Рішення від 11.06.2025 по справі 910/2530/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2025Справа № 910/2530/25За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Славін"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдорресурс"

Про солідарне стягнення 909528,61 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Славін", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдорресурс" про солідарне стягнення 909528,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором № 11172/08/21-Г від 28.08.2021 та наявністю у відповідача-2 зобов`язань перед позивачем на підставі договору поруки від 28.08.2021, з огляду на прострочення з боку відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.03.2025 було направлено відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610238314430 та 0610238314421 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150).

Втім, вказані поштові відправлення повернулось до суду не врученими, причиною повернення зазначено "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23).

Крім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачами та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідачів щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідачі вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.03.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідачів письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачі у встановлений строк не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористались наданими їм процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славін" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 11172/08/21-Г, відповідно до п. 1.1 загальних умов якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (об`єкт лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі.

Згідно з умовами Договору об`єктом лізингу є автомобіль Toyota Highlander, рік випуску 2021, вартістю на дату укладення Договору 1748149,76 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.1 Загальних умов Договору передбачено, що всі платежі за користування об`єктом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця не пізніше на дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до графіка внесення лізингових платежів. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем на e-mail лізингоодержувач. Лізингові платежі включають в погашення (компенсацію) вартості об`єкта лізингу, комісію лізингодавця за наданий в лізинг об`єкт лізингу та інші платежі, передбачені договором.

Умовами Договору було погоджено графік лізингових платежів на загальну суму 2084401,73 грн, останній з яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Славін" мало здійснити 07.09.2023. Загальна сума лізингових платежів складається з вартості об`єкта лізингу - 1748149,76 грн та винагороди (комісії) лізингодавця - 336251,97 грн.

Згідно п. 13, 14 договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом перебігу строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або сторони досягнуть згоди про дострокове припинення/розірвання цього договору). Зобов`язання за договором, у разі його порушення, не припиняються із закінченням строку його дії, та припиняються їх повним виконанням. Підписанням цього договору фінансового лізингу лізингоодердувач приєднується до загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною договору фінансового лізингу.

Відповідно до п. 3.4, 3.6 Загальних умов Договору приймання лізингоодержувачем об`єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу. 3 моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об`єкта лізингу до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням Об`єктом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження Об`єкта лізингу, ризик допущення помилки при експлуатації). Лізингоодержувач несе повну цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі збитки третім особам, заподіяні внаслідок експлуатації Об`єкта лізингу, в частині, не передбаченій договором(-ами) страхування. Лізингоодержувач покриває всі витрати (включаючи штрафні санкції), пов`язані з використанням Об`єкта лізингу, відповідно до чинного законодавства, в т.ч. пов`язані з використанням Об`єкта лізингу як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

09.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славін" підписано акт (видаткова накладна) прийому-передачі об`єкта лізингу до Договору, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв в лізинг автомобіль Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, вартістю 1748149,76 грн. з ПДВ. Вказаним актом підтверджено, що під час прийому об`єкта лізингу та документів лізингоодержувач повністю ознайомився з технічними умовами експлуатації об`єкту лізингу, гарантійними умовами, договорами страхування та іншими актами і регламентами, необхідними для експлуатації об`єкта лізингу.

Відповідач-1 частково сплатив лізингові платежі, що підтверджується банківською випискою. 01.09.2021 сплачено 417585,25 грн, 09.09.2021 - 41603,65 грн, 07.10.2021 - 88707,70 грн, 07.10.2021 - 21421,46 грн. Загалом сплачено 569318,06 грн.

З графіку лізингових платежів вбачається, що відповідачем-1 сплачено три лізингові платежі (417534,23 грн, 41603,65 грн, 110129,16 грн). Крім того, сплачено винагорода лізингодавця по 4 лізинговому платежі на суму 51,02 грн.

Докази оплати наступних лізингових платежів суду надані не були.

В зв`язку з простроченням відповідача-1 по сплаті лізингових платежів, позивач звернувся до відповідачів з досудовою вимогою на суму 449078,77 грн від 04.07.2022 № УФ-45671. Докази направлення в матеріалах справи.

Відповідачі відповіді на вимогу не надали, заборгованість не сплатили.

Позивач звернувся до відповідачів з повідомленням від 17.10.2022 № УФ-49248 про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу, в якому повідомив про розірвання договору № 11172/08/21-Г від 28.08.2021 на підставі п. 11.6 загальних умов з 26.10.2022. Зазначено про необхідність повернення об`єкта лізингу, втрату права на його викуп та відсутність підстав для повернення уже сплачених лізингових платежів. Докази направлення долучені до матеріалів справи.

26.10.2022 був складений та підписаний акт повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу за договором № 11172/08/21-Г від 28.08.2021 в зв`язку з відмовою (розірванням) за ініціативою лізингодавця, згідно якого позивачу було повернуто автомобіль Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску.

Позивач звернувся до відповідачів з вимогою від 17.02.2025 № УФ-77989, в якій просив погасити заборгованість у сумі 909528,61 грн за договором № 11172/08/21-Г від 28.08.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати лізингових платежів.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Судом встановлено, що 09.09.2021 між позивачем та відповідачем-1 підписаний акт прийому-передачі об`єкта лізингу до Договору, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв в лізинг автомобіль Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, вартістю 1748149,76 грн. з ПДВ.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (частина 3 статті 806 Цивільного кодексу України).

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про фінансовий лізинг" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Відповідно до п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, 3) у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства; 6) вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу у разі невиконання лізингоодержувачем чи особою, яка отримала об`єкт фінансового лізингу від лізингоодержувача відповідно до цього Закону, обов`язку щодо належного використання об`єкта фінансового лізингу за договором фінансового лізингу.

Натомість п. 3, 7 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лзингоодердувач зобов`язується: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже було зазначено вище відповідачем-1 сплачено перші три лізингові платежі та частково 4 лізинговий платіж, надалі відповідач-1 не перераховував позивачу кошти в оплату наступних лізингових платежів за договором № 11172/08/21-Г від 28.08.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом. Повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вчинення виконавчого напису про витребування предмета договору фінансового лізингу здійснюється нотаріусом відповідно до вимог та в порядку, встановлених главою 14 Закону України "Про нотаріат".

Згідно п. 11.2.1 Загальних умов договору лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір (відмовитися від Договору та вилучити Об`єкт лізингу у випадках, коли Лізингоодержувач: не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу.

Згідно графіку лізингових платежів, черговий лізинговий платіж (4) мав бути здійснений відповідачем у строк до 07.11.2021, проте в повному обсязі оплачений так і не був.

Позивач скористався своїм правом та розірвав договір № 11172/08/21-Г від 28.08.2021 в односторонньому порядку з 26.10.2022, шляхом направлення відповідного повідомлення (від 17.10.2022 № УФ-49248). 26.10.2022 об`єкт лізингу був повернутий позивачу.

В рамках даного позову, заявлено вимогу про стягнення лізингових платежів, в частині винагороди (комісії) лізингодавця, обов`язок оплати яких виник до дати розірвання договору (з 4-15), що загалом становить 185649,76 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача-1 по лізингових платежах (4-15), в частині винагороди лізингодавця становить 185649,76 грн. Вказані обставини вбачаються з графіку лізингових платежів, здійснених відповідачем-1 часткових оплат та зазначені позивачем у позові.

Відповідач-1 не спростував та не заперечив обставин щодо суми наявного боргу по лізинговим платежам.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славін" по сплаті лізингових платежів в частині винагороди лізингодавця з 4 по 15 лізингові періоди, яка складає 185649,76 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" у частині стягнення заборгованості у розмірі 185649,76 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням вказаним відповідачем 1 своїх зобов`язань за Договором позивач просив суд стягнути з штраф у розмірі 105503,28 грн., пеню у розмірі 379914,03 грн., 3% річних у розмірі 30319,14 грн., інфляційні у розмірі 208142,40 грн. за період з 07.11.2021 по 14.02.2025.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Згідно п. 7.1 загальних умов договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку (в тому числі на електронну адресу Лізингоодержувача) наступні штрафні санкції, а саме: за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.1.1.); у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 30 (тридцять)календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості (п. 7.1.2.).

Відповідно до п. 7.1.9 загальних умов договору при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Отже, сторонами обумовлено, що шестимісячне обмеження на нарахування пені, передбачене ч. 6 ст 232 ГК України не застосовується, пеня нараховується за весь період прострочення.

Позивач нараховував пеню за період з 07.11.2021 (та в подальшому з урахуванням дат виникнення зобов`язань за кожним наступним лізинговим платежем) по 26.10.2022 (дату розірвання договору) на загальні суми лізингових платежів,що включають вартість об`єкта лізингу та винагороду лізингодавця. Згідно розрахунку позивача сума означеної пені становить 222993,39 грн. При здійсненні даного розрахунку позивачем помилково було включено в періоди нарахування 07 число кожного місяця, яке є останнім днем сплати чергового лізингового платежу. Тобто прострочення відповідача-1 мало місце з 08 числа кожного чергового місяця.

Суд здійснив перерахунок пені з урахуванням означених обставин за загальний період з 08.11.2021 по 26.10.2022. Згідно розрахунку суду, сума пені становить 222126,94 грн і саме в цьому розмірі підлягає стягненню.

Також позивач нарахував пеню після розірвання договору за період з 27.10.2022 по 14.02.2025 на суму заборгованості по 4-15 лізингових платежах в частині винагороди лізингодавця. Згідно перерахунку суду сума пені складає 156919,89 грн.

Отже загальний розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача становить 379046,83 грн.

Судом встановлено, що відповідачем-1 було прострочено оплату лізингових платежів (4-15) на загальну суму 1055032,84 грн понад 30 днів, що є підставою для стягнення 10% штрафу. Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а штраф у розмірі 105503,28 грн таким, що підлягає стягненню на користь позивача.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивач здійснював розрахунок 3% річних та втрат від інфляції аналогічним чином, як і розрахунок пені. За період з 07.11.2021 по 26.10.2022 на суму загальних лізингових платежів, строк яких настав та на суму боргу з винагороди лізингодавця (4-15) за період з 27.10.2022 по 14.02.2025. Як уже було зазначено вище, позивач помилково включив у період нарахування останній день, наданий відповідачу-1 для оплати кожного чергового платежу (при нарахуванні за період з 07.11.2021 по 26.10.2022). Наразі це вплинуло на нарахування 3% річних, проте не вплинуло на розрахунок втрат від інфляції, оскільки, вони розраховуються не за кожний день прострочення.

Згідно перерахунку суду розмір 3% річних за період з 08.11.2021 по 26.10.2022 становить 17399,68 грн. Розрахунок 3% річних за період з 27.10.2022 по 14.02.2025 є вірним - 12832,72 грн. Загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню на користь позивача становить 30232,40 грн.

Розрахунок втрат від інфляції на суму 169604,93 грн та на суму 38537,47 грн є арифметично вірним та обґрунтованим. Отже на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції у загальному розмірі 208142,40 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з метою забезпечення зобов`язань відповідача-1 за Договором лізингу, 28.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Промдорресурс" (поручитель) був укладений договір поруки.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором відповідача ти виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Славін" усіх його грошових зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, в тмоу числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород) додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із договору фінансового лізингу № 11172/08/21-Г від 28.08.2021, укладеного між кредитором та боржником, з урахуванням додатку "Загальні умови до договору фінансового лізингу", а також усіх змін та доповнень до договору, в тому числі тих, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому.

Згідно п. 1.3, 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до лізингового договору та передбачені законодавством України. Відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Поручитель повинен виконати свої зобов`язання на користь кредитора протягом 5 банківських днів, з моменту пред`явлення кредитором вимог, забезпечених порукою згідно цього договору, шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок кредитора, зазначений у розділі 5 цього договору, або інший рахунок, реквізити якого кредитор надасть поручителю. Під пред`явленням вимоги розуміється надсилання рекомендованим листом на адресу поручителя, вказану в розділі 5 даного договору, письмової вимоги про невиконання боржником своїх зобов`язань, передбачених лізинговим договором (п. 2.2 договору поруки).

Згідно з п. 3.1, 3.2 договору поруки він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Сторони керуючись умовами ч. 4 ст 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором, є 6 місяців з дати закінчення строку лізингу, передбаченого лізинговим договором, а у випадку наявності простроченої заборгованості боржника відповідно до лізингового договору, строком припинення поруки є 3 роки з дати розірвання кредитором лізингового договору в порядку та на умовах, визначених загальними умовами до лізингового договору.

Договір поруки підписаний та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдорресурс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Славін".

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як уже було зазначено судом вище, позивач направив в тому числі відповідачу-2 (поручителю) досудову вимогу від 04.07.2022 № УФ-45671 та вимогу про сплату боргу у розмірі 909528,61 грн від 17.02.2025 № УФ-77989.

Отже, станом на день розгляду справи, обов`язок відповідача-2, як поручителя, за договором поруки від 28.08.2021, щодо виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором лізингу № 11172/08/21-Г від 28.08.2021, є таким що настав.

Докази оплати заборгованості та штрафних санкцій відповідачами суду надані не були.

Отже, позов визнається судом обґрунтованим в частині, визначеній судом, заборгованість та штрафні санкції підлягають стягненню з відповідачів солідарно.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі не надали суду відзиви на позовну заяву чи докази в стростування позовних вимог, про наслідки були повідомлені ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та про задоволення їх в частині, визначеній судом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно сумі задоволених вимог у рівних частинах.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славін" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, ідентифікаційний код 39539610), Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдорресурс" (03110, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, ідентифікаційний код 41490831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код 41110750) суму основного боргу зі сплати лізингових платежів з комісії лізингодавця у розмірі 185649 (сто вісімдесят п`ять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 76 коп., пеню у розмірі 379046 (триста сімдесят дев`ять тисяч сорок шість) грн 83 коп., 3% річних у розмірі 30232 (тридцять тисяч двісті тридцять дві) грн 40 коп., втрати від інфляції у розмірі 208142 (двісті вісім тисяч сто сорок дві) грн 40 коп., штраф у розмірі 105503 (сто п`ять тисяч п`ятсот три) грн 28 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славін" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, ідентифікаційний код 39539610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код 41110750) судовий збір у розмірі 6814 (шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 31 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдорресурс" (03110, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, ідентифікаційний код 41490831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, оф. 300; ідентифікаційний код 41110750) судовий збір у розмірі 6814 (шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 31 коп.

5. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 867,20 грн та 3% річних у розмірі 86,74 грн - відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко