Рішення від 03.06.2025 по справі 916/471/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/471/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/471/25 за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідача-1: Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "УКРСПЕЦТОРГ" (73000, м.Херсон, вул.Садова, буд.9-Б, кв.5, код ЄДРПОУ 34286194)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-3: Приватного підприємства "Торгово-промисловий альянс "УКРСПЕЦТОРГ" (73000, м. Херсон, вул. Садова, буд. 9-Б, кв. 5, код ЄДРПОУ 33015197)

про солідарне стягнення

Представники:

Від позивача:

Від відповідачів: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "УКРСПЕЦТОРГ", ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Торгово-промисловий альянс "УКРСПЕЦТОРГ" про солідарне стягнення 125 313,47 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2025 справу № 910/471/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою від 17.02.2025р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"було залишено без руху.

25.02.2025р. до Господарського суду надійшла заява (вх.№ 6215/25) від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 03.03.2025р. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 01.04.2025 р.

Ухвала від 03.03.2025р. доставлена відповідачу-2 ОСОБА_1 04.03.2025р.

01.04.2025р. до суду через підсистему Електронний суд від відповідача-2 ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.04.2025р. було відкладено підготовче засідання на 21.04.2025р.

Станом на 21.04.2025р. від відповідачів відзиви до суду не надходили, хоча відповідно до ухвали від 03.03.2025р. всім відповідачам судом було встановлено строк для надання відзиву.

Згідно ч.1 ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч. 2 ст. 177 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 ст.177 ГПК України, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.120, 177, 185, 234 ,235 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 21.04.2025р. закрив підготовче провадження у справі № 916/471/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "УКРСПЕЦТОРГ", Приватного підприємства "Торгово-промисловий альянс "УКРСПЕЦТОРГ" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 20.05.2025р., повідомлення про розгляд справи розмістив на сайті судової влади для відома відповідачів.

При цьому необхідно зазначити, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання,

20.05.2025р. до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи представника відповідача-2.

З огляду на необхідність повідомлення відповідачів, суд дійшов висновку про необхідність відкладення судового засідання по даній справі на іншу дату.

Керуючись ст.ст.120, ст.202, ст.216, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 20.05.2025р. розгляд справи по суті відкладено на 03.06.2025р.

Суд враховує, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею 202 ГПК України.

Ухвалою суду від 03.03.2025р. відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачам строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень.

Станом на день розгляду справи по суті 03.03.2025р. відповідачі не скористалися наданим їм правом надати суду відзив на позов, хоча були повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що відповідачі мали час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Суд вказує про те, що відповідачі не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідачі у строк, встановлений статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачами відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з частиною 4 ст.240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором позичальником за яким є суб`єкт господарювання.

Крім цього, позивачем заявлена похідна вимога до поручителя фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов`язання Відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В пунктах 5.12.та 5.13. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18, роз`яснено, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

В даному випадку, оскільки основне зобов`язання виникло між юридичними особами, тому цей спір належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 27 ГПК України).

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ГПК України).

Розпорядженням голови Верховного Cуду від 18.03.2022 №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області змінено та станом на сьогодні справи підсудні Господарському суду Херсонської області розглядаються Господарським судом Одеської області.

Враховуючи, що місцезнаходженням відповідачів є Херсонська область, місто Херсон, цей позов пред`являється до Господарського суду Одеської області.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження.

23.11.2006 між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ТОРГОВО - ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСПЕЦТОРГ" укладено кредитний договір № КУ-112Д на підставі якого позичальник отримав кредит 219 000 Доларів США на придбання баштового крана, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.11.2011.

22.02.2007 між Банком та ПП "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСПЕЦТОРГ", в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладено договір застави майна №КУ-112Д/З2 згідно якого в заставу передано баштовий кран марки San Marco, модель SMH-400, 2006 р.в., серійний номер № 400/122, виробництва Італії.

27.06.2007 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору № КУ-112Д від 23.11.2006, якою встановлено, що з 29.06.2007 до повного погашення кредиту позичальник сплачує 12% річних, а у випадку порушення зобов`язання по погашенню кредиту у розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав позичальнику кредит у межах узгодженого сторонами кредитного ліміту.

У відповідності до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ч.1, 3 ст. 553 ЦК України).

Так, 23.11.2006 ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 уклали Договір поруки № КУ-112Д/П1 предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП "ТВК "УКРСПЕЦТОРГ" своїх зобов`язань за кредитним договором № КУ-112Д від 23.11.2006.

