Рішення

від 22.05.2025 по справі 910/3559/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2025Справа № 910/3559/21 (910/13507/23)Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Улахли О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний центр"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторі"

про визнання недійсним правочину боржника,

в межах справи № 910/3559/21

за заявою 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімреактив"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс"

про банкрутство

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2023 року ліквідатор ТОВ "Нафтохімімпекс" арбітражний керуючий Ткачук О. В. на підставі ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, а саме:

- визнання недійсним з моменту укладення Договору Іпотеки № 3 від 12.04.2019, укладеного між ТОВ "Корпоративний центр" та ТОВ "Нафтохімімпекс", оскільки такий договір був укладений боржником (ТОВ "Нафтохімімпекс") в підозрілий період - за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; боржник взяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог;

- визнання недійсним з моменту укладення Договору від 23.12.2019 про внесення змін до Договору Іпотеки боржника № 3 від 12.04.2019, укладеного між ТОВ "Оптіма Факторинг" та ТОВ "Нафтохімімпекс", оскільки укладений боржником в підозрілий період - за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство - 23.12.2019; боржник взяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог кредитора ТОВ "Оптіма Факторинг", якого визнано заставним кредитором у справі про банкрутство; укладення вказаного договору порушує права кредиторів, оскільки надає перевагу заставному кредитору ТОВ "Оптіма Факторинг" в першочерговому задоволенні його вимог до Боржника у справі про банкрутство.

Позивач зазначав, що відповідно до отриманих виписок з банківських рахунків банкрута ліквідатором встановлено, що грошові кошти за Договором позики від 12.04.2019 не були надані боржнику позикодавцем - ТОВ "Корпоративний центр".

2. Стислий виклад позиції відповідача-2

У поданому відзиві відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що:

- Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ТОВ "Нафтохімімпекс" грошові кошти в розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним Договором про відновлювальну кредитну лінію №1375-11 від 07.09.2011. 15.12.2021 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/3559/21 ТОВ "Оптіма Факторинг" визнано Кредитором Боржника - ТОВ "Нафтохімімпекс" за Договором про відновлювальну кредитну лінію №1375-11 від 07.09.2011;

- Договір Іпотеки № 3 від 12.04.2019, укладений між ТОВ "Корпоративний центр" та ТОВ "Нафтохімімпекс" та Договір від 23.12.2019 про внесення змін до Договору Іпотеки боржника № 3 від 12.04.2019, укладений між ТОВ "Оптіма Факторинг" та ТОВ "Нафтохімімпекс" було укладено в забезпечення виконання зобов`язань за Договором про відновлювальну кредитну лінію №1375-11 від 07.09.2011 назву якого було змінено на "Договір позики від 07.09.2011 року" на підставі Додаткової угоди від 23.12.2019 до Договору про відновлювальну кредитну лінію №1375-1 від 07.09.2011;

- ТОВ "Оптіма Факторинг" просило відмовити у задоволенні позовної заяви ліквідатора та перевірити наявність підстав для відмови в задоволені позовних вимог ліквідатора на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

3. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3559/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2021.

В серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича звернулося до суду із позовною заявою про визнання недійсним правочину, а саме, визнання недійсним з моменту укладення Договору Іпотеки № 3 від 12.04.2019, укладеного між ТОВ "Корпоративний центр" та ТОВ "Нафтохімімпекс", визнання недійсним з моменту укладення Договору від 23.12.2019 про внесення змін до Договору Іпотеки боржника № 3 від 12.04.2019, укладеного між ТОВ "Оптіма Факторинг" та ТОВ "Нафтохімімпекс" в межах справи № 910/3559/21.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №910/3559/21 (910/13507/23) у позові було відмовлено повністю. Вказане рішення було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024.

Постановою Верховного Суду від 23.01.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 та рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2024 у справі №910/3559/21 (910/13507/23) задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 та рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2024 у справі №910/3559/21 (910/13507/23) скасовано. Справу №910/3559/21 (910/13507/23) направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами проведення автоматизованого розподілу справи №910/3559/21 (910/13507/23), вказану справу передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 прийнято справу № 910/3559/21 (910/13507/23) в межах справи № 910/3559/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" до свого провадження. Підготовче засідання призначити на13.03.2025.

25.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення (заперечення) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторі" на позовну заяву ліквідатора.

28.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторі" про застосування наслідків недійсності договору іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 призначено справу до розгляду по суті на 10.04.2025.

14.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача щодо строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 відкладено розгляд справи на 22.05.2025.

21.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про здійснення розгляду справи без його участі.

У судовому засіданні 22.05.2025 представник відповідача-2 заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити в задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, натомість, просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 22.05.2025 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представника відповідача-2, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Боржник - ТОВ "Нафтохімімпекс" є власником нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля, що розташована за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, Новоселівське шосе, будинок 1 г, загальною площею 3 746,6 кв.м., реєстраційний номер 9083763, який складається з Адміністративно-побутового корпусу №1 літ. Б загальною площею 3717.9 кв.м. та Котельня №2 літ. В, загальною площею 28.7 кв.м. та земельна ділянка, що розташована за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, Новоселівське шосе, будинок 1 г, загальною площею 0,4814 га, кадастровий номер 0110900000:01:070:0062, цільове призначення земельної ділянки для обслуговування адміністративно-побутового комплексу, відповідно до Довідки №924 від 23.08.2012, виданої відділом Держкомзему у м. Євпаторії, на частину земельної ділянки площею 070135 га встановлено обмеження, сервітут санітарно-захисна зона інженерно-технічні споруди та комунікації (надалі - Нерухоме майно).

12.04.2019 в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Нафтохімімпекс" за Договором позики №3 від 12.04.2019 між ТОВ "Корпоративний центр" (надалі - Іпотекодержатель, Відповідач-1) та Боржником було укладено Іпотечний договір №3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.Є. за реєстровим № 493 із змінами та доповненнями (надалі - Договір Іпотеки №3).

Відповідно до положень п. 1 Іпотечного договору №3 в якості забезпечення виконання Боржником зобов`язань перед Іпотекодержателем за Договором позики №3, що також був укладений між Іпотекодержателем та Боржником 12.04.2019 року (далі за текстом - "Договір позики"), (далі за текстом обидва зобов`язання разом - Основне зобов`язання), Боржник передав в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно (далі за текстом - Предмет іпотеки): нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, Новоселівське шосе, буд. 1-Г, загальною площею 3746,6 кв.м., реєстраційний номер 648599701109, яка складається з адміністративно-побутового комплексу (літера Б) загальною площею 3 717,9 кв.м. та котельні (літера В) загальною площею 28,7 кв.м. (надалі за текстом - Майно, Предмет іпотеки).

Відповідно до положень договору Іпотеки, було визначено що предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, видане 26.09.2012 року Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим.

За умовами п. 1.1. Договору позики №3 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику поворотну безвідсоткову Позику (надалі - "Позика") на визначений даним Договором строк.

Згідно п. 1.2. Договору позики №3 Позика надається у розмірі - 10 000 000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Позикодавця на поточний рахунок Позичальника, що вказані в п.8 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5. Договору позики №3 Позичальник зобов`язується повернути суму Позики в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку на поточний рахунок Позикодавця, що вказані в п.8 цього Договору в строк до "12" квітня 2021 року.

В подальшому, 23.12.2019 року між ТОВ "Корпоративний центр" (надалі іменується - Первісний кредитор/Цедент) та ТОВ "Оптіма Факторинг" (надалі іменується - Новий кредитор/"Цесіонарій", Відповідач-2) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) із змінами та доповненнями (надалі - Договір цесії).

Відповідно до п. 1.2. Договору цесії Первісний кредитор (ТОВ "Корпоративний центр") відступив, а Новий кредитор (ТОВ "Оптіма Факторинг") набув право вимоги до ТОВ "Нафтохімімпекс" на загальну суму 10 000 000,00 грн., що належить Первісному кредиторові на підставі Договору позики №3 від 12.04.2019 року, укладеного між ТОВ "Корпоративний центр"/Первісний кредитор та ТОВ "Нафтохімімпекс", умовами якого передбачено надання Первісним Кредитором Боржнику позики у розмірі 10 000 000,00 грн. на строк до "12" квітня 2021 року (включно).

Згідно п. 1.3. Договору цесії Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Основних зобов`язань по Основному Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. З моменту укладення цього Договору всі права Первісного кредитора переходять до Новою кредитора.

Відповідно до п. 1.5. Договору цесії Первісний кредитор зобов`язується в день укладення цього Договору укласти із Новим кредитором нотаріально досвідчений Договір про відступлення прав за іпотечним договором №3 від 12.04.2019 року, укладеного між ТОВ "Корпоративний центр"/Іпотекодержатель та ТОВ "Нафтохімімлекс"/Іпотекодавець, зареєстрованого ПН КМНО Малим О.С. за реєстр. №493, який було укладено в якості забезпечення виконання зобов`язань за Основним договором. 23.12.2019 року між ТОВ "Корпоративний центр" (Відповідач-1) та ТОВ "Оптіма Факторинг" (Відповідач-2) було укладено Договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського натурального округу Малим О.С. за реєстровим №1795 (надалі - Договір про відступлення прав за договором іпотеки).

Відповідно до п. 1.1. Договору про відступлення прав за договором іпотеки в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Відповідач-1 відступив (передав), а Відповідач-2 (Новий Іпотекодержатель) набув (прийняв) належні Первісному Іпотекодержателю права за Договором іпотеки (надалі за текстом "Відступлені права"), включаючи, але не обмежуючись, у разі невиконання Позичальникам зобов`язань за Договором позики, право задовольнити свої вимоги за Договором позики шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки. Сторони домовилися, що зміна Іпотекодержателя у зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору іпотеки, вважається такою, що відбулася, а права за Договором іпотеки вважаються відступленими Новому Іпотекодержателю з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього Договору. З моменту набуття чинності цим Договором до Нового Іпотекодержателя переходять усі права і зобов`язання Первісного Іпотекодержателя у зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору іпотеки, в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору про відступлення прав за договором іпотеки Предметом іпотеки за Договором іпотеки (надалі за текстом - "Предмет іпотеки") є нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, Новоселівське шосе, буд. 1-Г, загального площею 3 746,6 кв.м., реєстраційний номер 648599701109, яка складається з адміністративно-побутового комплексу (літера Б) загальною площею 3 717,9 кв.м. та котельні (лідера В) загальною площею 28,7 кв.м., що належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, видане 26.09.2012 року Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим, державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Нафтохімімпекс" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського місткого нотаріального округу Морозовим Є.В., 02.06.2015 року, номер запису про право власності: 9872714; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 648599701109.

За умовами п. 2.3. Договору про відступлення прав за договором іпотеки Новий Іпотекодержатель підписанням цього Договору підтверджує, що в момент укладення цього Договору отримав від Первісного Іпотекодержателя усі наявні у Первісного Іпотекодержателя документи, що підтверджують відступлені права до Іпотекодавця, а саме: Іпотечний договір №3, посвідчений Малим О.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.04.2019 року за реєстровим № 493.

Відповідно до п. 3.1. Договору про відступлення прав за договором іпотеки на підставі цього Договору Первісний Іпотекодержатель відступає, а Новий Іпотекодержатель набуває всі права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, шляхом заміни особин Первісного Іпотекодержателя на особу Нового Іпотекодержателя.

В подальшому, 23.12.2019 між ТОВ "Оптіма Факторинг" (надалі - Іпотекодержатель) та Боржником (надалі - Іпотекодавець) було укладено Договір, посвідчений ПН КМНО Малим О.С. за реєстр. №1796, про внесення змін до Іпотечного договору №3 від "12" квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим №493 (надалі - Договір про внесення змін до іпотечного договору).

Відповідно до п. 1 Договору про внесення змін до Іпотечного договору Сторони домовились змінити п. 1.1 Іпотечного договору та викласти його в наступній редакції:

"1.1. В якості забезпечення виконання Позичальником його зобов`язань перед Іпотекодержателем за Договором Позики, що був укладений між Іпотекодержателем та Позичальником 07.09.2011 року (далі за текстом - "Договір позики"), а також виконання Іпотекодавцем його зобов`язань перед Іпотекодержателем за цим Договором (далі за текстом обидва зобов`язання разом - Основне зобов`язання), Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно (далі за текстом - Предмет іпотеки): Нежитлова будівля, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, Новоселівське шосе, буд. 1-Г, загальною площею 3746,6 кв.м., реєстраційний номер 648599701109, яка складається з адміністративно-побутового комплексу (літера Б) загальною площею 3 717,9 кв.м. та котельні (літера В) загальною площею 28,7 кв.м. (надалі за текстом - Майно, Предмет іпотеки).".

Відповідно до п. 3 Договору про внесення змін до іпотечного договору Сторони домовились змінити п. 1.3.1. Іпотечного договору та викласти його в наступній редакції:

"1.3.1. повернення Позичальником в повному обсязі загальної заборгованості за Договором Позики від 07.09.2011 року в розмірі 29 213 311,50 грн., з порядком повернення, передбаченим Договором позики - до 12.04.2021 року або достроково у випадках, передбачених Договором позики та/або цим Договором, та/або іншими договорами, що забезпечують (забезпечуватимуть) виконання Позичальником зобов`язань за Договором позики, та/або чинним законодавством України.".

Викладені у заяві обставини, щодо укладення Боржником оспорюваних договорів та їх умов були встановлені Господарським судом міста Києва під час розгляду заяви ТОВ "Оптіма Факторинг" про кредиторські вимоги до ТОВ "Нафтохімімпекс" у справі про банкрутство та відображені в ухвалі суду від 15.12.2021 у справі № 910/3559/21, а тому не підлягають доказуванню.

Разом з тим, звертаючись з даним позовом про визнання недійсним з моменту укладення Договору Іпотеки № 3 від 12.04.2019, ліквідатор вказує, що означений правочин укладений у підозрілий період - за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство та боржник взяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Щодо визнання недійсним з моменту укладення Договору від 23.12.2019 про внесення змін до Договору Іпотеки боржника № 3 від 12.04.2019, то знову ж таки, спірний договір укладений боржником в підозрілий період - за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство - 23.12.2019, боржник взяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог кредитора ТОВ "Оптіма Факторинг", якого визнано заставним кредитором у справі про банкрутство; укладення вказаного договору порушує права кредиторів, оскільки надає перевагу заставному кредитору ТОВ "Оптіма Факторинг" в першочерговому задоволенні його вимог до Боржника у справі про банкрутство.

При цьому, позивач зазначав, що відповідно до отриманих виписок з банківських рахунків банкрута ліквідатором встановлено, що грошові кошти за Договором позики від 12.04.2019 не були надані боржнику позикодавцем - ТОВ "Корпоративний центр".

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

Згідно частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Спірним питаннями у цій справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання оспорюваного договору іпотеки та договору про внесення змін до договору іпотеки недійсними.

Відповідно до частини першої, пункту п`ятого частини другої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 927/531/18, від 26.05.2022 у справі № 908/1730/18 (908/3089/20).

Так, у справі, що розглядається зміст підстав заявлених вимог ліквідатора ТОВ "Нафтохімімпекс" арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича складають обставини вчинення боржником в підозрілий період (за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство) оспорюваних правочинів, а саме, договору іпотеки № 3 від 12.04.2019 де боржник взяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог та договору від 23.12.2019 про внесення змін до договору іпотеки боржника № 3 від 12.04.2019 де боржник взяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог кредитора ТОВ "Оптіма Факторинг", якого визнано заставним кредитором у справі про банкрутство.

Суд звертає увагу на те, що як нормами статті 20 Закону про банкрутство так і нормами статті 42 КУзПБ регулюються правовідносини щодо фраудаторних правочинів.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Аналогічне положення для визнання недійсним договорів укладених Боржником містилися в ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" які діяли до набрання чинності Кодексом України з процедур Банкрутства 21 жовтня 2019 року.

Тлумачення абзацу 5 частини 1 статті 42 КУзПБ із застосуванням філологічного способу їх інтерпретації свідчить, що наведена в цій нормі підстава визнання правочину боржника недійсним може бути застосована до правочину наслідком вчинення якого є виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину.

У цій справі боржником - ТОВ "Нафтохімімпекс" (іпотекодавець) укладено оспорюваний договір іпотеки з ТОВ "Корпоративний центр" для забезпечення виконання ТОВ "Нафтохімімпекс" (позичальник) зобов`язань за договором позики № 3 від 12.04.2019, укладеним ним з ТОВ "Корпоративний центр".

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі статтею 572 та частиною першою статті 576 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За частиною першою статті 579 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини четверта, п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Системний аналіз положень статті 572, частини першої статті 576 ЦК України, статті 1, частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що за своє правовою природою іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, з урахуванням чого не може існувати самостійно без основного зобов`язання, а укладення договору іпотеки, як похідного від договору основного зобов`язання, не є підставою для виникнення майнових зобов`язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов`язання.

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Відповідні положення наведено також у статті 1 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

За статтею 1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, укладення боржником та кредитором договору іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця (іпотекодавця) майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору іпотеки.

Наведений висновок є цілком очевидним, адже як свідчать приписи статті 572 ЦК України, статей 1, 3, 11 Закону України метою укладення договору іпотеки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов`язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов`язання підлягає виконанню іпотекодавцем. Тобто іпотека є визначеним законним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим фактично обумовлюється її похідний (акцесорний) характер стосовно основного зобов`язання.

Водночас, норми цивільного законодавства не містять положень, які б визначали солідарний обов`язок боржника (позичальника за договором позики) та майнового поручителя, який відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки. ЦК України, Закон України "Про іпотеку" закріплюють лише право іпотекодержателя, у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

За частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Пунктом 3 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (частина друга статті 11 Закону України "Про іпотеку").

Тож саме позичальником - боржником у зобов`язанні за договором позики має бути виконаний обов`язок за договором перед позикодавцем, а у разі забезпечення цього зобов`язання іпотекою майнового поручителя - такий обов`язок може бути виконаний майновим поручителем в межах вартості предмета іпотеки. Задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки не зумовлює припинення правовідносини з боржником за основним зобов`язанням, оскільки майновий поручитель набуває права кредитора за таким зобов`язанням.

Ураховуючи наведене, укладення договору іпотеки не зумовлює виникнення у іпотекодержателя майнових зобов`язань перед майновим поручителем (іпотекодавцем), в тому числі обов`язку вчинення майнових дій на користь майнового поручителя, адже договір іпотеки за своє суттю є договором за яким виникають зобов`язання, які мають акцесорний характер стосовно основного зобов`язання.

Тому не може бути визнаним недійсним укладений боржником договір іпотеки з підстав визначених абз. 5 частини 1 статті 42 КУзПБ прийняття (взяття) боржником на себе заставних зобов`язань для забезпечення виконання грошових вимог, оскільки, його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання (зобов`язання за договором позики).

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним з моменту укладення Договору Іпотеки № 3 від 12.04.2019 укладеного між ТОВ "Нафтохімімпекс" та ТОВ "Корпоративний центр" та відповідно, як наслідок відсутні підстави для визнання недійсним й Договору від 23.12.2019 про внесення змін до Договору Іпотеки боржника № 3 від 12.04.2019 укладеного між ТОВ "Нафтохімімпекс" та ТОВ "Оптіма Факторинг".

Щодо заяви Відповідач-2 про застосування позовної давності, то суд відзначає, що в силу приписів частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 09.11.2016 у справі № 6-1457цс16 та від 09.11.2016 № 6-2170цс16).

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (див. постанови Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17, від 30.04.2020 у справі № 19/49-10).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора боржника про визнання недійсним договору іпотеки № 3 від 12.04.2019 договору від 23.12.2019 про внесення змін до договору іпотеки боржника № 3 від 12.04.2019 з підстав її необґрунтованості, підстави для застосування позовної давності у справі відсутні.

Згідно п. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не доведено наявності підстав визначених абз. 5 частини 1 статті 42 КУзПБ з якими обумовлюється недійсність вчиненого правочину, оскільки, його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання (зобов`язання за договором позики).

Таким чином, позов ліквідатора боржника арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки № 3 від 12.04.2019 укладеного між ТОВ "Нафтохімімпекс" та ТОВ "Корпоративний центр" та договору від 23.12.2019 про внесення змін до договору іпотеки боржника № 3 від 12.04.2019 укладеного між ТОВ "Нафтохімімпекс" та ТОВ "Оптіма Факторинг" є необґрунтованим, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний центр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Факторі" про визнання недійсним правочину боржника - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 09.06.2025

Суддя Сергій СТАСЮК