом, надаються Правоволодільцевм в обсязі, в строки та в спосіб на розсуд Правоволодільця. На підставі цього пункту можуть бути надані тільки такі послуги:

- консультування з підбору торгового і технологічного обладнання дизайну і реклами, а також з питань укладення договорів на поставку і придбання торгового, технологічного обладнання та сировини у постачальників;

- консультування з технології та рецептури, при цьому, Сторони дійшли згоди, що всі консультації щодо технології та рецептури носять для користувачів не рекомендаційний характер, а повинні неухильно виконуватися;

- консультування з питань замовлення внутрішніх рекламних носіїв;

- консультування з питань укладення договорів придбання системи автоматизації ресторану;

- консультації по розробці Дизайн-проекту ресторану, надання специфікації на замовлення торгівельного обладнання з урахуванням Дизайн-проекту.

Згідно з п.1.4 Договору, інші консультаційні послуги, необхідність в яких може виникнути у Користувача, можуть бути надані Правоволодільцем на основі окремих договорів між Сторонами.

В п.1.6 Договору зазначено, що виняткові права на Комплекс виняткових прав і всю інформацію і документи, що передаються по Договору від Правоволодільця Користувачеві, належать Правоволодільцеві.

Згідно з п.1.7 Договору, Сторони погодили наступну територію: місто Тернопіль (Тернопільська область, Україна).

Згідно з п.2.1. Договору за надання Користувачеві права використання належного Правоволодільцеві Комплексу виняткових прав. Користувач виплачує Правоволодільцеві винагороду у вигляді Паушального платежу та періодичних платежів (Роялті).

Паушальний платіж за Договором становить 1 (одна) гривня і сплачується на підставі відповідного рахунку Правоволодільця (п.2.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Користувач зобов`язується щомісяця сплачувати Правоволодільцеві Періодичні платежі (далі "Роялті") з моменту відкриття кожного з ресторанів в розмірі 5,5% (п`ять цілих п`ять десятих процентів) від обороту кожного Ресторану.

Виплата Правоволодільцеві періодичних платежів Роялті здійснюється Користувачем не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку (п.2.5 Договору).

Зобов`язання Користувача зі сплати сум, зазначених Розділом 2 цього Договору вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Правоволодільця (п.2.6 Договору).

В розділі 4 Договору передбачені права і обов`язки сторін.

Зокрема вказано, що Правоволоділець має право:

- вимагати від Користувача суворого дотримання умов цього Договору щодо використання Комплексу виняткових прав (п.4.2.2 Договору);

- на підставі письмового запиту, спрямованого Правоволодільцем на адресу Користувача, отримувати обліково-звітну (фінансово-бухгалтерську та іншу) інформацію, копії фінансових, бухгалтерських та інших обліково-звітних документів Користувача, що стосуються діяльності ресторану, яка здійснюється з використанням Комплексу виняткових прав (п.4.2.4 Договору).

Користувач, в свою чергу, зобов`язаний:

-здійснити погодження місць під відкриття ресторану(ів) відповідно до умов цього Договору та здійснити оплату згідно розділу 2 Договору (п. 4.3.2 Договору);

-у разі надання Правоволодільцем Користувачеві послуг супроводу системи відеоспостереження та/або системи обліку відвідувачів, такі послуги повинні бути оплачені Користувачем за окремим рахунком понад суми Роялті, Паушального платежу і Маркетингового збору протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку (п.4.3.8 Договору).

Відповідно до п.4.3.31 Договору Користувач зобов`язується за свій рахунок забезпечити прийом замовлень в Ресторані через колл-центр, узгодивши всі умо-ви роботи колл-центру з Правоволодільцем.

Надання Правоволодільцем Користувачеві послуг прийому замовлень через колл-центр, такі послуги повинні бути оплачені Користувачем за окремим рахунком понад суми Роялті протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку (п.4.3.32 Договору).

Відповідно до пункту 4.3.35 Договору, Користувач зобов`язується оплачувати послуги Департаменту моніторингу продажів, що надаються Правоволодільцем, які включають в себе роботу відділу контролю якості, відділу бізнес-стандартів і відділу відеомоніторингу. Такі послуги повинні бути оплачені Користувачем за окремим рахунком понад суми Роялті протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку.

Пунктом 4.1.2 Договору передбачено, що Правоволоділець зобов`язаний забезпечити Користувачу консультаційні послуги для ефективної підтримки (супроводу) запуску ресторану, що входять в обсяг послуг, передбачених розділом І Договору. Про надання послуг Правоволодільцем може бути складений Акт. При отриманні зазначеного в цьому пункті Акта, не пізніше наступного робочого дня після отримання від Правоволодільця відповідного Акту, Користувач зобов`язаний передати Правоволодільцеві підписаний Акт або мотивовані заперечення щодо Акту.

У разі, якщо Правоволоділець не надіслав Користувачеві Акт про надання послуг, і Користувач протягом 7 календарних днів з дати надання відповідних послуг не надіслав Правоволодільцеві претензію щодо надання таких послуг, зазначені послуги вважаються наданими в повному обсязі і належної якості.

Відповідно до п.7.1, 7.2 Договору Користувач веде належний облік і записи для відображення виконання своїх зобов`язань за Договором. Правоволоділець може вимагати застосування Користувачем комп`ютерної системи для відображення певних даних про продажів і витрати та іншої інформації Правоволодільцю згідно з графіком, що періодично визначається Правоволодільцем. Користувач повинен також підтримувати в робочому стані комп`ютерну систему для забезпечення Правоволодільцем доступу і можливості завантаження інформації в комп`ютерній системі Користувача, яку користувач зобов`язаний надавати за цим Договором, в будь-який момент часу.

Користувач зберігає протягом всього Строку і протягом не менше 5 (п`яти) років після дати підготовки всі звітні документи та рахунки, що стосуються Користувача і ресторану.

За змістом п.7.4 Договору Правоволоділець має право постійного доступу і отримання будь-якої інформації, яку повинен надавати Користувач за Договором, безпосередньо з систем фінансової і бухгалтерської звітності, а в тій мірі, в якій Правоволоділець не може скористатися або не користується цим доступом, Користувач передає всю інформацію запитувану Правоволодільцем, безпосередньо Правоволодільцеві.

Користувач зобов`язується за запитом Правоволодільця в строк до 15 числа місця, наступного за звітним, надавати Правоволодільцеві фінансову звітність за прийнятою у Правоволодільця формою і сформовану відповідно до облікової політики Правоволодільця (п.7.6. Договору).

В п.10.2 Договору зазначено, що Сторони визнають, що обмін повідомленнями з використанням електронної пошти є для Сторін засобом передачі документів, підтвердження або відмови від вчинення дій за Договором. Повідомлення, направлені з використанням зазначених в цьому пункті засобів зв`язку, Сторони визнають рівними юридичній силі документів, отриманих в межах електронного документообігу та/або документів, отриманих на паперовому носії. При розгляді спорів в суді, такі повідомлення будуть визнані допустимими доказами. Обмін дозволеними та/або необхідними за Договором повідомленнями, листами, претензіями та іншими документами між Правоволодільцем і Користувачем в ході виконання Договору вважається здійсненим належним чином при передачі їх іншій стороні описаним в цьому пункті способом.

Пунктами 3.1., 3.2 Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, діє протягом 36 (тридцяти шести) місяців і може бути продовжений за згодою Сторін без сплати паушального платежу.

Пунктом 13.6 Договору передбачено, що Договір, а також зміни, доповнення, додатки, правочини, угоди і протоколи до нього вважаються укладеними і мають юридичну силу лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та документи скріплені підписами і печатками Сторін.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію (фотокопію) Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, яка засвідчена адвокатом Лєвєнтовим О.В. 13.09.2024 та містить відображення підписів директора ТОВ "СМ Центр Україна" Мельнікова О.С., а також підпису і печатки ФОП Файко С.А.

При цьому, позивач вказує на відсутність у нього оригіналу вказаного Договору, оскільки такий втрачений товариством під час вивезення усієї документації з м. Києва у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ.ЛАБ" (Поручителем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ ЦЕНТР УКРАЇНА" (Кредитором) укладено Договір поруки №21/11/2019, відповідно до 1.1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Фізичною особою-підприємцем Файко Світланою Анатоліївною (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) (надалі Боржник) взятих на себе зобов`язань з оплати послуг та інших платежів за договором комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21 листопада 2019 року, укладеним між Кредитором та Боржником, як існуючими на момент укладення цього Договору, так і тими, що виникнуть в майбутньому.

Пунктом 2.1, 2.2 Договору поруки передбачено, що Поручитель несе відповідальність перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов`язань у розмірі 10 000,00 грн і відповідає перед Кредитором за порушення зазначених зобов`язань Боржником виключно в межах вказаної суми. У разі порушення Боржником зобов`язань, забезпечених порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п.5.1 Договору поруки, останній набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 5 (п`яти) років.

Оригінал вказаного Договору поруки №21/11/2019 від 21 листопада 2019 року позивачем долучено до матеріалів справи, поряд з цим, провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ КОМАНД ГРУП", про стягнення заборгованості (солідарно) в сумі 10 000,00 грн судом закрито у зв`язку із відмовою позивача у цій частині вимог.

Згідно інформації в Спеціальній інформаційній системі УКРНОІВІ(СІС) торгівельні марки "СУШІ МАЙСТЕР" (номер свідоцтва 242170) та "sushi master" (номер свідоцтва 242169) з 25.06.2020 перейшли у власність компанії СУШІ МАСТЕР ЛТД (SUSHI MASTER LTD), що зареєстрована в м. Нікосія, Кіпр, з 20.10.2021 до СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД, м. Нікосія, Кіпр, а з 08.11.2023 до Х100 ХОЛДІНГС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (м. Нікосія, Кіпр).

В свою чергу, позивач зазначає, що його права правоволодільця було замінено аналогічним правом, оскільки 25 червня 2020 року між ТОВ "СМ Центр Україна" (як Ліцензіатом) та Резидентом Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ЛТД (Ліцензіар) було укладено Ліцензійний договір №25-06-2020/У-СМЦ про надання права на використання торговельної марки (надалі Ліцензійний договір).

Оригінал вказаного Договору на вимогу суду позивачем долучено до матеріалів справи згідно заяви б/н від 14.02.2025 (вх. №1140 від 17.02.2025).

Пунктом 2.1. Ліцензійного договору передбачено, що Ліцензіар надає Ліцензіату на строк дії цього Договору право використання торговельних марок, зазначених у п.2.2. цього Договору по відношенню до всіх товарів і послуг, для яких зареєстрована ця Торговельна марка, з метою розвитку Ліцензіатом мережі ресторанів швидкого обслуговування на основі майстер-франчайзингу на Території на умовах і в межах, передбачених Договором, а Ліцензіат зобов`язується оплачувати передбачену Договором винагороду в строки, в порядку та на умовах Договору та його невід`ємних частин.

В п.2.2 Ліцензійного договору передбачено торговельні марки, щодо яких укладено Договір, а саме: Торговельна марка "Суші Майстер" (комбінована), номер Свідоцтва України на знак для товарів та послуг №242170 від 25.05.2018р., відносно усіх товарів і послуг 29, 30, 35, 43 класів МКТП, для яких зареєстрована ця торговельна марка; Торговельна марка "Sushi Master", номер Свідоцтва України на знак для товарів та послуг №242169 від 25.05.2018р., відносно усіх товарів і послуг 29, 30, 35, 43 класів МКТП, для яких зареєстрована ця торговельна марка)

Згідно з п.2.3 Договору, останній укладається з метою здійснення Ліцензіатом діяльності, спрямованої на укладення Субліцензійних договорів з Субліцензіатами для розвитку мережі ресторанів швидкого обслуговування на основі франчайзингу. Ліцензіат також має право самостійно відкривати Ресторани з використанням Торговельної марки

Пунктом 3.7 Ліцензійного договору передбачено, що Ліцензіат (позивач у справі) має право укладати договори з третіми особами, які не є Субліцензіатами, на використання Торговельної марки в межах Території з метою більш ефективної реалізації положень цього Договору. передавати торгівельні марки зазначені вище для використання третіх осіб.

Відповідно до п.7.3 Ліцензійного договору, останній діє протягом 25 календарних років з дати його укладення.

Долучений до матеріалів справи Ліцензійний договір №25-06-2020/У-СМЦ від 25.06.2020 містить підпис представника ТОВ "СМ Центр Україна", скріплений відтиском печатки товариства, а також факсимільний підпис представника Ліцензіара СУШІ МАСТЕР ЛТД, скріплений відтиском печатки останнього.

Окрім того, в матеріалах справи наявна копія листа Компанії СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД №31-01/2025 від 31.01.2025, наданого з метою врегулювання питань по справі №911/2483/24 щодо наявності договірних відносин між позивачем та СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД щодо використання торговельної марки.

Відповідно до вказаного листа, резидентом Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED) підтверджено, що 25 червня 2020 року між резидентом України Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" (реєстраційний номер: 42842629) та резидентом Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД (SUSHI MASTER PUBLIC COMPANY LIMITED) (стара назва SUSHI MASTER LTD (СУШІ МАСТЕР ЛТД)), реєстраційний номер: НЕ386272) дійсно було укладено Ліцензійний договір №25-06-2020/У-СМЦ про надання права на використання торговельної марки, за яким ТОВ "СМ Центр Україна" має право укладати субліцензійні договори з Субліцензіатами на всій території України. Крім того, у листі підтверджено укладення між сторонами 20 червня 2020 року Угоди про використання факсимільного підпису та використання при підписанні Ліцензійного договору №25-06-2020/У-СМЦ директором СУШІ МАСТЕР ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД факсиміле.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копію Додаткової угоди від 29 липня 2020 року про застосування електронного документообороту до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" (Правоволодільцем) та Фізичною особою-підприємцем Файко Світланою Анатоліївною (Користувачем), де зазначено наступне.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди Сторони домовились про застосування електронного документообігу між собою із використанням спеціалізованого програмного забезпечення "М.Е.Doc" (Система М.Е.Doc) або сервісу електронного документообігу "Вчасно". Обмін документами за цією Додатковою угодою здійснюється із застосуванням положень Закону України "Про електронні довірчі послуги", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та діючого законодавства України.

Відповідно до пункту 2 Сторони погоджуються, що первинні документи (рахунки, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг, тощо) інші документи щодо виконаних робіт /наданих послуг) згідно Договору, а також додатки/ додаткові угоди до нього чи інші документи на його виконання, будуть надані виключно в електронному вигляді, складені згідно з чинним законодавством України про електронні документи, електронний документообіг та електронний цифровий підпис, із заповненням усіх обов`язкових реквізитів і накладанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи та печатки.

Згідно з п.7 Додаткової угоди, у випадку коли одна із Сторін заявляє про втрату конкретного електронного документу, який попередньо набрав чинності, повторне підписання такого документа не здійснюється. При цьому, Сторона, яка зберігає власний примірник електронного документа, зобов`язується за зверненням Сторони, яка втратила цей документ, надати його доступними електронними каналами зв`язку або на носії електронної інформації.

Відповідно до п.9 Додаткової угоди Сторони домовились, що електронні документи відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕЦП, мають повну юридичну силу, породжують настання прав та обов`язків Сторін за Договором, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердженням передачі електронних документів (відправлення/ отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими представниками Сторін і не потребує додаткового доказування.

В п.12 Додаткової угоди зазначено, що електронні документи вважаються прийнятими Стороною і набирають чинності, у разі, якщо п`яти робочих днів від дня його отримання інша Сторона не надіслала мотивованої відмови від даного документу. Мотивована відмова від електронного документа надсилається через механізм відхилення електронного документа з обов`язковим обґрунтуванням причин такого відхилення.

Наявна в матеріалах справи копія Додаткової угоди від 29 липня 2020 року про застосування електронного документообороту до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1, яка засвідчена адвокатом Лєвєнтовим О.В. 13.09.2023, містить підписи, проставлені від імені директора ТОВ "СМ Центр Україна" Мельнікова О.С. та ФОП Файко С.А., а також відображення відтисків печаток сторін.

Поряд з цим, відповідач заперечує укладення нею Додаткової угоди від 29 липня 2020 року про застосування електронного документообороту, стверджує що її підпис та печатка на поданій позивачем копії могли бути відтворені за допомогою технічних засобів.

Надалі, як вказує позивач, між сторонами 31 серпня 2020 року було укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якої (п.п. 1.1, 1.2) сторони встановили і підтвердили наявність у ФОП Файко С.А. станом на 01.07.2020 заборгованості зі сплати періодичних платежів (Роялті) за Договором комерційної концесії №21-11-2019-1 від 21.11.2019 на суму 277 727,00 грн, яку остання зобов`язалася сплачувати рівними частинами по 23 145,00 грн, починаючи з 15.09.2020 по 15.08.2021.

Згідно з інформацією, що міститься в матеріалах справи, вказана угода підписана у сервісі "Вчасно" електронним підписом позивача 03.09.2020 та електронним підписом відповідача 06.09.2020.

Окрім того, 09 жовтня 2020 року сторонами укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якої (п.п.1.1, 1.2) сторони встановили і підтвердили наявність у ФОП Файко С.А. станом на 31.08.2020 заборгованості з оплати наданих послуг Колл-Центру та послуг відеомоніторингу на суму 115 148,72 грн, яку остання зобов`язалася сплачувати рівними частинами по 10 468,07 грн, починаючи з 15.10.2020 до 15.08.2021.

Згідно з інформацією, що міститься в матеріалах справи, вказана угода підписана у сервісі "Вчасно" електронним підписом позивача 09.10.2020 та електронним підписом відповідача 10.10.2020.

Позивачем долучено до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2020 жовтень 2020 року, з інформацією щодо підписання такого у сервісі "Вчасно" ТОВ "СМ Центр Україна" (03.11.2020) та Файко С.А. (17.11.2020), відповідно до якого станом на момент його складання заборгованість відповідача зі сплати Роялті по Договору комерційної концесії за вказаний період склала 379 628,93 грн.

17.11.2020 позивачем, у зв`язку з чисельними порушеннями відповідачем своїх зобов`язань за Договором комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, останній було направлено лист про відключення з 18.11.2020 роботи сервісів веб-сайту "Sushi Master" та додатку bi, а також припинення надання послуг колл-центру та відділу контролю якості.

Вказаний документ також підписано позивачем і відправлено за допомогою сервісу "Вчасно".

Проте в подальшому, за твердженнями позивача, після переговорів з відповідачем, надання вищевказаних послуг було відновлено.

Окрім того, позивач вказує на те, що 03.12.2020 відповідачу надіслано, а 05.12.2020 нею підписано 4 акти звірки взаємних розрахунків, за період з 01.01.2020 по 30.11.2020, зокрема:

- акт звірки за договором Колл-центр, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 116 304,45 грн;

- акт звірки за договором комерційної концесії, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість за договором комерційної концесії (роялті) у розмірі 492 719,93 грн;

- акт звірки за договором Відеомоніторинг, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 20 708,17 грн;

- акт звірки за договором Маркетинг, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 23 000,00 грн.

В актах звірки взаємних розрахунків вказано про те, що такі складені між ТОВ "Центр Суши Мастер" і Файко С.А.

Поряд з цим, згідно з поясненнями позивача (вх.№752 від 30.01.2025), зазначення в актах звірки назви ТОВ "Центр Суши Мастер" є технічною помилкою, яка спричинена невірним внесенням даних у програму генерування первинних документів), водночас такі акти підписані у сервісі "Вчасно" електронними підписами ТОВ "СМ Центр Україна" та ФОП Файко С.А.

Додатковою угодою до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 12 березня 2021 року, підписаною у сервісі "Вчасно" між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" (Правоволодільцем) та Фізичною особою-підприємцем Файко Світланою Анатоліївною (Користувачем) (далі Угода), сторони погодились внести зміни та доповнення до Договору, зокрема викласти пункт 11.5 Договору у наступній редакції:

"11.5. В разі порушення Користувачем строків сплати Паушального платежу та/або Роялті та/або Маркетингового збору, а також інших платежів за Договором, Користувач сплачує Правоволодільцеві пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих одну десяту відсотка) від суми заборгованості за кожен день прострочення до фактичного виконання зобов`язання. При цьому, за Правоволодільцем зберігається право на свій розсуд припинити надання послуг та / або обмежити обсяг прав / послуг (в тому числі шляхом відключення таких послуг / сервісів), переданих / наданих за цим Договором без повідомлення про це Користувача до дати фактичного погашення заборгованості Користувачем перед Правоволодільцем."

Угодою також доповнено Договір пунктами 11.5.1 та 11.5.2.

30 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" (Правоволоділець) та Фізичною особою-підприємцем Файко Світланою Анатоліївною (Користувачем) укладено Додаткову угоду до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1, в п. 2 якої сторони узгодили розповсюдити дію Договору на Другий ресторан Користувача, умови відкриття якого та розмір винагороди Правоволодільця за який визначаються цією Додатковою угодою.

За умовами п.3 вказаної Додаткової угоди користувач зобов`язується узгодити з Правоволодільцем адресу (локацію) під відкриття Другого ресторану протягом 6 (шести) місяців з моменту укладення сторонами цієї Додаткової угоди.

Відповідно до пункту 5 Додаткової угоди, у зв`язку з відкриттям Другого ресторану Користувач зобов`язується сплатити на користь Правоволодільця Паушальний платіж у розмірі 258 090,00 гривень у наступні терміни:

- 86 030,00 грн до 31 березня 2021 року;

- 86 030,00 грн до 30 квітня 2021 року;

- 86 030,00 грн до 31 травня 2021 року.

В пункті 6 Додаткової угоди зазначено, що Користувач зобов`язується щомісяця сплачувати Правоволодільцеві періодичні платежі (Роялті) в розмірі 5,5% від обороту Другого ресторану.

Пунктом 7 Додаткової угоди передбачено, що за надання комплексу маркетингових послуг Користувач, починаючи з моменту відкриття Другого ресторану, зобов`язується щомісяця додатково сплачувати Правоволодільцеві Маркетинговий збір у розмірі 1% (одного відсотка) від обороту Другого ресторану).

19 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" (Правоволоділець) та Фізичною особою-підприємцем Файко Світланою Анатоліївною (Користувачем) укладено Додаткову угоду до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1, відповідно до п.2 якої у відповідності та на виконання умов Договору Сторони узгодили наступну адресу (локацію) під відкриття Другого ресторану Користувача: м. Тернопіль, вул. Генерала М. Тарнавського, буд. 32.

Вказані Додаткові угоди від 30.03.2021 та від 19.04.2021 підписані сторонами у сервісі "Вчасно", зокрема відповідачем 14.04.2021 та 26.04.2021 відповідно.

21.04.2021 відповідачу надіслано, а 29.04.2021 нею підписано 5 актів звірки взаємних розрахунків, за період з 01.01.2021 по 31.03.2021, зокрема:

- акт звірки за договором Колл-Центр, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 144 880,45 грн;

- акт звірки за договором комерційної концесії (оплати роялті), відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 205 624,00 грн;

- акт звірки за договором ОКК (оплати послуг контролю якості), відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 9 337,28 грн;

- акт звірки за договором Маркетинг, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 87 122,00 грн;

- акт звірки розрахунків за договором Відеомоніторинг ОВМ, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 16 129,49 грн.

Також, позивачем 28.05.2021 надіслано та 27.08.2021 відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків за послуги колл-центру, за період з 01.01.2021 по 31.03.2021, яким здійснено коригування попереднього Акту звірки, визначивши, що станом 31.03.2021, за договором Колл-Центр за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 170 920,45 грн.

28.07.2021 відповідачу надіслано, а 27.08.2021 нею підписано 5 актів звірки взаємних розрахунків, за період з 01.04.2021 по 30.06.2021, зокрема:

- акт звірки за договором Колл-Центр, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 183 173,45 грн;

- акт звірки за договором комерційної концесії (оплати роялті), відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 304 971,86 грн;

- акт звірки за договором ОКК (з оплати послуг контролю якості), відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 18 970,34 грн;

- акт звірки за договором Маркетинг, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 125 453,00 грн;

- акт звірки за договором Відеомоніторинг ОВМ, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 16 547,87 грн.

У вказаних актах звірки взаємних розрахунків зазначено про те, що такі складені між ТОВ "Центр Суши Мастер" і ФОП Файко С.А.