Також, 23.11.2006 ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ АЛЬЯНС "УКРСПЕЦТОРГ" уклали договір поруки № КУ-112Д/П2 предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП "ТВК "УКРСПЕЦТОРГ" своїх зобов`язань за кредитним договором № КУ-112Д від 23.11.2006.

У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, тому 23.06.2009 Банк звернувся до суду.

18.12.2009 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2- 7448/2009 позовні вимоги Банку задоволено частково, стягнуто солідарно з ПП "ТОРГОВО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСПЕЦТОРГ", ПП "ТОРГОВО ПРОМИСЛОВИЙ АЛЬЯНС "УКРСПЕЦТОРГ", ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК суму заборгованості у розмірі 1 899 978,20 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1700 грн та ІТЗ у розмірі 250 грн.

Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 05.01.2010, на даний час рішення в повному обсязі не виконано.

21.06.2010р. Відділом державної виконавчої служби Комсомольського управління юстиції у м. Херсоні, під час виконання рішення суду, описано та арештовано майно, а саме баштовий кран марки San Marco, який є предметом застави.

Згідно висновку експерта № 241 від 09.07.2010 про оцінку баштового крана вбачається, що ринкова вартість баштового крана SMH 400 на дату оцінки складає - 1 493 992 грн.

16.08.2011 в рахунок погашення заборгованості заставне майно постановлено на баланс Банку у розмірі експертної оцінки - 1 493 992 грн, що підтверджується платіжним дорученням № B0816U03AP від 16.08.2011.

За рахунок цього майна частково погашено вимоги по кредиту - 1 292 511,13 грн, пені - 199 530,87 грн, судового збору 1700 грн та ІТЗ 250 грн, тобто на загальну суму 1 493 992 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучаються до позовної заяви.

Інші платежі в рахунок погашення заборгованості, після ухвалення рішення суду та реалізації предмета застави, не надходили, що підтверджується розрахунком (додається).

Таким чином, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2009 у справі № 2-7448/2009 стягнуто на користь Банку 1 899 978,20 грн, з яких за рахунок заставного майна погашено частково 1 493 992 грн, тобто непогашена різниця складає суму 405 986,20 грн.

Відповідно до ч.4 ст.591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

На підставі статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п.9 ч.2 ст.129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, ст. 2, ч.1 ст. 18 ГПК України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В порушення відповідних приписів законодавства відповідачі не виконали свої зобов`язання, не сплатили заборгованість, що встановлена судовим рішенням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, банк має право нараховувати відсотки за кредитним договором лише у межах строку на який відповідний кредит було надано. Після настанням терміну повернення кредиту в повному обсязі кредитор втрачає право нараховувати відсотки, та набуває право здійснювати нарахування згідно ч.2 ст.625 ЦК України (інфляційні нарахування та 3% річних).

За приписами ст.ст.509, 598, 599, 631 ЦК України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначені висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Неналежне, несвоєчасне виконання зобов`язання, порушує права та інтереси кредитодавця, які у вказаних правовідносинах захищає ч. 2 ст. 625 ЦК України, що регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 у справі №161/11703/22 зазначив, що установивши, що рішення суду відповідач не виконав, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про наявність у позивача права на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат унаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Кредитор, який, користуючись наданим йому процесуальним правом, визначив заборгованість за валютним кредитом у пред`явленому ним позові в національній валюті гривні, що була задоволена судом та стягнута з боржника в цій валюті, має право за ч. 2 ст. 625 ЦК України на нарахування 3 % річних та індексу інфляції на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов`язання.

Постанова Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20. 4. Обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи суму стягнуту за рішенням суду та її часткове погашення за рахунок заставного майна, наразі основне зобов`язання складає 405 986,20 грн.

Зазначені грошові зобов`язання на даний час не виконані боржниками, отже кредитор має право на стягнення з відповідачів сум, передбачених положенням ч.2 статті 625 ЦК України, 3% річних, виходячи з наступного розрахунку.

Невиконане прострочене основне грошове зобов`язання 405 986,20 грн.

Відсоткова ставка: 3% річних. Дата початку нарахування: 24.02.2019. Дата закінчення нарахування: 23.02.2022. Кількість днів 1095, період нарахування 2 роки 11 міс. 30 дн.

Розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] * [Процентна ставка] / 100 / 365 днів * [Кількість днів] 36 538,73 грн = [405 986,20] * [3] / 100 / 365 днів *[1095]

Таким чином, сума відсотків (3% річних) згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання простроченого грошового зобов`язання за період з 24.02.2019 по 23.02.2022 складає 36 538,73 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач зазначає наступне.

Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x(99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 :100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x(101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20: 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x(100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.21866444

Інфляційне збільшення: 405 986,20 x 1.21866444 - 405 986,20 = 88 774,74 грн.

Отже, сума інфляційних втрат за невиконання простроченого грошового зобов`язання за період з 24.02.2019 по 23.02.2022 складає: 88 774,74 грн.

Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню в солідарному порядку - 125 313,47грн, як заборгованість яка складається з:

- 36 538,73грн. - 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за період з 24.02.2019 по 23.02.2022;

- 88 774,74 грн. - інфляційні втрати відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за період з 24.02.2019 по 23.02.2022,внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання 405986,20 грн,

що виникло на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2009 у справі № 2-7448/2009, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором № КУ-112Д від 23.11.2006.

За приписами частин першої, другої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, що набрав чинності 02.04.2020, до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України було внесено зміни, а саме додано пункт 12, яким визначено:

...12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину....

З 01.07.2023 карантин скасовано, водночас, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту:

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, строки позовної давності продовжені з 02.04.2020 у зв`язку із карантином та зупинені з 23.02.2022 у зв`язку з введенням воєнного стану, тому позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності з урахуванням карантину та у поєднанні із запровадження воєнного стану.

Зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням,тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19).

На підставі ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв`язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що відповідачі належним чином не виконали свого обов`язку щодо погашення заборгованості, позивач звертається до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення коштів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, що відповідає способу судового захисту, передбаченого п. 5, 8 ч. 1 ст. 16 ЦК України.

На виконання вимог п.4 ч.3 статті 162 ГПК України, з огляду на зміст позовних вимог, позивачем обрано спосіб захисту прав та інтересів, які передбачені діючим законодавством та не суперечать закону.

Щодо направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачам.

Вбачається, що ПП "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСПЕЦТОРГ" та ПП "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ АЛЬЯНС "УКРСПЕЦТОРГ" не мають зареєстрованого Електронного кабінету.

ОП КГС Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23 зазначила, що покладення на позивача, який виконав належним чином вимоги закону про реєстрацію електронного кабінету, подав позов з використанням ЄСІКС, додаткового тягаря з направлення паперових копій процесуальних документів цінним листом з описом вкладення на адресу особи, яка такий обов`язок не виконала, є невиправданим. У такому разі обов`язок інформування особи про справу, передбачений ч.1 ст.9 ГПК , покладається на суд.

Відповідно до абз.1 ч.7 ст.42 ГПК учасник справи повинен надсилати копії документів у паперовій формі цінним листом з описом вкладення лише тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно до ч.6 ст.6 ГПК не зобов`язані його реєструвати.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд враховує надані Позивачем до матеріалів справи докази, а також відсутність заперечень з боку Відповідачів та відсутність аргументів на спростування заявлених вимог.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи з положень статей 610, 611, 612 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок суми позовних вимог, суд зазначає, що останні розраховано у відповідності до вимог чинного законодавства та є арифметично вірними.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 554, 610, 625, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 45, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України,

Господарський суд :

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСПЕЦТОРГ" (73000, Херсонська обл., м.Херсон, вул.Садова, буд.9-Б, кв.5. ЄДРПОУ 34286194) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001,м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі - 125 313,47 грн, яка складається з:

- 36 538 (Тридцять шість тисяч п"ятсот тридцять вісім) гривень 73коп. - 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за період з 24.02.2019 по 23.02.2022;

- 88 774 ( Вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят чотири ) гривні 74 коп. інфляційні втрати

- 2422 ( Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 44коп.- витрати по оплаті судового збору

відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за період з 24.02.2019 по 23.02.2022.

2. Стягнути солідарно з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "УКРСПЕЦТОРГ" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Садова, буд. 9-Б, кв. 5. ЄДРПОУ 34286194) та ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТОРГОВО ПРОМИСЛОВИЙ АЛЬЯНС "УКРСПЕЦТОРГ" (73000, Херсонська обл., м.Херсон, вул.Садова, буд.9-Б, кв.5. ЄДРПОУ 33015197) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського,буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі - 125 313,47 грн, яка складається з:

- 36 538 (Тридцять шість тисяч п"ятсот тридцять вісім) гривень 73коп. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 24.02.2019 по 23.02.2022;

- 88 774 ( Вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят чотири ) гривні 74 коп. - інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 24.02.2019 по 23.02.2022.

- 2422 ( Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 44коп.- витрати по оплаті судового збору

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано протягом 10 днів від прийняття вступної та резолютивної частин рішення 11 червня 2025 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна