Рішення

від 09.06.2025 по справі 260/1427/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року м. Ужгород № 260/1427/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М. М.,

при секретарі судового засідання Пішта І. І.,

за участю:

представник позивача не з`явився,

представник відповідача Крупа-Газуда М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 260/1427/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» (вул. Проектна, буд.11, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 22100995) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елерон» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року частково задоволено позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 01.12.2022 форми «Н» № 000/3849/07-16-04-05/22100995 у частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» штрафу у сумі 2 507 375,68 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

27 травня 2025 року представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив суд: 1) поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Елерон» строк на подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом справи № 260/1427/23, а причини пропуску такого строку визнати поважними; 2) приєднати до матеріалів справи докази понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Елерон» витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом справи № 260/1427/23; 3) ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» з Головного управління ДПС у Закарпатській області 60795 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з розглядом справи № 260/1427/23.

28 травня 2025 року відповідачем подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно яких просить відмовити у задоволенні такої. Вказує, що на час вирішення справи по суті у позивача ТОВ «Елерон» були в наявності всі необхідні документи щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, такі не були надані суду до ухвалення судового рішення у даній справі та не наведено об`єктивних причин неможливості надання таких документів у строки, визначені КАС України. Наведені ТОВ «Елерон» підстави для поновлення строку для подання доказів витрат на правничу допомогу ГУ ДПС у Закарпатській області відповідач вважає неповажними, оскільки представник товариства брав участь у судовому засіданні, в якому суд заслухав пояснення сторін, дослідив письмові докази, заслухав виступи учасників в судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення рішення, і мав можливість подати відповідні докази або зробити відповідну заяву. Звертає увагу суду, що представником позивача впродовж розгляду справи в суді першої інстанції, після направлення такої на новий розгляд Верховним Судом, жодних заяв щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не заявлялося, що підтверджується звукозаписами судових засідань. Окрім того, розмір заявлених ТОВ «Елерон» витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Головне управління ДПС у Закарпатській області є бюджетною установою, яка фінансується з Держаного бюджету України, що зумовлює неспівмірність покладення на бюджетний орган всього тягаря витрат на правничу допомогу, що може собі дозволити суб`єкт господарювання. Тобто фінансовий стан сторін є неспівмірним.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення такого. У заяві від 27.05.2025 просив заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу розглянути без участі позивача та його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Розглянувши питання щодо ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України визначено: суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Також в зазначеній справі об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи представник позивача подав заяву, в якій повідомив суд про подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому судом встановлено, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача подав 27 травня 2025 року, тобто з пропуском п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду (рішення ухвалено 08 травня 2025 року).

У заяві від 27.05.2025 представник позивача поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Елерон» строк на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а причини пропуску такого строку визнати поважними. В обґрунтування такого клопотання вказує, що позивач та його представник були відсутні під час оголошення рішення у цій справі - 08.05.2025. Про результат розгляду цієї справи та часткове задоволення позовних вимог, як процесуальну підставу для відшкодування судових витрат, позивач дізнався тільки у день складення повного тексту рішення, тобто 19.05.2025 року. З урахуванням вищевказаного, а також того, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу подаються протягом 5-ти днів (з урахуванням перенесення закінчення строку із вихідного дня) з дня складення повного тексту рішення та ознайомлення позивача із змістом такого рішення (результатом розгляду справи), позивач вважає причини пропуску строку на подання до суду таких доказів поважними.

Спірне питання у цій справі стосується тлумачення та застосування порядку обчислення початку п`ятиденного строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Як вже було зазначено вище, позивач вважає, що цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення та ознайомлення позивача із змістом такого рішення.

Тому, подавши заяву про ухвалення додаткового судового рішення протягом п`яти днів з дня складення повного судового рішення, позивач уважає, що не пропустив встановленого строку.

Суд не погоджується з такими доводами позивача та вказує, що згідно з положеннями статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення є саме дата його проголошення. Отже, позивач, за умови повідомлення суду про намір подати клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, мав би право подати цю заяву не пізніше 13 травня 2025 року включно, проте вона була подана лише 27 травня 2025 року (сформована в системі «Електронний Суд» 26.05.2025), що, окрім зазначеного раніше, також є підставою для залишення заяви без розгляду.

Частина п`ята статті 250 КАС України чітко встановлює, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення незалежно від того, проголошується повний текст судового рішення чи лише його скорочена форма (вступна та резолютивна частини). Єдиним винятком є ухвалення рішення в порядку письмового провадження, коли датою ухвалення рішення вважається дата його складення.

У цій справі суд розглядав позовну заяву у відкритому судовому засіданні та 08 травня 2025 року проголосив скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини). Тож саме 08 травня 2025 року є датою ухвалення рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, а отже, саме з цього дня необхідно розпочинати відлік п`ятиденного строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Той факт, що позивач не був присутній на оголошенні судового рішення 08 травня 2025 року, не впливає на початок перебігу строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України. Процесуальний закон прямо не ставить початок відліку цього строку у залежність від того, чи був учасник справи присутній під час проголошення судового рішення.

Суд звертає увагу, що у нормах КАС України окремо передбачено випадки, коли початок перебігу певного процесуального строку ставиться у залежність від дати складення повного тексту рішення або від факту вручення цього рішення учаснику справи. Наприклад, частина перша статті 295 КАС України визначає, що строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного тексту рішення (якщо у судовому засіданні проголошено лише скорочене рішення). Так само частина друга цієї статті передбачає право учасника справи на поновлення пропущеного строку з дня вручення йому повного тексту судового рішення.

Це логічно пов`язується з тим, що учаснику справу для підготовки доводів і вимог апеляційної скарги необхідно знати мотиви, з яких суд першої інстанції ухвалив відповідне судове рішення, а тому, для цього необхідно ознайомитися з повним судовим рішенням.

Натомість позивач не аргументував, з якою саме метою для підготовки доказів понесених судових витрат йому було необхідне повне судове рішення, адже розмір витрат, хоча й може залежати від результату розгляду справи, який вже можна встановити зі скороченого судового рішення, проте це жодним чином не може залежати від змісту мотивувальної частини рішення суду.

Таким чином, стаття 139 КАС України, яка встановлює окремий п`ятиденний строк для подання доказів понесених судових витрат, прямо не пов`язує його перебіг із моментом складення повного судового рішення чи його вручення учаснику справи. Тому, такий строк обчислюється саме з дня ухвалення (проголошення) судового рішення незалежно від дати складення повного тексту (за умови дотримання вимоги щодо попереднього повідомлення суду про намір подати таке клопотання).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 520/4930/24.

Суд акцентує увагу, що позивач та його представник мали належну можливість ознайомитися з результатом розгляду справи та не були позбавлені можливості вчасно подати докази понесених судових витрат.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивач, подаючи заяву про приєднання до матеріалів справи доказів понесення товариством з обмеженою відповідальністю «Елерон» витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом справи № 260/1427/23, не дотримався вимог частини сьомої статті 139 КАС України, оскільки фактично подав таку заяву поза межами встановленого п`ятиденного строку з дня ухвалення (проголошення) рішення суду, а тому заява представника позивача про поновлення строку на подання доказів та приєднання до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Однак суд враховує, що у матеріалах справи містяться докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, подані представником позивача в межах строку, передбаченого статтею 139 КАС України.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу представник позивача надав договір про надання правової допомоги від 15.11.2022 p., рахунок № 002807 від 10.03.2023 p., рахунок № 002976 від 09.05.2023 p., рахунок № 002993 від 11.05.2023 p., акт виконаних робіт № 002807 від 10.03.2023 р., акт виконаних робіт № 002976 від 09.05.2023 р., акт виконаних робіт № 002993 від 11.05.2023 р 11.04.22 р., платіжне доручення від 21.03.2023 р. 11.05.2023 р., 12.05.2023 р. та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 12.05.2023 р.

Також на підтвердження витрат на правничу допомогу подано: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 09.09.2023; рахунки та акти виконаних робіт від 09.08.2023 та 06.09.2023; платіжні інструкції від 10.08.2023 та від 06.09.2023 (на суму 1800 грн. та на суму 8625 грн.).

Відповідно до вищевказаних документів, вартість правової допомоги адвоката визначено у розмірі 27300,00 грн.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», заява №71660/11, пункт 95).

У справі «Бєлоусов проти України» (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України», заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах «Тогджу проти Туреччини», заява №27601/95, пункт 158; «Начова та інші проти Болгарії» [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; «Імакаєва проти Росії», заява №7615/02; «Карабуля проти Румунії», заява №45661/99, пункт 180).

Судом встановлено, що під час розгляду в суді позивач здійснив витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 27300 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом сформовано усталену практику з питань стягнення витрат на правничу допомогу. Так, Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд враховує, що представником відповідача не наведено достатніх обґрунтувань та не подано жодних доказів, що понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката є неспівмірними з обсягом або якістю цих послуг, з реальними витратами адвоката на складання документів у справі, вчинення інших дій, які охоплюються поняттям правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у Додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц зазначила: « 28. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.»

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На переконання суду, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 27300,00 грн документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У своїх запереченнях відповідач вказує, що Головне управління ДПС у Закарпатській області є бюджетною установою, яка фінансується з Держаного бюджету України, що зумовлює неспівмірність покладення на бюджетний орган всього тягаря витрат на правничу допомогу, що може собі дозволити суб`єкт господарювання.

З цього приводу суд зазначає, що Головне управління ДПС у Закарпатській області як суб`єкт владних повноважень повинен діяти виключно у межах закону, при цьому метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд також враховує положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) №R(81)7, згідно з якими за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, в принципі має одержувати від сторони, яка програла справу, відшкодування видатків і витрат, включаючи гонорари адвокатам, котрі вона небезпідставно понесла в зв`язку із провадженням.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 27300 грн.

Таким чином, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає частковому задовленню.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку для подання доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» (вул. Проектна, буд.11, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 22100995) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27300,00 грн (двадцять сім тисяч триста гривень).

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст додаткового рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Суддя М.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України додаткове рішення у повному обсязі складено та підписано 11.06.2025 року.