28.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" через систему "Вчасно" направлено відповідачу лист №27-09/21-1 від 27.09.2021, у якому у зв`язку із невиконанням умов Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, заборгованість за яким становить 822 311,24 грн, а також умов Угод про реструктуризацію заборгованості від 31.08.2020 та від 09.10.2020, товариство вимагало у строк до 30 вересня 2021 року включно погасити не менше 50% від загального розміру наявної заборгованості за Договором. У випадку невиконання зазначеної вимоги, ТОВ "СМ Центр Україна" повідомило, що Договір буде розірвано в односторонньому порядку з 01 жовтня 2021 року із застосуванням до ФОП Файко С.А. усіх наслідків припинення Договору.

Згідно з долученою інформацією з сервісу "Вчасно", вказаний лист отримано відповідачем 15.10.2021.

Надалі, 04.11.2021 відповідачу надіслано, а 22.11.2021 нею підписано 5 актів звірки взаємних розрахунків, за період з 01.07.2021 по 30.09.2021, зокрема:

- акт звірки з оплати за договором Колл-Центр, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 180 924,45 грн;

- акт звірки за договором комерційної концесії (з оплати роялті), відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 483 780,86 грн;

- акт звірки за договором ОКК (оплати послуг контролю якості), відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 31 484,04 грн;

- акт звірки за договором Маркетинг, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 158 237,00 грн;

- акт звірки за договором Відеомоніторинг ОВМ, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 18 011,86 грн.

Також, 01.02.2022 відповідачу надіслано 6 актів звірки взаємних розрахунків, за період з 01.10.2021 по 31.12.2021, з яких нею підписано 4 акти звірки взаємних розрахунків, зокрема:

- акт звірки за договором Колл-Центр, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 206 808,36 грн;

- акт звірки за договором комерційної концесії (з оплати роялті), відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 390 901,86 грн;

- акт звірки за договором Маркетинг, відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 188 135,00 грн;

- акт звірки за договором Паушальний (з оплати паушального платежу за відкриття другого ресторану), відповідно до якого станом на момент його підписання у відповідача була заборгованість у розмірі 60,00 грн.

Також, до матеріалів справи долучено копії Актів звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2021 по 31.12.2021 за договором ОКК (оплати послуг контролю якості) та відеомоніторингу, підписані позивачем у сервісі "Вчасно". Відповідачем такі акти звірки не підписані, проте позивач вважає такі акти звірки прийнятими відповідачем, у зв`язку із застосуванням принципу мовчазної згоди.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не підписано надіслані: Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.04.2022 за послуги з контролю якості на суму 50418,49 грн; Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.04.2022 за послуги з маркетингу на суму 217 781,00 грн; Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.04.2022 за послуги з колл-центру на суму 224 208,93 грн; Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.04.2022 за роялті на суму 482 746,86 грн; Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.04.2022 за послуги відеомоніторингу на суму 19 520,88 грн, однак такі ФОП Файко С.А. не відхилялися. При цьому, відповідач продовжувала визнавати частину наданих послуг, шляхом їх фактичної оплати у вказаний період, що також відображено в актах.

У вищеперелічених актах звірки взаємних розрахунків також зазначено про те, що такі складені між ТОВ "Центр Суши Мастер" і Файко С.А. (ФОП Файко С.А.). Поряд з цим, щодо вказаної в актах назви товариства, то позивач у поясненнях (вх.№752 від 30.01.2025) просить врахувати наявність технічної помилки, яка спричинена невірним внесенням даних у програму генерування первинних документів. При цьому наголошує, що такі акти підписані у сервісі "Вчасно" електронним підписом ТОВ "СМ Центр Україна".

В матеріалах справи також міститься лист ТОВ "СМ Центр Україна", адресований ФОП Файко С.А. №22-07/22-1 від 22.07.2022, у якому товариство повідомило про зафіксований факт порушення відповідачем пункту 4.3.38 Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, шляхом створення локальної соціальної групи у соціальній мережі Instagram, у зв`язку з чим вимагало негайно передати доступи до вказаної соціальної групи у соціальній мережі Instagram. Також у листі зазначено, що у разі ігнорування листа товариство буде змушене застосувати штрафну санкцію, передбачену п.11.12 Договору, та запустити процедуру блокування соціальної групи, яка порушує авторські права Суші Мастер.

Окрім цього, у вказаному листі позивач у зв`язку із накопиченням Користувачем значної заборгованості за Договором, керуючись п. 11.5. Договору, вимагав у строк до 23 липня 2022 року включно повністю припинити підприємницьку діяльність ресторану "Суші Мастер", у строк до 25 липня 2022 року зняти рекламну вивіску, та повідомив, що ТОВ "СМ Центр Україна" запускає процес розірвання Договору, стягнення заборгованості та всіх штрафних санкцій, передбачених умовами Договору.

Вказаний лист підписаний ТОВ "СМ Центр Україна" у сервісі "Вчасно" та містить інформацію про його відправлення через сервіс "Вчасно" 25.07.2022 та отримання 10.08.2022.

За твердженнями позивача, через невиконання відповідачем умов Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, на момент припинення підприємницької діяльності під брендом "Суші Майстер", у відповідача накопичилась заборгованість на загальну суму 1000157,16 грн, в тому числі 60,00 грн заборгованості зі сплати паушального платежу за відкриття другого ресторану, 481 167,86 грн - заборгованості зі сплати роялті; 19 520,88 грн - заборгованості з надання послуг відеомоніторингу, 231 208,93 грн - заборгованості з надання послуг колл-центру; 217 781,00 грн - заборгованості зі сплати маркетингового збору; 50418,49 грн - заборгованості з надання послуг моніторингу продажів, що слугувало підставою для звернення із цим позовом до господарського суду.

Оцінивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Як стверджує позивач, у відповідача виникла заборгованість за Договором комерційної концесії № 21-11-2019/1 від 21.11.2019 та просить стягнути:

- 60,00 грн заборгованості зі сплати паушального платежу за відкриття другого ресторану (згідно рахунку на оплату №291 від 30 березня 2021 року, підстава - договір комерційної концесії №21-11-2019/1).

- 481 167,86 грн - заборгованості зі сплати роялті, нарахованої за період вересень 2021 року - липень 2022 року (згідно рахунків на оплату №1086 від 30 вересня 2021 року; №1224 від 31 жовтня 2021 року; №1336 від 30 листопада 2021 року; №1357 від 31 грудня 2021 року; №3 від 31 січня 2022 року; №84 від 28 лютого 2022 року; №136 від 30 червня 2022 року; №169 від 31 липня 2022 року), підстава - договір комерційної концесії №21-11-2019/1.

- 19 520,88 грн - заборгованості з надання послуг відеомоніторингу, нарахованої за період червень 2020 року - січень 2022 року (згідно рахунків на оплату №346 від 30 червня 2020 року; №396 від 31 липня 2020 року; №479 від 31 серпня 2020 року; №568 від 30 вересня 2020 року; №749 від 30 жовтня 2020 року; №676 від 30 листопада 2020 року; №782 від 31 грудня 2020 року; №284 від 28 лютого 2021 року; №393 від 31 березня 2021 року; №461 від 30 квітня 2021 року; №621 від 31 травня 2021 року; №854 від 30 червня 2021 року; №1002 від 31 липня 2021 року; №1053 від 31 серпня 2021 року; №1126 від 30 вересня 2021 року; №1211 від 31 жовтня 2021 року; №1351 від 30 листопада 2021 року; №1418 від 31 грудня 2021 року; №69 від 31 січня 2022 року), як підставу зазначено: договір надання консультаційних послуг; відеомоніторинг ОВМ.

