Рішення від 11.06.2025 по справі 916/415/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/415/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Державного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва імені В.С. Балицького

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області

про стягнення 5000843,28 грн

за участю представників

від позивача - Заворотнюк М.

від третьої особи-1- Ярмош В.

від третьої особи-2- Лянгасова Ю.

від відповідача - Гранкіна А.

До суду надійшла позовна заява Державного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва імені В.С. Балицького до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ" про стягнення 5000843,28грн за договорами на здійснення науково-технічного супроводу від 05.09.2023 № 90-23, № 91-23, № 92-23 та № 93-23.

Ухвалою від 06.02.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 05.03.2025.

Відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті 07.02.2025, що підтверджується довідкою.

21.02.2025 у встановлений строк відповідач подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що договори на здійснення науково-технічного супроводу від 05.09.2023 № 90-23 (об`єкт №28 Одеська область), № 91-23 (об`єкт № 4 Дніпропетровська область), № 92-23 (об`єкт № 6 Дніпропетровська область) та № 93-23 (№14 Запорізька область) були укладені позивачем і відповідачем на підставі договорів підряду:

- По об`єкту №4 Дніпропетровської області - № Б-Р-4 від 22.05.2023 року, укладеного зі Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Дніпропетровській області.

- По об`єкту № 6 Дніпропетровської області Б-Р-6 від 22.05.2023 року, укладеного зі Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Дніпропетровській області.

- По об`єкту № 14 в Запорізькій області Б-Р-6/201-23 від 25.05.2023 року, укладеного зі Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області.

- По об`єкту № 28 в Одеській області 2ПС-А/23 від 23.05.2023 року, укладеного зі Службою автомобільних доріг в Одеській області.

Відповідач зазначає, що договори підряду мають статус «для службового користування», інформація про предмет договору є інформацією з обмеженим доступом.

Але, за поясненнями відповідача, в п. 2.3 договорів № 90-23, № 91-23, № 92-23 та № 93-23 зазначено, що оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок коштів Замовника (відповідач у справі) отриманих від Служби (від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Дніпропетровській області, Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Дніпропетровській області, Служби автомобільних доріг в Одеській області).

Відповідач зазначає, що надіслав акти виконаних робіт до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області за договорами підряду, але отримав відповідь, що фінансові зобов`язання за капітальними видатками за цими актами не зареєстровані.

Таким чином, відповідач вважає, що відповідно до п. 2.8 договорів № 90-23, № 91-23, № 92-23 та № 93-23 ненадходження коштів зі сторони Служби є обставиною, що настала не з вини відповідача.

Крім того, відповідач просить закрити провадження щодо суми боргу в розмірі 458643,33грн за договором № 90-23 від 05.09.2023, оскільки відповідач сплатив цю суму позивачу 20.02.2025 платіжною інструкцією № 89875.

Також відповідач у відзиві зазначив питання для позивача відповідно до ст. 90 ГПК України.

04.03.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити і навів відповіді на питання відповідача. Щодо погашення боргу за договором № 90-23, то позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір, оскільки ця сума була сплачена вже після відкриття провадження а не внаслідок добровільних дій.

Ухвалою від 05.03.2025 відкладено розгляд справи на 02.04.2025. Задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі третіх осіб - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області та Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області. Встановлено третім особам строк для подання письмових пояснень протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

Треті особи отримали ухвалу в електронних кабінетах 06.03.2025 після 17 години.

Третя особа-2 24.03.2025 у встановлений строк подала пояснення, в яких зазначає, що в п. 4.1 договору підряду від 25.05.2023 № Б-Р-6/201-23, оплата робіт здійснюється Службою після надходження коштів з держбюджету та інших джерел фінансування у межах відповідних кошторисних призначень. А в п. 4.6 договору підряду передбачено, що неоплата Службою через ненадходження коштів з відповідного бюджету не є виною Служби. Третя особа-2 зазначає, що наразі кошти не виділялись по об`єкту за договором підряду.

Третя особа-1 01.04.2025 подала пояснення, в яких зазначає, що в п. 4.1 договорів підряду від 22.05.2023 № Б-Р-4 та № Б-Р-6, оплата робіт здійснюється Службою після надходження коштів з держбюджету та інших джерел фінансування у межах відповідних кошторисних призначень. А в п. 4.8 договору підряду передбачено, що неоплата Службою через ненадходження коштів з відповідного бюджету не є виною Служби. Третя особа-2 зазначає, що наразі кошти не виділялись по об`єкту за договором підряду. Крім того, третьою особою-1 заявлено клопотання про поновлення строку для подання пояснень, яке задоволено судом відповідно до ст. 119 ГПК України, про що зазначено в протоколі засідання суду від 30.04.2025.

Крім того, суд в засіданні 02.04.2025 протокольно продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів і оголосив перерву до 30.04.2025.

30.04.2025 відповідач подав заперечення, які прийняті судом в засіданні суду 30.04.2025.

Ухвалою від 30.04.2025 закрито підготовче провадження, призначено до розгляду по суті на 28.05.2025.

В засіданні оголошено про відкладення розгляду справи по суті на 11.06.2025.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

05.09.2023 року між Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва імені В.С. Балицького» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» (Відповідач) було підписано договір на здійснення науково-технічного супроводу № 90-23.

Відповідно до умов цього договору Позивач згідно заяви Відповідача повинен був виконати роботи з науково-технічного супроводу на об`єкті № 28 Одеської області.

В п. 1.2 договору зазначено, що технічні, технологічні рішення та інші вимоги до науково-технічної продукції, що є предметом договору, викладені в Загальному технічному завданні на виконання робіт з науково-технічного супроводу об`єкта (додаток № 2 до договору) та нормативних документах.

20.05.2024 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою узгодили, що термін виконання робіт з моменту укладення договору та отримання авансу, закінчення 31.12.2024.

В п. 2.3 договору зазначено, що оплата здійснюється за рахунок коштів замовника, отриманих від Служби.

Позивач надав погоджений сторонами обсяг послуг, що підтверджується копією Акту № 1 здачі приймання наданих послуг до Договору №90-23 від 05.09.2023 року оформленого 22.12.2023 року на суму 4 943 692,80 гривень. Зазначений акт підписано обома сторонами і скріплено печатками.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З огляду на викладене, вищезазначений акт відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за виконані позивачем роботи.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України

Статтею 887 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів п. 2.2. Договору №90-23, відповідач зобов`язався сплатити кошти протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, оплата повинна була бути проведена в повному обсязі до 05.01.2024 року. Відповідачем було сплачено по даному Договору 4 485 049,47 гривень.

Станом на момент звернення до суду, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 458 643,33 грн.

Відповідач після відкриття провадження у справі сплатив 458643,33грн заборгованості за договором № 90-23, на підтвердження чого ним надано до суду платіжну інструкцію від 20.02.2025 № 89875.

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У контексті завдань господарського судочинства (статті 2, 4 ГПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.

Отже, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Підстави закриття провадження у справі визначені у статті 231 ГПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.

У постанові від 12.07.2022 у справі № 909/1036/21 Верховний суд у складі Касаційного господарського суду зазначив, що пункт 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України текстуально відповідає пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Тому відповідні норми процесуального права мають застосовуватися судом однаково.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач сплатив заборгованість позивачу, тому провадження у справі підлягає закриттю через відсутність предмету спору.

У випадках закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи зазначене, позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору щодо позовних вимог про стягнення 458643,33грн, оскільки в цій частині провадження у справі закрито через відсутність предмету спору.

Щодо посилань позивача на необхідність стягнути з відповідача судовий збір, оскільки сума боргу 458643,33грн сплачена вже після відкриття провадження у справі, то суд відхиляє їх, виходячи з наступного.

Стаття 129 ГПК України «Розподіл судових витрат» застосовується у випадку, якщо позовні вимоги розглянуто по суті, тобто ухвалено рішення у справі.

У випадку закриття провадження у справі спір не вирішується по суті, тому і ст. 129 ГПК України не діє.

При цьому, розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, врегульовано статтею 130 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19.

Так, згідно з ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

В даному випадку позивач не відмовлявся від позову в частині позовних вимог про стягнення 458643,33грн, тому ч. 3 ст. 130 ГПК України не застосовується.

05.09.2023 року між Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва імені В.С. Балицького» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» (Відповідач) було підписано договір на здійснення науково-технічного супроводу № 91-23.

Відповідно до вказаного договору Позивач згідно заяви Відповідача повинен був виконати роботи з науково-технічного супроводу на об`єкті № 4 Дніпропетровської області.

В п. 1.2 договору зазначено, що технічні, технологічні рішення та інші вимоги до науково-технічної продукції, що є предметом договору, викладені в Загальному технічному завданні на виконання робіт з науково-технічного супроводу об`єкта (додаток № 2 до договору) та нормативних документах.

Термін виконання робіт з моменту укладення договору та отримання авансу, закінчення 31.12.2024 (п. 1.3).

Позивач надав погоджений сторонами обсяг послуг, що підтверджується копією Акту № 1 здачі приймання наданих послуг до Договору №91-23 від 05.09.2023 року оформленого 22.12.2023 року на суму 3 512, 960,00 гривень. Зазначений акт підписано обома сторонами і скріплено печатками.

Відповідно до приписів п. 2.2. Договору №91-23, відповідач зобов`язався сплатити кошти протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт. Таким чином, оплата повинна була бути проведена в повному обсязі до 05.01.2024 року.

В п. 2.3 договору зазначено, що оплата здійснюється за рахунок коштів замовника, отриманих від Служби.

Відповідачем було сплачено по даному Договору 1 926 730,66 гривень. Станом на момент звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 1 586 229,34 грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати 1 586 229,34 грн заборгованості за договором № 91-23, тому позовні вимоги про стягнення 1586229,34грн підлягають задоволенню.

05.09.2023 року між Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва імені В.С. Балицького» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» (Відповідач) було підписано договір на здійснення науково-технічного супроводу № 92-23.

Відповідно до вказаного договору Позивач згідно заяви Відповідача повинен був виконати роботи з науково-технічного супроводу на об`єкті № 6 Дніпропетровської області. Позивач надав погоджений сторонами обсяг послуг, що підтверджується копією Акту № 1 здачі приймання наданих послуг до Договору №92-23 від 05.09.2023 року оформленого 22.04.2024 року на суму 4 601 179,20 гривень, який підписано сторонами і скріплено печатками.

В п. 2.3 договору зазначено, що оплата здійснюється за рахунок коштів замовника, отриманих від Служби.

Відповідно до приписів п. 2.2. Договору №92-23, відповідач зобов`язався сплатити кошти протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, оплата повинна була бути проведена в повному обсязі до 06.05.2024 року.

Відповідачем було сплачено по даному Договору 3 539 725,76 гривень.

Станом на момент звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становила 1 061 453,44 грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати 1061453,44 грн заборгованості за договором № 92-23, тому позовні вимоги про стягнення 1061453,44 грн підлягають задоволенню.

05.09.2023 року між Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва імені В.С. Балицького» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» (Відповідач) було підписано договір на здійснення науково-технічного супроводу № 93-23.

Відповідно до вказаного договору Позивач згідно заяви Відповідача повинен був виконати роботи з науково-технічного супроводу на об`єкті № 14 Запорізької області.

30.05.2024 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 93-23, якою зокрема узгодили термін виконання робіт до 31.12.2024.

Позивач надав погоджений сторонами обсяг послуг, що підтверджується копією Акту № 1 здачі приймання наданих послуг до Договору №93-23 від 05.09.2023 року оформленого 22.12.2023 року на суму 4 955 668,80 гривень, який підписано сторонами та скріплено печатками.

В п. 2.3 договору зазначено, що оплата здійснюється за рахунок коштів замовника, отриманих від Служби.

Відповідно до приписів п. 2.2. Договору №93-23, відповідач зобов`язався сплатити кошти протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, оплата повинна була бути проведена в повному обсязі до 05.01.2024 року.

Відповідачем було сплачено по даному Договору 3 061 151,63 гривень. Станом на момент звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача за цим договором перед позивачем становив 1 894 517,17 грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати 1894517,17 грн заборгованості за договором № 93-23, тому позовні вимоги про стягнення 1894517,17 грн підлягають задоволенню

Отже, загальна сума боргу відповідача за договорами №91-23, договором №92-23 та договором №93-23 становить 4542199,95грн, яка підлягає стягненню.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що договори на здійснення науково-технічного супроводу від 05.09.2023 № 90-23 (об`єкт №28 Одеська область), № 91-23 (об`єкт № 4 Дніпропетровська область), № 92-23 (об`єкт № 6 Дніпропетровська область) та № 93-23 (№14 Запорізька область) були укладені позивачем і відповідачем на підставі договорів підряду:

- По об`єкту №4 Дніпропетровської області - № Б-Р-4 від 22.05.2023 року, укладеного відповідачем зі Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Дніпропетровській області.

- По об`єкту № 6 Дніпропетровської області Б-Р-6 від 22.05.2023 року, укладеного зі Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Дніпропетровській області.

- По об`єкту № 14 в Запорізькій області Б-Р-6/201-23 від 25.05.2023 року, укладеного зі Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області.

- По об`єкту № 28 в Одеській області 2ПС-А/23 від 23.05.2023 року, укладеного зі Службою автомобільних доріг в Одеській області.

Відповідач зазначає, що договори підряду мають статус «для службового користування», інформація про предмет договору є інформацією з обмеженим доступом.

Крім того, відповідач зауважує, що в п. 2.3 договорів № 90-23, № 91-23, № 92-23 та № 93-23 зазначено, що оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок коштів Замовника (відповідач у справі) отриманих від Служби (від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Дніпропетровській області, Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Дніпропетровській області, Служби автомобільних доріг в Одеській області).

Відповідач зазначає, що надіслав акти виконаних робіт до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області за договорами підряду, але отримав відповідь, що фінансові зобов`язання за капітальними видатками за цими актами не зареєстровані.

Таким чином, відповідач вважає, що відповідно до п. 2.8 договорів № 90-23, № 91-23, № 92-23 та № 93-23 ненадходження коштів зі сторони Служби є обставиною, що настала не з вини відповідача.

В п. 2.8 договорів № 90-23, № 91-23, № 92-23 та № 93-23 позивач і відповідач узгодили, що ненадходження коштів на банківський рахунок замовника для оплати виконаних робіт за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування зі сторони Служби замовнику сторони визнають обставиною, що настала не з вини замовника.

Суд відхиляє зазначені посилання відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1.1 «Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 (далі - Порядок № 309), цей Порядок розроблено на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116-118 Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) при взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами.

Орган Казначейства здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань, бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників і одержувачів бюджетних коштів відповідно до Бюджетного кодексу України та з урахуванням вимог Закону України «Про міжнародні договори України», законодавства у сфері закупівель, інших актів законодавства України, що не суперечать бюджетному законодавству, та цього Порядку.

У відповідності до пункту 2.1 цього Порядку розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктами 2.2., 2.3 Порядку розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (далі - Реєстр) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку в паперовій формі (у двох примірниках) разом із електронним носієм інформації, на якому записано файл проєкту цього документа, і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання. Органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та/або бюджетного фінансового зобов`язання, повертаються розпоряднику з відміткою «зареєстровано та взято на облік» (пункт 2.7 Порядку).

В даній справі відповідач не є особою, яка має бюджетне фінансування.

Такими особами є треті особи Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області та Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області.

До матеріалів справи відповідачем долучено лист Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області від 27.12.2024 № 26/2160/1, в якому Служба відповідає відповідачу і зазначає, що у 2024 році фінансові зобов`язання по актах виконаних будівельних робіт на суму 209901871,51грн та актах на суму 16804429,29грн , Службою не зареєстровані в територіальному органі Державної казначейської служби України та не оплачені, як то передбачено вимогами абзацу 1 ч. 2 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Листами від 30.12.2024 № 648-ДСК та № 647-ДСК Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області теж повідомила відповідача, що повертає акти без виконання, оскільки відповідно до листа ГУ Держказначейської служби у Дніпропетровській області «Щодо реєстрації платежів та здійснення видатків по завершенню бюджетного 2024 року» реєстрація фінансових зобов`язань за капітальними видатками здійснюється не пізніше 19.12.2024. А паспорт за бюджетною програмою КПКВК 3111330 «Розвиток та відновлення інфраструктури» був отриманий Службою аж 27.12.2024.

Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства в сукупності з обставинами даної справи, умовами договорів від 05.09.2023 № 90-23, № 91-23, № 92-23 та № 93-23, та наявними доказами в частині доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за затримку бюджетного фінансування третіх осіб, суд зазначає, що згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Однак, частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За приписами частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.

Тобто, відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати товарів, робіт, послуг за відповідним правочином.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 року справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 року по справі №904/6252/17, від 06.06.2018 у справі № 916/2456/17, від 28.01.2019 року у справі №917/611/18.

Несплата відповідачем виконаних позивачем робіт призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.

Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договорами.

Отже, Відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань. Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно ж до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Таким чином, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. (Правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, наведеному у постанові по справі № 916/1345/18 від 07.11.2019 р.)

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 4542199,95грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Позивач додав до позову докази сплати 75013,10грн судового збору відповідно до платіжної інструкції від 03.02.2025 № 2919.

Суд враховує, що позов подано через підсистему Електронний суд, тому позивач мав сплатити відповідно до ст. 4 Закону України «про судовий збір» 5000843,28*1,5%*0,8=60010,12грн судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 60010,12/5000843,28*4542199,95=54506,40грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 231, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 458643,33грн боргу за договором від 05.09.2023 № 90-23 за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ" (код 34252469, м. Одеса, вул. Аметова Решата, 21) на користь Державного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва імені В.С. Балицького (код 38283024, м. Київ, пр. Валерія Лобановського, 51) 4542199,95грн заборгованості та 54506,40грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 червня 2025 р.

Суддя В.В. Литвинова