Рішення від 10.06.2025 по справі 463/5091/25

Справа № 463/5091/25

Провадження № 2-о/463/174/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Бобрової Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Назара Р.М.

заявниці ОСОБА_1

представниці заявниці адвоката Змислої М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою адвоката Змислої Марти Русланівни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

Заявниця звернулася до суду із заявою про продовження обмежувального припису щодо заінтересованої особи ОСОБА_2 строком на шість місяців із визначенням певних тимчасових обмежень його прав, зокрема:

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м. до місця проживання постраждалої ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 та будь-якого її фактичного місця перебування;

- заборонити ОСОБА_2 перебувати за місцем проживання постраждалої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні розмови з постраждалою ОСОБА_1 та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заяву мотивує тим, що з 01.03.2008 року до 04.06.2024 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . На даний час заявниця разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 2018 року народження та ОСОБА_4 2008 року народження проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_2 постійно зловживає спиртними напоями та перебуваючи в стані сп`яніння прибуває за місцем її проживання та погрожує останній фізичною розправою, застосовує фізичну силу, ображає та принижує її людську гідність, вчиняє психологічне насильство, під дією алкоголю ламає двері до квартири, спускає колеса в автомобілі заявниці тощо. Крім того, заінтересована особа ОСОБА_2 переслідує заявницю, втручається в її особисте життя, незважаючи на припинення шлюбу, постійно телефонує, пише непристойні та погрозливі повідомлення у менеджері, присилає фото з гранатою у руках і погрожує нею. У зв`язку із зазначеною систематичною та протиправною поведінкою заявниця змушена була неодноразово звертатись до працівників поліції, за результатами яких було складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, які в подальшому розглянуті судом та ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначеної протиправної поведінки заінтересована особа ОСОБА_2 не припинив та продовжує систематично вчиняти.

Звертає увагу, що упродовж багатьох років ОСОБА_2 має алкогольну та наркотичну залежність, неодноразово вчиняв насильство під дією невідомих речовин, що змушувало її переживати за своє та дітей життя та здоров`я. Насильницькі дії ОСОБА_2 знаходять свій прояв у таких формах домашнього насильства: психологічне насильство: словесно погрожує, переслідує її та дітей, принижує, висловлюється нецензурними словами, веде себе агресивно, що в сукупності призводить до виникнення в заявниці психоемоційного виснаження, нервового напруження та зниження у зв`язку з цим працездатності на роботі; економічне насильство: під дією алкогольного сп`яніння ламає двері квартири, спускає колеса в автомобілі тощо.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02.12.2024 видано обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_2 , яким заборонено на строк 6 (шість) місяців:

- наближатися на відстань менше 300 м. до місця проживання постраждалої ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 та будь-якого її фактичного місця перебування;

- перебувати за місцем проживання постраждалої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- вести листування, телефонні розмови з постраждалою ОСОБА_1 та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Дія обмежувального припису завершилася 2 червня 2025 року у зв`язку з чим та з метою захисту своїх порушених прав заявниця в порядку положень ст. 350-2 ЦПК України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» звернулась до суду з відповідною заявою про продовження обмежувального припису, яку просить задовольнити.

Позиції сторін

Представник заявника адвокат Змисла М.Р. та заявниця в судовому засіданні подану заяву та заявлені в ній вимоги підтримали та просили задовольнити.

Крім того, заявник в судовому засіданні пояснила, що заінтересована особа ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком. Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прибуває за місцем її проживання та вчиняє відносно неї постійне домашнє насильство психологічного та економічного характеру. Дії колишнього чоловіка мають систематичний характер, на зауваження та профілактичні бесіди з працівниками поліції не реагує. Зафіксовано 18 епізодів порушення обмежувального припису.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду до зали суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

З оглядуна положенняч.1ст.350-5ЦПК України,згідно якоїсправа провидачу обмежувальногоприпису розглядаєтьсясудом заучастю заявниката заінтересованихосіб,однак неявканалежним чиномповідомлених заінтересованихосіб неперешкоджає розглядусправи провидачу обмежувальногоприпису таскорочені процесуальністроки длярозгляду даноїсправи,суд вважаєза можливерозглянути скаргуу відсутність заінтересованої особи - ОСОБА_2 .

Обставини справи, встановлені судом

Заслухавши пояснення заявника, його представника, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, постановляючи рішення відповідно до ст. ст. 265, 350-6 ЦПК України, суд вважає, що заяву слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02.12.2024 видано обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_2 , яким заборонено на строк 6 (шість) місяців:

- наближатися на відстань менше 300 м. до місця проживання постраждалої ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 та будь-якого її фактичного місця перебування;

- перебувати за місцем проживання постраждалої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- вести листування, телефонні розмови з постраждалою ОСОБА_1 та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Дія обмежувального припису завершилася 2 червня 2025 року.

Із протоколу допиту потерпілої ОСОБА_1 від 06.03.2025 (а.с. 8-10) слідує, що після видачі обмежувального припису ОСОБА_2 продовжує писати їй на мобільний телефон погрози, часто у нецензурній формі, що підтверджується скиншотами телефону (а.с. 11-18).

Протоколом огляду предмету від 15.04.2025 (а.с. 19-20), а саме мобільного телефону ОСОБА_2 підтверджується, що під час дії обмежувального припису, а саме 23.03.2025 він надсилав ОСОБА_1 повідомлення.

Протоколом огляду предмету від 17.04.2025 (а.с. 21-26), а саме мобільного телефону ОСОБА_1 підтверджується, що під час дії обмежувального припису, а саме 29.01.2025, 04.02.2025, 25.02.2025, 26.02.2025, 04.03.2025, 05.03.2025, 10.03.2025, 20.03.2025 ОСОБА_2 надсилав на електронну пошту ОСОБА_1 повідомлення нецензурного змісту та повідомлення з погрозами та залякуваннями.

Обвинувальним актом у кримінальному провадженні за № 120251423600000210 від 06.03.2025 підтверджується повідомлення про підозру в умисному невиконанні обмежувального припису за 18 епізодами, тобто у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ст. 390-1 КК України (а.с. 27-36).

Із Висновку психолога № 100 від 26.05.2025 слідує, що можна припустити, що ОСОБА_1 є постраждалою від психологічного та фізичного домашнього насильства (а.с. 39).

Із результатів консультацій дитячого психолога щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 слідує, що у дитини гостра реакція на стрес внаслідок того, що батько кривдив маму на його очах, ображав брата; порушення емоційно-вольових процесів внаслідок тривалої психотравми (а.с. 40).

Позиція суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя).

Положеннями ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суди під час розгляду такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав стосовно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №756/2072/18 (касаційне провадження № 61-19328св18).

Звертаючись до суду з вказаною заявою заявниця обґрунтовує мотивованість та підставність подачі такої, а відтак необхідність видачі обмежувального припису тим, що заінтересована особа систематично вчиняє стосовно неї домашнє насильство психологічного, та економічного характеру. На зауваження, неодноразово здійснені працівниками поліції бесіди профілактичного характеру, складені протоколи про адміністративні правопорушення та прийняті судові рішення про притягнення до адміністративної відповідальності не реагує та продовжує свою протиправну діяльність під час дії обмежувального припису.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Чинним ЦПК України закріплено чотири критерії доказів, а саме: належність, достовірність, достатність та допустимість, за наявності в сукупності яких суд враховує такий доказ на підтвердження чи спростування відповідної обставини справи

Згідно ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Вказане положення законодавства кореспондується із законодавчо закріпленим в ч.1 вказаної статті обов`язком кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На необхідності зазначення заявником у поданій заяві не лише обставин, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, але й доказів, що їх підтверджують з обов`язковим подальшим їх представленням суду, зазначено у положеннях п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України, яка закріплює загальні вимоги щодо змісту заяви про видачу обмежувального припису.

Оцінюючи мотивованість та обґрунтованість поданої заявником заяви про видачу судом обмежувального припису на предмет її доказового підтвердження належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами суд виходить з того, що є обґрунтовано доведеним факт вчинення заінтересованою особою відносно заявниці систематичного домашнього насильства, у тому числі під час дії обмежувального припису.

Під час вирішення питання щодо продовження обмежувального припису із застосуванням положень статті 350-7 ЦПК України суд повинен досліджувати ризики повторного вчинення насильства, а не сам факт його вчинення (постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 359/10231/18, провадження № 61-5029св19).

Як вбачаєтьсяз долученихзаявником доматеріалів справироздруківок скріншотівз мобільногомесенджера «Viber»(а.с.11-18) ОСОБА_2 систематично підчас діїобмежувального приписунадсилав заявниціповідомлення непристойногохарактеру,що принижуютьїї якжінку тамаму.Крім того,встановлено систематичніфакти порушенняустановлених рішеннямпро видачуобмежувального приписузаборон,що ляглов основу обвинувального акту у кримінальному провадженні за № 120251423600000210 від 06.03.2025, яким підтверджується повідомлення про підозру в умисному невиконанні обмежувального припису за 18 епізодами, тобто у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ст. 390-1 КК України.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство щодо ОСОБА_1 . Зазначене також дає підстави стверджувати про те, що є високим вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно продовжити обмежувальний припис із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та про які зазначає сама заявниця у прохальній частині поданої заяви.

Установлюючи строк дії обмежувального припису, суд враховуючи позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 415/10120/18 (провадження № 61-7849св19), згідно якої такий має бути пропорційним і достатнім та визначається із урахуванням оцінки ризиків, вважає обґрунтованим продовжити обмежувальний припис відносно кривдника на строк 6 місяців.

Так, відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.

Системний аналіз правил наведеної норми права свідчить про те, що суди, визначаючи строк обмежувального припису, враховують наявність ризиків чинення кривдником насильства відносно постраждалої особи, ймовірність продовження чинення такого насильства.

У кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази.

Також судам необхідно враховувати достатність та дієвість визначеного строку. В оцінці поданих учасниками справи доказів суди керуються внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні таких доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Зазначене є результатом оцінки, що являє собою твердо сформовану думку щодо певного факту чи обставини справи та істинності висновків суду щодо них.

Отже, суд, визначаючи строк на який слід продовжити обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , встановивши, якій формі домашнього насильства піддавалася заявниця (психологічному, економічному), що підтверджено письмовими доказами, оцінивши ризики продовження у майбутньому такого насильства заінтересованою особою та врахувавши пропорційність та необхідність видання обмежувального припису приходить до висновку, що його слід продовжити на 6 (шість) місяців.

При цьому, визначені судом заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 саме на вказаний строк допоможуть запобігти подальшому розвитку конфлікту, який виник між сторонами та сприятимуть захисту здоров`я та моралі заявниці та дітей. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 25 червня 2020 року у справі № 607/17680/19.

Висновки суду за результатами розгляду заяви

Заявницею документально підтверджено неодноразове застосування кривдником до неї домашнього насильства у вигляді образ та приниження останньої, що небезпідставно викликає у неї побоювання за свою подальшу безпеку і завдає шкоди її психічному здоров`ю.

Враховуючи періодичність та системність вчинення ОСОБА_2 відносно заявниці домашнього насильства, що свідчить про ризик настання такого насильства і в майбутньому, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо продовження обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 350-2, 350-6,350-8 ЦПК України, ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд-

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Змислої Марти Русланівни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису задовольнити.

Продовжити обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладених на нього обов`язків:

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м. до місця проживання постраждалої ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 та будь-якого її фактичного місця перебування;

- заборонити ОСОБА_2 перебувати за місцем проживання постраждалої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні розмови з постраждалою ОСОБА_1 та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Допустити рішення суду до негайного виконання. Рішення суду про видачу обмежувального припису у відповідності до вимог ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Повідомити про прийняте рішення Львівське районне управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, та Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення проголошено 10 червня 2025 року.

Суддя Юлія БОБРОВА