Постанова від 05.06.2025 по справі 903/497/24

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/497/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І.В., Малашенкової Т. М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту»

на ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025

за заявою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури

про забезпечення позову

у справі за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту»

про стягнення 50 668 011,92 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1.1. Заступник керівника Волинської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - КРАІЛ, позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» (далі - ТОВ «Імперія Азарту», відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості зі сплати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, збитків, завданих інфляцією, процентів річних.

1.2. На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ТОВ «Імперія Азарту» не виконало вимоги пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №173 від 28.02.2023, частин четвертої, шостої статті 49 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» та не сплатило плату за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор.

1.3. Одночасно із позовною заявою прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

- накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Імперія Азарту» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Імперія Азарту» у межах суми позовних вимог на загальну суму 50 668 011,92 грн;

- накласти арешт на належну ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ «Імперія Азарту» номінальною вартістю 1 500 000,00 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- накласти арешт на належну Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ерінвіч» частку у статутному капіталі ТОВ «Імперія Азарту» номінальною вартістю 27 000 000,00 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- накласти арешт на належну ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ТОВ «Імперія Азарту» номінальною вартістю 1 500 000,00 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Імперія Азарту» та/або державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «Імперія Азарту», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

1.3.1. Обґрунтовуючи заяву, заявник посилався на те, що відповідач усупереч вимогам Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» не сплатив до спеціального фонду Державного бюджету України плату за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, що є порушенням майнових інтересів держави в бюджетній сфері. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ «Імперія Азарту» є організування азартних ігор (код 92.00).

1.3.2. Заявник зазначив, що за інформацією Головного управління статистики у Волинській області від 09.05.2024 №06-10/97-24 ТОВ «Імперія Азарту» подало фінансову звітність, відповідно до якої чистий прибуток відповідача у 2023 році становив 68024,6 тис. грн, а за аналогічний період попереднього року - 65996,2 тис. грн. Проте, отримуючи прибутки від здійснення господарської діяльності, пов`язаної з організацією та проведенням азартних ігор, відповідач не сплатив до бюджету коштів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор. На думку заявника, наведені обставини (організатор азартних ігор у 2022 та 2023 роках здійснював діяльність, пов`язану з організацією та проведенням азартних ігор, та отримував за це значні прибутки, проте плату за користування ліцензіями не здійснив) свідчать про навмисне ухилення відповідача від погашення простроченої заборгованості, у зв`язку з чим подальше зволікання із забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача може призвести до утворення безнадійної заборгованості.

1.3.3. Заявник вважав, що існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач може не виконати наявних перед позивачем грошових зобов`язань, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов`язань. Разом з тим вжиття заходів забезпечення позову є необхідним мінімумом задля забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки це дасть можливість хоча б в якійсь частині виконати рішення суду у разі задоволення позову; звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів із організатора азартних ігор ТОВ «Імперія Азарту» до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже, - й укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору; недотримання організатором азартних ігор зобов`язань перед державою в умовах воєнного стану щодо внесення плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, а також безпідставне утримування коштів, які підлягають сплаті до державного бюджету, протягом тривалого часу не відповідає суспільному інтересу.

1.3.4. На думку заявника, ТОВ «Імперія Азарту» має можливість у будь-який момент відчужити власні кошти та/або майно, що надалі призведе до неможливості виконання рішення суду у вказаній справі та недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави.

1.3.5. Заявник вважав, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Імперія Азарту» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Імперія Азарту», у межах суми позовних вимог та накладення арешту на статутний капітал ТОВ «Імперія Азарту» безпосередньо пов`язано із предметом позову та не порушить прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Імперія Азарту» у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, що, крім того, дасть змогу створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

1.3.6. У заяві заявник посилається також на те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутний капітал ТОВ «Імперія Азарту» становить 30 000 000,00 грн, частки у статутному капіталі товариства належать: ОСОБА_1 (розмір частки засновника (учасника): 1 500 000,00 грн); Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ерінвіч» (розмір частки засновника (учасника): 27 000 000,00 грн); ОСОБА_2 (розмір частки засновника (учасника): 1 500 000,00 грн).

1.3.7. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ТОВ «Імперія Азарту» відсутнє у власності нерухоме майно, за рахунок якого надалі можливо забезпечити погашення утвореної значної заборгованості перед Державним бюджетом України, а тому заявник просить також вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Волинської області ухвалою від 27.05.2024 у справі №903/497/24 заяву прокурора задовольнив частково. Наклав арешт на грошові кошти ТОВ «Імперія Азарту» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Імперія азарту», у межах ціни позову - 50 668 011, 92 грн. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовив.

2.2. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 17.07.2024 скасував ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2024; прийняв нове рішення, яким в задоволенні заяви заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовив повністю. Стягнув з Волинської обласної прокуратури на користь ТОВ «Імперія Азарту» 3 028 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

2.3. Господарський суд Волинської області ухвалою від 02.10.2024, яку Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 19.11.2024 залишив без змін, клопотання ТОВ «Імперія Азарту» про закриття провадження задовольнив та закрив провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. За результатами касаційного розгляду, Верховний Суд постановою від 11.03.2025 ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.10.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі №903/497/24 залишив без змін.

2.4. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - об`єднана палата) постановою від 17.01.2025 касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнив частково; скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024; справу №903/497/24 в частині перегляду ухвали про забезпечення позову передав на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

2.5. За результатами нового розгляду ухвали про забезпечення позову, Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 04.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Імперія Азарту» на ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 у справі №903/497/24 залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 у справі №903/497/24 - без змін.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ «Імперія Азарту» звернулося 26.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 903/497/24; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статті 74, 86, 136, 137 ГПК України.

4.3. ТОВ «Імперія Азарту» зазначило, що заявник, будучи звільненим від обов`язку доказування обставин вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (доказування цих обставин не є обов`язковим), одночасно не звільняється від обов`язку обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.

4.4. На думку ТОВ «Імперія Азарту», звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову у цій справі прокурором не було обґрунтовано (не наведено) підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.

4.5. Приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій не врахували інформації про майно та дійсний фінансовий стан ТОВ «Імперія азарту». Так, судами не було врахованого того, що розмір статутного капіталу ТОВ «Імперія Азарту» не був неспівмірно малим порівняно зі стягуваною сумою вимог, оскільки складав 30 000 000,00 грн при заявлених вимогах на суму 50 668 011,92 грн, а також того, що розмір чистого прибутку ТОВ «Імперія Азарту» за 2023 - 2024 роки у понад два рази перевищував розмір заявлених у справі позовних вимог.

4.6. Прокурором не надано доказів існування будь-яких інших судових проваджень щодо в ТОВ «Імперія Азарту», де останнє є боржником. Відтак, суди попередніх інстанцій не здійснили дослідження з наданням оцінки даних щодо майна та дійсного фінансового стану відповідача, що є порушенням норм статей 74, 86, 236, 237 ГПК України. Тим самим суди попередніх інстанцій не врахували, що наявністю відповідних даних (доказів) засвідчувалася відсутність реальної загрози невиконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки дійсний фінансово-майновий стан ТОВ «Імперія азарту» демонстрував можливість виконання ним такого судового рішення. У свою чергу наведене виключало за даних обставин можливість забезпечення позову, оскільки заявником не було обґрунтовано реальної загрози неможливості виконання судового рішення у зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що відповідач не довів необґрунтованого застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення касаційної скарги.

5.2. Від КРАІЛ відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

6.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.06.2025 у зв`язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №903/497/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Бенедисюк І.М (головуючий), Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, якою переглянута ухвала Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (див. пункти 4.2, 4.6 цієї постанови) при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

7.3. Перевіряючи правильність застосування судами норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.

7.4. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).

7.5. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

7.6. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.7. Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

7.8. Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).

7.9. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

7.10. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

7.11. Відповідно до пункту першого частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

7.12. Верховний Суд вчергове зазначає, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

7.13. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

7.14. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

7.15. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22.

7.16. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

7.17. Питання щодо задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

7.18. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

7.19. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

7.20. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

7.21. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

7.22. При цьому, у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

7.23. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

7.24. Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

7.25. Верховний Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

7.26. Предметом позову у цій справі є майнова вимога про стягнення з ТОВ «Імперія азарту» заборгованості в розмірі 50 668 011,92 грн.

7.27. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи значний розмір позовних вимог, наведені прокурором доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову (див. підпункти 1.3.1 - 1.3.7 пункту 1.3 цієї постанови) з урахуванням розумності, обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі й щодо спроможності заходу, про який просить прокурор, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням характеру спору між сторонами у справі, дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу - ТОВ «Імперія азарту» в межах ціни позову - 50 668 011,92 грн.

7.28. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками. В оскаржуваній постанові апеляційний суд зазначив, що, враховуючи наведені прокурором обґрунтування підстав звернення до суду з позовом, а саме існування у відповідача значної суми заборгованості перед Державним бюджетом України, визначений прокурором захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позовних вимог на загальну суму 50 668 011,92 грн, є адекватним, співмірним та логічно пов`язаним із предметом цього позову, що забезпечить виконання рішення суду (у випадку задоволення позову) та тим самим досягне мети забезпечення.

7.29. Апеляційний суд також зауважив, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на своїх рахунках створює ризик утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача. У таких умовах вимога надати докази очевидного факту - необмеженого права відповідача розпоряджатися своїм майном - свідчить про встановлення завищеного або недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Крім того, за наявності вимог про стягнення коштів саме відповідач має доводити недоцільність або неспівмірність заходів забезпечення позову, яких вимагає позивач.

7.30. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не обґрунтував належними доказами яким чином накладення арешту на грошові кошти перешкоджатиме господарській діяльності відповідача.

7.31. В своїх доводах скаржник зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту грошових коштів на суму 50 668 011,92 грн заблоковує господарську діяльність відповідача, оскільки унеможливлює сплату відповідачем податків, заробітної плати працівникам, а також унеможливлює виконання вимог Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» щодо виплати гравцям виграшів та інших платежів.

7.32. Прокурор у заяві зазначає, що за інформацією Головного управління статистики у Волинській області від 09.05.2024 №06-10/97-24 ТОВ «Імперія Азарту» подано фінансову звітність, відповідно до якої чистий прибуток відповідача у 2023 році становив 68 024,6 тис. грн, а за аналогічний період попереднього року - 65 996,2 тис. грн. Щодо вказаного прокурором фінансового стану відповідач не заперечив.

7.33. Апеляційний суд, враховуючи прибутки відповідача у 2023- 2024 роках (разом - 134 020 800,00 грн) та суму арештованих коштів (50 668 011,92 грн), визнав безпідставними твердження відповідача про блокування господарської діяльності. Суд звернув увагу, що загальна сума заробітної плати працівників відповідача за період 2022- 2024 років відповідно до штатних розписів становить 2 145 600,00 грн. Водночас, відповідачем не надано жодних доказів щодо неможливості сплати відповідачем податків, заробітної плати працівникам, неможливості виконання вимог Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» щодо виплати гравцям виграшів та інших платежів.

7.34. Колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу на те, що накладення арешту на кошти відповідача в цьому випадку не суперечить наведеним вимогам закону щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскільки місцевий господарський суд наклав арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог про стягнення 50 668 011,92 грн.

7.35. Крім того, апеляційний господарський суд щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі №903/497/24 зазначив, що апеляційному перегляду у цьому випадку підлягає ухвала Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 у справі №903/497/24. На момент постановлення оскаржуваної ухвали від 27.05.2024 не існувало ухвали про закриття провадження у справі №903/497/24. Крім того, суд апеляційної інстанції не є судом, який закрив провадження у справі та у рішенні якого необхідно зазначити про скасування заходів забезпечення позову.

7.36. З урахуванням висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у пунктах 7.27- 7.34 цієї постанови, Верховний Суд вважає, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту коштів відповідача є правомірним і таким, що відповідає принципам розумності, співмірності та балансу інтересів сторін.

7.37. Суди встановивши наявність спору між сторонами, ризиків незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, співмірності обраного заявником виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову дійшли висновку, що обраний захід забезпечення є обґрунтованим, пропорційним, логічно пов`язаним із предметом спору та спрямованим на запобігання ризику утруднення або неможливості виконання рішення суду.

7.38. Верховний Суд зауважує, що наявність у відповідача прибутку саме по собі не гарантує збереження коштів до моменту виконання рішення. Доказів неможливості виконання поточних зобов`язань у зв`язку з арештом коштів відповідачем не надано.

7.39. Суди також врахували, що захід забезпечення позову накладається виключно в межах суми позовних вимог, а отже, не виходить за межі принципу співмірності, а вжиті обмеження є тимчасовими та не спрямовані на порушення прав інших осіб, а лише створюють процесуальні гарантії ефективного захисту прав та інтересів заявника на час розгляду справи.

7.40. Посилання скаржника на відсутність інших судових справ щодо відповідача не спростовують висновків судів, оскільки суд оцінює ризики невиконання рішення на основі обставин конкретної справи, а також за наведених доводів та доказів сторін.

7.41. Враховуючи наведене, Верховний Суд, діючи в межах повноважень, передбачених статтею 300 ГПК України, перевіривши у межах касаційної скарги законність та обґрунтованість судових рішень у частині задоволення заяви про забезпечення позову, дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій є правомірними та узгоджуються з вимогами статей 136, 137 ГПК України.

7.42. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

7.43. Доводи прокурора, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

7.44. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.45. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу ТОВ «Імперія Азарту» слід залишити без задоволення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №903/497/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова