Рішення від 03.06.2025 по справі 918/181/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/181/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в сумі 608 980,40 грн

у судове засідання з`явилися представники:

- від позивача: Борисенко В.А. (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов ТОВ "Агра Груп" до АТ "НАК "Енергоатом" від імені якого діє Філія "ВП "Рівненська АЕС" (далі - Філія "ВП "Рівненська АЕС") про стягнення 608 980,40 грн (де 333 360,00 грн - сума заборгованості, 230 097,63 грн - інфляційні втрати, 45 522,77 грн - 3% річних).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Стислий виклад правової позиції позивача.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №53-122-01-20-09274 від 26.02.2020 в частині оплати поставленої продукції.

Так, відповідачу, у відповідності до укладеної угоди, у червні 2020 року, за підписаною сторонами видатковою накладною №0106-20/1 від 01.06.2020 було поставлено товару на 333 360,00 грн, прийнявши без заперечень який, останній не розрахувався.

Прийняття товару підтверджує оформленням ярлика на придатну продукцію №1-1-96 від 12.06.2020, вважаючи, що строк оплати товару, у відповідності до п.6.1. Договору (протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію), закінчився 27.07.2020.

Крім основної заборгованості, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано за період з 13.06.2020 по 31.12.2024 3% річних та інфляційні втрати.

Окремо вважаємо необхідним зазначити, що позивачем 01.06.2020 було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну, однак податковим органом її не було зареєстровано.

З цього приводу зазначає, що відсутність реєстрації позивачем податкової накладної у ЄРПН не може вважатися обставиною, яка впливає на право постачальника (продавця) отримати плату за поставлений товар у строк, обумовлений п.6.1 договором.

Стислий виклад правової позиції відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує укладення спірного Договору поставки №53-122-01-20-09274 від 26.02.2020, за яким поставлено товар вартістю 333 360,00 грн.

Разом з тим, всупереч договірним зобов`язанням та нормам чинного законодавства України, ТОВ "Агра Груп" не здійснено реєстрацію податкової накладної до видаткової накладної №0106-20/1 від 01.06.2020.

Отже, право Позивача на стягнення грошових коштів, в тому числі компенсаційних нарахувань, за продукцію поставлену по видатковій накладній №0106-20/1 від 01.06.2020 в рамках договору поставки №53-122-01-20-09274 від 26.02.2020, може виникнути лише після надання Замовнику електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законодавством порядку в електронній формі.

Окремо звертає увагу суду на те, що:

- у позовній заяві ТОВ "Агра Груп" зазначає, що період порушення грошового зобов`язання, на думку позивача, триває з 13.06.2020. Враховуючи, що позовна заява ТОВ "Агра Груп" подана до суду лише 05.03.2025, товариством пропущено строк позовної давності.

- згідно специфікації (поставлена позивачем продукція виробництва російської федерації. (ООО "ЛАД" м. Москва, РФ).

Повідомляє суд, що Філія "ВП "Рівненська АЕС" не визнає заявлених позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив ТОВ "Агра Груп" зазначає, що станом на момент подання позовної заяви в Україні діє правовий режим воєнного стану, отже позивачем не пропущено загальний строк позовної давності, оскільки такий строк продовжується на строк дії воєнного стану.

На переконання товариства, відповідач був зобов`язаний оплатити товар за договором поставки, який був ним прийнятий без зауважень.

Та обставина, що сторони поставили строк оплати у залежність від дій третьої особи (ДПС), яка не є стороною укладеного між сторонами договору, не може нівелювати право постачальника (продавця) отримати плату за по-ставлений ним замовнику (покупцю) товар, та обов`язок останнього оплатити цей товар, оскільки це повністю суперечить самій суті правових відносин поставки (купівлі-продажу), які виникли між сторонами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена у постанові від 26.12.2019 у справі №923/368/18: "Суд не погоджується з висновками апеляційного господарського суду стосовно того, що невиконання позивачем передбаченого ст. 201 ПК України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної свідчить про відсутність у відповідача обов`язку щодо сплати вартості спожитої електричної енергії, оскільки вказані обставини не є підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання".

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ним не було проведено оплату, у зв`язку з тим, що поставлена позивачем продукція була вироблена у рф (ООО "ЛАД" м. мос-ква, рф). Однак, поставку цієї продукції, достовірно знаючи країну її походження, узгодив сам же відповідач шляхом укладення договору поставки та підписання специфікації №1, у якій було зазначено виробника товару.

Процесуальні дії у справі.

10.03.2025 позов ТОВ "Агра Груп" надійшов до Господарського суду Рівненської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи, для розгляду справи призначено суддю Войтюка В.Р.

Ухвалою від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати її розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 14.04.2025.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.03.2025 №542/0/15-25 суддю ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Рівненської області.

На підставі розпорядженням керівника апарата суду від 20.03.2025, відповідно до пп.пп.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу передано на розгляд судді Романюк Ю.Г.

Згідно абз.2 ч.14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою від 25.03.2025 справу прийнято до свого провадження судом у складі судді Романюк Ю.Г., розгляд справи вирішено розпочати спочатку, підготовче судове засідання призначено на 15.04.2025.

31.03.2025 від відповідача надійшов відзив.

08.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалами від 01.04.2025 і 08.04.2025 представникам сторін надано можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 15.04.2025 підготовче судове засідання було відкладено на 29.04.2025.

29.04.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 29.04.2025 підготовче провадження закрито і призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2025.

Ухвалою від 03.06.2025 судове засідання по розгляду справи по суті відкладено на 03.06.2025.

26.05.2025, до початку судового засідання на адресу суду надійшло клопотання Філії "ВП "Рівненська АЕС" про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з зайнятістю у іншому судовому засіданні.

Розглянувши заявлене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підставою, за якою після початку розгляду справи по суті суд має право оголосити перерву у судовому засіданні за правилом ч.2 ст. 216 ГПК України визначено: якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

У свою чергу, неможливість участі представника сторони, не є об`єктивною обставиною, яка визначає неможливість розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відсутність представника товариства, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, оскільки ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник, інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Більше того, згідно ч.2 ст. 195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом 30 днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Провадження у справі триває з 10.03.2025, підготовче провадження закрито ухвалою від 29.04.2025, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.

Оскільки всі учасники провадження у справі були завчасно і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, беручи до уваги пояснення позицію сторін, викладену у заявах по суті спору, зважаючи на закінчення строку, відведеного ГПК для розгляду справи по суті, судом не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність перенесення судового засідання на іншу дату, а тому клопотання представника СГ ТОВ "Дубенська аграрна компанія" задоволенню не підлягає.

Натомість суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні 03.06.2025.

Представник ТОВ "Агра Груп" підтримав доводи і заперечення, викладені у заявах по суті спору.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

26.02.2020 між ТОВ "Агра Груп", як постачальником, та АТ НАЕК "Енергоатом" в особі Філії "ВП "Рівненська АЕС", як замовником, було укладено Договір поставки №53-122-01-20-09274 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором "постачальник" зобов`язується поставити і передати у власність "замовника", певну продукцію, а "замовник", в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1.

Предметом поставки у даному договорі є 39520000-3 (стрічка фільтрувальна), яка передбачена специфікацією №1 до даного договору (пункт 1.2. договору).

Пунктами 2.1. та 2.2. договору встановлено, що ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 277 800,0 грн, крім того ПДВ 55 560,00 грн. Загальна сума договору складає 333 360, 00 грн.

У п.3.1. договору сторонами було погоджено, що продукція поставляється "постачальником" на умовах DDP Інкотермс-2010, в строк 90 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Місце поставки та вантажооотримувач - 34400, м. В арапі, Рівненська область, склад PB ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до п.6.1. договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється "замовником" за умови реєстрації "постачальником" податкової накладної ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "постачальника" на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вихідного контролю продукції для АЕС".

Відповідно до п.6.2. Договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Згідно з положеннями п.8.3. Договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.

Пунктом 8.4. Договору визначено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.

Підписавши вищезазначений договір поставки сторони погодили, що Постачальник зобов`язаний скласти електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п.201.10 Податкового кодексу України (п.8.7 Договору).

Згідно з п.11.1. Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

У підписаній Сторонами Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) Сторони погодили перелік, кількість та ціну Товару, що мав бути поставлений на загальну суму з ПДВ 333 360,00 грн.

На виконання умов Договору, постачальник здійснив поставку замовнику товару в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №0106-20/1 від 01.06.2020.

01.06.2020 ТОВ "Агра Груп" було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну, однак податковим органом її реєстрація була зупинена.

Товар було прийнято без зауважень до якості або кількості чи асортименту, що підтверджується ярликом на придатну продукцію №1-1-96 від 12.06.2020.

29.11.2021, у зв`язку із відсутністю оплати поставленого товару, ТОВ "Агра Груп" звернулось до ВП "РАЕС" з претензією.

У відповіді на претензію від 30.03.2021 позивача повідомлено, що ТОВ "Агра Груп" не вчинено дії по реєстрації податкової накладної.

Наявна заборгованість стала приводом для звернення ТОВ "Агра Груп" до суду.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 ЦК України кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки ТОВ "Агра Груп" та отримання Філією "ВП "Рівненська АЕС" товару за Договором №53-122-01-20-09274 від 26.02.2020 вартістю 333 360,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана та скріплена печатками обох сторін видаткова накладна №0106-20/1 від 01.06.2020.

Вказана видаткова накладна містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами в п.6.1. Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати товару мало бути виконане протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію за умови реєстрації Постачальником податкової накладної в ЄРПН.

Зазначення ціни Договору з урахуванням ПДВ свідчить про обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну з метою отримання покупцем податкових вигод.

Так, платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом, позивачем за фактом відвантаження товару за спірною господарською операцією, складено та направлено до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну, яка 23.06.2020 отримана податковим органом, проте реєстрація зупинена.

Таким чином, суд констатує, що постачальником було виконано дії, які вимагались умовами Договору (п.6.1, 8.7), зокрема: складено електронну податкову накладну та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

За приписами абз. 2, 5, 6 та 10 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї ст. та/або п.192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Враховуючи ту обставину, що податкова накладна була подана позивачем на реєстрацію в обумовлені Податковим кодексом України строки, а також те, що дата реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не залежить від волі позивача та була зупинена податковим органом, суд дійшов висновку, що позивачем було вчинено вичерпний перелік дій з метою реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до абз. 23, 25, 26 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п.201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п.201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених пп.78.1.9 п.78.1 ст. 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Отже, навіть у випадку відмови постачальнику у реєстрації податкової накладної покупець має передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків для своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплаченого ним податку на додану вартість за поставлений товар до податкового кредиту.

Більше того, за приписами абз. 3, 4, 7 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з п.201.16 ст. 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постанові від 05.06.2019 року у справі №908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, за яким обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

Тобто зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не нівелює обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений Договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений Договором строк.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання Філії "ВП "Рівненська АЕС" за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з нього заборгованості в розмірі 333 360,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд констатує, що дата початку прострочення заборгованості визначена позивачем невірно, так як 45-тим днем з дати оформлення ярликів на придатну продукцію являється 27.07.2020, що відповідає механізму погодженому сторонами у п.6.1 Договору. В той же час, обрахунок інфляційних втрат і 3% річних проведений позивачем з 13.06.2020.

При перевірці розрахунку 230 097,63 грн інфляційних втрат і 45 522,77 грн - 3% річних, за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE суд встановив, що позовні вимоги в цій частині підлягають частково задоволенню в розмірах:

- 230 097,63 грн інфляційних втрат за період з серпня 2020 по грудень 2024, включно;

- 44 293,16 грн 3% річних за період з 28.07.2020 по 31.12.2024, включно.

В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 229,61 грн слід відмовити.

Щодо посилань відповідача на зупинення здійснення видаткових операцій за Договором поставки №53-122-01-20-09274 від 26.02.2020, суд зазначає наступне.

Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, яка набрала чинності 19.10.2022.

Судом встановлено, що спірний договір було укладено між сторонами до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, а тому положення такої постанови не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, відповідачем не подано суду доказів застосування обмежувальних заходів (санкцій) до позивача в порядку Закону України "Про санкції", не подано суду доказів належності позивача до осіб, передбачених п.п.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №187. Матеріали даної господарської справи також не містять доказів застосування до позивача заходів у виді зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками відповідно до постанови Правління Національного банку України №18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами у справі підстав для неоплати за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем у 2020 році товар, а тому позов підлягає частковому задоволенню з підстав, викладених вище.

Щодо строку позовної давності, на порушення якого вказує відповідач, суд зазначає таке.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія " Юкос" проти Росії").

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин (відповідну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №910/2974/18, від 15.01.2019 у справі №910/296918, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 07.02.2019 у справі №910/2966/18, від 26.02.2019 у справі №910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі №910/15457/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19 тощо).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Відтак застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порушення строку оплати поставленого товару відбулось 28.07.2020.

Отже, перебіг позовної давності розпочався 28.07.2020 і, відповідно, мав закінчитися 27.07.2023.

Проте, п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України врегульовано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, за змістом вказаної норми продовження позовної давності пов`язується із встановленням карантину.

У свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який постановами Кабінету Міністрів України неоднорозово продовжувався і був скасований 01.07.2023 року.

Окрім того, за п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, перебіг позовної давності у цій справі продовжувався, починаючи з дня введення карантину, а із введенням воєнного стану - зупинився.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Ураховуючи, що перебіг позовної давності у цій справі продовжувався та зупинявся у зв`язку із введенням карантину та воєнного стану, відтак на час розгляду справи позовна давність не сплинула, а тому підстави для її застосування відсутні.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч.4 ст. 236 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, суд констатує достатні правові підстави для часткового задоволення позову.

Як наслідок, решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача 607 750,79 грн (де 230 097,63 грн інфляційні втрати, 44 293,16 грн 3% річних). В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 229,61 грн - суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, також, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн з 01.01.2024) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9 134,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4220530905.1 від 28.02.2025, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська обл., 34400, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 05425046) 607 750 (шістсот сім тисяч сімсот п`ятдесят) грн 79 коп. боргу.

3.У решті позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська обл., 34400, код ЄДРПОУ 05425046) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агра Груп" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 05425046) 9 116 (дев`ять тисяч сто шістнадцять) грн 27 коп. судового збору.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 11 червня 2025 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК