Рішення від 10.06.2025 по справі 320/11934/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2025 року м. Київ № 320/11934/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою ТОВ "Казино "Прем`єр Палац" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Казино "Прем`єр Палац" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2023 №0085940707, яким до ТОВ «Казино «Прем`єр Палац», у відповідності до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та п.1 ст.17, ст.20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеня у розмірі 1 488 180,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки чинним законодавством передбачається можливість перебування первинної документації не безпосередньо в місці реалізації продукції, а і у самого суб`єкта господарювання. Позивач наголошує про відсутність підстав для застосування щодо нього штрафних санкцій, оскільки, відповідно до п. 12 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 265-95-ВР, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог Закону № 265-95-ВР, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, оскільки під час перевірки встановлення порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР через відсутність документів на підакцизні товари на місці здійснення розрахунків, які підтверджують облік та походження товарів на загальну суму 1 488,80 грн. У зв`язку з вищевикладеним, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач також направив до суду відповідь на відзив, у якому навів доводи, аналогічні аргументам, викладеним у позовній заяві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 судом прийнято рішення здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

На підставі пп. 19-1.4. п. 19-1 ст. 19-1, п.20-1 ст.20, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, відповідно до наказу ДПС України про проведення фактичної перевірки від 06.10.2022 року №728, контролюючим органом проведено фактичну перевірку ТОВ «Казино «Прем?єр Палац» (код ЄДРПОУ 43391505), за результатом якої складено акт фактичної перевірки №20/245/99-00-07-04-03/43391505 від 17.10.2022.

За висновками зазначеного акту фактичної перевірки встановлено порушення п.1, п.2, п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-BP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закону №265/95-BP) та п. 170.6 ст.170 ПК України.

07.11.2022 товариством було подано заперечення на акт фактичної перевірки №20/245/99-00-07-04-03/43391505 від 17.10.2022. Разом з тим, відповідно до листа ДПС України № 1453616199-00-03-04-03-06 від 16.11.2022 заперечення на акт фактичної перевірки залишено без розгляду.

За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення №0218650707 від 11.11.2022, яким, у відповідності до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та п.1 ст.17, ст.20 Закону №265/95-BP визначено суму штрафних фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 1558980,0 грн.

За результатами розгляду поданої ТОВ «Казино «Прем?єр Палац» скарги ДПС України прийнято рішення від 30.01.2023 №2256/6/99-00-06-03-02006, яким податкове-повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №0218650707 від 11.11.2022 у частині 70 800 грн. застосованих штрафних санкцій за непроведення розрахункових операцій через РРО скасовано, а в іншій частині зазначене податкове-повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2023 №0085940707, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 1 488 180,0 грн.

Не погоджуючись з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов?язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов?язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх горидичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов?язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов?язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1, пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), а саме: первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.15 глави 2 Положення № 88 визначено, що первинні документи підлягають обов?язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов?язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув?язка окремих показників.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР. Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 3 Закону № 265/95-ВР визначені обов`язки суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Зі змісту норм права вбачається, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Так, зміни до статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо встановлення обов`язку надати на початок перевірки відповідних документів), а також до статті 20 Закону № 265/95-ВР, які розширили дію цієї статті і на порушення, пов`язане з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), внесені Законом України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» і набрали чинності 01 серпня 2020 року.

У постановах від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 Верховний Суд звертав увагу, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала відповідальність суб`єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній з 01 серпня 2020 року, суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.

Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23 виснував, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.

Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки встановлено, що у порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР на підакцизні товари (згідно зі списком алкогольних напоїв, що знаходиться в реалізації станом на 06.10.2022) на місці здійснення розрахунків, у позивача відсутні документи, які підтверджують облік та походження алкогольних напоїв на загальну суму 1 488 180,00 грн.

Предметом доказування, з огляду на виявлене контролюючим органом порушення, було те, чи надав суб`єкт господарювання до перевірки документи на підтвердження того, що товари, які знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), тобто товарні запаси, належним чином обліковані.

Зокрема, під час перевірки платником податків документи, що стосуються предмета перевірки або пов?язані з ним не були надані. Позивачем вказана обставина не заперечується та не спростовано належними та допустимими доказами.

Крім того, суд наголошує, що пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.

Враховуючи, що за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР розрахунок штрафних санкцій здійснюється виходячи з вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку (тобто за обсягами виявленого товару, яке реалізовано, але не обліковано, або виходячи з обсягів виявлених залишків товарів, щодо обліку яких не надано документів), то здійснений контролюючим органом розрахунок штрафних санкцій, виходячи з обсягів залишків товарів, щодо обліку яких не надано документів, є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу, оскільки відповідачем доведено належними та допустимими доказами твердження про порушення товариством вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, натомість позивачем не спростовано такі доводи шляхом долучення підтверджуючих доказів, які могли спростувати висновки податкового органу про порушення товариством обліку товарних запасів.

Посилання позивача на п. 12 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" судом не приймається до уваги, оскільки під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що виразилось у здійсненні реалізації товарно-матеріальних цінностей у вигляді алкогольних напоїв, які необліковані у встановленому порядку на загальну суму 1488180,00 грн., відповідальність за що передбачена ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у вигляді фінансової санкції у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За положеннями п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Так, в ході проведення перевірки контролюючим органом, у зв`язку з ненаданням позивачем документів, які підтверджують облік товарних запасів за місцем їх реалізації у визначеному законодавством порядку, було встановлено факт необлікованих товарів на суму 1488180,00 грн (по цінам реалізації).

Таким чином, положення п. 12 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не поширюються на спірні правовідносини, оскільки санкції, застосовані до позивача за встановлене порушення підлягають застосуванню, оскільки виявлене порушення стосується порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 01.02.2023 №0085940707, яким до ТОВ «Казино «Прем`єр Палац», у відповідності до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та п.1 ст.17, ст.20 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеня у розмірі 1 488 180,00 грн.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Обов`язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовують доводи позивача, а відтак, довів правомірність своїх податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.