- 231 208,93 грн - заборгованості з надання послуг колл-центру за період березень 2020 року липень 2022 року (згідно рахунків на оплату №151 від 31 березня 2020 року; №190 від 30 квітня 2020 року; №252 від 31 травня 2020 року; № 337 від 30 червня 2020 року; №405 від 31 липня 2020 року; №486 від 31 серпня 2020 року; №516 від 30 вересня 2020 року; №1015 від 31 липня 2021 року; №1063 від 31 серпня 2021 року; №1140 від 30 вересня 2021 року; №1141 від 30 вересня 2021року; №1254 від 31 жовтня 2021 року; №1300 від 30 листопада 2021 року; №1416 від 31 грудня 2021 року; №33 від 31 січня 2022 року; №146 від 30 червня 2022 року; №159 від 31 липня 2022 року), як підставу зазначено: Колл-Центр, ФОП Файко С.А., договір надання консультаційних послуг ;

- 217 781,00 грн - заборгованості зі сплати маркетингового збору за період серпень 2020 року лютий 2022 року (згідно рахунків на оплату №444 від 31 серпня 2020 року; №708 від 31 грудня 2020 року; №11 від 31 січня 2021 року; №227 від 28 лютого 2021 року; №328 від 31 березня 2021 року; №421 від 30 квітня 2021 року; №583 від 31 травня 2021 року; №829 від 30 червня 2021 року; №987 від 31 липня 2021 року; №1037 від 31 серпня 2021 року; №1128 від 30 вересня 2021 року; №1231 від 31 жовтня 2021 року; №1342 від 30 листопада 2021 року; №1380 від 31 грудня 2021 року; №42 від 31 січня 2022 року; №92 від 28 лютого 2022 року), як підставу зазначено: договір комерційної концесії №21-11-2019/1, договір комерційної концесії Файко С.А.;

- 50 418,49 грн - заборгованості з надання послуг моніторингу продажів за період січень 2021 року січень 2022 року (згідно рахунків на оплату № 59 від 31 січня 2021 року; №267 від 28 лютого 2021 року; №385 від 31 березня 2021 року; №515 від 30 квітня 2021 року; №716 від 31 травня 2021 року; №892 від 30 червня 2021 року; №985 від 31 липня 2021 року; №1054 від 31 серпня 2021 року; №1113 від 30 вересня 2021 року; №1199 від 31 жовтня 2021 року; №1285 від 30 листопада 2021 року; №1417 від 31 грудня 2021 року; №57 від 31 січня 2022 року), як підставу зазначено: договір надання консультаційних послуг.

В підтвердження наявності заявленої до стягнення заборгованості позивачем долучено до матеріалів справи копії вищеперелічених рахунків на оплату, а також: Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21-11-2019/1, Додаткової угоди від 29 липня 2020 року про застосування електронного документообороту до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1, Угоди про реструктуризацію заборгованості 31 серпня 2020 року, Угоди про реструктуризацію заборгованості від 09 жовтня 2020 року, Додаткової угоди від 12 березня 2021 року до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1, Додаткової угоди від 30 березня 2021 року до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1, актів звірки взаємних розрахунків за періоди січень 2020 жовтень 2020 року, з 01.01.2020 по 30.11.2020, з 01.01.2021 по 31.03.2021, з 01.04.2021 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 30.09.2021, з 01.10.2021 по 31.12.2021 з інформацією щодо підписання таких сторонами у сервісі "Вчасно", а також копії актів звірки взаємних розрахунків, які відповідачем не підписані, проте позивач вважає такі акти звірки прийнятими відповідачем, у зв`язку із застосуванням принципу мовчазної згоди, оскільки такі ФОП Файко С.А. не відхилялися.

При цьому позивач зазначає, що:

- сплата паушального платежу була передбачена Додатковою угодою від 30.03.2021 до Договору комерційної концесії, відповідно до якої відповідач отримав право на відкриття на території міста Тернопіль другого ресторану під брендом "Суші майстер" та повинен був сплатити паушальний платіж у розмірі 258 090,00 грн;

- роялті нараховано відповідно до п.2.3., 2.5 Договору комерційної концесії, якими передбачено, що Користувач зобов`язується щомісяця сплачувати Правоволодільцеві Періодичні платежі з моменту відкриття кожного з ресторанів в розмірі 5,5% від обороту кожного Ресторану. Виплата Правоволодільцеві періодичних платежів Роялті здійснюється Користувачем не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку;

- послуги з відеомоніторингу - відповідно до абз. 3 п. 4.3.8. Договору комерційної концесії, відповідно до якого у разі надання Правоволодільцем Користувачеві послуг з супроводу системи відеоспостереження та/або системи обліку відвідувачів, такі послуги повинні бути оплачені Користувачем за окремим рахунком понад суми Роялті, Паушального платежу і Маркетингового збору протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку;

- послуги колл-центру відповідно до п. 4.3.31., 4.3.32 Договору комерційної концесії, відповідно до яких Користувач зобов`язаний за свій рахунок забезпечити прийом замовлень через колл-центр, узгодивши всі умови роботи колл-центру з Правоволодільцем. Надання Правоволодільцем Користувачеві послуг з прийому замовлень через колл-центр, такі послуги повинні бути оплачені Користувачем за окремим рахунком понад суми Роялті, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку;

- маркетинговий збір - відповідно до п. 7 Додаткової Угоди від 30 березня 2021 року до Договору комерційної концесії, відповідно до якого за надання комплексу маркетингових послуг Користувач, починаючи з моменту відкриття Другого ресторану, зобов`язується щомісяця додатково сплачувати Правоволодільцеві Маркетинговий збір у розмірі 1% від обороту Другого ресторану;

- послуги з контролю якості - відповідно до п. 4.3.35. Договору комерційної концесії, відповідно до якого Користувач зобов`язується оплачувати послуги Департаменту моніторингу продажів, що надаються Правоволодільцем, які включають в себе роботу відділу контролю якості, відділу бізнес-стандартів і відділу відеомоніторингу. Такі послуги повинні бути оплачені Користувачем за окремим рахунком понад суми Роялті (Паушального платежу) протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку.

Позивач просить врахувати, що згідно з Договором комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 та додатків до нього, вищезазначені послуги є обов`язковими до сплати, і надавалися відповідачу не на замовлення, а за мовчазною згодою. Якщо позивач не надає ці послуги відповідачу, то ресторани відповідача втрачають змогу працювати. Причиною цього, є єдиний сайт на всю мережу ресторанів в Україні, єдиний колл-центр, єдиний підхід до просування бренду (маркетингу).

Звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 4.1.2. Договору комерційної концесії Правоволодільцем може бути складено акт про надання послуг. А у разі, якщо Правоволоділець не надіслав Користувачеві Акт про надання послуг, і Користувач протягом 7 (семи) календарних днів з дати надання відповідних послуг не надіслав Правоволодільцеві претензію щодо надання таких послуг, зазначені послуги вважаються наданими в повному обсязі і належної якості. Таким чином, між сторонами була домовленість про те, що підписання акту наданих послуг не є обов`язковим, а належне прийняття виконаних послуг відбувається за мовчазною згодою відповідача.

Також, згідно з п. 4.4.3. Договору комерційної концесії Користувач має право пред`являти обґрунтовані претензії і отримувати на них відповіді із зазначенням механізму їх вирішення. У разі якщо відповідачу не надавалися обов`язкові вище зазначені послуги він міг скористатися своїм правом та пред`явити позивачу претензію.

Стверджує, що позивачем було надано повний об`єм послуг відповідачу, а відповідачем не було подано жодних претензій з приводу надання таких послуг. Відтак в останнього виник обов`язок з оплати таких послуг.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1115 ЦК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов`язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі ст. 1116 ЦК України предметом договору комерційної концесії є право на використання об`єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ст. 1117 ЦК України).

Відповідно до ст. 366 Господарського кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов`язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду. Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача ТОВ "СМ Центр Україна", станом на дату Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 статусу правоволодільця стосовно використання комерційних позначень і торговельних марок "Суши Мастер" ("Суші Майстер") (номер свідоцтва 242170 від 25.05.2018), та "sushi master" (номер свідоцтва 242169 від 25.05.2018).

Надалі, право на використання зазначених торговельних марок та право укладення договорів з третіми особами на використання вказаних торговельних марок підтверджується долученим позивачем Ліцензійним договором №25-06-2020/У-СМЦ від 25.06.2020, укладеним між ТОВ "СМ Центр Україна" (як ліцензіатом) та резидентом Республіки Кіпр СУШІ МАСТЕР ЛТД (Ліцензіар) було укладено Ліцензійний договір №25-06-2020/У-СМЦ інформацією, що міститься у Спеціальній інформаційній системі УКРНОІВІ (СІС), яку створено для пошуку відомостей про об`єкти промислової власності, зокрема за посиланнями https://sis.nipo.gov.ua/uk/search/detail/786632/ (щодо свідоцтва №242170 від 25.05.2018) та https://sis.nipo.gov.ua/uk/search/detail/786633/ (щодо свідоцтва №242169 від 25.05.2018).

Пунктом 1 частини 2 ст.1126 ЦК України передбачено, що договір комерційної концесії припиняється у разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом.

При цьому, згідно з ч.1 ст.1127 ЦК України, перехід виключного права на об`єкт права інтелектуальної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії.

