Рішення від 16.04.2025 по справі 758/13531/23

Справа № 758/13531/23

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Обиход В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління» про виділення частки нерухомого майна із спільної часткової власності, припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління» (далі - ВАТ «Ремонтно-будівельне управління») про виділення частки нерухомого майна із спільної часткової власності, припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно.

Зазначав, що між ним та ОСОБА_2 25.06.2021 укладено договір дарування цеху залізобетонних виробів, відповідно до якого він прийняв у власність належний ОСОБА_2 цех залізобетонних виробів (літера «Д»), загальною площею 306 кв.м., що складає 5/100 частки від майнового комплексу загальною площею 6406,80 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2394349180000, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з договором дарування цеху залізобетонних виробів ОСОБА_2 належить Цех залізобетонних виробів (літера «Д»), загальною площею 306 кв.м.. Вказаними приміщеннями вона користувалась фактично.

Згідно з договором купівлі-продажу цеху залізобетонних виробів від 28.03.2003, укладеним між ВАТ «Ремонтно-будівельне управління» і ОСОБА_2 , остання прийняла у власність для подальшої експлуатації цех за адресою: АДРЕСА_1 .

Об`єкт нерухомості, що знаходиться в спільній частковій власності загальною площею 6406,80 кв.м. Частка, що складає 5/100, яку він має намір виділити, є відокремленою, тому її виділ в натурі можливий. Виділення частки не перешкоджає праву користування приміщеннями іншим співвласникам. Згідно висновку експерта № 14 від 14.10.2023 «Будівля цеху залізобетонних виробів літ. Д є окремою будівлею, яка зблокована з сусідньою. Між ними існує протипожежна стіна, яка повністю відповідає ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги". Входи-виходи в будівля окремі. Будівля може існувати як окремий об`єкт нерухомого майна.»

Згідно акту приймання-передачі від 31.03.2003 виданим ВАТ «Ремонтно-будівне управління № 1» слідує що є наявність окремого виходу, наявність підведення окремої системи водопостачання, водовідведення, опалення, електроенергії, але не підключені. Таким чином, для виділу частки із спільного нерухомого майна технічна можливість існує, так як належна йому частка складається з відокремленого приміщення тобто окремого нерухомого об`єкту та має окремі входи та шляхи під`їзду.

Він має намір виділити свою частку в натурі в окреме приміщення із самостійним входом і здійснити державну реєстрацію, до Відповідача з відповідною пропозицією для вирішення питання в досудовому порядку він не звертався. Переважна більшість співвласників цілісного майнового комплексу вже пройшли процедуру виділу та зареєстрували окремі об`єкти нерухомості, що унеможливлює підписання нотаріального договору виділу частки майна, що є спільній частковій власності.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив виділити в натурі із спільної часткової власності належні йому 5/100 частини майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1 , зі складу майнового комплексу як окремий об`єкт, припинити право спільної часткової власності на виділені йому 5/100 частини майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на Цех залізобетонних виробів (літера «Д»), загальною площею 306 кв.м. як на окремий об`єкт нерухомого майна та присвоїти новоутвореному об`єкту окрему адресу АДРЕСА_2 .

У судове засідання представник позивача не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши матеріалами справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до договору дарування Цеху залізобетонних виробів, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25.06.2021 року, ОСОБА_1 є власником Цеху залізобетонних виробів (літера Д), загально.ю площею 306 кв.м., що складає 5/100 частин від майнового комплексу, загальною площею 6 406,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.06.2021 співвласниками майнового комплексу по АДРЕСА_1 є: ОСОБА_1 , ТОВ «Спецбудроб», ТОВ «Істейт сервіс 2019», ПП «Парк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Геліос і М», ПП «Прак-3», ТОВ «Меблі «Сова», ТОВ «Упоравляюча компанія «Альянс Срвіс».

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст. 356 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (такі висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Позивачем подано позов до ВАТ «Ремонтно-будівельне управління».

Як установлено судом попереднім власником спірного майна було ВАТ «Ремонтно-будівельне управління № 1», яке відповідно до договору купівлі-продажу від 28.03.2003 відчужило Цех залізобетонних виробів ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, подарувала спірне нерухоме майно позивачу.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.06.2021 ВАТ «Ремонтно-будівельне управління» не є співвласником майнового комплексу по АДРЕСА_1 .

В позові ОСОБА_1 не викладено обґрунтування того, яким чином визначений ним відповідач у справі порушує його права та інтереси як співвласника нерухомого майна.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, належними відповідачами у справі мають бути співвласники нерухомого майна.

Оскільки позивачем доказів того, що ВАТ «Ремонтно-будівельне управління» є співвласником майнового комплексу по АДРЕСА_1 не надано, як і не надано доказів того, що за рахунок ВАТ «Ремонтно-будівельне управління» можливо задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому ВАТ «Ремонтно-будівельне управління» є неналежним відповідачем у справі, у зв`язку з чим, у позові ОСОБА_1 до ВАТ «Ремонтно-будівельне управління» слід відмовити саме з цієї підстави.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК ЦПК України -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління» (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніправ, 35, кв. 128, код ЄДРПОУ 03333995) про виділення частки нерухомого майна із спільної часткової власності, припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук