Рішення від 02.06.2025 по справі 947/10999/25

Справа № 947/10999/25

Провадження № 2/947/2539/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2025 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження цивільну справу за позовом Першого заступника керівника прокуратури Автономної республіки Крим та міста Севастополя, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про конфіскування у власність держави земельної ділянки ,-

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Позивач просить суд конфіскувати у власність Держави в особі Управління Держгеокадастру у Херсонській області земельну ділянку із кадастровим номером номером 8536900000:11:001:0595 (загальна площа 0,1122 га), яка знаходиться на території м.Севастополь Нахімовський район, пай №260 (контур 127) та перебуває у власності ОСОБА_2 , так як у порушення вимог законодавства України , відповідач який є іноземним громадянином, отримавши у власність на території України земельну ділянку сільськогосподарського призначення , не виконав у встановлений ст. 81 Земельного кодексу України термін дій щодо її відчуження а тому у відповідності до вимог ст. 145 Земельного кодексу України та ст. 346, 356 Цивільного кодексу України , наслідками вказаного порушення є припинення права власності із конфіскацією земельної ділянки у дохід держави.

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

2. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Одеси 25.03.2025 року ( а/с 2 ) та оплачена судовим збором у розмірі 3028,00 грн (а/с 1).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 року головуючим визначено Луняченко В.О. (а/с 27).

Ухвалою суду від 07.04.2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального провадження ( а/с 28 ).

Відповідач сповіщався про підготовчі засідання та судовий розгляд шляхом повідомлення через оголошення на сайті Судової влади.

Від представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області під час підготовчого провадження надійшли письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги були підтримані з урахуванням відсутності в діях представників Держгеокадастру ознак бездіяльності , так як лише Постановою кабінету міністрів України від 16.06.2021 року 3637 « Про затвердження Порядку здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення, вимогам , визначеним ст. 130 Земельного кодексу України» ( набула чинності з 01.07.2021 ) визначено, що вказана перевірка проводиться органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель але з моменту введення на території України воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 було припинено проведення заходів державного нагляду (контролю ) .

Суд, ухвалою від 22.05.2024 року закрив підготовче засідання із призначенням справи до судового розгляду по суті.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 ( відповідач), який є громадянином російської федерації, що підтверджується довідками Головного управління Національної поліції в автономній республіці Крим та м. Севастополь від 15.01.2025 року ( а/с 23) та Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим від 29.01.2025 року (а/с 24) , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 14770688, виданого 17.12.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Клеменовою І.М. згідно схеми розподілу земель колективної власності ЗАТ « С. Перовскої » та проектом землеустрою, щодо відведення земельних ділянок від 25.05.2009 року виготовленого ООО « КАДАСТР-СЕВ» , набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 8536900000:11:001:0595 (загальна площа 0,1122 га), яка знаходиться на території м.Севастополь Нахімовський район, пай №260 (контур 127) та має статус категорії землі земля сільськогосподарського призначення ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 244702285000, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 3887968).

Вказані обставини підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру (а/с 19, 20), відповіддю Головного управління Дергеокадастру у Херсонській області (а/с 22).

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Положення статті1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, ратифікованої Україною17.07.97, кожна фізична абоюридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто неможе бути позбавлений своєї власності інакше як вінтересах суспільства іна умовах, передбачених законом ізагальними принципами міжнародного права.

Конституція України (стаття41) наголошує натому, щокожен має право володіти, користуватися ірозпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається впорядку, визначеному законом.

Ніхто неможе бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності єнепорушним.

Конфіскація майна може бути застосована виключно зарішенням суду увипадках, обсязі тапорядку, встановлених законом.

Стаття354 Цивільного кодексу України визначає, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція завчинення правопорушення (конфіскація) увипадках, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України відносини щодо володіння земельними ділянками в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.

Також ч.2 ст. 81 цього Кодексу дозволяється іноземним громадянам та особам без громадянства набувати права власності на земельні ділянки лише несільськогосподарського призначення.

Водночас ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України допускається можливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження.

Так, згідно статті 81 цього Кодексу землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін

Управовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа №5-92 цс13) зазначено, щоосновною метою статті1 Першого протоколу доКонвенції єпопередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації таінших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому усвоїх рішеннях Європейський суд зправ людини постійно вказує нанеобхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства танеобхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від23вересня1982року усправі «Спорронґ іЛьоннрот проти Швеції», від 22лютого2005року «Новоселецький проти України», від1червня2006року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено вструктурі статті1, зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами тапереслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи їївласності.

