Постанова від 10.06.2025 по справі 420/4447/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4447/25

Категорія 105000000Головуючий у суді І інстанції: Самойлюк Г.П. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському регіоні Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ГУ НП в Одеській області Одеське районне управління № 2 відділення поліції № 3 про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському регіоні Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ГУ НП в Одеській області Одеське районне управління № 2 відділення поліції № 3 про визнання протиправною та скасування постанови, мотивуючи його тим, що 10.10.24р. постановою державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Слав М.І. було відкрито виконавче провадження №76272932 про примусове стягнення з позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у сумі 40 800 гривень на підставі постанови ЕНА №2646326 від 20.07.2024р. інспектора відділення поліції №3 (смт. Доброслав) Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Магло Олександр Олександрович в порядку ч.4 ст.126 КУпАП. Проте, у зв`язку з відсутністю судового рішення, яким позивача позбавлено права керування транспортного засобу постанова ЕНА №2646326 від 20.07.2024р. винесена інспектором відділення поліції №3 (смт. Доброслав) Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Магло Олександр Олександрович в порядку ч.4 ст.126 КУпАП не містить доказу вчинення адміністративного проступку, а отже постанова про відкриття виконавчого провадження №76272932 про примусове стягнення з позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у сумі 40 800 гривень підлягає скасуванню. Вважаючи постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському регіоні Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ГУ НП в Одеській області Одеське районне управління № 2 відділення поліції № 3 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №76272932 від 10.10.24р. винесену державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Слав М.І. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що у виконавчому документі відсутні відомості що передбачені частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутні - ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); - у п.6 дата набрання рішенням законної сили - у п.7 строк пред`явлення рішення до виконання. Крім того, постанова про адміністративне правопорушення №2646326 від 20.07.2024 року винесена за відсутності рішення суду, яким позивача позбавлено права керування транспортним засобом.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2024 року Інспектором відділення поліції відділення поліції №3 (смт. Доброслав), Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Магло Олександра Олександровича винесено постанову ЕНА №2646326 від 20.07.2024 року про накладення штрафу в розмірі 20400 грн.

Відповідно до вказаної постанови інспектором поліції встановлені наступні обставини правопорушення, а саме:20.07.2024 року 19:51:28 смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 48. водій керував автомобілем будучи позбавленим права керування транспортним засобом Комінтернівським районним судом Одеської області 15.11.2023 року.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, а саме керування транспортного засобу особою, яка позбавлена права керування. Крім того, у постанові зазначено, що у разі несплати штрафу у встановлений строк, в порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби стягують штраф у подвійному розмірі.

Одеське районне управління поліції №2 відділення поліції №3 звернулося до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання рішення, в якій просило стягнути з боржника ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі в сумі 40800 грн. за постановою №2646326 від 20.07.2024 року.

10.10.2024 року державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76272932 за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №2646326 від 20.07.2024 року про стягнення штрафу в розмірі 40800,00 грн.

Цією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір.

Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2024 року, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2024 року у ВП №76272932, діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження», вимог КУпАП та в межах повноважень, оскаржувана постанова відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.222 КУпАП Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №2646326 від 20.07.2024 року прийнята уповноваженим на те органом Національної поліції, а отже відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Закону №1404-VIII є виконавчим документом.

Відповідно до частин першої, другої статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що у виконавчому документі відсутні відомості що передбачені частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутні - ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); - у п.6 дата набрання рішенням законної сили - у п.7 строк пред`явлення рішення до виконання.

Разом з тим, в постанові серії ЕНА №2646326 від 20.07.2024р. інспектора відділення поліції №3 (смт. Доброслав) Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Магло Олександр Олександрович наявна печатка, в якій зазначено, що строк пред`явлення постанови до виконання становить 3 місяці, а датою набрання чинності постанови є 17.09.2024 року, у зв`язку з чим наведені твердження про невідповідність постанови п.п. 6,7 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не відповідають дійсності.

Щодо доводів, що відсутні - ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків), колегія суддів зазначає таке.

Органи ДВС і приватні виконавці у силу Закону України «Про виконавче провадження» не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, перевірки правильності заповнення найменувань сторін виконавчого провадження тощо.

Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому повернення виконавчого документу згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виключно з підстав відсутності певних реквізитів (ідентифікаційного номеру тощо) неодноразово визнавалось Верховним Судом проявом надмірного формалізму.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 06 травня 2020 року по справі № 815/6844/17.

Щодо доводів апелянта, що постанова про адміністративне правопорушення №2646326 від 20.07.2024 року винесена за відсутності рішення суду, яким позивача позбавлено права керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що постанову ЕНА №2646326 від 20.07.2024р. було винесено інспектором відділення поліції №3 (смт. Доброслав), Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Магло Олександр Олександрович.

Відповідно до частини 1 статті 20 КАСУ адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, за предметною юрисдикцією, розглядаються місцевим загальним судом, а тому за наявності підстав у позивача вважати Постанову ЕНА №2646326 від 20.07.2024р. протиправною, позивач мав скористатися правом на її оскарження до місцевого суду.

Вказана постанова набрала чинності та на момент відкриття виконавчого провадження не була скасована в судовому порядку, доказів протилежного позивачем не надано.

До того, ж на стадії відкриття виконавчого провадження у державного виконавця немає повноважень перевіряти підстави видання виконавчого документа.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2024 року у ВП №76272932, діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження», вимог КУпАП та в межах повноважень, оскаржувана постанова відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року по справі № 420/4447/25, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький