Рішення від 11.06.2025 по справі 120/3316/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 червня 2025 р. Справа № 120/3316/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Хмільницька обласна лікарня відновного лікування Вінницької обласної ради" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Хмільницька обласна лікарня відновного лікування Вінницької обласної ради" (далі - КНП "Хмільницька обласна лікарня відновного лікування Вінницької обласної ради", відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що 06.11.2024 звернувся до відповідача із запитом про надання інформації: ПІБ та фотографій працівників 2-го реабілітаційного відділення. Водночас листом від 20.11.2024 КНП "Хмільницька обласна лікарня відновного лікування Вінницької обласної ради" відмовило у наданні запитуваної позивачем інформації, як вказує ОСОБА_1 , із надуманих підстав.

Наголошуючи на порушенні відповідачем норм Закону України № 2939-VI, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 19.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву. Витребувано у сторони відповідача додаткові докази.

03.04.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення вимог ОСОБА_1 . По суті позову відповідач, вказав, що запитувана позивачем інформація, є персональними даними, одержання яких відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про захист персональних даних". Тому, відповідач вважає, що позивачу обґрунтовано відмовлено у наданні такої інформації, оскільки визначений ним спосіб отримання інформації та зміст форми створеного ним запиту, не відповідає вимогам закону на отримання персональних даних.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 06.11.2024 засобами електронної пошти звернувся до відповідача із запитом з проханням надати йому фото двох працівників реабілітаційного відділення із зазначенням ПІБ. Відповідь просив надати у встановлений законом № 2939-17 строк на електронну пошту (а.с. 5).

Відповідач листом від 20.11.2024 за № 01-24/936 відмовив у наданні запитуваної інформації, вказавши, що вимога заявника суперечить вимогам закону та посягає на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у не розгляді запиту у встановлений законом строк та відомі у наданні запитуваної інформації за запитом від 06.11.2024.

Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з таких мотивів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII.

Як передбачено статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 10 Закону України "Про інформацію" визначає види інформації за змістом.

Так, за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; критична технологічна інформація;

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до абз. 1 частини 2 статті 11 Закону України "Про інформацію" не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регламентується нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Публічна інформація, в розумінні статті 1 Закону № 2939-VI - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, в тому числі, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п. 1 ч. 1 статті 3 Закону № 2939-VI).

Статтею 12 Закону № 2939-VI встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною 1 статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 статті 13 Закону № 2939-VІ).

Статтею 14 Закону № 2939-VІ передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з частинами 1-4 статті 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Частина 5 статті 19 Закону № 2939-VІ передбачає, що запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

За нормами частин першої статті 20 Закону України № 2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частити 1 статті 22 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 2939-VІ відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 статті 22 Закону №2939-VІ).

Частинами 4, 7 статті 22 Закону № 2939-VІ передбачено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис.

Пунктом 1, 3, 7 частини 3 статті 23 Закону № 2939-VI визначено, що запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію, ненадання відповіді на запит на інформацію, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Суд встановив, що у своєму запиті від 06.11.2024 позивач просив надати фото двох працівників реабілітаційного відділення із зазначенням ПІБ.

Відповідач листом від 20.11.2024 за № 01-24/936 відмовив у наданні запитуваної інформації, вказавши, що вимога заявника суперечить вимогам закону та посягає на права і свободи, честь і гідність інших людей. Також відповідач, посилаючись на норми статті 10 Закону України "Про звернення громадян" вказав, що не допускається з`ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що запит позивача стосувався персональних даних працівників, а не публічної інформації.

В контексті обставин спірної ситуації варто вказати, що Закон України "Про захист персональних даних" регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

За визначенням наведеним у статті 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;

розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про захист персональних даних" суб`єктами відносин, пов`язаних із персональними даними, є: суб`єкт персональних даних; володілець персональних даних; розпорядник персональних даних; третя особа, у тому числі суб`єкт надання міжнародної технічної допомоги; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений).

Згідно з частиною 2-3 статті 4 Закону України "Про захист персональних даних" володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

Розпорядником персональних даних, володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності.

За нормами частини першої статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" об`єктами захисту є персональні дані.

При цьому згідно зі статтею 10 згаданого Закону використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону.

Використання персональних даних працівниками суб`єктів відносин, пов`язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов`язків. Ці працівники зобов`язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов`язання чинне після припинення ними діяльності, пов`язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.

Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат (частина 1 статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" ).

Слід вказати, що фотографії фізичних осіб належать до персональних даних, адже дають змогу прямо ідентифікувати осіб.

З огляду на те, що порядок надання доступу до запитуваної позивачем інформації повинен узгоджуватись із положеннями Закону України "Про доступ до персональних даних", оскільки за відсутності згоди відповідних осіб або окремої законної підстави для надання запитуваних фотографій вказані дії слугуватимуть порушенням Закону "Про захист персональних даних", суд доходить висновку про правомірність в контексті ч. 2 ст. 2 КАС України оспорюваних дій відповідача щодо відмови у наданні фотографій працівників 2-го реабілітаційного відділення КНП "Хмільницька обласна лікарня відновного лікування Вінницької обласної ради" із зазначенням ПІБ, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позову.

Оскільки у цій справі судові витрати відсутні, питання щодо їх розподілу суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство "Хмільницька обласна лікарня відновного лікування Вінницької обласної ради" (вул. Шолом Алейхема, 8, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 01982442).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.06.2025.

СуддяТомчук Андрій Валерійович