Рішення від 11.06.2025 по справі 910/2035/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2025Справа № 910/2035/25за позовом Приватного підприємства "Консент-Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бляха"

про стягнення 53729,78 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Консент-Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бляха" про стягнення 53729,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 01-07-24 від 01.07.2024.

Ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.03.2025 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 03.03.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.03.2025 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610240205451 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (03188, місто Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 9-В, кв.316).

Втім, вказане поштове відправлення повернулось до суду не врученим, причиною повернення зазначено "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.03.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

23.05.2025 від позивача надійшла заява про допущення ним описки в резолютивній частини позовної заяви в сумі основного боргу. Помилково було зазначено суму боргу у розмірі 48849,00 грн, замість вірної суми - 49849,00 грн. Проте загальна сума позовних вимог обрахована та зазначена позивачем вірно - 53729,78 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Консент-Буд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бляха" (покупець) укладений договір поставки № 01-07-24 від 01.07.2024, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар будівельного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Найменування, асортимент, загальна кількість товару визначається у рахунку на оплату замовлення. Поставка товару здійснюється партіями, відповідно до погоджених рахунків на оплату замовлень (п. 1.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору товар покупцю поставляється партіями, зазначеними в рахунку на оплату замовлення. Рахунок на оплату замовлення виставляється на основі заявки, що складається покупцем у довільній формі та надсилається постачальнику за допомогою будь-якого доступного засобу комунікації за реквізитами постачальника, вказаними в договорі. Замовлення партії товару вважається надісланим в разі отримання покупцем рахунку на оплату замовлення. Уповноважена особа постачальника направляє рахунок на оплату замовлення на адресу покупця у той же спосіб, яким було отримано заявку. У цьому випадку сторони додатково у письмовій формі узгоджують реальний строк поставки постачальником товару покупцю.

Відповідно до п. 3.7 договору, перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару в повному обсязі, що оформляється видатковою накладною на підставі оригіналу доручення. Разом з видатковою накладною покупцю передаються підписані з боку постачальника оригінали заявок на поставлену партію товару.

Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в рахунку на оплату замовлення. Ціни за одиницю товару є узгодженими сторонами. Зміна вартості продукції може бути переглянута та змінена лише за спільної згоди сторін. Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті наступним чином: покупцеві надається відтермінування по оплаті за товар з моменту відвантаження товару - терміном до 35 календарних днів. Після закінчення строку відтермінування покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника 100% відповідно до виставленого рахунку на оплату замовлення протягом 1 банківського дня (п. 4.1, 4.3 договору).

Відповідно до п. 8.1, 8.2 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату замовлення №1466 від 17.09.2024 на суму 69849,00 грн за флюгарку № 571 у кількості 18 штук.

19.09.2024 відповідач здійснив попередню оплату вартості товару на суму 20000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 365 від 19.09.2024.

В підтвердження обставин поставки товару за договором, до матеріалів справи долучено видаткову накладну № 1435 від 25.10.2024 на суму 69849,00 грн. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками обох контрагентів без зауважень. В підтвердження повноважень особи, що отримувала товар від імені відповідача, долучено довіреність № 60 від 25.10.2024.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 11.12.2024, в якій зазначав про поставку товару на суму 69849,00 грн та наявність заборгованості у розмірі 49849,00 грн. Позивач просив перерахувати заборгованість та нараховані санкції протягом місяця з дня отримання претензії. Докази направлення в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Внаслідок укладення договору № 01-07-24 від 01.07.2024 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони в п. 4.3 договору погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті наступним чином: покупцеві надається відтермінування по оплаті за товар з моменту відвантаження товару - терміном до 35 календарних днів. Після закінчення строку відтермінування покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника 100% відповідно до виставленого рахунку на оплату замовлення протягом 1 банківського дня.

Отже, відповідачу було надано відтермінування оплати до 28.11.2024, з урахуванням дати поставки товару - 25.10.2024. Товар мав бути оплачений протягом 29.11.2024. Тобто прострочення відповідача настало з 30.11.2024.

Оскільки за поставлений товар на суму 69849,00 грн відповідач сплатив кошти у сумі 20000,00 грн, вартість не оплаченого товару становить 49849,00 грн.

В матеріалах справи також міститься акт звірки за період 01.06.2024 - 11.11.2024 підписаний сторонами, що підтверджує суму заборгованості 49849,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором поставки № 01-07-24 від 01.07.2024 у сумі 49849,00 грн. А тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просив стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 822,50 грн, 3% річних у розмірі 302,81 грн. та пеню у розмірі 2755,47 грн. за період з 28.11.2024 по 10.02.2025.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.4 договору за прострочення в оплаті за товар покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом встановлено прострочення оплати товару, в зв`язку з чим вимога про стягнення пені є обґрунтованою.

При визначенні періоду нарахування пені, позивач помилково включив в період розрахунку останній день, наданий відповідачу для виконання його грошового зобов`язання.

Суд здійснив перерахунок пені за період з 30.11.2024 по 10.02.2025. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 2719,88 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розрахунку 3% річних позивачем також помилково було включено в період нарахування останній день, наданий відповідачу для виконання його грошового зобов`язання.

Згідно перерахунку суду, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 298,74 грн.

Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції є більшою, ніж розраховано позивачем, проте оскільки. суд не має повноважень виходити за межі позовних вимог згідно приписів ст. 237 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 822,50 грн.

В зв`язку з означеним суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу чи поставки товару в обумовленому сторонами обсязі. Викладених у позові обставин під час розгляду справи відповідачем не спростовано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бляха" (03188, м. Київ, просп. Глушкова Академіка, буд. 9-В, кв. 316, ідентифікаційний код 44930198) на користь Приватного підприємства "Консент-Буд" (02094, м. Київ, вул. Кухаря Академіка, буд. 3, ідентифікаційний код 38095895) суму основного боргу у розмірі 49849 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 00 коп, 3% річних у розмірі 298 (двісті дев`яносто вісім) грн 74 коп., втрати від інфляції у розмірі 822 (вісімсот двадцять дві) грн 50 коп., пеню у розмірі 2719 (дві тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 3025 (три тисячі двадцять п`ять) грн 76 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 4,07 грн та пені у розмірі 35,59 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко