Рішення від 20.05.2025 по справі 917/338/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025 Справа № 917/338/22

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Луценко", с.Свічкареве, Кобеляцький район, Полтавська область,39211 (адреса для листування вул.Котляревського,6, оф.1, м.Полтава, 36020)

до 1.Білицької селищної ради, вул. Кобеляцька, 53-б, смт.Білики, Полтавський район, Полтавська область,39220

2. Комунального підприємства "Білики-Агро" Білицької селищної ради, вул.Кобеляцька,53а, смт.Білики, Полтавський район, Полтавська область, 39220

ІІІ особа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.Уютна,23, м.Полтава, 36000).

про визнання права постійного користування та витребування у постійне користування

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Луценко" до Білицької селищної ради та Комунального підприємства "Білики-Агро" Білицької селищної ради, в якій позивач просить суд:

1.Визнати за Публічним акціонерним товариством "Луценко" (код ЄДРПОУ00412292, юридична адреса: 39211, Полтавська область, Кобеляцький район, с.Свічкареве) право постійного користування земельною ділянкою, площею 24,9998га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849, яка була сформована в результаті поділу земельної ділянки площею 25,9999га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0791 та розташована на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Публічним акціонерним товариством "Луценко" (код ЄДРПОУ00412292, юридична адреса: 39211, Полтавська область, Кобеляцький район, с.Свічкареве) права постійного користування земельною ділянкою площею 24,9998га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849, розташованої на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, які здійснюються з боку відповідачів

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.05.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 02.06.2022

14.07.2022 за вхід. №4689 від Білицької селищної ради надійшли пояснення. Пояснення залучено до матеріалів справи.

22.09.2022 за вхід. №6782 від відповідача 1- Білицької селищної ради надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області

Суд ухвалою від 22.09.2022 залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

21.10.2022 за вхід. №7785 від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшли пояснення. Третя особа просить суд закрити провадження у даній справі у зв"язку з підсудністю вирішення справи в порядку цивільного судочинства, так як справа є подібною і вже знаходиться на розгляді у Кобеляцькому районному суді Полтавської області (справа №532/71/22)

01.12.2022 за вхід. № 9400 від Білицької селищної ради надійшли письмові пояснення. Відповідач. Відповідач проти задоволення позову заперечує.

15.12.2022 за вхід. №9951 від відповідача - Білицької селищної ради надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №917/1480/22 за позовом Білицької селищної ради до Публічного акціонерного товариства "Луценко" про визнання недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 провадження у справі № 917/338/22 було зупинено до набрання чинності рішенням у справі № 917/1480/22 за позовом Білицької селищної ради до Публічного акціонерного товариства "Луценко" про визнання недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42 та запропоновано учасникам справи письмово повідомити суд про набрання законної сили судовим рішенням по справі № 917/1480/22

09.10.2023 за вхід. №12817 від представника позивача - Публічного акціонерного товариства "Луценко" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.10.2023 провадження у справі № 917/338/22 поновлено, засідання призначено на 09.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.12.2023 провадження у справі № 917/338/22 було зупинено до набрання чинності рішенням у справі № 917/2035/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луценко" до Білицької селищної ради про визнання недійсним рішення Білецької селищної ради від 30.08.2023 № 92 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою"

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024 провадження у справі № 917/338/22 поновлено.

09.12.2024 за вхід. № 16606 від Білецької селищної ради надійшли додаткові пояснення по справі.

09.12.2024 за вхід. № 16667 від Білецької селищної ради надійшла заява про застосування строку позовної давності.

10.12.2024 за вхід. № 16707 від Публічного акціонерного товариства "Луценко" надійшло клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження, оскільки з"ясовано додаткові обставини, які підлягають дослідженню судом, враховуючи, що даний випадок є винятковим та потребує здійснення дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.12.2024 суд клопотання ПАТ "Луценко" про повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 917/338/22 - задовольнив та повернувся до розгляду справи № 917/338/22 у підготовчому провадженні.

Позивачем подано заяву про зміну предмету позову. Так, позивач у заяві від 10.12.2025 (вхід № 16708) просить суд

1.Визнати за Публічним акціонерним товариством "Луценко" право постійного користування земельною ділянкою, площею 24,9998га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849, яка була сформована в результаті поділу земельної ділянки площею 25,9999 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0791 та розташована на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області.

2. Витребувати у постійне користування Публічного акціонерного товариства "Луценко" з незаконного володіння Комунального підприємства «Білики-Агро» земельну ділянку площею 24.9998 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849, розташовану на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Судом прийнято подану позивачем заяву.

17.12.2024 за вхід. № 17113 від Білецької селищної ради надійшов відзив на позовну заяву.

04.02.2025 за вхід. № 1456 від Публічного акціонерного товариства "Луценко" надійшла відповідь на відзив Білецької селищної ради. Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що до нього, як правонаступника, за передавальним актом перейшло право постійного користування земельною ділянкою, а Держаний акт І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000 року на момент розгляду справи містить невірну інформацію, а тому він є не актуальним та вважається скасованим.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначити її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 20.05.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив

Як зазначає позивач, Публічне акціонерне товариство «Луценко» є правонаступником всіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Луценко», яке засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області від 05.03.1997 № 78-АТ шляхом перетворення державного радгоспу ім. Луценка Полтавського об`єднання по садівництву, розсадництву та виноробній промисловості «Полтавасадвинпром», у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України від 10 липня 1996 року «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Луценко» на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. (підтверджується копією Статуту).

В такому складі засновників Товариство з`явилося з серпня 2011 після того, як воно було врятоване зі стадії банкрутства. Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 29.03.2011 в справі № 8/35 було відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи, а ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.08.2011 припинено провадження про банкрутство ВАТ «Луценко», у зв`язку із затвердженням мирової угоди з третьою особою - ТОВ «Екопротекс», які взяли на себе зобов`язання боржника перед кредиторами.

В подальшому (у зв`язку із прийняттям нового закону про акціонерні товариства) ВАТ «Луценко» було реорганізоване (змінило організаційно-правову форму) в ПАТ «Луценко» та до складу його засновників було включено ТОВ «Екопротекс».

Керівництвом Товариства було розпочато процедуру інвентаризації майна, яке знаходиться на балансі підприємства.

У 2017 році на запит ПАТ «Луценко» було встановлено, що останнє має на праві постійного користування земельну ділянку площею 101,5 га, що знаходиться в с. Свічкареве Кобеляцького району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394, копія якого надана на запит Відділом у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Листом від 01.12.2017 № 02-27/31 Марківською сільською радою було повідомлено, що землі, які перебували в користуванні ВАТ «Луценко» знаходяться за межами населеного пункту і тому сільська рада не являється розпорядником цих земель. Питання, щодо використання земельних ділянок, а також їх власників знаходяться в розпорядженні Держгеокадастру.

Листом, від 22.01.2018 № 504/0/26-18 ГУ Держгеокадастр у Полтавській області повідомив ПАТ «Луценко» про те, що згідно Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000 за ВАТ "Луценко" рахується 101,5 га земель, з них: 70,0 га - рілля, 3,4 га - пасовища, 1,1 га - під господарськими шляхами, 25,0 га - ліси та лісовкриті площі, 1,0 га - відкриті землі, 1,0 га під водою.

Земельна ділянка площею 70,0 га ріллі розподілена так: 25,9999 га - передані в користування на умовах оренди СФГ "Анкор", 44,0 га - розподілені між громадянами для ведення особистого селянського господарства.

З урахуванням наданої ГУ Держгеокадастр у Полтавській області інформації, 23.02.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо частини земельної ділянки площею 25,9999 га, що належить ПАТ "Луценко" як правонаступнику ВАТ "Луценко" на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000.

За результатами розгляду вищевказаного звернення ГУ Дежгеокадастр у Полтавській області листом від 15.03.2018 № 28-16-0.3-1503/2-18 фактично залишив клопотання ПАТ "Луценко" від 23.02.2018 № 23 без задоволення з тих підстав, що Державний акт ВАТ "Луценко" на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000 не несе інформації щодо складу земель та виду угідь, якими представлені зазначені земельні ділянки. З метою вирішення порушеного позивачем питання рекомендовано долучити до клопотання матеріали (за наявності документацію із землеустрою на земельні ділянки), на підставі яких передано ВАТ "Луценко" у користування земельні ділянки загальною площею 101,5 га та видано Державний акт на право постійного користування землею.

Вказана відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області була оскаржена ПАТ «Луценко» до Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 р. (справа № 816/1194/18) адміністративний позов ПАТ «Луценко» задоволено частково.

Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.03.2018 № 28-16-0.3-1503/2-18 у надані дозволу ПАТ "Луценко" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на частину земельної ділянки, яка була надана Публічному акціонерному товариству "Луценко" відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 05.09.2000 серії І-ПЛ № 000394. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "Луценко" від 23.02.2018 № 23 з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду ГУ Держгеокадастр підготовлено відповідь від 09.08.2018 № 32-16-0.331-4789/2-18. Згідно даної відповіді ПАТ «Луценко» було «запропоновано здійснити відповідні заходи із землеустрою, а саме проведення інвентаризації земель».

З метою проведення даної інвентаризації ПАТ «Луценко» звернулося до ГУ Держгеокадастр з листом № 24 від 24.12.2019. На своє звернення ПАТ «Луценко» отримало відповідь від 15.01.2020 № 28-16-0.6-266/2-20, відповідно до якої наказ про інвентаризацію так і не був виданий, при цьому зазначалося, що ПАТ «Луценко» «не надав графічні матеріали із зазначенням земельних ділянок та не вказана площа...».

З метою проведення інвентаризації ПАТ «Луценко» повторно звернулося до ГУ Держгеокадастр у Полтавській області з листом від 12.02.2020 № 12, до якого додало графічні матеріали та детально вказало на неправомірність дій ГУ Держгеокадастру у зв`язку із затягуванням вирішення порушеного питання. Не зважаючи на неможливість проведення інвентаризації без письмового рішений ГУ Держгеокадастр у Полтавській області з цього питання, останнім було видано наказ від 16.03.2020 № 7493-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Такі дії ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та його наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою були оскаржені до суду ПАТ «Луценко».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 р. (справа № 440/2110/20) адміністративний позов ПАТ «Луценко» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 16.03.2020 р. № 7493-СГ. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл ПАТ «Луценко» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно заяви від 12.02.2020.

Дане рішення суду (в справі № 440/2110/20) не виконане ГУ Держгеокадастр у Полтавській області до цього часу. На звернення ПАТ «Луценко» про його виконання в добровільному порядку було отримано лист від 17.11.2020 р. № 27-16-0.6-6078/2-20, який не містить в собі логічного змісту, а тим більше не надає дозволу на проведення інвентаризації, як того вимагає рішення суду.

Як зазначає позивач, не зважаючи на те, що він є єдиним та законним користувачем земельних ділянок, які розміщені за адресою с. Свічкареве, Кобеляцького району Полтавської області в загальному розмірі 101,5 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000 p., ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вчинило незаконні дії з розподілу (поділу) земель, які належать ПАТ «Луценко» та поділило земельну ділянку площею 25,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791, яка перебуває у фактичному користуванні ПАТ «Луценко»

Так, вказана земельна ділянка була поділена ГУ Держгеокадастром у Полтавській області на дві земельні ділянки:

-площею 24.9998 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0849, форма власності - державна;

-площею 1.0000 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, форма власності - приватна.

У 2021-2022 земельна ділянка площею 24.9998 га. кадастровий номер 5321884600:00:011:0849, передана з державної власності в комунальну до Білицької селищної ради.

Тобто, з грудня 2021 змінився розпорядник вказаної земельної ділянки з ГУ Держеокадастру у Полтавській області таким розпорядником став відповідач - Білицька селищна рада.

Позивач зазначає, що не зважаючи на зміну форми власності земельної ділянки, право постійного користування ПАТ «Луценко» не змінилося, держаний акт на право постійного користування не припинив своєї дії.

У березні 2022 року вказана земельна ділянка вибула з фактичного користування ПАТ «Луценко», що підтверджується листами від 01.04.2022 р. № П-03.3-11/548 та від 01.04.2022 р. № П-03.3-11/550, відповідно до яких Білицькою селищною радою було повідомлено, що дану земельну ділянку передано на праві постійного користування КП «Білики-Агро», яке «буде здійснювати весняно-полові роботи» на земельній ділянці.

З такими діями відповідача ПАТ «Луценко» не погоджується, так як вони є незаконними, і земельна ділянка, яка не є вільною не може бути передана в користування третім особам.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин)

У постанові від 12 грудня 2018 року по справі № 2-3007/11 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

У постанові від 13 листопада 2019 року по справі № 823/1984/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 28.08.2019 року у справі № 911/2867/18 зауважив, що Державним актом на право постійного користування землею оформлюється лише відповідне право, яке виникає внаслідок правочину чи акта індивідуальної дії.

Позивач помилково посилається на Державний акт I-ПЛ № 000394 від 05 вересня 2000 року, як на документ, відповідно до якого у нього виникло право користування земельною ділянкою площею 101,5га за межами населеного пункту Свічкареве, оскільки останній не є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав на обов`язків, з нього не виникають та не можуть виникнути цивільні права та обов`язки, оскільки актом лише оформлюється відповідне право.

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних

юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Згідно частини першої статті 9 цього Кодексу до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі.

Надання земельних ділянок у користування врегульовано статтею 19 зазначеного Кодексу, відповідно до якої сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Статтею 22 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Абзацом 3 пункту 2.1. постанови Пленум Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз`яснено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Пунктом 2.3. цієї постанови також роз`яснено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

У пункті 83 постанови від 13 листопада 2019 року по справі № 823/1984/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта.

Пунктом 90 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду визначила, що Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 у редакції, чинній на час видання державного акта).

У пункті 91 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення.

Отже, право, що посвідчене державними актами, є похідним відповідно рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування.

Надані відповідачем архівні копії документів Марківської сільської ради, Кобеляцької районної ради, Кобеляцької районної державної адміністрації свідчать про те, що рішення ради або розпорядження державного органу про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою та надання в постійне користування ВАТ «Луценко» земельної ділянки площею 101,5га не приймалися.

Зважаючи на таке, рішення Марківської сільської ради від 05 квітня 2000 року №18 «Про видачу державного акту на право колективної власності на землю та на право постійного користування землею відкритому акціонерному товариству «Луценко» на території Марківської сільської ради» в частині видачі державного акта на право постійного користування землею площею 101,5га прийняте без наявних на те підстав, а саме, за відсутності юридичного факту прийняття рішення Марківською сільською радою, або ж Кобеляцькою районною радою, чи розпорядження Кобеляцької районної державної адміністрації, про надання земельної ділянки в постійне користування ВАТ «Луценко».

Відповідно статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Оскільки, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог по суті спору, то в даному випадку, суд відмовляє в задоволенні заяв відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 10.06.2025

У зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, постійні тривоги, які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку складання повного тексту рішення, встановленого статтею 233 ГПК України.

Суддя Кльопов І.Г.