Постанова

від 11.06.2025 по справі 120/13967/24

КРИМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13967/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

11 червня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.06.2023 року між позивачем (покупець) та «Q Glasstech Sp. Z o.o.» (продавець) укладено контракт № 13/06/23. Предметом контракту визначено листове скло та дзеркало, яке виготовляється методом флотації (флоат-скло).

Згідно п. 2 контракту ціни на окремі товари включені в рахунки-проформи і представлені на умовах доставки DAP або FCA. Загальна вартість контракту становить 500 000 Євро або 500 000 доларів США.

П. 3 контракту визначено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати, яка включає повну ціну за окремі замовлення. Валютою розрахунків є Євро та долар США. У платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата.

На виконання контракту «Q-Glasstech Sp. Z o.o.» було виставлено рахунок-проформу №3/МС/09/2023 від 12.09.2023, згідно якої підтверджено замовлення товару на суму 16 952, 65 доларів США.

13.09.2023 позивачем здійснено 30% передоплату, а саме 5 085,70 доларів США, згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 36 від 13.09.2023, остаточна оплата (70% залишку в сумі 11 866,95 доларів США) здійснена 26.04.2024 згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 22 від 26.04.2024 після відвантаження товару. Наведене підтверджується рахунками №FS 3/MС/09/2023 від 18.09.2023 та №FS 11/MС/04/2024 від 26.04.2024. Загалом позивачем сплачено продавцю 16 952,65 доларів США за рахунком-проформою № 3/МС/09/2023 від 12.09.2023.

В подальшому, для здійснення митного оформлення отриманого товару (скло термічно поліроване, кольорове неармоване, емальоване, не оправлене, не комбіноване з іншими матеріалами (лакобель): Extra float glass R9003 4мм, розміром 3210*2250 мм 2080, 080 м2/ 8 дерев`яних ящиків; виробник: Rider Glass Company Limited; країна виробництва: CN; торговельна марка: Rider Glass) позивач звернувся до відповідача з митною декларацією 24UA401020024909U8, до якої були додані наступні документи: рахунок-проформа № 3/МС/09/2023 від 12.09.2023, рахунок №FS 11/MС/04/2024 від 26.04.2024, платіжна інструкція на оплату товару №36 від 13.09.2023, заява про купівлю іноземної валюти №35 від 13.09.2023, договір про перевезення №240424ЦС від 24.04.2024, договір-заявка №24/04-01 від 24.04.2024, довідка транспортних витрат №26/04-01 від 26.04.2024, рахунок на оплату транспортних послуг №270 від 26.04.2024, договір перевезення №240424 від 24.04.2024, договір перевезення вантажу від 20.05.2022, повідомлення декларанта від 02.05.2024.

02.05.2024 позивач отримав від відповідача повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

03.05.2024 позивачем надіслано пояснення щодо розбіжностей в наданих документах, а також надано прейскурант постачальника від 13.09.2024.

03.05.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000136/1, яким були збільшені суми митних платежів. У вказаному рішенні зазначено, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: 1) згідно п.3. зовнішньоекономічного договору № 13/06/23 від 13.06.2023 зазначено, що «у платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата», при цьому у призначенні платежу поданої до митного оформлення платіжної інструкції № 36 від 13.09.2023 зазначено посилання виключно на зовнішньоекономічний договір № 13/06/23 від 13.06.2023; 2) згідно п. 3. зовнішньоекономічного Договору № 13/06/23 від 13.06.2023 зазначено, що «покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати», при цьому у проформі-інвойсі від 12.09.2023 № 3/MC/09/2023 зазначені умови оплати 30% передоплати та 70% після відвантаження; 3) у поданому декларантом до митного оформлення рахунку № FS 11/MC/04/2024 від 26.04.2024 наявне посилання на попередню фактуру залікову № FS 3/MC/09/2023 від 18.09.2023 на загальну суму 5085,70 USD, при цьому відомості про даний документ відсутні у графі 44 МД; 4) печатка компанії, наявна в довідці транспортних витрат від 26.04.2024 № 26/04-01 має ознаки сканування на оригіналі документа. Згідно вимог пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті, ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару неможливо, оскільки конційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вказане рішення про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2024/000599.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України, Податкового кодексу України ( далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Ч. 6 ст. 257 МК України передбачено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом.

Ч. 3 ст. 318 МК України визначено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм доводить, що декларант при митному оформленні товарів зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом. В тому числі, митний орган може надіслати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але при цьому, митний орган зобов`язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказана позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022 справа №380/1197/20.

Суд також зазначає, що митний орган не повинен витребовувати усі документи, визначені ст. 53 МК України, а лише ті, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. І вже ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішення про коригування №UA401000/2024/000136/1 від 03.05.2024, суд зважує на таке.

Так, за результатами виконання митних формальностей відповідачем встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, містили розбіжності, а саме:

1) згідно п. 3 зовнішньоекономічного договору № 13/06/23 від 13.06.2023 зазначено, що «у платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата», при цьому у призначенні платежу поданої до митного оформлення платіжної інструкції № 36 від 13.09.2023 зазначено посилання виключно на зовнішньоекономічний договір № 13/06/23 від 13.06.2023;

2) згідно п. 3 зовнішньоекономічного Договору № 13/06/23 від 13.06.2023 зазначено, що «покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати», при цьому у проформі-інвойсі від 12.09.2023 № 3/MC/09/2023 зазначені умови оплати 30% передоплати та 70% після відвантаження;

3) у поданому декларантом до митного оформлення рахунку № FS 11/MC/04/2024 від 26.04.2024 наявне посилання на попередню фактуру залікову № FS 3/MC/09/2023 від 18.09.2023 на загальну суму 5085,70 USD, при цьому відомості про даний документ відсутні у графі 44 МД;

4) печатка компанії, наявна в довідці транспортних витрат від 26.04.2024 № 26/04-01 має ознаки сканування на оригіналі документа.

Водночас щодо першої розбіжності позивачем до митного органу було надано пояснення стосовно того, що технічні можливості графи платіжної інструкції для заповнення призначення платежу обмежені в кількості введених символів. При цьому позивачем в додаток до вказаної платіжної інструкції долучено заявку на купівлю іноземної валюти №35 від 13.09.2023, в якій в графі «підстава купівлі іноземної валюти» зазначено «передоплата за скло (код 7005), контракт №13/06/23 від 13.06.2023, інвойс № 3/МС/09/2023 від 12.09.2023».

Щодо другої розбіжності, то варто зауважити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для коригування митної вартості товару, а тим більше витребування контролюючим органом додаткових документів. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19.

Суд зауважує, що інвойс - це вторинний документ, який деталізує умови конкретного постачання, і зміни в умовах оплати можуть узгоджуватися сторонами в процесі виконання договору. В даному випадку, ключовим є те, що ціна товару не змінилася, а отже, відсутні підстави вважати, що митна вартість є недостовірною або заниженою.

Щодо третьої розбіжності, то, як уже було зазначено, декларантом до митної декларації було надано інвойс № 3/MC/09/2023 від 12.09.2023, за яким здійснювалась відповідна операція. Так, інвойс є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту. Відсутність залікової фактури у графі 44 не впливає на визначення митної вартості товару та не є порушенням, якщо вся необхідна інформація міститься в інших документах.

Крім цього, варто врахувати, що згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", відсутня вимога зазначення попередніх інвойсів у п. 44 митної декларації. Декларант зобов`язаний вказати рахунок-фактуру (інвойс), або рахунок-проформу, що підтверджують відомості про заявлену митну вартість. Даний обов`язок виконаний позивачем.

Щодо четвертої розбіжності, то суд вказує, що документ не втрачає юридичної сили лише через спосіб його підписання або скріплення печаткою, якщо його автентичність можна підтвердити іншими способами. Суд наголошує, що митним органом не надано доказів того, що довідка про транспортно-експедиційні витрати від 26.04.2024 № 26/04-01 є підробленою або містить недостовірні дані. Таким чином використання сканованої печатки не є порушенням і не впливає на достовірність поданих даних.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи не викликали сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Водночас підстави для корегування митної вартості, на які зіслався відповідач в оскаржуваному рішенні, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Додатково суд зазначає, що відповідачем також порушені норми МК України щодо порядку обрання методів визначення митної вартості товарів, що ввозились позивачем на митну територію України.

МК України визначені певні методи визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до встановлених вимог.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 справа № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару стосується саме позивача. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вже зазначалось, декларантом подані усі документи, що виключали обґрунтовані сумніви відповідача в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни яка була сплачена за товар який ввозився на територію України в режимі імпорту, відповідно митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав, прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Суд також звертає увагу на те, що джерелом числового значення для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару стала інформація, яка містилася в електронній митній декларації № UA408020/2024/014763 від 18.03.2024. При цьому в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем вказано лише дату та номер митної декларації, яка стала джерелом числового значення.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зауважує, що за митною декларацією № UA408020/2024/014763 від 18.03.2024 декларувались три види товарів (вироби трикотажного машинного в`язання, зубні щітки та інші щітки для особистої гігієни та вироби зі скла).

В свою чергу, рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000136/1 від 03.05.2024 не містить вказівок і пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів, що свідчить про необґрунтованість та невмотивованість такого рішення.

Наведене також доводить про порушення відповідачем норм МК України при митному оформленні товару, що декларувався позивачем.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд доходить висновку, що позивачем разом із митною декларацією №24UA401020024909U8 були надані достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.

Відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару, оскільки розбіжності, на які він зіслався, спростовані наявними матеріалами справи.

За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення №UA401000/2024/000136/1 від 03.05.2024 про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000599.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.