Постанова від 10.06.2025 по справі 380/4648/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4648/25 пров. № А/857/13581/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

представника позивача: Патлачук Є.В.,

представника відповідача: Червінчак Ф.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року з питань забезпечення позову у справі № 380/4648/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя в 1-й інстанції Братичак У.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» (далі також позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2025 року за № 22-р «Про усунення порушень ТОВ «Глиняни Енерджі».

26.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№25749 від 26.03.2025), у якій позивач просив суд:

- зупинити дію Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2025 № 22-р «Про усунення порушення ТОВ «Глиняни Енерджі» до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у справі №380/4648/25.

В обґрунтування поданої заяви позивач повідомляє, що від 25.02.2025 року за № 22-р «Про усунення порушення ТОВ «Глиняни Енерджі» позивача зобов`язано в строк до 01.04.2025 сплатити на користь ДП «Гарантований покупець» грошові кошти у сумі, що зафіксована Актом перевірки і становить 9 941 888,52 грн. Вказана сума є вартістю частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії.

Позивач звертає увагу суду, що зазначена в оскаржуваному Розпорядженні сума вартості частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, сплати якої вимагає відповідач, є спірною та не визнається позивачем.

Вказує, що Державним підприємством «Гарантований покупець» (з урахуванням претензій Позивача щодо перерахунку розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії) з 2022 року не пред`являлось жодних претензій чи вимог до Позивача про сплату відповідних сум і вказані суми не стягуються в судовому порядку.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 6.4 Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Постановою НКРЕКП № 548 від 03.03.2020, невиконання рішення про усунення порушень ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг за результатами перевірки НКРЕКП є підставою для прийняття відповідачем рішення про зупинення дії ліцензії (повністю або частково) до повного виконання ліцензіатом такого рішення.

Відтак, позивач вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Розпорядження, починаючи з 01.04.2025 ліцензії позивача на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії будуть зупинені, у зв`язку з невиконанням рішення НКРЕКП про усунення порушень ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг у встановлений оскаржуваним Розпорядженням строк до 01.04.2025.

За наведених обставин просив суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали неправильно застосовано норми матеріального права, а саме п.10.9 розділу 10 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (затверджений Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428) відповідно до якої, суб`єкт має право письмово звернутись до НКРЕКП із заявою про продовження строку усунення порушень не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати закінчення встановленого рішенням НКРЕКП строку із зазначенням у зверненні поважних причин. НКРЕКП може прийняти рішення про продовження строку усунення порушень, якщо визнає такі причини поважними.

Вказує, що судом при винесенні оскаржуваного судового рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки не відповідають обставинам справи, з огляду на що ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року у справі № 380/4648/25 підлягає скасуванню.

Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року та прийняти постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що позивач має право на підставі пункту 10.9 розділу 10 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428, письмово звернутись до НКРЕКП із заявою про продовження строку усунення порушень і за наслідками розгляду звернення, НКРЕКП може прийняти рішення про продовження строку усунення порушень, якщо визнає такі причини поважними. Натомість, позивач не надав доказів звернення до відповідача із заявою про продовження строку для усунення вимог Розпорядження чи будь яких інших звернень. Крім того, не наведено чіткого обґрунтування яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Звертає увагу суду, що позивачем до клопотання про забезпечення позову взагалі не надано жодного доказу на підтвердження його обґрунтованості та не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року залишити без змін.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що згідно відповідно до п.10.9 розділу 10 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (затверджений Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428), суб`єкт має право письмово звернутись до НКРЕКП із заявою про продовження строку усунення порушень не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати закінчення встановленого рішенням НКРЕКП строку із зазначенням у зверненні поважних причин. НКРЕКП може прийняти рішення про продовження строку усунення порушень, якщо визнає такі причини поважними.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав доказів звернення до відповідача із заявою про продовження строку для усунення вимог Розпорядження чи будь яких інших звернень. Крім того, позивачем не наведено чіткого обґрунтування, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа №520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа №420/912/19) ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Отже, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також, вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Як встановлено судом першої інстанції, що спірним Розпорядженням від 25.02.2025 № 22-р, дію якого позивач просить зупинити, зобов`язано ТОВ «Глиняни Енерджі» усунути порушення підпункту 14 пункту 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1467, у частині виконання умов укладених договорів, які є обов`язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, для чого у строк до 01.04.2025 забезпечити виконання умов договору від 20.01.2020 №19/01/20, укладеного з ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ», шляхом забезпечення розрахунків у частині відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії станом на 31 грудня 2024 року у повному обсязі.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник наголошує на тому, що у випадку невиконання вказаного Розпорядження, ліцензії позивача на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії можуть бути зупинені.

Слід зазначити, що відповідно до п.10.9 розділу 10 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (затверджений Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428), суб`єкт має право письмово звернутись до НКРЕКП із заявою про продовження строку усунення порушень не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати закінчення встановленого рішенням НКРЕКП строку із зазначенням у зверненні поважних причин. НКРЕКП може прийняти рішення про продовження строку усунення порушень, якщо визнає такі причини поважними.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, позивач не надав доказів звернення до відповідача із заявою про продовження строку для усунення вимог Розпорядження чи будь яких інших звернень. Крім того, позивачем не наведено чіткого обґрунтування яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

А відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем до заяви про забезпечення позову не надано жодного доказу на підтвердження його обґрунтованості. Позивачем не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів саме позивача.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року з питань забезпечення позову у справі № 380/4648/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 11.06.25