Відтак, твердження відповідача про те, що з 25.06.2020 договір комерційної концесії припинився, оскільки його право власності на торгівельні марки було замінено іншим правом, є необґрунтованими.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, яка визначає загальний порядок укладення господарських договорів (в редакції, чинній станом на 21.11.2019), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України (в редакції, чинній станом на 21.11.2019), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Поряд з цим, положеннями ст. 1118 ЦК України передбачено, що договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

Згідно зі ст. 367 ГК України договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

Отже, до укладення договору комерційної концесії слід застосовувати спеціальні норми, які передбачають укладення такого саме у письмовій формі у вигляді єдиного документа.

Як вже зазначалось вище, позивачем до матеріалів справи долучено копію (фотокопію) Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, яка засвідчена адвокатом Лєвєнтовим О.В. 13.09.2024, та містить відображення підпису директора ТОВ "СМ Центр Україна" Мельнікова О.С., а також підпису і печатки ФОП Файко С.А.

В судовому засіданні 26.05.2025 представник позивача підтвердив, що проект договору (не підписаний позивачем) надсилався відповідачу для підписання електронною поштою. Повідомив, що наявна в матеріалах справи копія договору була виготовлена шляхом роздрукування фотокопії (зображення) договору із підписом ФОП Файко С.А., який в подальшому було підписано директором ТОВ "СМ Центр Україна" Мельніковим О.С. Інформація щодо відправлення підписаного позивачем примірника договору комерційної концесії відповідачу, у позивача не збереглася.

При цьому, позивач стверджує про відсутність у нього оригіналу вказаного Договору, оскільки такий втрачений товариством під час вивезення усієї документації з м. Києва у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідач ФОП Файко С.А., також вказує на відсутність у неї оригіналу Договору комерційної концесії та просить суд врахувати, що жодних доказів на підтвердження обставин втрати оригіналу та додатків до нього до позовної заяви не надано.

При цьому відповідач підтвердила підписання нею проекту договору комерційної концесії, який готував і надсилав їй позивач електронною поштою, та повідомила, що надати роздрукований за надісланим посиланням текст проекту договору неможливо через неактивність посилання. Стверджує, що нею підписано два примірники договору комерційної концесії у письмовій формі, які були направлені для підписання позивачу. Однак підписаний позивачем примірник договору відповідачу не був повернутий, у зв`язку з чим ФОП Файко С.А. не пам`ятає його оригінальний зміст. Також відповідач звертає увагу на відсутність відтиску печатки ТОВ "СМ Центр Україна" на договорі.

Представниця відповідача в судовому засіданні 26.05.2025 вказані обставини також підтвердила, вважає, що виготовлена і надана позивачем до матеріалів справи копія договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 є недостовірним, неналежним і недостатнім доказом, оскільки копія договору, яка засвідчена представником позивача адвокатом Лєвєнтовим О.В. 13.09.2024 не була виготовлена з оригіналу. Вважає, що останній не мав права засвідчувати копії документів, оригінали яких у нього були відсутні.

Щодо відсутності печатки на представленій копії договору комерційної концесії, то представник позивача в судових засіданнях зазначив, що застосування такої є необов`язковим.

Отже, сторонами підтверджується, що оригінал Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 у них відсутній.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі №161/3245/15-ц зробила висновок, що дублікатом договору є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин.

За загальним правилом, лише суб`єкт, що видав документ, може видати його дублікат.

З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що чинне законодавство України загалом не містить заборони щодо оформлення дубліката втраченого договору.

Водночас, суд зобов`язаний з`ясувати і перевірити на підставі належних і допустимих доказів, за яких обставин було втрачено оригінал документа (у даному випадку Договору), якими доказами ці обставини підтверджуються, чи наявний інший оригінал документа у другої сторони (оскільки договір виготовляється принаймні у двох примірниках, що є рівнозначними), а якщо оригінал другого примірника відсутній у контрагента, то з яких причин, чи була у відповідача можливість виготовити новий примірник договору замість втраченого (зокрема шляхом звернення до іншої сторони).

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження втрати позивачем оригіналу Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 та додаткової угоди до нього, як і відсутні докази в підтвердження тієї обставини, що позивач звертався до відповідача з наміром виготовити новий примірник чи дублікат договору комерційної концесії. Водночас, відсутні такі звернення також зі сторони відповідача.

Поряд з цим у наявних у справі документах прослідковується намір та волевиявлення сторін на укладення такого договору. Зокрема, направлення позивачем примірника (проекту) такого договору відповідачу, підписання відповідачем і надсилання такого проекту договору у письмовій формі позивачу, використання відповідачем у своїй діяльності торговельної марки "Суші Майстер" ("sushi master") (що підтверджено представницею відповідача в судових засіданнях).

При цьому, суд також звертає увагу на те, що в п.13.8 Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 передбачено, що Договір складений у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу.

Частинами 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.91 ГПК України).

Слід зазначити, що у підготовчому засіданні 20.01.2025 судом розглянуто і частково задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Файко Світлани Анатоліївни про витребування доказів, яке викладене у відзиві на позовну заяву (вх.№9067 від 26.11.2024). Ухвалою суду від 20.01.2025 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Центр Україна" (вул. Дніпроводська, буд. 1, офіс 4/1, м. Київ, 04077), зокрема, оригінал Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 з усіма додатками до цього договору; витребувані документи або письмові пояснення щодо неможливості їх подання із наведенням відповідного обґрунтування - надати суду протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

27.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення б/н від 24.01.2025 (вх. №644), у яких останній серед іншого зазначив про неможливість подання оригіналу Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 з усіма додатками до цього договору, оскільки такі були втрачені у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого позивач був змушений вивозити усю документацію з м. Києва.

З усних пояснень представника позивача в судових засіданнях судом з`ясовано, що третій примірник договору знаходиться у компанії резидента Республіки Кіпр (власника торговельної марки).

Отже, на переконання суду, у разі втрати оригіналу договору комерційної концесії (докази чого суду не подано), позивач не був позбавлений можливості отримати примірник договору в такої особи з метою підтвердження обставин, які мають значення для справи, а саме - укладення сторонами договору у письмовій формі у вигляді єдиного документа на умовах, про які вказує позивач.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права (правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

До того ж, умовами п.13.6 Договору передбачено, що договір, а також зміни, доповнення, додатки, правочини, угоди і протоколи до нього вважаються укладеними і мають юридичну силу лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та документи скріплені підписами і печатками Сторін.

Відповідач стверджує, що вона підписувала лише два примірника договору, складені у письмовій формі, які направила ТОВ "СМ Центр Україна" для підписання, однак підписаного позивачем свого примірника договору не одержала. Умови проекту договору, який вона підписувала, відрізнялися від умов, на яких позивачем заявлено позов. Вважає, що оскільки копії договору комерційної концесії та додатки до нього, що містяться в матеріалах справи та надані позивачем, були поставлені відповідачем під сумнів на їх відповідність оригіналу та існування взагалі, а відповідні оригінали не були надані на вимогу суду, то суд в силу приписів частини шостої статті 91 ГПК України не повинен брати такі копії доказів до уваги.

В свою чергу позивач вказує на те, що всі долучені до позовної заяви документи повинні бути в оригіналі і у відповідача і більше того, більшість долучених до позовної заяви документів містяться у системі електронного документообігу "Вчасно", в якій у відповідача зареєстрований відповідний аккаунт, а відтак вона має доступ до даних документів. Практика електронного документообігу була сталою для сторін, починаючи з вересня 2020 року.

Поряд з цим, позивачем не надано і в матеріалах справи відсутній складений у письмовій формі у вигляді єдиного документа, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (як це передбачено в п.13.6) договір комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 (чи його копія, виготовлена з оригіналу належним чином підписаного сторонами договору) в підтвердження оформлення договірних відносин між сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Також, позивач повідомив про те, що ним було знайдено фото Договору комерційної концесії № 21-11-2019/1. Даний зразок договору підписаний лише відповідачем, а текст даного зразка документу відповідає змісту копії Договору комерційної концесії який долучався позивачем до позовної заяви. Копію Договору комерційної концесії №21-11-2019/1, що підписана лише відповідачем, додано до відповіді на відзив.

Поряд з цим, вказана обставина не може підтверджувати існування такого договору, підписаного обома сторонами у письмовій формі у вигляді єдиного документа.

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Статтею 91 ГПК України визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа.

При цьому умовою такого витребування є саме сумнів у відповідності копії документа її оригіналу.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивачем не надано оригіналу договору, суд вважає недоведеною зі сторони позивача обставину щодо укладення між сторонами Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 у письмовій формі у вигляді єдиного документа і саме в тій редакції, яку долучено до матеріалів справи, зокрема, з огляду на наявність третього примірника договору та заперечення відповідача.

Відповідач також заперечує підписання нею додаткової угоди від 29.07.2020 про застосування електронного документообороту до договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, вважає, що її підпис та печатка на поданій позивачем копії могли бути відтворені за допомогою технічних засобів.

Поряд з цим, вказані твердження відповідача не заслуговують на увагу, оскільки є необґрунтованими, та спростовуються подальшим неодноразовим підписанням ФОП Файко С.А. документів із застосуванням сервісу "Вчасно".

Згідно приписів статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка, неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, сплата паушального платежу була передбачена Додатковою угодою від 30.03.2021 до Договору комерційної концесії, відповідно до якої відповідач повинен був сплатити паушальний платіж у розмірі 258 090,00 грн у наступні терміни 86030,00 грн до 31.03.2021, 86030,00 грн до 30.04.2021, 86030,00 грн до 31.05.2021; роялті - відповідно до п.2.3., 2.5 Договору комерційної концесії в розмірі 5,5% від обороту кожного Ресторану не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку; послуги з відеомоніторингу - відповідно до абз. 3 п. 4.3.8. Договору комерційної концесії - протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку; послуги колл-центру відповідно до п. 4.3.31., 4.3.32 Договору комерційної концесії протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку; маркетинговий збір - відповідно до п. 7 Додаткової угоди від 30 березня 2021 року до Договору комерційної концесії, відповідач, починаючи з моменту відкриття Другого ресторану, зобов`язується щомісяця додатково сплачувати Правоволодільцеві Маркетинговий збір у розмірі 1% від обороту Другого ресторану; послуги з контролю якості - відповідно до п. 4.3.35. Договору комерційної концесії протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного рахунку.

Таким чином, строк (термін) сплати відповідачем роялті, послуг з відеомоніторингу, послуг колл-центру, послуг з контролю якості згідно з умовами наданого позивачем Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 пов`язується саме з датою виставлення відповідного рахунку, тоді як докази в підтвердження направлення позивачем рахунків на оплату вказаних послуг відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Як вказує представник позивача в судовому засіданні 26.05.2025, зазначені рахунки на оплату направлялися відповідачу на електронну адресу, проте докази в підтвердження зазначеного, а також на яку саме адресу відповідача, не збереглися.

Виставлення рахунку безпосередньо пов`язане із направленням такого відповідачу з метою підтвердження факту надання послуги та повідомлення інформації про суму, яка підлягає оплаті, оскільки в договорі вартість таких послуг чітко не визначено.

До того ж, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати маркетингового збору за період з серпня 2020 року по лютий 2022 року на підставі п. 7 Додаткової угоди від 30 березня 2021 року, тобто за період до укладення такої додаткової угоди, за відсутності відповідної умови в Договорі комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019.

Суд також відзначає, що в долучених позивачем рахунках на оплату частково містяться посилання на договір комерційної концесії №21-11-2019/1, а також договір надання консультаційних послуг, Відеомоніторинг ОВМ, Файко С.А, Колл-Центр, ФОП Файко С.А.

Згідно з поясненнями позивача (вх.№2033 від 20.03.2025), між сторонами було лише укладено Договір комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, інших договорів між сторонами не укладалося. А зобов`язання відповідача щодо сплати роялті, маркетингового збору, послуги колл-центру, послуги з контролю якості та послуги з відеомоніторингу випливають безпосередньо з Договору комерційної концесії.

Згідно з поясненнями відповідача (вх.№2209 від 27.03.2025), остання повідомила суду про те, що між нею та ТОВ "СМ Центр Україна" не укладалися угоди/договори про надання маркетингових послуг, послуг з відеомоніторингу, послуг з контролю якості та послуг колл-центру і такі послуги нею у ТОВ "СМ Центр Україна" не замовлялися.

Відповідач також вказує на те, що в умовах договору комерційної концесії ціна таких послуг сторонами не узгоджена. Умови проекту договору комерційної концесії визначають сплату роялті в розмірі 5,5% від обороту користувача. Отже, розмір роялті залежить не тільки від встановленого договором проценту, але і від обороту на який нараховується встановлений договором процент роялті. Таким чином, за основу при обрахунку суми роялті має братися саме оборот.

Однак із позовної заяви та наданих позивачем розрахунків неможливо встановити з якої суми обороту виходив позивач, розраховуючи пред`явлені до сплати суми роялті. Надані позивачем рахунки на оплату також не містять сум обороту з якого обраховано роялті. Крім того, у своїй позовній заяві як на підставу стягнення маркетингового збору позивач покликається на умови п.7 додаткової угоди від 30 березня 2021 року, за яким визначається розмір маркетингового збору виключно від обороту другого ресторану. Ні позов, ні поданий позивачем розрахунок, ні рахунки на оплату маркетингового збору не містять інформації про розмір обороту другого ресторану, виходячи з якого позивачем нараховано суми маркетингового збору.

Поряд з цим, позивач просить врахувати, що договір комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 відповідачем виконувався і остання систематично підтверджувала наявність заборгованості за договором шляхом підписання нею актів звірки розрахунків.

В підтвердження наведеного позивачем долучено до матеріалів справи копії актів звірки взаємних розрахунків між сторонами за різні періоди, які систематично підписувались відповідачем у системі "Вчасно", у яких вважає, що остання підтверджувала наявність заборгованості за послуги, надані на виконання договору комерційної концесії, а також здійснені часткові оплати. Наявність заборгованості за Договором комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, на думку позивача, підтверджено відповідачем і в Угоді про реструктуризацію заборгованості від 31.08.2020 (з оплати роялті, станом на 01.07.2020 в сумі 277 727,00 грн, яку реструктуризовано на 12 місяців), Угоді про реструктуризацію заборгованості №КЦ-20-ОВМ від 09.10.2020 (з оплати наданих послуг Колл-Центру та послуг відеомоніторингу, станом на 31.08.2020 в сумі 115148,72 грн, яку реструктуризовано на 11 місяців).

Зокрема, відповідачем визнано:

- 60,00 грн заборгованості зі сплати паушального платежу за відкриття другого ресторану в Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, який підписано останньою у системі "Вчасно" 23.02.2022.

- 390 901,86 грн - заборгованості зі сплати роялті в Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2021 по 31.12.2021, який підписано останньою у системі "Вчасно" 23.02.2022.

- 18 011,86 грн - заборгованості з надання послуг відео моніторингу в Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2021 по 30.09.2021, який підписано останньою у системі "Вчасно" 22.11.2021.

- 206 808,36 грн - заборгованості з надання послуг колл-центру в Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2021 по 31.12.2021, який підписано останньою у системі "Вчасно" 23.02.2022.

- 188 135,00 грн - заборгованості зі сплати маркетингового збору в Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2021 по 31.12.2021, який підписано останньою у системі "Вчасно" 23.02.2022.

- 31 484,04 грн - заборгованості з надання послуг моніторингу в Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2021 по 30.09.2021, який підписано останньою у системі "Вчасно" 22.11.2021.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що акт звірки взаєморозрахунків це бухгалтерський документ, що відображає розрахунки між двома контрагентами. Акт звірки є незамінним документом для інвентаризації кредиторської і дебіторської заборгованості або для визначення стану заборгованості у рамках взаємовідносин із певним контрагентом, також його можна використовувати при формуванні управлінської звітності, аналітики та для потреб аудиту.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, процесуальне законодавство визначає такі поняття, як належність та допустимість доказів. Належними є докази на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Допустимими є докази, отримані у порядку, визначеному законом. При цьому, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до позиції Верховного Суду, належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (постанови від 20.05.2020 у справі №918/535/19, від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17).

Тому, у справах про стягнення заборгованості, вимоги необхідно обґрунтовувати, насамперед, належним чином складеними і підписаними первинними бухгалтерськими документами.

Господарські операції оформлюються первинними бухгалтерськими документами, вимоги до реквізитів яких визначені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують поставку товарів/робіт/послуг та оплату у будь-якій формі. Первинними бухгалтерськими документами є, зокрема, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, акти приймання-передачі, платіжні інструкції (раніше доручення), фіскальні чеки, прибуткові та видаткові касові ордери тощо.

Документ може вважатися первинним бухгалтерським документом, якщо з його змісту вбачається зміна у структурі активів та зобов`язань учасників господарських відносин.

З вищенаведеного вбачається, що акт звірки взаємних розрахунків не є документом що призводить до зміни у структурі активів та зобов`язань учасників господарської операції, а лише ідентифікує та впорядковує (систематизує) вже проведені контрагентами господарські операції.

Тому, з огляду на положення закону про бухгалтерський облік, за своєю правовою природою, акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися первинним бухгалтерським документом ні за формою, ні за змістом, а отже і бути доказом суми заборгованості. Позиція про те, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом також неодноразово підтримувалася постановами Верховного Суду (справи №905/1198/17, 910/1389/18).

Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не являється доказом про визнання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

З вищенаведеного вбачається, що акт звірки виконує функцію інформаційного документа та не є доказом наявності або відсутності заборгованості по зобов`язанню.

Акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним документом, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість. Акт звіряння взаєморозрахунків може лише опосередковано свідчити про наявність боргу за договором, однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 по справі №902/1260/15).

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

Втім, як встановлено судом, позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості у заявленій до стягнення сумі 1 000 157,16 грн саме за договором комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, як і не містять первинних документів в підтвердження виконання такого договору відповідачем (платіжні доручення, інструкції про оплату послуг тощо).

Більше того, Акти звірки взаємних розрахунків не містять чіткого посилання на Договір комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, і в таких зазначено, що останні складені між ТОВ "Центр Суши Мастер" і Файко С.А. (ФОП Файко С.А.), що позивач пояснює технічною помилкою в частині зазначення назви товариства, яка спричинена невірним внесенням даних у програму генерування первинних документів. При цьому наголошує, що такі акти підписані у сервісі "Вчасно" електронним підписом ТОВ "СМ Центр Україна".

Частиною другою статті 96 ГПК України визначено, що електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Тлумачення статей 73, 77, 96 ГПК України свідчить, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом (подібний за змістом висновок щодо можливих форм подання електронних доказів, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20).

Оригінал електронного доказу за статтею 96 ГПК України це первинна інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, та яка є основою для відтворення і копіювання.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №910/17662/19, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21).

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №910/17662/19).

Використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (статті 14, 18, 23 Закону України "Про електронні довірчі послуги").

Частиною шостою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

ТОВ "СМ Центр Україна" до матеріалів справи додано належним чином засвідчені паперові копії електронних доказів: додаткових угод до Договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, зокрема Додаткової угоди від 30.03.2021, якою погоджено відкриття другого ресторану, від 19.04.2021, якою узгоджено адресу відкриття другого ресторану Користувача, угод про реструктуризацію заборгованості від 31.08.2020 та від 09.10.2020, актів звірки розрахунків, які сформовані у системі "Вчасно", в тому числі які містять інформацію щодо їх підписання відповідачем.

При цьому, подання таких доказів в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом, не впливає на оцінку судом таких доказів, як електронних, оскільки вказані документи містять відмітки про те, що вони сформовані і підписані відповідачем у сервісі "Вчасно".

Згідно із частиною п`ятою статті 96 ГПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Водночас, ФОП Файко С.А. під час розгляду цієї справи не було заявлено клопотання щодо витребування оригіналів електронних документів.

З огляду на те, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису, яка в даному випадку не спростована, а кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана, суд враховує такі докази під час розгляду цієї справи.

Щодо заперечень ФОП Файко С.А. щодо відсутності у неї можливості перевірити чи вона дійсно підписувала такі документи у сервісі "Вчасно", з огляду на тривалий період, то такі, на переконання суду та з урахуванням обов`язку доказування, є необґрунтованими і такими, що суперечать документам, наданим позивачем в підтвердження підписання відповідачем таких документів.

Відповідно до частини 2 статті 111 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" користувачі послуг електронної ідентифікації зобов`язані забезпечувати конфіденційність та неможливість несанкціонованого доступу інших осіб до засобу електронної ідентифікації; невідкладно повідомляти надавача послуг електронної ідентифікації про підозру або факт компрометації засобу електронної ідентифікації; не використовувати засіб електронної ідентифікації у разі його компрометації.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" особи, винні в порушенні вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, несуть відповідальність згідно із законом.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення ФОП Файко С.А., направлені надавачу послуг електронної ідентифікації про несанкціоноване використання електронного ключа, власником якого є Файко С.А.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до правоохоронних органів у випадку незаконного використання електронного підпису.

Таким чином, доводи відповідача щодо можливого підписання документів у системі "Вчасно" іншою особою, а не Файко С.А. не заслуговують на увагу та є, на думку суду, непідтвердженим припущенням.

Водночас, систематичне підписання зі сторони відповідача у системі "Вчасно" актів звірки взаємних розрахунків між сторонами за різні періоди, Угоди про реструктуризацію заборгованості від 31.08.2020 (з оплати роялті, станом на 01.07.2020 в сумі 277 727,00 грн, яку реструктуризовано на 12 місяців), Угоди про реструктуризацію заборгованості №КЦ-20-ОВМ від 09.10.2020 (з оплати наданих послуг Колл-Центру та послуг відеомоніторингу, станом на 31.08.2020 в сумі 115 148,72 грн, яку реструктуризовано на 11 місяців) не може беззаперечно підтверджувати наявність заборгованості за послуги, надані на виконання договору комерційної концесії у заявленій до стягнення сумі, а також виконання такого договору відповідачем за відсутності первинних документів в підтвердження здійснених оплат.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Однак стандарт доказування "вірогідності доказів" не може бути застосований судом під час вирішення даної справи, з огляду на ненадання позивачем оригіналу чи належним чином засвідченої копії, виготовленої з оригіналу, договору комерційної концесії, укладеного у письмовій формі у вигляді єдиного документа, при цьому судом враховується, що позивачем не подано доказів на підтвердження втрати оригіналу договору, а також те, що третій примірник договору все ж таки наявний у компанії резидента Республіки Кіпр, про що зазначив представник позивача, та останнім не вчинено жодних дій для отримання такого примірника.

Дослідивши надані позивачем докази, враховуючи: відсутність в матеріалах справи оригіналу договору, оформленого як єдиний документ, та відповідно не підтвердження позивачем існування укладеного між сторонами договору комерційної концесії як єдиного документа; відсутність первинних документів в підтвердження виконання відповідачем договору комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019; недоліки, допущені позивачем, в оформленні інших доказів в підтвердження наявності заборгованості та виконання зобов`язань за договором (зокрема, відсутність в рахунках та актах звірки розрахунків чіткого посилання на Договір комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019, зазначення в рахунках інших договорів: консультаційних послуг тощо, помилкове зазначення в актах звірки розрахунків ТОВ "Центр Суши Мастер"), відсутність доказів направлення відповідачу рахунків як підстави для виникнення обов`язку у відповідача провести їх оплату, а також з метою визначення строку їх оплати і прострочення такого, суд позбавлений можливості перевірити правомірність нарахувань, оскільки долучені позивачем докази не можуть беззаперечно свідчити про наявність у відповідача заборгованості за Договором комерційної концесії №21-11-2019/1 від 21.11.2019 у заявленій до стягнення сумі і обґрунтованість позовних вимог. При цьому, недоліки (неточності), допущені позивачем у наданих ним документах, на переконання суду, не можуть тлумачитися на його користь.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у дослідженні доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

При цьому, суд також погоджується із твердженнями представниці відповідача в судовому засіданні 26.05.2025 про те, що відповідач не зобов`язаний захищатись від обставин, які позивачем не доведені. Якщо позивач не зможе належним чином довести свої твердження, то відповідач звільняється від необхідності захищатись від таких.

З огляду на викладене, враховуючи розподіл обов`язків доказування, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, на які останній посилається, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, а тому відмовляє в їх задоволенні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші твердження та заперечення сторін розглянуті та досліджені судом, однак не спростовують вищевикладених висновків суду.

Судові витрати.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у цій справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.06.2025.

Суддя Н.В. Охотницька