Постанова

від 15.05.2025 по справі 910/15125/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2025 р. Справа№ 910/15125/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.05.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025

у справі №910/15125/24 (суддя - Демидова В.О.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ"

про стягнення 1 920 301,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - позивач, скаржник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ" (далі - відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ" на свою користь пеню у розмірі 1 920 301,53 грн. за порушення строків поставки Товару, визначеного Контрактом.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі №910/15125/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України грошові кошти у розмірі 192 030 грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 28 804 грн 52 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що загальна обгрунтована сума пені у розмірі становить 1 920 301,53 грн, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

У свою чергу, беручи до уваги інтереси позивача, враховуючи виконання основного зобов`язання за договором у повному обсязі, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності ТОВ «Таланлегпром», зокрема і її військову спрямованість, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо належного виконання контракту, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 90%.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі №910/15125/24 та постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження, розгляд апеляційної скарги провести з повідомленням (викликом) сторін, за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі №910/15125/24 повністю та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що зменшення судом першої інстанції розміру нарахованої позивачем пені на 90 % є неспівмірним зі ступенем порушення відповідачем свого господарського зобов`язання та його наслідками у виді збоїв у централізованому забезпеченні речовим майном особового складу територіальних управлінь, з`єднань, військових частин і підрозділів Національної гвардії України, які виконують заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації..

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання учасників апеляційного провадження

28.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до згоди з висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні щодо наявності правових підстав для зменшення розміру пені до 90%.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М, Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі №910/15125/24 - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

07.03.2025 через "Електронний суд" на адресу Північного апеляційного господарського суду від Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України надійшла заява про усунення недоліків із доказами сплати судового збору, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі №910/15125/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі №910/15125/24 у судове засідання на 01.05.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 відкладено розгляд справи №910/15125/24 на 15.05.2025.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Позивач з`явився в судове засідання 15.05.2025 та надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання 15.05.2025 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

14.05.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обгрунтування якого заявник зазначає про хворобу представника останнього.

Надаючи правову оцінку клопотанню відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи вже відкладався у звязку із клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, а тому не був позбавлений права як для пошуку та залучення іншого представника, так і залучення в судове засідання директора відповідача в порядку самопредставництва.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 29.02.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (далі - виконавець) укладено державний контракт (далі - договір) №21/ВОЗ2024 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується у 2024 році виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану товари оборонного призначення за кодом 18810000-0 - "Взуття різне, крім спортивного та захисного" Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 (далі - товар), найменування, кількість та строки поставки яких зазначені в специфікації товарів оборонного призначення, яка є додатком №1 до контракту і його невід`ємною частиною (далі - специфікація), а замовник - оплатити та прийняти товар.

Згідно з додатком №1 до контракту (специфікації) передбачено найменування товару: черевики з високими берцями демісезонні, загальною кількістю 80 000 пар, ціною за одну пару - 2 188,30 грн, всього вартістю - 210 076 800,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3 контракту товар, що поставляється за контрактом, повинен бути 2024 року виготовлення, новим і таким, що не був у використанні.

Пунктом 6 контракту передбачено, що ціна контракту становить 210 076 800,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість. ПДВ становить 35 012 800,00 грн.

Ціна товару визначена у специфікації (п. 7 контракту).

За умовами п. 12 контракту розрахунки за товар, що виготовляється та поставляється без порушень строків або вимог щодо якості (комплектності) або маркування або пакування замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб виконавця та замовника на відповідній видатковій накладній.

У випадку порушення виконавцем строку сплати нарахованої неустойки (штраф, пеня). Вказаної у п. 57 цього контракту, замовник залишає за собою право сплатити за фактично поставлену кількість товару (партію товару) суму коштів, яка буде зменшена на суму коштів, які нараховані претензією замовника. Заявник залишає за собою право притримати кошти, вказані у цьому пункті (призупинити розрахунки за товар), до повної сплати виконавцем сум коштів, нарахованих претензією замовника або до їх стягнення на користь замовника у судовому порядку. Про при тримання коштів замовник повідомляє виконавця разом х претензією.

Дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, вручається під особистий підпис виконавцю (представнику виконавця). Не пізніше 5 числа кожного місяця або в інші дні за викликом замовника по телефону виконавець (представник виконавця) прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У разі не прибуття вищезазначених осіб, вона надсилається виконавцю рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу виконавця, зазначену в контракті. У разі надсилання заявки заявником засобами поштового зв`язку вона вважається врученою виконавцю з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У заявці зазначається найменування товару. Місце поставки товару. Кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку коригування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке коригування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним (п. 17 контракту).

Згідно з п. 18 контракту передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, за адресою: АДРЕСА_1 та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі). Визначених заявкою замовника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP Правил Інкотермс-2020 за рахунок виконавця.

Виконавець письмово повідомляє замовника про готовність товару до здійснення контролю та приймання передачі (п. 23 контракту).

Відповідно до п. 57 контракту у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за контрактом сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та контракту. Сплата пені, штрафів та інших господарських санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань за контрактом. Зазначені у п. 52, 58, 59, 60, 61 платежі виконавець повинен провести шляхом перерахування відповідних сум на користь замовника протягом 7 банківських днів з дня отримання претензії замовника. Виконавець (його уповноважений представник) зобов`язаний отримати нарочно претензію замовника. У разі надсилання претензії замовника засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення чи рекомендованим листом, вона вважається врученою виконавцю в день отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення.

У випадку порушення виконавцем строку вказаного грошового зобов`язання, замовник залишає за собою право притримати кошти, вказані у п. 6 цього контракту, до повної сплати виконавцем сум коштів, нарахованих претензією замовника або до їх стягнення на користь замовника в судовому порядку.

Пунктом 58 контракту сторони передбачили, що за порушення терміну (строку) поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

Згідно з п. 62 контракту сторони усвідомлюють, що даний контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс мажорними обставинами)/ істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій /обставин (окупація території агресором, куди повинен поставитись товар, знищення безпосередньо товару), що буде підтверджено вказаними в п. 65 контракту документами.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим контрактом у разі випадку або настання обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього контракту та виникли незалежно від волі сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, диверсії, інша небезпечна подія) (п. 63 контракту).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим контрактом унаслідок випадку або дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту їх виникнення, або з дня коли виконавцю стало відомо про випадок або настання обставин непереборної сили, повідомити про це іншій стороні в письмовій формі, з додаванням підтверджуючих документів настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє виконавця права в подальшому посилатися на випадок або обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (п. 64 контракту).

Доказом наявності випадку або настання обставин непереборної сили та строку їх дії є висновок/ сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами (п. 65 контракту).

Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.12.2024 але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених контрактом зобов`язань (п. 80 контракту).

Відповідно до п.17 контракту представником відповідача нарочно отримано заявку позивача від 05.03.2024 №78/9-854, відповідно до якої він зобов`язаний у термін до 31.07.2024 поставити позивачу 40 000 пар товару та до 31.08.2024 поставити замовнику 40 000 пар товару.

12.06.2024 відповідач листом від 12.06.2024 №285 повідомив позивача про виникнення форс-мажорні обставин у зв`язку із пожежею у виробничому підрозділі підприємства.

Станом на 19.07.2024 було поставлено 24 377 пар товару без порушення термінів поставки.

З огляду на вказане було внесено зміни до заявки та 19.07.2024 представником відповідача була отримана нарочно корегована заявка позивача від 19.07.2024 №78/16-3122, відповідно до якої відповідач зобов`язаний у термін до 30.09.2024 поставити позивачу 55 623 пар товару.

Однак 30.09.2024 відповідач листом від 30.09.2024 №79 повторно повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин.

Станом на 30.09.2024 відповідачем було поставлено позивачу 41 721 пар товару без порушення термінів поставки.

Проте товар у кількості 38 279 пар був поставлений з порушенням строку поставки, а саме:

- 3 364 пар товару було поставлено 10.10.2024 (видаткова накладна №4268 від 10.10.2024 на загальну суму 8 833 729,44 грн) - порушення строку поставки на 9 днів;

- 3 320 пар товару було поставлено 11.10.2024 (видаткова накладна №4309 від 11.10.2024 на загальну суму 8 718 187,20 грн) - порушення строку поставки на 10 днів;

- 6 456 пар товару було поставлено 15.10.2024 (видаткова накладна №4359 від 15.10.2024 на загальну суму 16 953 197,76 грн) - порушення строку поставки на 14 днів;

- 4 320 пар товару було поставлено 21.10.2024 (видаткова накладна №4501 від 21.10.2024 на загальну суму 11 344 147,20 грн) - порушення строку поставки на 20 днів;

- 4 320 пар товару було поставлено 23.10.2024 (видаткова накладна №4543 від 23.10.2024 на загальну суму 11 344 147,20 грн) - порушення строку поставки на 22 дні;

- 16 499 пар товару було поставлено 25.10.2024 (видаткова накладна №4616 від 25.10.2024 на загальну суму 43 325 714,04 грн) - порушення строку поставки на 24 дні.

Позивач зазначав, що сертифікат ТПП на підтвердження виникнення обставин непереборної сили саме з 12.06.2024 надано не було.

Однак в подальшому листом від 10.10.2024 №87 відповідач надав позивачу сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 10.10.2024 №520/03.23, згідно з яким підставою для виникнення форс-мажорних обставин є введення правового режиму воєнного стану в Україні з 24.02.2022, повітряні тривоги в області, де знаходиться виробничий підрозділ підприємства та пожежа на підприємстві. Проте лата настання з 27.09.2024.

Матеріали справи містять претензію позивача від 12.11.2024 №78/1/5-4995 про сплату пені за порушення строків поставки товару у сумі 1 920 301,53 грн, на яку відповідач відповів відмовою листом від 29.11.2024 №105.

З огляду на вказане, посилаючись на порушення відповідачем умов договору (контракту) щодо строків поставки, позивач нарахував та заявив до стягнення з останнього пеню у розмірі 1 920 301,53 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що 10.06.2024 на підприємстві ТОВ "ТАЛАНЛЕГПРОМ" за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул.. Гостиннодвірська, 37-Ж, виникла масштабна пожежа, яка вплинула на своєчасність виконання ним своїх зобов`язань по контракту, про що 12.06.2024 був повідомлений позивач. Крім того, невдовзі після надання коригованої заявки, з середини липня 2024 року розпочалися систематичні ракетні обстріли, збільшилася кількість повітряних тривог в районі, де розволожені виробничі потужності відповідача, що негативно вплинуло на виробничий процес та унеможливило стабільну роботу підприємства. Підтвердженням існування форс-мажорних обставин є Сертифікати Київської обласної торгово-промислової палати №3200-24-1875 від 10.10.2024 та №3200-24-2143 від 26.11.2024. Крім того зазначає, що він поставив позивачу 17344 пар взуття без порушення строків постачання по коригованій заявці. Водночас він вживав заходів для вирішення проблем з поставкою, зокрема шляхом звернення до виробників аналогічного взуття, проте отримав відмову. Просив зменшити штрафні санкції на 90%.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом позову в даній справі є вимога замовника про стягнення з виконавця передбаченої договором пені за несвоєчасну поставку товару.

Так, як встановлено матеріалами справи і не заперечується сторонами, представником відповідача нарочно отримано заявку позивача від 05.03.2024 №78/9-854, відповідно до якої він зобов`язаний у термін до 31.07.2024 поставити позивачу 40 000 пар товару та до 31.08.2024 поставити замовнику 40 000 пар товару.

12.06.2024 відповідач листом від 12.06.2024 №285 повідомив позивача про виникнення форс-мажорні обставин у зв`язку із пожежею у виробничому підрозділі підприємства.

Станом на 19.07.2024 було поставлено 24 377 пар товару без порушення термінів поставки.

З огляду на вказане було внесено зміни до заявки та 19.07.2024 представником відповідача була отримана нарочно корегована заявка позивача від 19.07.2024 №78/16-3122, відповідно до якої відповідач зобов`язаний у термін до 30.09.2024 поставити позивачу 55 623 пар товару.

Однак 30.09.2024 відповідач листом від 30.09.2024 №79 повторно повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин.

Станом на 30.09.2024 відповідачем було поставлено позивачу 41 721 пар товару без порушення термінів поставки.

Проте товар у кількості 38 279 пар був поставлений з порушенням строку поставки, а саме:

- 3 364 пар товару було поставлено 10.10.2024 (видаткова накладна №4268 від 10.10.2024 на загальну суму 8 833 729,44 грн) - порушення строку поставки на 9 днів;

- 3 320 пар товару було поставлено 11.10.2024 (видаткова накладна №4309 від 11.10.2024 на загальну суму 8 718 187,20 грн) - порушення строку поставки на 10 днів;

- 6 456 пар товару було поставлено 15.10.2024 (видаткова накладна №4359 від 15.10.2024 на загальну суму 16 953 197,76 грн) - порушення строку поставки на 14 днів;

- 4 320 пар товару було поставлено 21.10.2024 (видаткова накладна №4501 від 21.10.2024 на загальну суму 11 344 147,20 грн) - порушення строку поставки на 20 днів;

- 4 320 пар товару було поставлено 23.10.2024 (видаткова накладна №4543 від 23.10.2024 на загальну суму 11 344 147,20 грн) - порушення строку поставки на 22 дні;

- 16 499 пар товару було поставлено 25.10.2024 (видаткова накладна №4616 від 25.10.2024 на загальну суму 43 325 714,04 грн) - порушення строку поставки на 24 дні.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Отже відповідачем порушено умови контракту щодо строків поставки товару, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та умов пункту 58 контракту.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 58 контракту сторони передбачили, що за порушення терміну (строку) поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 79 503,57 грн, розрахованої за період з 01.10.2024 по 09.10.2024, у сумі 87 181,87 грн за період з 01.10.2024 по 10.10.2024, у сумі 237 344,77 грн за період з 01.10.2024 по 14.10.2024, у сумі 226 882,94 грн за період з 01.10.2024 по 20.10.2024, у сумі 249 571,24 грн за період з 01.10.2024 по 22.10.2024, у сумі 1 039 817,14 грн за період з 01.10.2024 по 24.10.2024, що в загальному розмірі становить 1 920 301,53 грн, який, як вірно встановлено судом першої інстанції, є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Щодо зменшення пені, з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі, відповідач зазначає, що ТОВ «Таланлегпром» є національним виробником спеціального взуття, що спеціалізується, зокрема, на виготовленні черевиків літніх, демісезонних та зимових для потреб ЗСУ та інших сил оборони. Виробничі потужності відповідача розташовані у м. Ромни, Сумської області. Як вказує відповідач, у період дії договору значно збільшилась кількість повітряних тривог, оголошених в Сумській області, у зв`язку з чим порушуються затверджені плани виробництва, що впливає на своєчасність виконання зобов`язань ТОВ «Таланлегпром».

Крім того, відповідач вказав, що 10.06.2024 у виробничому підрозділі підприємства, що розташоване за адресою: Сумська обл., м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Ж, виникла масштабна пожежа, в результаті якої виробниче приміщення і майно, яке у ньому знаходилось повністю знищене, що підтверджується атом про пожежу від 10.06.2024.

На підтвердження існування форс-мажорних обставин відповідач надав Сертифікати Київської обласної торгово-промислової палати №3200-24-1875 від 10.10.2024 та №3200-24-2143 від 26.11.2024. Крім того зазначав, що він вживав заходів для вирішення проблем з поставкою, зокрема шляхом звернення до виробників аналогічного взуття, проте отримав відмову, що підтверджується матеріалами справи.

Посилаючись на відсутність своєї вини, у зв`язку із чим він не може бути притягнутий до відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору, просив зменшити штрафні санкції на 90%, врахувавши незначний період прострочення; поставку товару у повному обсязі, виключний характер причин, внаслідок яких відбулося невиконання зобов`язань, а також врахувавши те, що позивач не зазнав збитків і поведінку відповідача та його ділову репутацію.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).

Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, беручи до уваги інтереси позивача, враховуючи виконання основного зобов`язання за договором в повному обсязі, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності ТОВ «Таланлегпром», зокрема і її військову спрямованість, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо належного виконання контракту, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 90%.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені на 90%, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 09.05.2024 у справі № 923/77/22 зазначено: «реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.».

У постанові Верховного Суду від 21.04.20212 № 552/6997/19 зроблено наступний висновок: «По своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільноправової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов`язання», «порушення зобов`язання».

Водночас, зменшення судом першої інстанції неустойки (пені, штрафу) на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як виду цивільноправової відповідальності за порушення зобов`язання, що в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував, що зменшення розміру пені на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено виключних обставин, на підставі яких законна, арифметично вірна розрахована неустойка, підлягла б зменшенню на 90%.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 28.09.2022 у справі № 916/2302/21.

У п. 7.31 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, фактично, Господарський суд міста Києва, зменшивши у спірних правовідносинах розмір пені, не просто зменшив неустойку, а звільнив відповідача від її сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачили при укладенні договору.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів частково погоджується із позицією позивача, яка викладена в апеляційній скарзі, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 90%, проте, забезпечуючи баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, що становить 960 150,77 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при частковому нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з частковим неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в частині зменшення заявленої до стягнення пені на 90%, з прийняттям у цій частині нового рішення про зменшення розміру пені на 50%, що становить 960 150,77 грн.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі №910/15125/24 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі №910/15125/24 - скасувати частково, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

« Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, код ЄДРПОУ 31862978) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 960 150 (дев`ятсот шістдесят тисяч сто п`ятдесят) грн. 77 коп. та судовий збір за подання позову в розмірі 28 804 (двадцять вісім тисяч вісімсот чотири) грн 52 коп.».

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі №910/15125/24 - залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, код ЄДРПОУ 31862978) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 17 282 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 71 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. В іншій частині судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/15125/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 09.06.2025. (після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім