Рішення від 10.06.2025 по справі 240/4576/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/4576/25

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.10.2024 № 063350009183 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до Закону України Про державну службу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.09.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах митної служби України з 25.02.1993 по 01.08.2013 та здійснити перерахунок пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 25.02.1993 по 01.08.2013 працював у митних органах України, обіймаючи посади, які, на його думку, відповідають категоріям державних службовців. Він прийняв присягу державного службовця 01.06.1995, йому присвоювалися персональні та спеціальні звання, а також надавалася надбавка за вислугу. Позивач зазначає, що його стаж державної служби становить 20 років 5 місяців 5 днів, що підтверджується записами в трудовій книжці. Він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 30.09.2024 про переведення на пенсію державного службовця, але отримав відмову від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 04.10.2024 за № 063350009183. Позивач вважає це рішення протиправним, оскільки його періоди роботи в митних органах мають зараховуватися до стажу державної служби. Він стверджує, що відповідач порушив його право на пенсію державного службовця, на яку він має право за вислугою та віком. ОСОБА_1 наполягає, що його посади відповідали вимогам для зарахування до стажу державної служби. Він просить суд визнати рішення фонду протиправним та зобов`язати перевести його на пенсію державного службовця з 30.09.2024.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 вказану позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

02.04.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що загальний стаж позивача на посадах державної служби станом на 01.05.2016 становить менше 20 років, що не відповідає вимогам, встановленим п. 10-12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII), тому в управління були відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII. При цьому, період роботи позивача у Державній митній службі України не може бути зарахований до стажу державної служби, оскільки час роботи на посадах, які обіймав позивач, не відносяться до роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу.

Аналогічні твердження містить і відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який надійшов 23.04.2025.

У відповіді на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 наполягає на незаконності відмови у переведенні його на пенсію державного службовця, посилаючись на порушення його права, гарантованого статтею 45 Конституції України та статтею 10 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Стверджує, що його робота в митних органах з 25.02.1993 по 01.08.2013 зараховується до стажу державної служби відповідно до Митного кодексу України (статті 546, 569, 588) та Порядку № 283, оскільки він обіймав посади, пов`язані з виконанням державних функцій, склав присягу державного службовця 01.06.1995 та отримував спеціальні звання. Позивач підкреслює, що його стаж перевищує 20 років, що підтверджується трудовою книжкою та довідками, і відповідає вимогам Закону України Про державну службу № 3723-XII.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Законом № 1058-IV).

30.09.2024 позивач звернувся із заявою встановленого зразка про проведення перерахунку пенсії у зв`язку з переведенням з пенсії за віком згідно з Законом № 1058-IV на пенсію за віком згідно з Законом України Про державну службу

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким 04.10.2024 прийнято рішення № 063350009183 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки позивач не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та на день набрання чинності Законом № 889-VIII, тобто на 01.05.2016, не обіймав посаду державної служби.

Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.10.2024.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України Про державну службу від 10.10.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17, від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно, для обрахунку стажу державної служби за строк, що передує дню набрання чинності Законом № 889-VIII, застосовується Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283) та додаток до нього (які були чинними до 01.05.2016).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 283 передбачалось, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 569 Митного кодексу України, який набрав чинності з 01.06.2012 (у редакції, чинній на час роботи позивача в митних органах), посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.

Положеннями частини першої статті 588 Митного кодексу України визначено, що забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Частиною 17 статті 37 Закону № 3723-ХІІ було визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналогічні положення щодо пенсійного забезпечення посадових осіб митних органів в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу, були передбачені і Митними кодексами України від 12.12.1991 та від 11.07.2002.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ. На момент звернення із даною заявою він отримував пенсію за віком за нормами Закону № 1058-IV.

При цьому, з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.11.1981 та вкладиша до неї вбачається, що він з 25.02.1993 по 01.08.2013 працював в митних органах на різних посадах, зокрема:

- з 25.02.1993 по 31.03.1997 - у Житомирській митниці Державного митного комітету України;

- з 01.04.1997 по 01.08.2013 - у Житомирській митниці Державної митної служби України.

01.06.1995 позивач склав присягу державного службовця, про що зроблено відповідний запис № 23 у трудовій книжці.

Вказані обставини відповідачами не заперечуються.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, слід дійти висновку, що періоди роботи позивача в органах державної митної служби зараховуються до стажу державної служби.

Разом із тим, за умови зарахування вищевказаних періодів роботи до стажу державної служби позивача такий стаж становитиме більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Матеріалами справи підтверджується, що на дату набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016) позивач мав понад 20 років стажу державної служби, станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії державного службовця досяг пенсійного віку, встановленого Законом № 1058-IV, мав необхідний страховий стаж, передбачений ст. 28 Закону № 1058-IV (35 років), в тому числі стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (20 років). Отже, з урахуванням положень пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII ОСОБА_1 має право на пенсію державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

Таким чином, спірне рішення ГУ ПФУ у Донецькій області, яким відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII з підстав відсутності у нього необхідного стажу державної служби, є протиправним, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо моменту такого переведення суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Оскільки позивач звернувся з відповідною заявою про призначення пенсії державного службовця 30.09.2024, тому з цієї дати така пенсія підлягає призначенню, як про це і просить сторона позивача.

При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30.03.2021 набрала чинність постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України (далі - Постанова правління № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про таке:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а лише повідомило про результат розгляду його заяви, тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за цією заявою.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області заявлені безпідставно, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії від 04.10.2024 № 063350009183 та зобов`язанні Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 30.09.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, яке прийняло протиправне рішення.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецька область, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 04.10.2024 №063350009183 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 30.09.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-XII, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби стаж роботи (служби) в митних органах у період з 25.02.1993 по 01.08.2013.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (однієї тисячі двохсот одинадцяти гривень 20 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 10 червня 2025 р.

10.06.25