Рішення від 09.06.2025 по справі 925/200/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року Черкаси справа №925/200/25

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу

за позовом Черкаського обласного центру зайнятості (вулиця Володимира Ложешнікова, 56, місто Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 02771598)

до Черкаської обласної прокуратури (бульвар Шевченка, 286, місто Черкаси, 18010, ідентифікаційний код 02911119)

про стягнення 106 070,47 грн,

03.03.2025 Черкаський обласний центр зайнятості звернувся у Господарський суд Черкаської області із позовом до Черкаської обласної прокуратури, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, які виплачені як допомога по безробіттю громадянину ОСОБА_1 у сумі 106 070,47 грн. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського міського центру зайнятості у пошуках роботи, наказом №НТ200612 від 12.06.2020 йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. Наказом Черкаського міського центру зайнятості №НТ 210611 від 15.06.2021 було припинено виплату по безробіттю ОСОБА_1 з 07.06.2021 у зв`язку із закінченням строку виплат у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За період перебування на обліку з 12.06.2020 до 11.06.2021 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомоги на суму 106 070,47 грн. Черкаською обласною прокуратурою було повідомлено позивача, що наказ Генерального прокурора від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Черкаської області було скасовано та поновлено його на раніше займаній посаді з 01.05.2020. Позивач посилаючись на положення статей 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якими встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, просить стягнути з відповідача суму виплаченого забезпечення у сумі 106 070,47 грн, оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі за рішенням суду.

25.03.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 звільнений з посади заступника прокурора Черкаської області та органів прокуратури на підставі наказу Генерального прокурора №106к від 29.04.2020, який ОСОБА_1 оскаржив до суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі №580/2313/20 ОСОБА_1 поновлено на роботі та стягнуто з Черкаської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.04.2020 до 24.02.2021 у сумі 400 057,50 грн. Постановою Верховного Суду від 31.05.2022 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . З 05.07.2024. Наказом Генерального прокурора №158к від 03.07.2024 ОСОБА_1 звільнений з посади заступника прокурора Черкаської області на підставі пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». У зв`язку з тим, що Верховний Суд скасував рішення, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі, Черкаська обласна прокуратура вважає, що у позивача відсутні правові підстави для позовних вимог, тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову у строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали та заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 10 днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.05.2025 було зобов`язано протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали Черкаський обласний центр зайнятості надати суду оригінал або належним чином завірені: наказ Черкаського міського центру зайнятості №НТ200612 від 12.06.2020 про призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, наказ Черкаського міського центру зайнятості №НТ210611 від 11.06.2021 про припинення реєстрації ОСОБА_1 як безробітного, а також докази виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 106 070,47 грн; зобов`язано Черкаську обласну прокуратуру надати суду оригінал або належним чином завірені копії наказу Генерального прокурора №158 від 03.07.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Черкаської області та органів прокуратури, а також надати пояснення щодо виконання Черкаською обласної прокуратурою рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі №580/2313/20 щодо стягнення 400 057,50 грн на користь ОСОБА_1 , та у разі виконання судових рішень надати суду відповідні докази на підтвердження такої виплати.

13.05.2025 від Черкаської обласної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення, до яких прокуратурою було додано витребувані ухвалою суду від 07.05.2025 документи.

У строк, який встановлений судом позивач вимоги ухвали суду від 07.05.2025 не виконав та витребувані докази суду не надав, тому справа розглядається за наявними у матеріалах справи доказами.

03.06.2025 (з пропуском встановленого судом строку) від Черкаського обласного центру зайнятості до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 07.05.2025, до якої позивачем додані: наказ Черкаського міського центру зайнятості №НТ200612 від 12.06.2020 «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування» про призначення допомоги по безробіттю, наказ Черкаського міського центру зайнятості №НТ210611 від 11.06.2021 про припинення реєстрації осіб як безробітних, бухгалтерська довідка про розрахунок коштів, які підлягають поверненню за періоди з 12 червня 202 року до 06 червня 2021 року по безробітному ОСОБА_1 щодо повернення 106 070,47 грн,

Будь-яких клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд зазначає, що позивачем не подано до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів, які витребовувались ухвалою суду від 07.05.2025, тому подану позивачем заяву разом із доданими до неї документами, суд залишає без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Наказом генерального прокурора Офісу Генерального Прокурора №106к від 29.04.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Черкаської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020.

12.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та із заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю. На підставі цих заяв його було взято на облік Черкаського міського центру зайнятості, надано статус безробітного та призначено виплату по безробіттю.

11.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського міського центру зайнятості із заявою про припинення реєстрації безробітного з 11.06.2021, у зв`язку із відмовою від послуг служби зайнятості через самостійний пошук роботи.

Згідно з персональною карткою №230020061200016 ОСОБА_1 перебував на обліку у Черкаському міському центрі зайнятості як безробітний у період з 12.06.2020 до 11.06.2021.

ОСОБА_1 подав до Черкаського окружного адміністративного суду позовну заяву до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Черкаської області про визнання протиправними дії першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора; визнання протиправним наказу Генерального прокурора №106к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади; поновлення на посаді з 30.04.2020; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №580/2313/20 позовні вимоги задоволені частково.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 змінено рішення суду першої інстанції, викладено абзац четвертий та п`ятий пункту першого резолютивної частини в такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Черкаської області та в органах прокуратури з 01 травня 2020 року». Стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2020 року до 24 лютого 2021 року у розмірі 400 057,50 грн».

У листі Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області №07.1-16-06/7409 від 23.09.2021 зазначено, що на виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2021, 22.09.2021 було проведено безспірне списання коштів у сумі 400 057,50 грн, а саме 322 046,29 грн середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.04.2020 до 24.02.2021 на користь ОСОБА_1 , 6000,86 грн військового збору та 72010,35 грн податку з доходів фізичних осіб.

Наказом Офісу Генерального прокурора №423к від 14.12.2021 на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі №580/2313/20, скасовано наказ Генерального прокурора від 29.04.2020 №106к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Черкаської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та поновлено ОСОБА_1 на посади прокурора Черкаської області та в органах прокуратури з 01.05.2020.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2022 скасовано рішення місцевого суду від 24.02.2021 та постанову апеляційного суду від 29.07.2021 та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури.

Наказом Генерального прокурора №158к від 03.07.2024 ОСОБА_1 з 05.07.2024 звільнений з посади заступника прокурора Черкаської області та органів прокуратури на підставі пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Черкаська філія Черкаського обласного центру зайнятості звернулась до Черкаської обласної прокуратури із листом №17.5/1607 від 29.11.2024, у якому просила Черкаську обласну прокуратуру у зв`язку із поновленням ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Черкаської області та в органах прокуратури з 01.05.2020, добровільно відшкодувати кошти, які виплачені Черкаським міським центром зайнятості як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 106 070,47 грн.

У відповідь на цей лист Черкаська обласна прокуратура надіслала Черкаській філії Черкаського обласного центру зайнятості лист №21-317вих24 від 19.12.2024, у якому повідомила, що Черкаська обласна прокуратура не має можливості добровільно відшкодувати Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти у розмірі 106 070,47 грн, які виплачені Черкаським міським центром зайнятості ОСОБА_1 .

Позивачем у справу надано бухгалтерську довідку за підписом директора та головного бухгалтера Черкаського обласного центру зайнятості про розрахунок коштів, які підлягають поверненню за період з 12.06.2020 до 06.06.2021 по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 106 070,47 грн.

За доводами позивача, оскільки особа, якій позивач виплатив допомогу по безробіттю, була поновлена на роботі, Черкаська обласна прокуратура зобов`язана повернути ці кошти позивачу, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 106 070,47 грн, які були виплачені позивачем ОСОБА_1 , як допомога по безробіттю.

Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видом забезпечення за цим Законом, серед іншого, є допомога по безробіттю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до частини 2 цієї ж статті статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили (пункт 2); подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг (пункт 3).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом генерального прокурора Офісу Генерального Прокурора №106к від 29.04.2020 ОСОБА_1 звільнено з роботи.

У період з 12.06.2020 до 11.06.2021 ОСОБА_1 перебував на обліку, як безробітний, у Черкаському міському центрі зайнятості та за доводами позивача отримав у цей період 106 070,47 грн допомоги по безробіттю. Згідно з персональною карткою №230020061200016, 11.06.2021 було припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного, у зв`язку із поданням ним заяви про припинення реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Приписами частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, які надані безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Судом встановлено, що відповідно до рішень місцевого та апеляційного судів у справі №580/2313/20, ОСОБА_1 поновлено на роботі з 30 квітня 2020 року. На підставі цих рішень наказом Генерального прокурора №423к від 14.12.2021 скасовано наказ Генерального прокурора від 29.04.2020 №106к про звільнення ОСОБА_1 , а також виплачено 322 046,29 грн середній заробіток за вирахуванням податків.

Водночас, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2022 скасовано рішення місцевого та апеляційного судів у справі №580/2313/20 та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом Генерального прокурора №158к від 03.07.2024 ОСОБА_1 з 05.07.2024 звільнений з посади заступника прокурора Черкаської області та органів прокуратури на підставі пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, рішення суду, на підставі якого ОСОБА_1 було поновлено на посаді в органах прокуратури з 01 травня 2020 року було скасовано постановою суду касаційної інстанції.

Обставини, які встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Абзацом 6 частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» слідує, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право на відшкодування за рахунок роботодавця - Черкаської обласної прокуратури, суми виплаченого забезпечення безробітному у разі поновлення його на роботі, що має бути підтверджено рішенням суду. Вказане утримання є мірою відповідальності роботодавця, покладенням грошової компенсації, яку в законному порядку отримала особа, яка була незаконно звільнена, оскільки право на отримання оплати праці є невід`ємним правом особи, що гарантовано Конституцією України.

Отже, на час розгляду цієї справи судом, відсутнє рішення суду, яким би особа, якій Фондом були сплачені кошти, у зв`язку з безробіттям, була поновлена на роботі. Оскільки, Верховним судом були скасовані попередні рішення у справі №580/2313/20 про поновлення ОСОБА_1 на роботі та відмовлено останньому у задоволенні цих позовних вимог, а звільнення ОСОБА_1 здійснено у межах та спосіб, який визначений законодавством, у позивача відсутні правові підстави стверджувати про законність його вимог про примусове стягнення коштів з відповідача.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем при поданні позову і на вимогу суду та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виплати Черкаським обласним центром зайнятості ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 106 070,47 грн.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Враховуючи викладене, на переконання суду, відсутні правові підстави для стягнення з Черкаської обласної прокуратури на користь Черкаського обласного центру зайнятості грошових коштів у сумі 106 070,47 грн, як допомоги по безробіттю, яка була виплачена ОСОБА_1 , оскільки на час розгляду справи відсутня належна підстава для виникнення права на таку вимогу рішення суду щодо особи, якій здійснені виплати, про поновлення її на роботі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Черкаського обласного центру зайнятості до Черкаської обласної прокуратури про стягнення 106 070,47 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко