Рішення від 11.06.2025 по справі 320/8487/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2025 року справа №320/8487/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (далі позивач, Інститут) з позовом до Північного офісу Держаудитслужби (далі відповідач), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати окремі положення вимоги Північного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень 22.01.2025 №262632-14/512-2025, щодо:

п.1) порушення ст. 102-1 Кодексу Законів про працю в Україні, ст. 19 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 №245 (чинна до 25.11.2022), пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінфіну від 28.06.1993 №43 (чинне до 22.11.2022) Інститутом за період з 01.01.2020 по 30.06.2024 здійснено нарахування та виплату заробітної плати за фактично невідпрацьований робочий час працівникам, які оформлені за зовнішнім сумісництвом, при одночасному виконанні ними посадових обов`язків за основним місцем роботи, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на суму 379 139,47 грн, та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 83 410,68 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та, відповідно, Державному бюджету на загальну суму 462 550,15 грн;

п.2) порушення пункту 1.7 Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевого переліку робіт, на яких можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці затвердженого чинною в Україні постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 №387/22-78, пункту 2.3.7 Колективного договору на 2020-2022 роки під час перебування працівників Інституту на дистанційній роботі їм було нараховано та виплачено доплату за роботу у важких і шкідливих, та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати, на суму 100 444,54 грн та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 22 097,80 грн, що завдало шкоди Інституту та відповідно Державному бюджету на загальну суму 122542,33 грн;

п.3) порушення підпункту 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників бюджетних науково-дослідних установ і організацій та інших наукових установ Національної академії наук» від 31.01.2001 №74, розділу «Доплати» додатку №2 до Колективного договору на 2020-2022 роки «Перелік доплат і надбавок до посадових окладів працівників Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України» у періоді 01.01.2020 по 30.06.2024 доплата за збільшення обсягу виконуваних робіт була нарахована та виплачена керівнику структурного підрозділу (завідувачу машбюро), що призвело до зайвої виплати заробітної плати на суму 96 558,48 грн та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 21 242, 27 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту, та відповідно, Державному бюджету на загальну суму 117 801,35 грн;

п.4) порушення вимог абзацу 3 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР у період 01.03.2022 по 31.03.2022 під час запровадження простою, окремим працівникам Інституту було нараховано та виплачено доплату до мінімальної заробітної плати, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на суму 13 297, 00 грн та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 2 913,81 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та, відповідно, Державному бюджету на загальну суму 16210,81 грн;

п.5) порушення ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз. 2 п.1.6. постанови Президії Національної академії наук України від 17.03.2022р. №77 «Про організацію роботи установ, організацій, підприємств НАН України в умовах військового стану», наказу від 14.03.2022р. №13/04-ВС, під час запровадження простою окремим працівникам Інституту було нараховано та виплачено доплати і надбавки, які встановлюються та виплачуються за виконану роботу, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на суму 41 380,92 грн, та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 8 556,32грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту, та відповідно, державному бюджету на загальну суму 49 937,24 грн;

п.10) порушення п.3 розділу IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.05.2012 №568, до прямих витрат за статтями «Заробітна плата», «Нарахування на заробітну плату» віднесено заробітну плату (з нарахуваннями) працівників, факт виконання робіт безпосередньо якими за відповідною НДР документально не підтверджено, що призвело до завищення вартості 34 науково-дослідних робіт на загальну суму 17 799 287,72 грн;

п.11) порушення ст. 94 Кодексу Законів про працю України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР, пункту 2.1.2 Положення про преміювання працівників Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України, що є додатком №4 до Колективного договору на 2020-2022 роки, Інститутом зайво нараховано та виплачено премію за роботу, факт виконання якої відповідними працівниками документально не підтверджено, на загальну суму 109 782,00 грн, та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 22 602,78 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та відповідно державному бюджету на загальну суму 132 384,78 грн та, відповідно, призвело до завищення вартості науково-дослідних робіт на вказану суму.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 10, 11 Вимоги, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки їх зміст суперечить вимогам чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, а вимога органу державного фінансового контролю відповідає критеріям визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем залишено поза увагою викладені позивачем аргументи у позовні заяві, а у відзиві лише викладено інформацію з акта ревізії, яка є необґрунтованою та спростовує обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

В ході судового засідання суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1.1.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на III квартал 2024 року відповідачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України за період з 01.01.2020 по 30.06.2024.

За результатами проведеної ревізії складено акт від 20.12.2024 № 262632-30/519, який підписано посадовими особами Інституту із запереченнями 26.12.2024.

Позивачем подано заперечення від 31.12.2024 №ПВВ-591 до акту ревізії.

Заперечення не прийнято, висновки на заперечення надіслано Листом Північного офісу Держаудитслужби від 20.01.2025 № 262606-14/450-2025.

В ході ревізії виявлено фінансових порушень на загальну суму 482 590 820,71 грн, з яких станом на момент завершення ревізії та розгляду заперечень не усунуто порушень на суму 19 320 250,82 грн, у зв`язку з чим відповідачем надіслано позивачу вимогу від 22.01.2025 № 262632-14/512-2025 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, зокрема:

1. в порушення ст. 102-1 Кодексу Законів про працю в Україні, ст. 19 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 №245 (чинна до 25.11.2022), пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінфіну від 28.06.1993 №43 (чинне до 22.11.2022) Інститутом за період з 01.01.2020 по 30.06.2024 здійснено нарахування та виплату заробітної плати за фактично невідпрацьований робочий час працівникам, які оформлені за зовнішнім сумісництвом, при одночасному виконанні ними посадових обов`язків за основним місцем роботи, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на суму 379 139,47 грн, та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 83 410,68 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та, відповідно, Державному бюджету на загальну суму 462 550,15 грн;

2. в порушення пункту 1.7 Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевого переліку робіт, на яких можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці затвердженого чинною в Україні постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 №387/22-78, пункту 2.3.7 Колективного договору на 2020-2022 роки під час перебування працівників Інституту на дистанційній роботі їм було нараховано та виплачено доплату за роботу у важких і шкідливих, та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати, на суму 100 444,54 грн та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 22 097,80 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та відповідно Державному бюджету на загальну суму 122542,33 грн;

3. в порушення підпункту 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників бюджетних науково-дослідних установ і організацій та інших наукових установ Національної академії наук» від 31.01.2001 №74, розділу «Доплати» додатку №2 до Колективного договору на 2020-2022 роки «Перелік доплат і надбавок до посадових окладів працівників Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України» у періоді 01.01.2020 по 30.06.2024 доплата за збільшення обсягу виконуваних робіт була нарахована та виплачена керівнику структурного підрозділу (завідувачу машбюро), що призвело до зайвої виплати заробітної плати на суму 96 558,48 грн та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 21 242, 27 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту, та відповідно, Державному бюджету на загальну суму 117 801,35 грн;

4. в порушення вимог абзацу 3 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР у період 01.03.2022 по 31.03.2022 під час запровадження простою, окремим працівникам Інституту було нараховано та виплачено доплату до мінімальної заробітної плати, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на суму 13 297, 00 грн та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 2 913,81 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та, відповідно, Державному бюджету на загальну суму 16210,81 грн;

5. в порушення ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз. 2 п.1.6. постанови Президії Національної академії наук України від 17.03.2022р. №77 «Про організацію роботи установ, організацій, підприємств НАН України в умовах військового стану», наказу від 14.03.2022 №13/04-ВС, під час запровадження простою окремим працівникам Інституту було нараховано та виплачено доплати і надбавки, які встановлюються та виплачуються за виконану роботу, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на суму 41 380,92 грн, та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 8 556,32грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту, та відповідно, Державному бюджету на загальну суму 49 937,24 грн;

10. в порушення п.3 розділу IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.05.2012 №568, до прямих витрат за статтями «Заробітна плата», «Нарахування на заробітну плату» віднесено заробітну плату (з нарахуваннями) працівників, факт виконання робіт безпосередньо якими за відповідною НДР документально не підтверджено, що призвело до завищення вартості 34 науково-дослідних робіт на загальну суму 17 799 287,72 грн;

11. в порушення ст. 94 Кодексу Законів про працю України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, пункту 2.1.2 Положення про преміювання працівників Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України, що є додатком №4 до Колективного договору на 2020-2022 роки, Інститутом зайво нараховано та виплачено премію за роботу, факт виконання якої відповідними працівниками документально не підтверджено, на загальну суму 109 782,00 грн, та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 22 602,78 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та відповідно державному бюджету на загальну суму 132 384,78 грн та, відповідно, призвело до завищення вартості науково-дослідних робіт на вказану суму.

Даною вимогою, враховуючи те, що порушення в ході ревізії не усунуто, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 8, пунктами 7 та 15 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, пунктами 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, Північний офіс Держаудитслужби вимагає:

1. Розглянути результати ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленого законодавством, до відповідальності працівників Інституту, відповідальних за допущенні порушення;

2. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України зайвих витрат з оплати праці та провести коригування єдиного соціального внеску з відповідними органами, уповноваженими за ведення їх обліку та звітності;

3. Забезпечити відшкодування завданих державному бюджету втрат (збитків) в порядку визначеному ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України.

Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом з довіреними копіями підтверджуючих первинних документів необхідно надати Північному офісу Держаудитслужби до 22 лютого 2025 року.

Не погоджуючись із окремими положеннями вимоги про усунення порушень законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно частини першої статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43), визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Крім того, підпунктом 4 пункту 4 Положення №43 передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550), інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону (2939-12) та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом № 2939-XII.

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу п.п. 16, 23 п. 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення:

- притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю;

- порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;

- звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;

- застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 2939-XII орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Із аналізу наведених правових норм Закону № 2939-XII та Порядку №550 вбачається, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень.

Вимога про усунення порушень спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

Окрім того, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16, а також неодноразово підтримано Верховним Судом у своїх судових рішеннях, зокрема у постанові від 29 березня 2023 року по справі №160/17775/21.

У пункті 1 вимоги про усунення порушень Північним офісом Держаудитслужби зазначено, що в порушення ст. 102-1 Кодексу Законів про працю в Україні, ст. 19 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 №245 (чинна до 25.11.2022), пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінфіну від 28.06.1993 №43 (чинне до 22.11.2022) Інститутом за період з 01.01.2020 по 30.06.2024 здійснено нарахування та виплату заробітної плати за фактично невідпрацьований робочий час працівникам, які оформлені за зовнішнім сумісництвом, при одночасному виконанні ними посадових обов`язків за основним місцем роботи, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на суму 379 139,47 грн, та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 83 410,68 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та, відповідно, Державному бюджету на загальну суму 462 550,15 грн.

В ході ревізії Північним офісом Держаудитслужби направлено запити до установ, що є основним місцем роботи 34 працівників (сумісників) про надання інформації стосовно фактичного використання робочого часу останніми за основним місцем роботи.

Ревізію дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати праці зовнішніх сумісників проведено суцільним методом за період з 01.01.2020 по 30.06.2024 за працівниками, які працювали в Інституті за зовнішнім сумісництвом та щодо яких надійшла відповідь на запит Північного офісу Держаудитслужби від підприємств, установ та організацій, які є основним місцем пx роботи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Співставленням отриманої інформації з табелями обліку використання робочого часу працівників, встановлено, що за період з 01.01.2020 по 30.06.2024 окремі дні/години шести працівників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ), які працювали за зовнішнім сумісництвом, Інститутом протабельовано як робочі/години при одночасному перебуванні їх за основним місцем роботи.

В свою чергу, Інститутом повідомлено, що працівники, які оформлені за зовнішнім сумісництвом, реально виконували роботу, а тому виплата заробітної плати на суму 379 139,47 грн та, як наслідок, перерахування єдиного соціального внеску на суму 83 410,68 грн, здійснювалось законно на підставі відповідних наказів.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 2 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Згідно зі статтею 19 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Відповідно до статті 102-1 КЗпП України сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

У статті 19 Закону України «Про оплату праці» та статті 102-1 КЗпП України в редакції, чинній до 22.11.2022 було передбачено, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, зі статті 102-1 КЗпП України виключена норма, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, організацій визначає Кабінет Міністрів України, який у постанові від 22 листопада 2022 року №1306 визнав такими, що втратили чинність: постанову від 03 квітня 1993 року №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», постанову від 04 березня 2015 року №81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» та наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Зазначеними вище нормативними актами, зокрема встановлювались обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом: не більше чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна була перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Таким чином, обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій скасовані, проте ці обмеження діяли до 2022 року.

Як вбачається з акту ревізії, за результатами опрацювання наказів Інституту, особових справ працівників, інформації, отриманої на запит Північного офісу Держаудитслужби від підприємств, установ і організацій, що є основним місцем роботи працівників за сумісництвом ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ) органом фінансового контролю встановлено, що вказані працівники протабельовані не більше 4 годин робочого дня, тобто не порушено встановлені обмеження, які діяли до листопада 2022 року.

При цьому, відповідачем не доведено, що вказані працівники були оформлені з порушенням чинного законодавства, що графіки їх роботи за сумісництвом збігались із графіком за основним місцем роботи чи вказані працівники не виконували роботу за сумісництвом.

Враховуючи вищенаведене, вказане порушення відповідачем не доведено належними і допустимими доказами, натомість, суд вважає, що виплата заробітної плати вказаним працівникам здійснювалась Інститутом з дотриманням вимог статті 102-1 КЗпП України.

У пункті 2 вимоги про усунення порушень Північним офісом Держаудитслужби зазначено, що в порушення пункту 1.7 Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевого переліку робіт, на яких можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці затвердженого чинною в Україні постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 №387/22-78, пункту 2.3.7 Колективного договору на 2020-2022 роки під час перебування працівників Інституту на дистанційній роботі їм було нараховано та виплачено доплату за роботу у важких і шкідливих, та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати, на суму 100 444,54 грн та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 22 097,80 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та відповідно Державному бюджету на загальну суму 122542,33 грн.

Ревізією встановлено, що у зазначеному періоді 15 працівникам Інституту, яких згідно з наказами Інституту від 23.03.2020 № 23, від 08.04.2020 № 28, від 16.10.2020 № 85, від 30.10.2020 № 94 переведено на дистанційний режим роботи, було нараховано та у подальшому виплачено доплату за роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці на загальну суму 71 742,84 грн.

Крім того, відповідно до наказів Інституту від 14.03.2022 № 13/04-ВС, від 12.04.2022 № 19, від 14.05.2022 № 26, від 08.06.2022 № 35, від 08.07.2022 № 56, від 02.08.2022 № 69 в умовах воєнного стану встановлено окремим працівникам Інституту режим згідно з поданими службовими записками керівників відповідних підрозділів, в тому числі дистанційний режим роботи на загальну суму 28 701,70 грн.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України та статтею 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Отже, законодавством про працю та положеннями контракту на Інститут покладені обов`язки, що стосуються виключно виконання умов цього контракту в частині забезпечення своєчасно оплати праці, у тому числі оплати праці в шкідливих умовах, та умов робочого місця працівника.

Позивач стверджує, що керівниками відділів позивача, у яких встановлена працівникам відповідна доплата, ведуться журнали обліку роботи в шкідливих умовах, які підтверджують відпрацьований час, проте ревізією дані журнали до розгляду взяті не були.

Водночас, відповідачем не доведено, що вказані доплати не відповідають умовам колективного договору, положенням про оплату праці та, як вбачається з акту ревізії, не досліджено усі необхідні документи Інституту щодо обліку робіт, які виконують співробітники у шкідливих умовах праці.

Таким чином, висновки відповідача щодо зайвого нарахування та виплати до заробітної плати працівникам доплати за роботу у важких і шкідливих, та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці є передчасними та недоведеними.

У пункті 3 вимоги про усунення порушень Північним офісом Держаудитслужби зазначено, що в порушення підпункту 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників бюджетних науково-дослідних установ і організацій та інших наукових установ Національної академії наук» від 31.01.2001 №74, розділу «Доплати» додатку №2 до Колективного договору на 2020-2022 роки «Перелік доплат і надбавок до посадових окладів працівників Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України» у періоді 01.01.2020 по 30.06.2024 доплата за збільшення обсягу виконуваних робіт була нарахована та виплачена керівнику структурного підрозділу (завідувачу машбюро), що призвело до зайвої виплати заробітної плати на суму 96 558,48 грн та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 21 242,27 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту, та відповідно, Державному бюджету на загальну суму 117 801,35 грн.

У акті ревізії зазначено, що відповідно до підпункту 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників бюджетних науково-дослідних установ і організацій та інших наукових установ Національної академії наук» від 31.01.2001 № 74, розділу «Доплати» додатку № 2 до Колективного договору на 2020-2022 роки «Перелік доплат і надбавок до посадових окладів працівників Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України» доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників; за суміщення професій (посад); за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт не встановлюються керівникам установ, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів та їх заступникам.

У періоді з 01.01.2020 по 30.06.2024 доплата за збільшення обсягу виконуваних робіт була нарахована та у подальшому виплачена завідувачу машбюро ОСОБА_20 , яка згідно з наказом Інституту від 23.10.1970 № ОК/543 була призначена на посаду завідувача машбюро з 05.10.1970. Зазначену доплату було встановлено наказом Інституту від 26.10.2006 № 148.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За приписами статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Частиною другою статті 4 вказаного Закону визначено, для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Між тим, у частині другій статті 2 Закону України «Про оплату праці» наведено поняття додаткової заробітної плати. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також шляхом оподаткування доходів працівників (частина перша статті 8 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Суд приймає в якості доказу на підтвердження доводів позивача розрахунок доплати заробітної плати та ЄСВ та вважає обґрунтованими доводи про те, що доплата за збільшення обсягу виконуваних робіт є складовою доплати до мінімального розміру заробітної плати, за відповідний період дане перевищення можливо розглядати лише в розмірі: заробітна плата 34944,06 грн, нарахування на оплату праці 7687,69 грн.

З огляду на викладене, пункт 3 вимоги є протиправним та підлягає скасуванню.

У пункті 4 вимоги про усунення порушень Північним офісом Держаудитслужби зазначено, що в порушення вимог абзацу 3 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР у період 01.03.2022 по 31.03.2022 під час запровадження простою, окремим працівникам Інституту було нараховано та виплачено доплату до мінімальної заробітної плати, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на суму 13 297,00 грн та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 2 913,81 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та, відповідно, Державному бюджету на загальну суму 16210,81 грн.

Як уже зазначалось, згідно приписів КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

За змістом статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» № 221 від 07.03.2022, якою в умовах воєнного стану, надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Рекомендовано керівникам органів місцевого самоврядування застосовувати положення пункту 1 цієї постанови та здійснювати його виконання в межах фондів заробітної плати, передбачених у кошторисах відповідних органів, підприємств, установ та організацій.

Крім того, відповідно до роз`яснень Міністерства економіки України та Національного агентства України з питань державної служби у зв`язку з введенням воєнного стану, викладених у спільному листі від 10.03.2022 №4706-06/9551-03 «Щодо оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», зазначено, що відповідно до статті 34 КЗпП України у разі відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, оголошується простій щодо окремих працівників або структурних підрозділів. В такому випадку відповідно до статті 113 КЗпП України, з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» керівник державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що фінансується або дотується з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, може самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Отже, час простою не з вини, зокрема, державного службовця оплачується з розрахунку не нижче від двох третин посадового окладу на розсуд керівника державного органу в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі.

Також, у пункті 5 вимоги про усунення порушень Північним офісом Держаудитслужби зазначено, що в порушення ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз. 2 п.1.6. постанови Президії Національної академії наук України від 17.03.2022 №77 «Про організацію роботи установ, організацій, підприємств НАН України в умовах військового стану», наказу від 14.03.2022 №13/04-ВС, під час запровадження простою окремим працівникам Інституту було нараховано та виплачено доплати і надбавки, які встановлюються та виплачуються за виконану роботу, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на суму 41 380,92 грн, та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 8 556,32грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту, та відповідно, Державному бюджету на загальну суму 49 937,24 грн.

В акті ревізії відповідач посилається на те, що відповідно до розрахунково-платіжних відомостей за період з 07.03.2022 по 31.12.2022 нараховано та виплачено: - надбавку за складність і напруженість у роботі 27 працівникам, на яких згідно з наказом від 14.03.2022 № 13/04-ВС поширювався простій, на загальну суму 31 264,91 гривень; - надбавку за виконання особливо важливої роботи 1 працівнику, на якого на яких згідно з наказом від 14.03.2022 № 13/04-BВС поширювався простій, на суму 2 153,65 гривень; доплату за збільшений обсяг робіт 4 працівникам, на яких згідно з наказом від 14.03.2022 № 13/04-BC поширювався простій, на загальну суму 7 962,36 гривень.

Перевіркою наказів Інституту за період з 01.02.2022 по 01.03.2022 встановлено, що працівники, які отримували вищезазначені доплати, до виконання робіт із забезпечення охорони об`єктів нерухомого майна установи, функціонування службових приміщень (перелік працівників наведено у реєстрі нарахованих та виплачених під час запровадження простою доплат/надбавок, які встановлюються та виплачуються за виконану роботу, за період з 07.03.2022 по 31.03.2022, у зазначеному періоді не залучались, а тому в порушення, зокрема, абз. 2 п.1.6. постанови Президії Національної академії наук України від 17.03.2022 №77 безпідставно нараховано та виплачено доплати і надбавки, які встановлюються та виплачуються за виконану роботу.

У контексті вищевикладеного стосовно попереднього пункту, суд також зазначає, що згідно статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто, доплати, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій входять у структуру оплати праці працівникам.

За приписами статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Суд враховує, що за статтею 34 КЗпП України простiй - це зупинення роботи, викликане вiдсутнiстю органiзацiйних або технiчних умов, потрiбних для виконання роботи, невiдворотною силою або iншими обставинами.

Водночас, гарантiї працiвникам на час простою визначенi статтею 113 КЗпП, згiдно iз якими час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку, не нижчого вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу).

При цьому, як уже зазначалось Національне агентство України з питань державної служби рекомендувало здійснювати виплату на рівні не нижче мінімальної заробітної плати на розсуд керівника державного органу в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі.

Таким чином, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі (в тому числі розрахунки з бюджетом та цільовими фондами) здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці (основної чи додаткової). При цьому, встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця.

З огляду на викладене, твердження органу державного фінансового контролю про те, що Інститутом під час простою працівникам було нараховано та виплачено доплати і надбавки, які встановлюються та виплачуються за виконану роботу, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати, та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту, та відповідно, Державному бюджету на загальну суму 49 937,24 грн, не ґрунтується на вимогах законодавства та достовірно встановлених обставинах.

Варто зазначити, законодавством не передбачено здійснення Держаудитслужбою та його територіальними органами контролю за дотриманням законодавства про працю.

Тобто до повноважень Північного офісу Держаудитслужби не належить здійснення контролю за дотриманням трудового законодавства.

У пункті 10 вимоги про усунення порушень Північним офісом Держаудитслужби зазначено, що в порушення п.3 розділу IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.05.2012 №568, до прямих витрат за статтями «Заробітна плата», «Нарахування на заробітну плату» віднесено заробітну плату (з нарахуваннями) працівників, факт виконання робіт безпосередньо якими за відповідною НДР документально не підтверджено, що призвело до завищення вартості 34 науково-дослідних робіт на загальну суму 17 799 287,72 грн.

Крім того, у пункті 11 вимоги зазначено, що в порушення ст. 94 Кодексу Законів про працю України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, пункту 2.1.2 Положення про преміювання працівників Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України, що є додатком №4 до Колективного договору на 2020-2022 роки, Інститутом зайво нараховано та виплачено премію за роботу, факт виконання якої відповідними працівниками документально не підтверджено, на загальну суму 109 782,00 грн, та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 22 602,78 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Інституту та відповідно державному бюджету на загальну суму 132 384,78 грн та, відповідно, призвело до завищення вартості науково-дослідних робіт на вказану суму.

Статтею 11 Закону України «Про науково-технічну інформацію» передбачено, що результати науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проєктно-технологічної та іншої науково-технічної діяльності, фінансування якої повністю або частково здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, підлягають обов`язковій реєстрації та обліку.

Ревізією наявності державної реєстрації науково-дослідних робіт (НДР) і дослідно-конструкторських робіт встановлено, що всі науково-дослідні роботи, які виконувалися Інститутом за період з 01.01.2020 по 30.06.2024, зареєстровані B Українському Центрі науково-технічної експертизи та інформації як фундаментальні і прикладні.

Видатки, передбачені для проведення фундаментальних досліджень, здійснювалися із дотриманням ст. 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» при наявності експертного висновку про доцільність проведення витрат по кожній науковій темі, наданого Експертною радою при НАН України.

Ревізією формування собівартості НДР та фактичного використання бюджетних коштів на виконання НДР за напрямом «Заробітна плата» та «Нарахування на заробітну плату», проведеною суцільним методом за НДР, що здійснювались у ревізійному періоді та були завершені у 2020, 2021, 2022, 2023 роках, встановлено, що відповідно до калькуляції кошторисної вартості, що є додатками до договорів на виконання наукових робіт, витрати на виконання НДР поділяються на прямі витрати (витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, матеріали, тощо) та накладні витрати.

Пунктом 7.13 ДСТУ 3008:2015 «Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлювання», у розділі «Список авторів» у звіті про виконання науково-дослідної роботи включають ініціали та прізвища, посади, наукові ступені, вчені звання, залишають вільне місце для особистих підписів, праворуч зазначають ініціали та прізвища кожного з авторів. Біля кожного прізвища в дужках зазначають підготовлену ним фактичну частину звіту.

Відповідно до пункту 5.4 розділу 5 наказу Міністерства освіти та науки України від 27.10.2008 № 977 «Про затвердження Порядку державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій» (чинний до 24.03.2022, далі Порядок № 977) у полі «Список виконавців» облікової картки (ОК) зазначаються прізвища, ім`я, по батькові, код посади, науковий ступінь, вчене звання виконавців НДР (ДКР). У разі потреби розміщення у цьому полі значного обсягу інформації використовують вкладний аркуш до ОК відповідно до вимог, зазначених в описі змісту поля 9117.

Абзацом другим розділу Х наказу Міністерства освіти та науки України від 24.03.2022 № 271 «Про затвердження Порядку державної реєстрації та обліку науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій» (чинний з 24.03.2022, далі Порядок № 271) визначено, що у полі «Перелік осіб-виконавців» зазначаються в алфавітному порядку власне ім`я і прізвище, науковий ступінь, вчене звання, унікальний 16-значний номер відкритого ідентифікатора дослідника ORCID ID (за наявності) усіх працівників виконавця та співвиконавців (за наявності), зазначених у розділі IV додатка до наказу №271, задіяних у виконанні науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок (далі - ДіР), та які саме матеріали звіту були ними підготовлені.

Відповідно до п.3 розділу IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.05.2012 № 568, до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або надані послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Виходячи із вищенаведеного, як зазначено відповідачем, документами, що підтверджують факт виконання робіт конкретним виконавцем за відповідною темою у сукупності є: Звіт про виконання науково-дослідної роботи (розділ «Список авторів»), облікова картка (поле «Список виконавців» (до 24.03.2022), поле «Перелік осіб- виконавців» (з 24.03.2022)), протокол Національної академії наук приймання та оцінки наукової роботи (п. 3 «Основні відомості про виконавців» для відомчої тематики).

Водночас, ревізією, проведеною шляхом звірки облікових карток за темами, звітів про виконання НДР та даних первинного обліку, встановлено, що до вартості робіт, що виконувались у 2020-2023 роках, віднесено заробітну плату з нарахуваннями працівників, які згідно з обліковими картками, звітами про виконання НДР не значились як виконавці відповідної НДР, а тому, враховуючи вимоги пункту 7.13 ДСТУ 3008:2015, пункту 5.4 розділу 5 Порядку №977 (чинний до 24.03.2022), другого абзацу розділу Х Порядку №271, пункту 3 розділу IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.05.2012 № 568, відповідача дійшов висновку, що факт виконання робіт по відповідній науково-дослідній роботі зазначеними працівниками документально не підтверджено.

Окрім того, ревізією фактичного використання бюджетних коштів на виконання НДР за напрямом «Заробітна плата» та «Нарахування на заробітну плату», проведеною суцільним методом за науково-дослідними роботами, що були завершені у 2020, 2021, 2022, 2023 роках, встановлено виплати премії працівникам, які згідно з обліковими картками, звітами про виконання НДР, протоколами приймання та оцінки наукової роботи НАН України не значились як виконавці відповідної НДР.

Разом з тим, органом державного фінансового контролю не взято до уваги таке.

Відповідно до п.1.6.2. Порядку державної реєстрації та обліку відкритих науково- дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій, який був затверджений Наказом МОН України №977 від 27.10.2008 підставою для проведення державної реєстрації та обліку розпочатих, виконуваних, закінчених НДР є облікова картка, яка оформлена, згідно з Додатком 2 до цього Порядку.

Облікова картка є документом, яким Інститут повідомляє УкрІНТЕІ про хід виконання і завершення робіт з НДР.

У відповідності до Додатку 2 в поле « 6121. Список Виконавців» вписується Прізвище Ім`я по-батькові, Код посади, Науковий ступінь, вчене звання.

Даний Порядок діяв до березня 2022 року.

У відповідності до п.6 Порядку № 271, процедура державної реєстрації та обліку розпочатих, виконуваних, завершених ДіР передбачає подання до УкрІНТЕІ реєстраційних, облікових і звітних документів, до яких належать, в тому числі, облікова картка науково-дослідних, дослідно- конструкторських робіт (далі - ОК ДіР), оформлена за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Згідно з Розділом Х Додатку 4 до даного Порядку, а саме Інструкції з оформлення та внесення змін в облікову картку науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, У полі «Керівник юридичної особи» зазначається власне ім`я і прізвище керівника підприємства, установи, організації виконавця.

У полі «Перелік осіб-виконавців» зазначаються в алфавітному порядку власне ім`я і прізвище, науковий ступінь, вчене звання, унікальний 16-значний номер відкритого ідентифікатора дослідника ORCID ID (за наявності) усіх працівників виконавця та співвиконавців (за наявності), зазначених у розділі IV цього додатка, задіяних у виконанні ДіР, та які саме матеріали звіту були ними підготовлені.

Виходячи із положень вказаних Порядків, законодавець відносить до виконавців ДіР лише тих осіб, які мають науковий ступінь та/або вчене звання.

Між тим, матеріали Звіту готують автори ДіР. Їх список наводяться у Звіті відповідно до ДСТУ 3008:2015. Такий самий список додається і до облікової картки.

Проте, в список авторів не потрапляють та в облікову картку не вносяться працівники (техніки, інженери), які є дуже важливими для виконання ДіР. Але, вказані особи також отримують заробітну плату за виконання цієї роботи, незважаючи на те, що вони не є авторами Звіту.

Крім того, відповідно до листа-роз`яснення Міністерства освіти і науки України від 09.01.2023 №1/272-23 згідно з положеннями Порядку № 271 якщо ДіР виконуються кількома виконавцями (головний виконавець і співвиконавці), то подання реєстраційних, облікових та звітних документів здійснюється головним виконавцем. Відомості про співвиконавців ДіР вносяться у поле «Внесок співвиконавця у звітний етап» розділу IV Облікової картки ДіР із зазначенням внеску кожного із співвиконавців протягом звітного етапу. Таким чином, підстав для включення до списку авторів працівників, які здійснюють технічні роботи немає.

Отже, позивачем правомірно виплачено суми, які вказані у пунктах 10 та 11 оскаржуваної вимоги.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем при проведенні ревізії не здійснено повне дослідження та аналіз обставин на підставі наявних документів, що призвело до необґрунтованих висновків та безпідставних вимог в частині оскаржуваних пунктів.

Суд вважає, що відповідачем не надано належних, у розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які підтверджували б правомірність винесення оскаржуваної вимоги.

Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що правомірність відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, про які зазначено у вимозі, перевіряється в межах розгляду справи за позовом органу державного фінансового контролю щодо стягнення сум таких збитків.

Суд зазначає, що оскаржувані пункти вимоги не містить прямої вимоги про стягнення збитків хоч і вказує на необхідність усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Водночас вимога сформульована на виконання владних управлінських функцій відповідача.

Отже, наведене в сукупності не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги в судовому порядку.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 грудня 2022 року у справі № 826/13003/17, від 29 березня 2023 року по справі №160/17775/21, від 06 липня 2023 року у справі № 1740/2398/18.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 05417377) до Північного офісу Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, код ЄДРПОУ 40479560) про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 4, 5, 10, 11 вимоги Північного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень від 22.01.2025 №262632-14/512-2025.

3. Стягнути на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 05417377) сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, код ЄДРПОУ 40479560).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.