Рішення від 21.05.2025 по справі 910/14939/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2025Справа № 910/14939/24за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина 21 століття"

ОСОБА_1

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Меженську Кароліну Сергіївну

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкетову Оксану Павлівну

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дудко Юлію Анатоліївну

про зобов`язання вчинити дії,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Солонюк К.Г.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина 21 століття", ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Меженську Кароліну Сергіївну, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкетову Оксану Павлівну, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дудко Юлію Анатоліївну, у якій просить суд:

- про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дудко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію права власності від 24.09.2024 №75198043 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2513707880000), а саме: будівля, нежитлова будівля (СТО-автомийка), літ. "А", загальною площею 178,3 кв. м., що розташована земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:036:0013) площею 0,1202 га, за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс";

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівля, нежитлова будівля (СТО-автомийка), літ. "А", загальною площею 178,3 кв. м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2513707880000), що розташований за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:62:036:0013) площею 0,1202 га шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: будівлю, нежитлову будівлю (СТО-автомийка), літ. "А", загальною площею 178,3 кв. м., що розташована за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:036:0013) площею 0,1202 га за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:036:0013 зареєстровано за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, яка не приймала жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у власність чи користування, будь-яким юридичним чи фізичних особам, а тому наявні усі підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об`єкта нерухомого майна та приведення її у придатний для використання стан.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.01.2025.

Через діловодство суду 20.12.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" є добросовісним набувачем та має на меті укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі СТО-автомийка, та сплачувати до бюджету міста Києва орендну плату за користування земельною ділянкою.

Також представник наголосив, що нежитлова будівля СТО-автомийка не належить до категорії самочинно збудованих об`єктів, оскільки наявна декларація про готовність до експлуатації №КВ101240816952, яка видана Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради від 27.08.2024.

Через діловодство суду 23.12.2024 від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли копії реєстраційних справ.

Протокольною ухвалою суду від 22.01.2025 відкладено підготовче засідання на 19.02.2025.

Через діловодство суду 07.02.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 19.02.2025 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.03.2025.

Протокольною ухвалою суду від 26.03.2025 відкладено судовий розгляд справи на 30.04.2025.

Протокольною ухвалою суду від 30.04.2025 відкладено судовий розгляд справи на 21.05.2025.

У судовому засіданні 21.05.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

В судовому засіданні 21.05.2025 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Київській міській раді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською Кароліною Сергіївною прийнято рішення від 23.11.2021 №61784651 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівля, нежитлова будівля (СТО-автомийка), літ. "А", загальною площею 185,2 кв. м. у подальшому площа майна змінена на 178,3 кв.м.), що розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:036:0013) площею 0,1202 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для винесення приватним нотаріусом Меженська К.С. даного рішення стали: довідка про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси, серія та номер: 28-01, від 02.03.2021, видавник: ФОП Райгородський Олег Олександрович; довідка про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 12-04, виданий 27.01.2022, видавник: ФОП Райгородський Олег Олександрович.

Надалі, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкетовою Оксаною Павлівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2023 №68206670, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина 21 Століття" зареєстровано приватну власність на об`єкт нерухомого майна, а саме будівля, нежитлова будівля (СТО-автомийка), літ. "А", загальною площею 185,2 кв. м. (у подальшому площа майна змінена на 178,3 кв.м.) що розташована за наступною адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою винесення даного рішення стали: акт приймання-передачі, серія та номер: 3079, 3080, виданий 27.06.2023, видавник ОСОБА_2 та ТОВ "Перлина 21 Століття", акт приймання-передачі до статутного капіталу ТОВ "Перлина 21 Століття", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкетовою О.П.

У подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Дудкою Юлією Анатоліївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.09.2024 №75198043, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхова Сфера-Плюс" зареєстровано приватну власність на об`єкт нерухомого майна, а саме будівля, нежитлова будівля (СТО-автомийка), літ. "А", загальною площею 185,2 кв. м. (у подальшому площа майна змінена на 178,3 кв.м.) що розташована за наступною адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою винесення даного рішення стали: договір купівлі-продажу, серія та номер: 611, виданий 24.09.2024, видавник Дудко Ю.А., ПН Київського МНО; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: КВ101240816952, виданий 27.08.2024, видавник: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Технічний паспорт (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: TI01:9850-4919-8985-3798, виданий 15.08.2024, видавник: ЄДЕССБ.

Київська міська рада наголошує на тому, що зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0,1202 га (кадастровий номер 8000000000:62:036:0013) за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва, що належить до земель комунальної форми власності територіальної громади міста Києва; жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва у власність чи користування, будь-яким юридичним чи фізичним особам не приймала.

За викладених обставин позивач зазначає про необхідність у вирішенні в судовому порядку питань щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, належної на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради.

Позивач також вважає, що враховуючи фактичні обставини цієї справи, ефективним способом захисту права власності територіальної громади на землю є усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна та зобов`язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку, звільнивши її від будь-яких будівель і споруд.

Вказане зумовило звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У залишку вказаною нормою матеріального права імперативно, чітко і недвозначно визначено, що:

(1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

(2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього;

(3) якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому варто враховувати, що відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тобто реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі №923/196/20).

Розглядаючи позов у цій справі, суд встановив, що земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:62:036:0013, площею 0,1202 га, що розташована за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Бу Деснянському районі м. Києва перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради і ТОВ "Перлина 21 Століття" та ТОВ "Шляхова Сфера-Плюс" в користування ніколи не передавалася.

Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Дудкою Юлією Анатоліївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.09.2024 №75198043, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхова Сфера-Плюс" зареєстровано приватну власність на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю (СТО-автомийка), літ. "А", загальною площею 185,2 кв. м. (у подальшому площа майна змінена на 178,3 кв.м.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стали: договір купівлі-продажу, серія та номер: 611, виданий 24.09.2024, видавник Дудко Ю.А., ПН Київського МНО; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: КВ101240816952, виданий 27.08.2024, видавник: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Технічний паспорт (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: TI01:9850-4919-8985-3798, виданий 15.08.2024, видавник: ЄДЕССБ.

Проте, з матеріалів справи вбачається, та відповідачем не спростовано, що рішення про надання земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:036:0013 для розміщення спірної нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 міськрадою ніколи не приймалося, будь-яких дозвільних документів на її будівництво компетентні органи не видавали, а тому зареєстрована за ОСОБА_1 (первинним власником) та в подальшому за ТОВ "Перлина 21 Століття" (другим власником) будівля - СТО-автомийка є самочинним будівництвом.

Відповідачем не спростовано жодними доказами того, що ОСОБА_2 здійснюючи первинну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна подав лише довідку про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси, довідку про показники об`єкта нерухомого майна, в той час як відповідно до пункту 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 серед документів, які повинні подаватися для такої реєстрації є: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Так, на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.08.96 №1391 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" та з метою реалізації повноважень місцевих органів державної виконавчої влади, зазначених в Правилах державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 №56 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 19.01.96 №31/1056 затверджено тимчасовий Порядок видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомості.

Згідно пункту 7 вказаного Порядку управління земельних ресурсів:

- для оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна підтверджує наявність існуючих документів про надання земельних ділянок в користування або власність та їх чинність;

- у разі відсутності документів надає довідку про стан оформлення документів, які посвідчують право користування або власності земельними ділянками, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, або інформацію про реєстрацію земельної ділянки по матеріалах інвентаризації меж землекористувань в м. Києві;

- присвоює ідентифікаційний код об`єкта нерухомого майна, виходячи з коду земельної ділянки згідно з земельно-кадастровою інформацією.

Також Порядком визначався перелік документів, які були необхідні для видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна.

Зокрема, згідно пункту 9 Порядку, заява на отримання свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості подається до відповідного органу у двох примірниках за зразком, згідно з додатком 7 цього Порядку.

Згідно пунктів 10.3 та 10.9 Порядку до заяви додаються фізичними та юридичними особами на новозбудовані, прибудовані, перебудовані або реконструйовані нежилі будинки та приміщення, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення:

- правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності заявника на зазначений об`єкт;

- належно оформлені міським бюро технічної інвентаризації не раніш, ніж 3 роки тому, технічний паспорт та поповерхові плани будинку;

- документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт;

- документи, які підтверджують фінансування будівництва або реконструкції об`єкту замовником;

- довідка Управління економіки Київської міської державної адміністрації про виконання умов щодо передачі коштів у порядку пайової участі на розвиток галузей соціальної інфраструктури міста, передбачених актами місцевих органів державної виконавчої влади;

- рішення органу державної виконавчої влади про надання дозволу на будівництво або реконструкцію об`єкту;

- акт державної комісії про прийняття об`єкту в експлуатацію.

Членам гаражних і дачних кооперативів, колективів і індивідуальних забудовників малоповерхового і котеджного будівництва, які побудували гаражі, дачі та котеджі згідно з чинним законодавством:

- рішення або розпорядження органу державної виконавчої влади про відведення земельної ділянки;

- довідку про членство в гаражному, дачному кооперативі або колективі індивідуальних забудовників малоповерхового і котеджного будівництва.

Власникам окремих гаражів, розташованих у дворах житлової забудови, які побудували їх згідно з чинним законодавством:

- рішення або розпорядження органу державної виконавчої влади про відведення земельної ділянки та дозвіл на будівництво гаража.

В той же час, при первинній реєстрації спірного об`єкту нерухомості за ОСОБА_1 була наявна лише довідка про технічні показники об`єкта та підтвердження поштової адреси №28-01 від 02.03.2021 виданої 02.03.2021 ФОП Райгородським О.О., в якій міститься твердження про те, що нерухоме майно збудоване 1991 році, а тому не потребує введення в експлуатацію і не є самочинним будівництвом.

Однак, згідно частини п`ятої статті 263 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється:

виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад.

За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".

Вказане свідчить, що ФОП Райгородським О.О. не наділений повноваженнями на присвоєння об`єкту нерухомості адреси чи підтверджувати присвоєння адреси без попереднього присвоєння такої адреси компетентним органом.

Таким чином, законні правові підстави зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0013 для розміщення спірної нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 - відсутні, що свідчить про самовільне її зайняття.

Оскільки спірне нерухоме майно побудовано на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, а також дозволів про те, що спірне нерухоме майно в установленому законом порядку введено в експлуатацію, вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати, що ОСОБА_1 (первинний власник) набув права власності на нього. Тому, об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом самочинного будівництва.

В свою чергу, оскільки міськрада, як представник власника земельної ділянки, не надавала згоди на визнання права власності за ОСОБА_1. (первинним власником) на самочинно збудоване майно і заперечує проти його перебування на комунальній землі, то задоволення її позовних вимог про знесення такого майна також узгоджується із наведеними положеннями ЗК України та приписами частини четвертої статті 376 ЦК України.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див. постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17)

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала також увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Велика Палата Верховного Суду у вже згаданій постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувала, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Тобто, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

При цьому, якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

Звідси коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Враховуючи наведені норми матеріального права, а також висновки Великої Палати Верховного Суду щодо них, суд висновує, що належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради у спірних правовідносинах є лише вимога міськради про знесення самовільно збудованої нежитлової будівлі СТО-автомийка, літ. "А", загальною площею 178,3 кв. м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2513707880000), що розташована за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва, і задоволення цієї вимоги саме по собі остаточно вирішить юридичну долю самочинного будівництва у встановленому законом порядку.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.02.2025 у справі № 914/2511/23, від 12.02.2025 у справі № 916/960/22 та від 26.02.2025 у справі № 914/2847/23, від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23.

З цих підстав суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги міськради про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дудко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію права власності від 24.09.2024 №75198043 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2513707880000) та про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю (СТО-автомийка), літ. "А", загальною площею 178,3 кв. м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2513707880000), що розташований за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва слід відмовити за неефективністю.

Також суд зазначає, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина 3 статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина 7 статті 41 Конституції України, частина 3 статті 1 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 122-126 постанови від 15.09.2020 по справі №469/1044/17 звертала увагу на те, що навіть у випадку позбавлення кінцевого набувача його прав на певний об`єкт законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного, в якого придбав об`єкт, про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (пункт 125.6.3).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частин першої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України).

Отже, законодавство України гарантує право заявити до відповідного суб`єкта позов про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна. Таке відшкодування має бути надане на підставі норм матеріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами.

З огляду на викладене, позовні вимоги не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.03.2024 у справі №915/1439/21 належним відповідачем за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував право власності на самочинне будівництво.

Верховний Суд наголошує, що в силу вимог ч.1 ст. 3 ЗК України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (ч. 4 ст. 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельних ділянок, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.

Адже, на відміну від положень ч. 4 ст. 376 ЦК України, які обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма ч. 2 ст. 212 ЗК України суттєво розширює суб`єктний склад зобов`язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об`єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт.

Схожий за змістом висновок щодо пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень частини 2 статті 212 ЗК України як спеціальної норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 915/1416/21.

Отже територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, як власник земельної ділянки, має право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" усунути перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:036:0013, площею 0,1202 га, за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва, шляхом знесення самочинно збудованого майна.

Також, суд наголошує, що ТОВ "Шляхова сфера-плюс" не є добросовісним набувачем, оскільки товариство мало можливість і повинно було дослідити правові підстави набуття попереднім власником права власності на спірне майно, перевірити законність відведення земельної ділянки, а також наявність необхідної дозвільної документації. Враховуючи, що така перевірка є звичною та очікуваною дією з боку обачного суб`єкта господарювання, посилання набувача на добросовісність у даному випадку є необґрунтованим.

Відповідно до статті 13 Конституції України, власність зобов`язує. Це положення відображає соціальну функцію власності, підкреслюючи, що право власності передбачає не лише можливість володіння, користування та розпорядження майном, але й відповідальність власника перед суспільством.

У контексті зазначеного особа, яка набуває право на майно, повинна дотримуватись розумних стандартів обачності, оскільки сама по собі державна реєстрація права власності є спростовною презумпцією, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані міською радою, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме в частині усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:62:036:0013) площею 0,1202 га шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: будівлю, нежитлову будівлю (СТО-автомийка), літ. "А", загальною площею 178,3 кв. м., що розташована за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:036:0013) площею 0,1202 га за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:62:036:0013) площею 0,1202 га шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: будівлю, нежитлову будівлю (СТО-автомийка), літ. "А", загальною площею 178,3 кв. м., що розташований за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва.

3. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:036:0013) площею 0,1202 га за адресою: просп. Броварський, буд. 16-Б у Деснянському районі м. Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхова сфера-плюс" (код ЄДРПОУ 45656159, 02089, м. Київ, проспект Броварський, буд. 16-Б) на користь Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) судовий збір у розмірі 6 056 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.06.2025.

Суддя Н.І. Зеленіна