Таким чином, особу може бути позбавлено їївласності лише вінтересах суспільства, наумовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства таправами власника.

Земля єосновним національним багатством, якеперебуває під особливою охороною держави (стаття14 Конституції України).

При цьому врахувавши цівимоги, нарівні національного законодавства державою передбачено застереження, відповідно доякого один ізнайцінніших ресурсів, зокрема, землі сільськогосподарського призначення, можуть перебувати лише у власності громадян України.

Так, відповідно до, чинної на час придбання відповідачем земельної ділянки у власність, норми статті 130 ЗК України землі сільськогосподарського призначення неможуть передаватися увласність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам таіноземним державам.

Разом зтим, іноземці таособи без громадянства можуть набувати право власності назімельні ділянки сільськогосподарського призначення, проте зачастиною4 статті81 ЗК України вони протягом року підлягають відчуженню. Новим власником може бути виключно фізична чиюридична особа України, яка має таке право зазаконодавством України.

Невиконання такої вимоги чинного законодавства призводить довиникнення підстав припинення права власності наземельну ділянку, зокрема, невідчуження земельної ділянки іноземними особами таособами без громадянства увстановлений строк увипадках, визначених цим Кодексом (пункт «е» частини1 статті140 ЗК України).

Також слід зазначити, щопримусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку уразі конфіскації земельної ділянки (пункт «в» частини1 статті143 ЗК України).

Ця норма кореспондується знормами частини2 статті145 ЗК України: уразі якщо відповідно дозакону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити їїпротягом певного строку іземельна ділянка небула відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації зарішенням суду.

Таким чином враховуючи що відповідач як іноземний громадянин протягом року після набуття та реєстрації права власності на земельну ділянку, яка відносяться до сільськогосподарчого призначення, не здійснив її відчуження , наявні правові підстави для припинення її права власності та конфіскації вказаних земельних ділянок на користь держави.

Водночас суд , здійснюючи вирішення питання щодо втручання у мірне володіння майном враховує що у період з березня 2014 року територія півострову Крим ,на якої розташована вказана земельна ділянка, тимчасово окупована російською федерацією , що безумовно ускладнює питання виконання вимог закону навіть законослухняної особі.

Водночас, Верховною Радою України 15 квітня 2014 року № 1207-VII прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ( далі Закон).

На час дії річного терміну необхідності відчуження земельної ділянки ( до 30.10.2014 року ), яка є предметом розгляду даної справи, діяли наступні положення зазначеного Закону:

Тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.( ст.1 Закону).

Статтею 3 Закону визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина ( ч.1 ст. 4 Закону).

Таким чином , у випадку намагання виконати умови законодавства України, особа яка поважає норми міжнародного права згідно яких вказана територія як була так і залишилась територією України та на якої діє законодавство України, мала можливості виконати умови законодавства щодо відчуження даної земельної ділянки

При винесенні рішення суд також враховує що з моменту коли у відповідача з`явився обов`язок щодо отриманої у власність земельної ділянки пройшло більш ніж десять років, що є достатнім часом за для можливості реалізації своїх прав стосовно даної власності.

6.Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Факт повного задоволення позовних вимог є підставою для стягнення з відповідача на користь Прокуратури автономної республіки Крим та міста Севастополя, понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовПершого заступника керівника прокуратури Автономної республіки Крим та міста Севастополя (код ЄДРПОУ 02911088), діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про конфіскування у власність держави земельної ділянки.

Конфіскування у власність держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Херсонській області( м. Херсон, вул. Миколаївське шосе,26-Б код ЄДРПОУ 39766281) земельну ділянку із кадастровим номером 8536900000:11:001:0595 (загальна площа 0,1122 га), яка знаходиться на території м. Севастополь Нахімовський район, пай №260 (контур 127), відповідно до схеми розподілу земель колективної власності ЗАТ «С.Петровської» власником якої є ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ).

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Автономної республіки Крим та міста Севастополя ( код ЄДРПОУ 02911088, банк платника Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA378201720343150001000000230) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 10.06.25.

Суддя В. О. Луняченко