Рішення від 06.06.2025 по справі 907/339/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/339/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

№907/339/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон», м. Чоп

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕНД АЙ ТРЕЙДІНГ», м. Ужгород

про стягнення суми 55 250, 67 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 55 250, 67 грн., збитків у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкової накладної.

Відповідно до частин першої та третьої статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/339/25 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/339/25, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2025 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 31.03.2025 р. була надіслана відповідачу 31.03.2025 р. та як вбачається з довідки про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 31.03.2025 р.

07.05.2025 р. представником відповідача подано заяву про вступ в справу як представника. Представника внесено учасником справи та надано доступ до електронної справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон» (далі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ті Енд Ай Трейдінг» (далі Відповідач) було укладено Договір підряду №04-05-23-1.

Відповідно до п. 2.1. вищезазначеного Договору, вартість витрат, що пов`язані з виконанням робіт складає 663 008 грн. 00 коп. (шістсот шістдесят три тисячі вісім гривень, 00 копійок) у т.ч. ПДВ (20%) 110 501,33 грн. (Сто десять тисяч п`ятсот одна гривня 33 копійок) і уточняється по фактично виконаних роботах по затверджених Сторонами актах виконаних робіт.

Платіжною інструкцією №2134 від « 12» травня 2023 року було засвідчено факт оплати 331 504.00 грн. (триста тридцять одна тисяча п`ятсот чотири гривні, 00коп) за Договором від 04.05.2023 року. Платіжною інструкцією №2351 від « 15» червня 2023 року було засвідчено факт другої оплати 331 504.32 грн за Договором від 04.05.2023 року.

Всього за Договором було оплачено 663 008,32 грн. (шістсот шістдесят три тисячі вісім гривень, 32 коп.) з урахування ПДВ (20%) у розмірі 110 501, 33 грн. (сто десять тисяч п`ятсот одна гривня, 33 коп.).

Відповідно до першої податкової накладної № 12052023 (порядковий номер 1) Загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 331504.00 грн, Загальна сума податку на додану вартість, у тому числі: 55 250,67 грн.

Відповідно до другої податкової накладної № 15062023 (порядковий номер 2) - Загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 331504, 32 грн, Загальна сума податку на додану вартість, у тому числі: 55 250,72 грн.

Квитанцією про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 01.06.2023 року (час формування 11:45:04) реєстрацію податкової накладної було зупинено. Обсяг постачання товару/послуги 43.21.10- 00.90, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1. «Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомляємо показник «D»=5,0994%, «Р»=0. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

21.07.2023 року Відповідачем скеровано до комісії ГУ ДПС України в Закарпатській області повідомлення про подання пояснень та копій документів, щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Натомість, 25.07.2023 року Відповідачем засобами електронного зв`язку отримано повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів від 25.07.2023 року за №9240901/40208475, із змісту якого слідує, що Відповідачу слід надати копії розрахункових документів та/або банківські виписки з особових рахунків, які Відповідач не надав.

У зв`язку з цим, квитанцією про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 04.08.2023 року (час формування 16:08:15) за результатами розгляду повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, Комісією регіонального рівня прийнято рішення №9304043/40208475 від 04.08.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної.

За доводами позивача, незважаючи на сплачену Позивачем суму ПДВ в повному обсязі, його незаконно було позбавлено скористуватись своїм законним правом на зменшення податкового зобов`язання у розмірі сплаченої Відповідачу суми ПДВ.

Вказані обставини і стали приводом звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення 55 250, 67 грн., збитків у сумі втраченого податкового кредиту.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір підряду №04-05-23-1.

За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи у відповідності до Договору, за Договором було оплачено 663 008,32 грн. (шістсот шістдесят три тисячі вісім гривень, 32 коп.) з урахування ПДВ (20%) у розмірі 110 501, 33 грн. (сто десять тисяч п`ятсот одна гривня, 33 коп.).

Спір у цій справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача збитків, у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної на суму 55 250, 67 грн в ЄРПН, що, як зазначає позивач, призвело до втрати ним права на податковий кредит.

При цьому, чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому, обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на саме на відповідача як виконавця за договором в розумінні ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.п. «а» п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Аналогічний висновок також міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

У відповідності до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, зупинення органами ДФС реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість органами ДФС упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит. А оскільки, матеріали справи не містять доказів подання відповідачем копій документів та/або пояснень, що фактично призвело до зупинення реєстрації/відмови органами ДФС у реєстрації податкових накладних, що в свою чергу унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України.

За доводами позивача оскільки відповідач не виконав свого обов`язку з реєстрації податкових накладних, позивачу завдано збитків, у зв`язку з тим, що останній не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 55 250, 67 грн. до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодуванню збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

В даному випадку відповідач, встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав, з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 55 250, 67 грн., тобто позивач поніс збитки. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Таким чином, із встановлених судом обставин вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення.

З огляду на, що суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон», м. Чоп до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕНД АЙ ТРЕЙДІНГ», м. Ужгород про стягнення суми 55 250, 67 грн. підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІ ЕНД АЙ ТРЕЙДІНГ» (88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, вул. Гойди Юрія, будинок 10, офіс 43, код ЄДРПОУ 40208475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІЦАРТ ПРОДУКЦІОН» (89502, Україна, Закарпатська обл., місто Чоп, вулиця Загородня, будинок, 4а, код ЄДРПОУ 34154698) суму 55 250, 67 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 67 коп.) збитків, а також суму 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.06.2025

Суддя О.Ф. Ремецькі