Рішення

від 15.11.2007 по справі 11185-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11185-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

15.11.2007Справа №2-15/11185-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент груп-Україна» (01133, м. Київ, вул.. Кутузова, 18/7В, ідентифікаційний код 33549911)

До відповідача  Приватного підприємства «Мет-строй» (97535, АР Крим, Сімферопольський район, с. Урожайне, вул.. Кримська, 11; 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 76, каб. 412, ідентифікаційний код 33364868)

Про стягнення 1036,62 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з'явився  

Від відповідача – не з'явився

        Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Євроцемент груп-Україна» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Мет-строй» про стягнення 1036,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару за договором № ЕЦГ-КР/24/10,06 від 09.10.2006 р., через що заборгованість Приватного підприємства «Мет-строй»  перед Відкритим акціонерним товариством «Євроцемент груп-Україна»  складає 791,20 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача  8,23 грн. інфляційних втрат, 15,67 грн. річних, 65,10 грн. пені та 156,42 грн. штрафу.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

15.11.2007 р. до канцелярії господарського суду надійшла телеграма від позивача з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Судом не вбачається необхідних підстав для задоволення вказаного клопотання позивача з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

З огляду на те, що слухання справи відкладалося неодноразово, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,  підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

09.10.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Євроцемент груп-Україна» (Продавець) (позивач) та Приватним підприємством «Мет-строй» (Покупець) (відповідач) був укладений  договір № ЕЦГ-КР/24/10,06. (а.с. 9-13)

Згідно пункту 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця цемент (товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар, на умовах дійсного Договору.

Найменування, кількість та асортимент товару, що поставляється, зазначається у Додатках до дійсного договору, які є його невід'ємною частиною. (пункт 1.2 Договору).

На підставі Додатків а також на підставі заявки Покупця, Продавець формує для Покупця рахунок на оплату для кожної конкретної поставки товару, з оплатою якого Покупцем, Продавець становиться зобов'язаним поставити товар у відповідності з умовами, викладеними у рахунку на оплату, а Покупець становиться зобов'язаним прийняти такий товар. (пункт 3.4 Договору)

Відповідно до пункту 3.7 Договору Покупець здійснює оплату на умовах 100% передплати. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно  до пункту 3.10 Договору у разі, якщо сума вартості фактично поставленого Покупцю товару та витрат на його транспортування буде більше, ніж сума грошових коштів, сплачених Покупцем по рахунку Продавця, останній зобов'язаний здійснити доплату не пізніше 5 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку на оплату.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору було виставлено рахунок-фактуру № КР-0000430 від 10.10.2006 р. на суму 43457,52 грн. (а.с. 44) та рахунок-фактура № КР-0000563 від 27.10.2006 р. на суму 24391,20 грн. (а.с. 48).

Так, позивачем було поставлено відповідний товар на адресу відповідача на загальну суму 67848,72 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача у видаткових накладних, скріпленими печатками, а також квитанціями про приймання вантажу (а.с. 18-20)

Відповідачем була здійснена часткова оплата у виконання обов'язків за  Договором, що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по рахунку позивача. (а.с. 51-59)

Однак, відповідач не виконав свої обов'язки щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 791,20 грн., що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент груп-Україна» із позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.  За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 791,20 грн. заборгованості за поставлений товар, через що  вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Мет-строй»  заборгованості у розмірі 791,20 грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 8,23 грн. та 15,67 грн. річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Мет-строй» інфляційних втрат у розмірі 8,23 грн. за період з 30.10.2006 р. по 27.07.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Мет-строй» 3% річних за період з 30.10.2006 р. по 27.07.2007 р. у розмірі 15,67 грн. суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

          Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 64,10 грн. та суму штрафу у розмірі 156,42 грн.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4  Договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язання Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі 0,5 % вартості неоплаченої або неповністю оплаченої продукції за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 65,10 грн. за період з 29.01.2007 р. по 27.07.2007 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що Покупець несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20% вартості неоплаченого товару при простроченні більше ніж 15 календарних днів.

Заявлена позивачем сума штрафу у розмірі 156,42 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає стягненню з  відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

         З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Мет-строй» (97535, АР Крим, Сімферопольський район, с. Урожайне, вул.. Кримська, 11; 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 76, каб. 412, ідентифікаційний код 33364868) на користь Відкритого акціонерного товариства «Євроцемент груп-Україна» (01133, м. Київ, вул.. Кутузова, 18/7В, ідентифікаційний код 33549911, п/р 260010131094 в ЗАТ «Банк НРБ» м. Києва МФО 320627) 791,20 грн. заборгованості, 8,23 грн. інфляційних втрат, 15,67 грн. річних, 65,10 грн. пені, 156,42 грн. штрафу, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.