Рішення від 11.06.2025 по справі 640/464/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 рокуСправа №640/464/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства "АДІДАС-УКРАЇНА" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "АДІДАС-УКРАЇНА" звернулось з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010461405 від 25.09.2018.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.10.2016 в Магазині ДП "АДІДАС-УКРАЇНА" вийшли з ладу реєстратори розрахункових операцій. Факт виходу з ладу та проведення відновлювальних робіт РРО 08.10.2016 та їх повернення до Магазину ДП "АДІДАС-УКРАЇНА" 09.10.2016 підтверджується даними, внесеними працівником центру сервісного обслуговування ТОВ "ЮСІЄЛЬ", до розділу 4. "Облік ремонтів, робіт технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО" Книг ОРО. Позивач зазначає, що грошові кошти, які контролюючий орган вважає неоприбуткованими, отримано платником податків у період, який передував виходу з ладу РРО за № 3000037201 та № 3000038962, із проведенням їх через ці РРО (у період їх роботи). Вказана фактична обставина підтверджується Х-звітами та Z-звітами, з яких вбачається, що усі готівкові кошти, отримані 08.10.2018 проведено через PPO. Однак, відповідальний працівник ДП "АДІДАС-УКРАЇНА" не мав технічної можливості виконати друк фіскальних звітних чеків з РРО №3000037201 та №3000038962, з метою їх вклеювання до Книг ОРО, у зв?язку з їх виходом з ладу. Позивач вважає, що своєчасно оприбутковав готівку в повному обсязі, що надійшла до кас 08.10.2016. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає нормам законодавства України, а тому підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних обставин.

Сума готівкових розрахунків, проведених через РРО з початку робочого дня до виходу з ладу РРО, склала 30127,50 гривень. У Розділі 4 КОРО №3000038962р/6 від 16.06.2016 зроблено запис про вихід РРО з ладу 08.10.2016 о 21 год. 00 хв. у зв?язку з неможливістю зняття Z звіту, робота РРО відновлена 09.10.2016 в 10 год. 00 хвилин. На період ремонтів відповідних РРО розрахункові книжки не використовувались. Оприбуткування зазначених готівкових коштів у відповідних КОРО було здійснено 09.10.2016 після відновлення роботи РРО та роздрукування фіскальних звітних чеків. Фахівцями ГУ ДФС в Одеській області зроблено висновок про порушення вимог пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, у частині неоприбуткування у КОРО готівкових коштів на загальну суму 44755 грн. Відповідач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов з підстав, викладених в позовній заяві.

В подальшому, 03.02.2025, на виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2020 №2825-ІХ Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду, дана справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Маковській О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 прийнято справу до провадження судді Маковської О.В.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області проведено фактичну перевірку Дочірнього підприємства "АДІДАС-УКРАЇНА" за адресою господарської одиниці: м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, буд. 97, за наслідками якої складено акт про результати фактичної перевірки від 23.08.2018 №827/15/28/РРО/24251899.

В акті перевірки вказано, що готівкові кошти в сумі 30 127,50 грн. та 14 627,50 грн., які надійшли 08.10.2016, не оприбутковані у вказаний день в Книгах обліку розрахункових операцій №3000037201P/6 від 16.06.2016 та №3000038962P/6 від 16.06.2016, оскільки у розділах 2 "Облік руху готівки" та 3 "Облік розрахункових квитанцій" КОРО записи відсутні. Оприбуткування вказаних грошових коштів відбулося 09.10.2016.

Під час перевірки встановлено порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №40/10320 (чинного на момент виникнення подій, розцінених органами ДФС як порушення).

З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2016 в Магазині ДП "АДІДАС-УКРАЇНА" вийшли з ладу рестратори розрахункових операцій, зареєстровані за фіскальними №3000037201 та №3000038962. Факт виходу з ладу та проведення відновлювальних робіт РРО 08.10.2016 та їх повернення до Магазину ДП "АДІДАС-УКРАЇНА" 09.10.2016 підтверджується даними, внесеними працівником центру сервісного обслуговування ТОВ "ЮСІЄЛЬ", до розділу 4. "Облік ремонтів, робіт технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО" Книг ОРО.

Так, із запису в розділі 4 Книги ОРО №3000037201р/6 від 16.06.2016 вбачається, що 08.10.2016 о 20 год. 00 хв. вийшов з ладу РРО у зв`язку з чим центром сервісного обслуговування проведено ремонт блоку живлення.

Із запису в розділі 4 Книги ОРО №3000038962р/6 від 16.06.2016 вбачається, що 08.10.2016 о 21 год. 00 хв. вийшов з ладу РРО, у зв`язку з чим була відсутня можливість роздрукувати Z-звіт з метою їх вклеювання до Книг ОРО, у зв?язку з їх виходом з ладу.

Технічна можливість для роздрукування фіскальних звітних чеків з?явилася у ДП "АДІДАС-УКРАЇНА" лише 09.10.2016, після відновлення роботи РРО, відповідальним працівником ДП "АДІДАС-УКРАЇНА" роздруковано фіскальні звітні чеки, а саме: за РРО №3000038962 роздруковано Z-звіт №962 від 09.10.2016 на суму 14 627,50 грн., без урахування суми службового внеску у розмірі 500,00 грн; за РРО №3000037201 роздруковано Z-звіт №974 від 09.10.2016 на суму 30 127,50 грн, без урахування суми службового внеску у розмірі 500,00 грн. Вказані Z-звіти вклеєно до першого розділу Книг ОРО та зроблено записи у другий розділ Книг.

Позивач не погодився з висновками акту фактичної перевірки та подав відповідні заперечення.

Листом від 20.09.2018 №13520/10/15-32-14-06-05 ГУ ДФС в Одеській області повідомило ДП "АДІДАС-УКРАЇНА" про результати розгляду заперечення, згідно з якими висновки, викладені в акті перевірки, відповідають вимогам законодавства.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 №0010461405, яким застосовано фінансові санкцій у вигляді штрафу в сумі 223775,00 грн., яке оскаржено платником в адміністративному порядку до Держаної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 04.12.2018 №39215/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги, позивача повідомлено про залишення ППР без змін, а скарги - без задоволення.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19-1 ПК України, визначені функції контролюючих органів.

Так, зокрема, контролюючі органи виконують такі функції:

- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України, тут і надалі в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу).

Як зазначено у п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст.80 ПК України.

Відповідно до п.80.1. ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (80.2.4 ПК України).

Відповідно до п.80.5 ст.80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно із п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до п. 81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

При вирішенні даної справи, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Так, у зазначеній постанові від 08.09.2021 (справа №816/228/17) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».

При розгляді даної справи судом таких порушень та обставин не встановлено.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637) в редакції на момент виникнення спірних правовідносин:

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій;

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6 Положення №637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 4.2 Положення №637 встановлено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95, книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в контролюючих органах книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до п. 6 розділу 4 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 №417, (діючого на момент проведення перервірки) використання книги ОРО, зареєстровані на РРО, передбачають: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац 3 статті 1 Указу №436/95).

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного суду України від 04.11.2015 (21-3680а15) та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі 2а-12605/11/2670 та від 06.02.2018 у справі № 2а-14315/10/0470 та від 29.08.2018 у справі № 803/584/17.

Згідно наданих Z-звітів, останні видані на наступний день після надходження готівкових коштів в касу підприємства (прибуткові касові ордери), що не заперечується сторонами, однак позивач наголошує, що звіт за вказані касові операції вчасно не роздрукований з технічних причин.

Оцінюючи вказане твердження, суд зазначає, що відповідно до п.п.6, 9-11 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.06.2016 №547 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО;

щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

У розділі 2 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1-5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6-8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту.

У розділі 3 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1-4 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 5-7 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту.

У розділі 4 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються ремонти, роботи з технічного обслуговування, а також перевірки конструкції та програмного забезпечення РРО. Графи 1-5 заповнює особа, яка здійснює ремонт, технічне обслуговування або перевірку, графи 6 та 7 - працівник суб`єкта господарювання після відновлення працездатності РРО. У разі виходу РРО з ладу графи 1, 2 заповнює працівник суб`єкта господарювання безпосередньо після виходу РРО з ладу. За потреби до розділу 4 книги ОРО може вноситися додаткова інформація.

Суд зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт дотримання вказаних вимог законодавства, оскільки розділів 2 та 3 до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказане порушення під час розгляду справи позивачем не спростоване.

Згідно ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У разі виходу з ладу РРО суб`єкт господарювання зобов`язаний діяти за п. 4 розділу III Порядку реєстрації та застосування РРО. Зокрема, у разі виявлення несправностей РРО, а також пошкодження засобів контролю протягом робочого дня виявлення несправності чи пошкодження слід письмово або засобами електронного зв`язку в довільній формі повідомити ЦСО. Також протягом двох робочих днів після дня виявлення несправностей чи пошкодження письмово або в електронній формі в довільній формі потрібно повідомити про це ДФС за місцем своєї реєстрації.

При цьому, суд звертає увагу, що жодного повідомлення про тимчасовий вихід РРО з ладу не міститься, а тому, порушення щодо вчасного оприбуткування готівки в касі підприємства має місце.

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змін доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Платником (позивачем) встановлений пунктом 2.6 глави Положення №637, з урахуванням визначеного Порядком №417 способу обліку готівки у книзі обліку розрахункових операцій, не був дотриманий, чим, як правильно зафіксовано в акті фактичної перевірки, допущено порушення норм з регулювання обігу готівки.

Водночас вирішуючи питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності на підставі Указу №436/95, суд виходить з наступного.

Відповідно пункту 13 статті 3 Закону N265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», так і норма пункту 2.6 Положення № 637 встановлюють для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів в повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 Положення № 637 - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Положення абзацу 3 статті 1 Указу №436/95 (що втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20.06.2019 №418/2019) встановлювали, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

У контексті наведеного суд вважає за доцільне в даному випадку врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.05.2020 у справі №1340/3510/18, в якій сформульовано правовий висновок щодо застосування Указу №436/95.

Так, Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення норм Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення №637, Указу №436/95, дійшла висновку, що метою постановлення Указу №436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону. Проте, оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ №436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Отже, у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосування положень абзацу 3 статті 1 Указу №436/95 є неможливим.

З огляду на викладене, винесене податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 №0010461405 підлягає скасуванню як протиправне, оскільки правовідносини у цій справі виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому податковий орган безпідставно застосував штрафні санкції саме на підставі абзацу 3 статті 1 Указу №436/95, тобто нормативно-правового акта, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №820/1435/17.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення не відповідаютє критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3357,33 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 143, 257 -262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства "АДІДАС-УКРАЇНА" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010461405 від 25.09.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Дочірнього підприємства «АДІДАС-Україна» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3357,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Маковська