Рішення від 03.06.2025 по справі 363/894/25

03.06.2025 Справа № 363/894/25

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Найдюк Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вишгородська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 України (колишня Комунарів) та належав померлому на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Голуб Л.А., зареєстрованого в реєстрі за №1425

За життя ОСОБА_2 заповіту не складав, інших осіб, які б претендували на майно спадкодавця немає, а тому єдиним спадкоємцем першої черги є позивач ОСОБА_1 .

Чоловік позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та постійно там проживав без реєстрації з 05.05.2000 року і по день смерті.

Після смерті чоловіка позивачка звернулась до Вишгородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого державним нотаріусом була заведена спадкова справа №27/2025, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачці було відмовлено, про що державним нотаріусом Шило О.С. винесено постанову № 156/02-31 від 30.01.2025, у зв`язку з відсутністю реєстрації місця проживання спадкодавця разом з позивачкою за однією адресою.

Отже, оскільки позивачка постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подала заяву про відмову від спадщини, то вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Враховуючи, що позивачка не може реалізувати свої спадкові права у досудовому (нотаріальному) порядку, сторона позивача прохала суд встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати за позивачем право власності на вказане житлове приміщення.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 25.02.2025 року провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 20.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Коломієць І.О. не з`явилися, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Коломієць І.О. до судового засідання надав суду клопотання про долучення доказів у справі, Експертного висновку №056/823-m від 23 травня 2025 року, який виданий Українським бюро лінгвістичних експертиз, та заяву, в якій уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, та проводити подальший розгляд справи за відсутності сторони позивача.

У судове засідання представник відповідача Димерської селищної ради не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення шляхом доставлення судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет Димерської селищної ради, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками з автоматизованої системи документообігу суду. До судового засідання від сторони відповідача Димерської селищної ради надходило клопотання (а.с. 93) про проведення судових засідань за відсутності сторони відповідача за наявними матеріалами справи.

У судове засідання представник третьої особи Вишгородської державної нотаріальної контори не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. До судового засідання від представника третьої особи надійшло клопотання про проведення судового розгляду за відсутності третьої особи (а.с.66).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотань сторін по справі про проведення судового розгляду за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, вислухавши в судовому засіданні під час судового розгляду позивача та представника позивача, допитавши свідків по справі, дослідивши письмові докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини: і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. ст. 319-321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частинами першою, другою та шостою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом (Постанова КЦС ВС від 26.04.2023 року у справі № 204/1052/20).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.

У постанові КЦС ВС від 01.07.2020 року у справі № 222/1109/17 було зроблено висновок, що при вирішенні питання, чи прийняв спадкоємець спадщину в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України (шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті), місце реєстрації спадкодавця не має вирішального значення, якщо буде встановлено факт фактичного постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем.

Під час судового розгляду у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 на території колишньої Азербайджанської РСР, у м. Баку. У 1993 році ОСОБА_2 приїхав до України, та залишився на постійне проживання. 24 січня 1999 року вона та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, та стали проживати однією родиною, та жили разом до самої смерті чоловіка ОСОБА_2 . Спочатку вони жили в АДРЕСА_3 , де її чоловік ОСОБА_2 був офіційно зареєстрований. Згодом, у 2000 році вони продали житло у м. Києві та 21 квітня 2000 року придбали житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_2 , куди переїхали разом з чоловіком. Власником будинку є її чоловік ОСОБА_2 , хоча реєстрації у АДРЕСА_2 останній не мав, та проживав за вказаною адресою по день смерті без офіційної реєстрації. Вона ж, 11.12.2001 року зареєструвала місце проживання за новою адресою - АДРЕСА_2 . Її чоловік ОСОБА_2 після переїзду дуже хворів, внаслідок чого у 2006 році йому ампутували обидві нижні кінцівки. Вона постійно проживала за вказаною адресою разом з чоловіком, піклувалась про нього, та доглядала його до самої смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

За життя ОСОБА_2 заповіту не склав, інших спадкоємців, які б бажали прийняти спадщину не має. У січні 2025 році ОСОБА_1 вирішила оформити документи на житловий будинок АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивувавши це тим, що ОСОБА_1 пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини і при цьому не надала докази постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент його смерті.

Оскільки ОСОБА_1 на момент смерті чоловіка ОСОБА_2 постійно проживала разом з ним за однією адресою, заповіт ОСОБА_2 не складав, інших осіб, які б претендували на майно спадкодавця немає, то позивач ОСОБА_1 прохала суд встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 та визнати за нею у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 право власності на вищезазначений житловий будинок з надвірними спорудами.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду показала, що вона з 2000 року і по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_3 зазначила, що вона особисто знайома з позивачем ОСОБА_1 та знала її чоловіка ОСОБА_2 , який помер у березні 2019 року, оскільки вони є сусідами. Родина ОСОБА_4 , а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 2000 року постійно проживала у АДРЕСА_2 , у двох. Їх родини постійно між собою підтримували дружні сусідські відносини. ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_2 постійно проживав у належному йому будинку за зазначеною адресою до самої смерті разом з позивачем, інших членів родини не було. Оскільки ОСОБА_2 хворів, у нього було ампутовано обидві ноги, то позивач ОСОБА_1 постійно за ним доглядала, піклувалась про нього. Після смерті ОСОБА_2 , позивач продовжує проживати у зазначеному будинку сама.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суду показала, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 та є сусідкою родини ОСОБА_4 . Вона особисто була знайома з ОСОБА_2 , та знає ОСОБА_1 , підтримувала з ними дружні стосунки, часто заходила до них у гості.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 2000 року постійно проживали разом, однією родиною за адресою АДРЕСА_2 , вели спільне господарство. Окрім них, у зазначеному будинку більше ніхто не проживав. ОСОБА_2 хворів, у нього було ампутовано обидві ноги і до його смерті у березні 2019 року, за ним доглядала його дружина ОСОБА_1 . Інших членів родини не було.

В судовому засіданні судом були досліджені наступні докази та встановлені відповідні обставини.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.07.1967 року (а.с.12) судом встановлено, що « ОСОБА_6 » (рос. мов.) народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Баку Азербайджанської РСР.

Відповідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 24.01.1999 року (а.с. 13) судом встановлено, що 24.01.1999 року між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 75. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21.03.2019 року (а.с. 15) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 67 років, про що Виконавчим комітетом Руднє-Димерської сільської ради Вишгородського району Київської області складено відповідний актовий запис № 3.

З експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз від 23.05.2025 № 056/823-m, зробленого за результатом дослідження розбіжностей в написанні імені ОСОБА_9 в офіційних документах, слідує, що розбіжності в написанні імені ОСОБА_9 в документах виникли в наслідок фіксації в офіційних документах розмовного особового імені ОСОБА_10 / рос. ВЛАДИМИР ВЛАДІМІР і зумовлені впливом російської ономастичної традиції, отже особові імена ОСОБА_10 (свідоцтво про смерть, договір купівлі-продажу, запис ОСОБА_2 ) та ОСОБА_11 (свідоцтво про одруження, запис ОСОБА_12 ), а також рос. ОСОБА_13 (свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_6 ) попри розбіжності написання імені в офіційних документах ОСОБА_2 , наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними. Нормативний запис особового імені українською мовою ОСОБА_10 .

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З Договору купівлі-продажу АВК №583652 (а.с.27), посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Голуб Л.А. від 21.04.2000 року, зареєстрованого в реєстрі №1425, судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 .

Згідно Довідки на нерухоме майно №123 від 29.01.2025 КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» (а.с.26) вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок), який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012р. зареєстровано у книзі №19 під №14 за ОСОБА_14 .

З довідок, виданих виконавчим комітетом Димерської ОТГ Вишгородського району Київської області від 17.08.2019 №02-23/258 (а.с.18), від 25.10.2022 №289/16-24 (а.с.19), від 24.10.2023 №270/16-24 (а.с.20), від 21.01.2025 р. №07/19-23 (а.с. 21) судом встановлено, що ОСОБА_2 був власником будинку АДРЕСА_2 і постійно проживав у вказаному будинку без реєстрації з 05.05.2000 року по день смерті (А/з №3 від 21.03.2019 року) разом з дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та вів з нею спільне господарство.

З копіїмедичної картки ОСОБА_2 ,яка булазаведена 10.07.2006року уДимерський районнійлікарні,судом встановлено,що адресамісця проживання ОСОБА_2 зазначена АДРЕСА_2 .

З довідки №66 Виконавчого комітету Руднє Димерської сільської ради від 25.02.2002 року наданої ОСОБА_2 , заяви анкети до відділу ПР та МРГУ МВС України в Київській області щодо постійного місце проживання ОСОБА_2 від 14.03.2002 року, заяви до виконавчого комітету Руднє Димерської сільської ради ОСОБА_2 від 14 січня 2000 року (форма №15) щодо реєстрації за адресою с. Рудня Димерська Вишгородського району Київської області, заяви ОСОБА_2 на ім`я начальника Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області підполковнику ОСОБА_15 від 18.03.2002 року щодо реєстрації паспорту для проживання в Україні, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був громадянином республіки Вірменія, до 18.03.2002 року мав зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України ( АДРЕСА_3 ), з 2002 році займався збором документів, щодо продовження дозволу на постійне місце проживання на території України, та прохав зареєструвати його в будинку, за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим в довідці №66 від 25.02.2002 року, що видана Виконавчим комітетом Руднє-Димерської сільської ради Вишгородського району Київської області місце проживання ОСОБА_2 зазначено: АДРЕСА_2 , де також зареєстрована дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З витягу з реєстру Димерської територіальної громади від 30.01.2025 року (а.с.11) судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 05.12.2001 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

З Рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області прийнятому на 18 сесії 8 засідання VIII скликання (а.с. 28-30) судом встановлено, що АДРЕСА_2 перейменована на вулицю Героїв України.

За результатами дослідження копії спадкової справи № 27/2025, заведеної до майна померлого ОСОБА_2 (а.с. 68-87), судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 заповітів не складав, спадкових договорів не укладав, інші спадкоємці за законом, крім позивача ОСОБА_1 , відсутні. У склад спадщини ОСОБА_2 входить житловий будинок АДРЕСА_1 .

З Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Вишгородської Державної нотаріальної контори від 30.01.2025 року №156/02-31, складеної державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори Шило О.С., (а.с. 85) судом встановлено, що ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у нотаріальному порядку у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутністю доказів її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на момент його смерті.

Відповідно до Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року - необґрунтованою є практика місцевих судів щодо визнання поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини фактичним користуванням і володінням майном спадкодавця або ж проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином, встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент смерті останнього свідчить про прийняття спадкоємцем спадщини та виключає необхідність встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

За результатами повного, всебічного дослідження доказів по справі, суд вважає доведеним, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов належний йому за життя на праві приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_5 селі Рудня-Димерська, Вишгородського району, Київської області. За життя ОСОБА_2 заповіту складено не було, у зв`язку з чим спадкування здійснювалося за законом. Єдиним спадкоємцем першої черги у порядку спадкування за законом є дружина померлого позивач ОСОБА_1 . На момент смерті ОСОБА_2 за однією адресою з ним постійно проживала його дружина ОСОБА_1 . Будь-яких інших спадкоємців, які б зверталися з заявою про прийняття спадщини та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, немає.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що єдиним спадкоємцем першої черги у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 яка прийняла спадщину відповідно до приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Однак належним чином реалізувати свої спадкові справа у нотаріальному порядку ОСОБА_1 позбавлена можливості, у зв`язку з чим є потреба в судовому захисті її прав.

На підставі вкладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи відсутність клопотань про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність залишення понесених судових витрат за сторонами справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Димерської селищної ради (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, селище Димер, вул. Соборна, буд. 19; код ЄДРПОУ: 04359488), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вишгородська державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1, кімната 20; код ЄДРПОУ: 02884405) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 селі Рудня-Димерська, Вишгородського району, Київської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 10.06.2025 року.

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Відповідач:

Димерська селищна рада (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, селище Димер, вул. Соборна, буд. 19; код ЄДРПОУ: 04359488).

Третя особа:

Вишгородська державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1, кімната 20; код ЄДРПОУ: 02884405).

Суддя О.В. Рукас